Тема: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
План:
Основні ефекти, пов’язані зі збудженням адренорецепторів. Класифікація адренорецепторів і адренергічних речовин. Їх загальна характеристика, механізм дії адреноміметичних, симпатоміметичних, адреноблокувальних і симпатолітичних засобів. Фармакологічні ефекти дії альфа-адреноміметиків, бета-адреноміметиків, альфа-, бета-адреноміметиків, симпатоміметиків, альфа-адреноблокаторів, бета-адреноблокаторів, бета-адреноблоаторів, симпатолітиків.
Альфа-адреноміметики. Основні представники групи: норадреналін, мезатон, нафтизин. Форми випуску, застосування, побічні ефекти дії.
Бета-адреноміметики. Основні представники: салбуьамол, фенотерол, орципреналіну сульфат. Застосування, шляхи введення. Побічні ефекти.
Альфа-, бета-адреноміметики. Основні представники: адреналін. Особливості дії.Застосування.
Симпатоміметики. Основні представники: ефедрину гідрохлорид. Показання і протипоказання для застосування. Побічна дія.
Альфа-адреноблокатоори (фентоламін, тропафен, празозин). Показання і протипоказання для застосування. Побічна дія.
Бета-адреноблокатори (анаприлін, талінолол, метапролол, тразикор). Показання і протипоказання до застосування. Побічна дія.
Симпатолітичні засоби. Основні представники: резерпін, октадин. Форми випуску, ефекти фармакологічної дії, показання до застосування.
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АДРЕНЕРГІЧНУ ІННЕРВАЦІЮ
Адренергічний синапс. Передача нервового збуджен ня. Адреноміметичнізасоби. а-Адрено- міметичні засоби. β-Адреноміметичні засоби.
a -, β -Адреноміметичні засоби. Адренобло катори. a -Адреноблокатори.. β -Адренобло катори. Засоби пресинаптичної дії. Сим патоміметичні засоби. Симпатолітичні засоби (табл. 14).
В адренергічних синапсах передача збудження здійснюється за допомогою медіатора (трансмітера) норадреналіну. Структуру адренергічного синапсу вивчено недостатньо. Вважається, що адренергічні аксони, що підходять до ефектора, мають численні розширення, які виконують функції нервових закінчень. У них відбувається синтез норадреналіну. При надходженні нервового імпульсу норадреналін виділяється в синаптичну щілину і взаємодіє з адренорецептором постсинаптичної мембрани, унаслідок чого виникають різні біохімічні реакції, які супроводжуються зміною фізіологічних ефектів. Діє норадреналін короткочасно. Частина медіатора повертається у закінчення адренергічних волокон, деметаболізується ферментом моноамінооксидазою (МАО), а частина, що залишилась в синаптичній щілині, — ферментом катехол-ортометилтрансферазою (КОМТ).
Виділяють α-, β1,- і β2 - адренорецептори. Стимуляція певних постсинаптичних рецепторів супроводжується типовими для них ефектами (табл. 13).
Лікарські речовини, які стимулюють адренорецептори, називають адреноміметичними.
Класифікація адреноміметичних засобів
1. α-Адреноміметики: мезатон (фенілефрин), нафтизин;
2. β -Адреноміметики: ізадрин (ізопреналін), сальбутамол (вентолін), фенотерол (беротек);
3. α- β -Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епінефрин), норадреналіну гідротартрат.
Таблиця. Основні ефекти, що пов'язані зі стимуляцією а- і β -адренорецепторів
| α-Адренорецеп тори | β1- Адренорецеп тори | β2 -Адренорецептори |
| Звуження судин (особливо шкіри, слизових оболонок, нирок). Мідріаз (розширення зіниць) | Підвищення частоти і сили серцевих скорочень | Розширення судин (особливо скелетних м'язів, серця, мозку). Зниження тонусу бронхів. Зниження тонусу міометрія. Підсилення глікогенолізу |
α -Ацреноміметики — це засоби, що стимулюють переважно α-адренорецептори.
Мезатон (фенілефрин) — а-адреноміметичний препарат, під впливом якого звужуються артеріоли і підвищується артеріальний тиск, розширюються зіниці і знижується внутрішньоочний тиск при відкритих формах глаукоми.
Вводять внутрішньовенно для підвищення артеріального тиску при колапсі і гіпотензії, а також під час підготовки до операції, після операцій, при інтоксикаціях, інфекційних хворобах, гіпотонічній хворобі.
Препарат протипоказаний при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі. Обережно призначають при хронічних захворюваннях міокарда та особам літнього віку.
Нафтизин (санорин) порівняно з мезатоном спричинює більш тривале звуження периферійних судин, розширює зіниці. Застосовують при ринітах та носових кровотечах. При кон'юнктивіті закапують 1-2 краплі 0,05 % розчину.
Нафтизин протипоказаний при гіпертонії, тахікардії, вираженому атеросклерозі. При ринітах призначають подібний до нафти-зину ксилометазолін (галазолін).
8.2.2. β -Адреноміметики — це препарати, що стимулюють переважно β -адренорецептори. Ізадрин (ізопреналін) збуджує β1 і β 2 - адренорецептори, внаслідок чого збільшується частота і сила серцевих скорочень, підвищується автоматизм серця, покращується атріовентрикулярна провідність, а також знижується тонус бронхів, м'язів травного каналу, матки.
Застосовують ізадрин як бронхорозширювальний засіб для інгаляцій та сублінгвально, а також при порушеннях атріовентрику-лярної провідності, для зняття антріовентрикулярної блокади. При деяких формах кардіогенного шоку вводять внутрішньовенно крапельно.
Побічні явища:
—тахікардія;
—нудота, відчуття сухості в роті, тремор верхніх кінцівок, пронос;
— при тривалому застосуванні виникає резистентність.
Протипоказаний, як і інші р-адреноміметики, у перші 3 міс вагітності, а також перед пологами (пригнічує пологову діяльність).
Орципреналіну сульфат (алупент, астмопент) стимулює (β1, — і меншою мірою β 2-адренорецептори. Чинить більш тривалий бронхорозширювальний ефект. Призначають, як і ізадрин: при бронхіальній астмі, хронічних астматичних бронхітах, емфіземі легенів, а також при порушенні антріовентрикулярної провідності.
Фенотерол (беротек) є препаратом, що має вибіркову стимулювальну дію на р2-адренорецептори і виявляє більш тривалий бронхолітичний ефект та менш виразні побічні явища. Фенотерол застосовують інгаляційно, по одному вдиху 2-3 рази на день. Є комбіновані форми препарату — «Беродуал», «Дитек».
Небажані ефекти: тремор пальців, серцебиття. Фенотерол під назвою «Партусистен» призначають в акушерській практиці як токолітичний засіб (розслаблює м'язи матки).
Сальбутамол (вентолін) — препарат вибіркової стимулювальної дії на р2-адренорецептори. Виявляє бронхорозширювальну і токо-літичну дію. Застосовують інгаляційно для усунення нападу ядухи по 1-2 дози аерозолю або по 1 таблетці 3-4 рази на день (можна через 4—6 год).
α -, β -Адреноміметики — це речовини, що стимулюють α-і β -адренорецептори. До них відносять адреналін і норадреналін.
Адреналіну гідрохлорид (епінефрин) стимулює адренорецептори серця, збільшує частоту і силу його скорочень і як наслідок — ударний і хвилинний об'єм серця, збільшує його потребу в кисні.
Препарат чинить пресорний ефект, звужуючи периферійні судини, а також бронхолітичний, підсилює глікогеноліз (розщеплення глікогену до глюкози), збільшує вміст глюкози в крові (гіперглікемія), послаблює тонус і силу скорочень — міометрія.
Вводять адреналін під шкіру, в м'язи, іноді — у вену крапельно, при зупинці серця вводять інтракардіально. Внутрішньо не призначають, оскільки руйнується в травному каналі. Застосовують адреналін при анафілактичному шоку, бронхіальній астмі, гіпоглікемічній комі, як гіпертензивний засіб (у наш час адреналін майже не використовують, надають перевагу мезатону та іншим α-адреноміметикам). Використовують препарат для подовження дії місцевоанестезувальних засобів (1 крапля 0,1% розчину на 5 мл); 1—2 % розчин адреналіну використовують для лікування глаукоми (разом з пілокарпіном).
Побічні явища:
—підвищення AT;
—тахікардія;
—біль у серці, аритмія.
Протипоказаний при гіпертензії, вираженому атеросклерозі, тиреотоксикозі, цукровому діабеті, вагітності.
Норадреналіну гідротартрат чинить прямий стимулювальний вплив на α-адренорецептори, β1- адренорецептори, справляє судинозвужувальний і пресорний ефекти (протягом декількох хвилин), стимулює серце.
Застосовують норадреналін при багатьох станах, що супроводжуються гострим зниженням AT: травми, хірургічні втручання. Вводять внутрішньовенно крапельно. Підшкірно та внутрішньо-м'язово не вводять, оскільки різкий спазм артеріол призводить до некрозу. Побічні явища виникають рідко. Можливі порушення дихання, головний біль, аритмія серця.
Особливості роботи з адреноміметичними засобами:
— аерозоль ізадрину та інших β -адреноміметиків не повинен по трапляти в очі, особливо хворим на глаукому;
— адреноміметичні засоби не сумісні з антидіабетичними пероральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, серцевими гліко зидами, сульфаніламідними препаратами;
— норадреналін вводять тільки в вену крапельно, уникаючи по трапляння препарату під шкіру;
— терапевтична доза адреналіну гідрохлориду становить 0,3— 0,5-0,7мл0,1 % розчину.
Адреноблокатори — це препарати, які блокують адренорецептори, внаслідок чого порушується взаємодія медіатора з адренергічними системами.
Класифікація адреноблокаторів
1. α-Адреноблокатори: фентоламін, тропафен, празозин, доксазозин.
2. β -Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, окспренолол (тразикор), атенолол.
3. α-, β -Адреноблокатори — карведилол.
α-Адреноблокатори — це засоби, які блокують α -адренорецептори.
Фентоламін справляє виражену а-адреноблокувальну дію. Він розширює периферійні кровоносні судини, покращує кровопостачання шкіри, слизових оболонок і м'язів, знижує AT, зумовлює тахікардію, підвищує моторику травного каналу.
Призначають препарат при порушеннях периферійного кровообігу (ендартеріїти, хвороба Рейно, спазм судин мозку), пролежнях, відмороженнях, для лікування трофічних виразок кінцівок, при феохромоцитомі (пухлини надниркових залоз). Препарат призначають внутрішньо.
Побічні явища:
—тахікардія;
—почервоніння, свербіння шкіри;
—іноді нудота, блювання, лронос;
—ортостатичний колапс (після ін'єкції необхідно полежати 1,5-2 год).
Для усунення таких явищ зменшують дозу або роблять перерви в прийманні препарату.
Празозин є селективним а-адреноблокатором. Основна дія препарату — зниження AT. Це пояснюється зниженням тонуса артеріальних судин і зменшенням роботи серця. Призначають внутрішньо для лікування гіпертонії за схемою: спочатку 0,5—І мг перед сном (слід полежати після приймання препарату протягом 6—8 год), а потім по 1 мг 3—4 рази на день.
Побічні явища:
—головний біль;
—безсоння;
—нудота, блювання, пронос;
—відчуття сухості в роті.
Протипоказаний вагітним, а також дітям до 12 років. Обережно призначають при захворюваннях нирок.
8.3.2. β-Адреноблокатори — це засоби, які блокують р-адрено-рецептори. їх поділяють за здатністю до вибіркової дії на β1 та β2-адренорецептори.
Анаприлін (пропранололу гідрохлорид, індерал, обзидан) блокує β1 і β2-адренорецептори (серця і судин), спричинює брадикардію і знижує роботу серця, його потребу в кисні, автоматизм, пригнічує атріовентрикулярну провідність. Загальний периферійний опір спочатку підвищується, а потім знижується, тобто виникає гіпотензивний ефект. Унаслідок блокади р2-адренорецепторів анаприлін підвищує тонус бронхів.
Застосовують анаприлін для лікування ішемічної хвороби серця, при порушеннях серцевого ритму (тахіаритміях, мерехтливій аритмії), гіпертонічній хворобі (початковій стадії в осіб віком до 40 років). Призначають внутрішньо за схемою. Починають з малих доз, а в разі відміни препарату дозу поступово зменшують (загроза синдрому відміни).
Для усунення порушень серцевого ритму і нападу стенокардії анаприлін вводять внутрішньовенно.
Побічні явища:
—брадикардія;
—серцева недостатність;
—антріовентрикулярна блокада;
—бронхоспазм;
—диспепсичні явища;
—погіршення перебігу цукрового діабету;
—порушення функцій ЦНС (втомлюваність, порушення сну, судоми).
Протипоказаний препарат при брадикардії, антріовентрикулярній блокаді, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, у період вагітності.
Окспренолол (тразикор) застосовують при стенокардії і порушеннях серцевого ритму (тахікардії, екстрасистолії). Переноситься хворими краще, оскільки меншою мірою спричинює бронхоспазм.
До селективних β-адреноблокаторів (діють переважно на β1-адренорецептори) відносять атенолол (тенормін, тенолол). Препарат справляє більш тривалу дію — 6-9 год. Застосовують 1 або 2 рази на день у таких випадках, що й анаприлін. Можна призначати хворим із бронхоспазмами.
Метопролол (вазокардин, корвітол) справляє дію, подібну до атенололу. Призначають при гіпертонії, стенокардії, аритмії, для профілактики повторних інфарктів міокарда. Призначають внутрішньо та внутрішньовенно.
Талінолол (корданум) виявляє дію, подібну до метопрололу; застосовують у таких самих випадках, що і попередній препарат. Призначають внутрішньо.
Побічні явища: відчуття жару, нудота, блювання.
Обережно призначають вагітним.
α-, β- Адреноблокатор карведилол крім антигіпертензивних має антиоксидантні властивості та справляє кардіотропний ефект.
Особливості роботи з адреноблокаторами:
— α -адреноблокатори можуть зумовлювати ортостатичний ко лапс. Поради пацієнту: не можна вставати після введення препара ту протягом 1,5—2 год;
— при тривалому застосуванні анаприліну треба стежити за функцією серцевої системи, загальним станом пацієнта. При сильній брадикардії зменшують дозу;
— анаприлін не можна приймати разом з транквілізаторами та нейролептиками;
— для анаприліну характерним є синдром відміни. Чітко викону вати схему лікування. Поступово протягом 1 тиж знижувати дозу;
— нагадати пацієнтові, що під час приймання анаприліну або тразикору знижується увага та швидкість реакції (водіям транс порту, операторам).
До засобів пресинаптичної дії належать:
1. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.
2. Симпатолітики: октадин, резерпін, метиддофа.
Ефедрин — алкалоїд, що міститься в різних видах рослини Ephedra. Препарат ефедрину гідрохлорид сприяє виділенню з адренергічних нервів медіатора норадреналіну, який збуджує α-, β1-, β2 -, адренорецептори, крім того безпосередньо стимулює адренорецептори. Ефедрин дає такі ефекти: стимулює серцеву діяльність, підвищує AT, усуває спазм бронхів, розширює зіниці, спричинює гіперглікемію. На відміну від адреналіну, в нього слабша дія, але більш тривала. Пресорна дія при повторному введенні зменшується, виникає тахіфілаксія. Препарат проникає через ГЕБ і справляє стимулювальну дію на ЦНС.
Призначають ефедрину гідрохлорид для підвищення AT, травмах, крововтратах, інфекційних хворобах, бронхіальній астмі, але-ргійних захворюваннях, отруєнні снодійними та наркотичними препаратами, анурезі. В офтальмології призначають для розширення зіниць. Приймають препарат внутрішньо (до іди), вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно.
Побічні явища:
—підвищення AT;
—нервове збудження;
—порушення сну;
—тахікардія;
—затримка сечі;
—тремтіння кінцівок.
Ефедрин протипоказаний при безсонні, підвищеному AT, захворюваннях серця.
Симпатолітики — засоби, що пригнічують передачу збудження із закінчень адренергічних нервів на адренорецептори.
Октадин (гуанітидину сульфат) — симпатолітик, що знищує запаси норадреналіну в адренергічних закінченнях, тобто ослаблює симпатичну іннервацію до артеріол і серця. Під впливом препарату знижується сила і частота серцевих скорочень, тонус судин, AT. Препарат призначають при гіпертонічній хворобі внутрішньо за схемою. Виражений антигіпертензивний ефект з'являється через 4—7 діб і зберігається після відміни препарату до 2 тиж. Для посилення дії і зменшення затримки рідини в організмі препарат комбінують із діуретиками. Лікування краще починати в стаціонарі.
Побічні явища:
—ортостатичний колапс;
—брадикардія;
—нудота, блювання;
—сухість слизових оболонок носа і ротової порожнини;
—набряки;
—ульцерогенна дія;
—імпотенція.
Резерпін (рауседил) — це алкалоїд рослини роду раувольфія. Препарат знижує вміст норадреналіну в закінченнях адренергічних нервів, тобто виявляє симпатолітичну дію. Знижує рівень катехоламінів в ЦНС, тому діє заспокійливо і має слабкий антипсихотичний ефект. Під впливом резерпіну зменшується загальний периферійний опір артеріальних судин, знижується частота серцевих скорочень, AT.
Призначають препарат для лікування артеріальної гіпертензії внутрішньо за схемою. Гіпотензивну дію препарату спостерігають через 2-3 доби, а після відміни препарату вона триває 2-4 тиж. Розчин резерпіну вводять повільно. Для підсилення дії препарат комбінують з дихлотіазидом та іншими антигіпертензивними засобами.
Побічні явища:
—депресія, сонливість, загальна слабість;
—явища паркінсонізму (внаслідок тривалого застосування);
—зниження лібідо, гінекомастія;
— гіперацидний гастрит, загострення виразкової хвороби шлунка;
— нудота, блювання, діарея.
У разі появи побічних явищ дозу зменшують або препарат тимчасово відміняють.
Особливості роботи з симпатоміметиками та симпатолітиками:
— ефедрину гідрохлорид приймають тільки за призначенням ліка ря. Відпускається з аптек тільки за рецептами з печаткою «Для рецептів». Підлягає кількісному обліку, оскільки може зумовити лікар ську залежність;
— до ефедрину в разі тривалого застосування виникає тахіфілак сія, тому слід робити перерву в призначенні препарату до відновлення його дії;
— симпатолітики несумісні з серцевими глікозидами, психости муляторами.
Таблиця. Засоби, що діють на адренергічні синапси
Назва препар
