VI. Зміст лекційного матеріалу

Тема: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів»

План:

М-холіноблокувальні речовини. Основні представники: атропіну сульфат, препарати беладонни, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин. Вплив атропіну на гладкі м’язи внутрішніх органів, око, залози, серцево-судинну й центральну нервову системи, його застосування, токсична дія та невідкладна допомога в разі отруєння. Особливості дії скополаміну, платифіліну і метацину. Особливості застосування селективних М-холіноблокаторів (гастроцепін, атровент, бускопан).

Гангліоблокувальні речовини. Основні представники: бензогексоній, пентамін, гігроній, арфонад. Механізм дії, вплав на артеріальний тиск, гладкі м’язи, секрецію залоз. Застосування, побічні дії та допомога при них. Заходи профілактики ортостатичного колапсу.

Курареподібні речовини. Основні представники: дитилін, диплацин. Механізм дії, особливості застосування.

Анатомо-фізіологічні особливості еферентної ін­ нервації. Холінергічний синапс. Класифікація за­ собів, що впливають на холінергічні синапси (табл. 12).

Антихолінестеразні засоби. Засоби, що вплива­ ють на мускариночутливі рецептори. М-Холіно- міметики. М-Холіноблокатори. Засоби, що впливають на нікотиночутливі рецептори. Н-Хо- ліноміметики. Н-Холіноблокатори: а) гангліобло- катори; б) міорелаксанти.

До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які ін-нервують скелетні м'язи, і вегетативні, які регулюють функції вну­трішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Соматичні не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються один від одного у місцях виходу з ЦНС, у міс­ці розташування ганглій (симпатичні — поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу виконавчих органів), а також виявляють протилежний вплив на функції внутрішніх органів. Останній пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори (трансмітери) — речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділяється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяєть­ся норадреналін — адренергічними.

Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями і ефектором (виконавчим органом). Синап­си, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін, — адренергічними.

Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної мембран, між якими розташована синаптична

щілина.

У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухирці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надхо­дить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембра­ну, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього виникає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетилхолін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або м-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або н-холінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

М-Холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

Н-Холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, кароти-дних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

Як лікарські препарати призначають речовини, що впливають на холінорецептори і ацетилхолінестеразу.

Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

3. Антихолінестеразні засоби: прозерин (неостигміну метил су­льфат); галантаміну гідробромід (нівалін); піридостигміну бромід (калімін).

4. Засоби, що впливають на м-холінорецептори:

2.3. М-холіноміметики (мускариноміметичні): пілокарпіну гідрохлорид, ацеклідин.

2.4. М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладонни), скополаміну гідробро­мід, платифіліну гідротартрат, метацин.

3.    Засоби, що впливають на н-холінорецептори:

3.3. Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

3.4.Гангліоблокатори: бензогексоній, пентамін, гігроній.

3.3.      Міорелаксанти: тубокурарину хлорид, ардуан (піпекуронію бромід), панкуронію бромід (павулон) диплацин, дитилін.

Антихолінестеразні засоби знижують активність ферменту ацетилхолінестерази і сприяють накопиченню в холінергічних синапсах ацетилхоліну, який стимулює м- і н-холінорецептори. Під впливом препаратів підвищується тонус і скоротлива активність гладеньких (непосмугованих) м'язів (циркулярні м'язи райдужки, м'язи бронхів, травного каналу, жовчовивідних шляхів тощо), роз­вивається брадикардія, робота серця та артеріальний тиск знижу­ються, підсилюється секреція залоз, а також виявляються нікоти­ноподібні ефекти: покращується передача збудження на скелетні м'язи та у вегетативних гангліях.

Прозерин є синтетичним антихолінестеразним засобом. Засто­совують при міастенії, паралічах, залишкових явищах після менін­гіту, полімієліту, при атонії кишок і сечового міхура, іноді при гла­укомі. Призначають дорослим внутрішньо, а при міастенічному кризі — внутрішньовенно. Призначають іноді при слабкій поло­говій діяльності по 0,003 г 4-6 разів через 40 хв. Для стимуляції по­логів вводять під шкіру по 1 мл. При глаукомі застосовують 0,5% розчин препарату.

Галантаміну гідробромід — алкалоїд цибулинок пролісків. На відміну від прозерину проникає в ЦНС. Призначають препарат при міастенії, залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, у період рецидиву гострого полімієліту і при дитячих церебральних паралічах. Можна застосовувати при атонії кишок і сечового міхура. Вводять галантаміну гідробромід підшкірно 1 раз, а за необхідності — 2 рази на добу. Дозу підбирають індивідуально.

Побічні явища:

—міоз;

—гіперсалівація;

—пронос.

Для усунення побічних явищ дозу зменшують або припиняють приймання препарату. Препарати протипоказані при епілепсії, бронхіальній астмі, стенокардії, вираженому атеросклерозі.

Антихолінестеразні засоби виявляють оборотну дію, тобто че­рез декілька годин після їх введення в організм активність аце­тилхолінестерази повністю відновлюється. Є речовини з необо­ротною дією — фосфороорганічні сполуки (хлорофос, карбофос), які використовують у побуті і є високо токсичними речовинами.

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може ви­никнути внаслідок передозування препаратів цієї групи, а також у разі недотримання правил безпеки під час роботи з інсектицидами типу ФОС. У потерпілих з'являється затруднення дихання, різко сповільнюється серцева діяльність і знижується AT. Підсилюється слино- і потовиділення, з'являються блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан.

Допомога полягає у видаленні отрути з місць, у які вона потра­пляє. Так, у разі потрапляння її на шкіру — ділянки ураження про­мивають 3—5% рочином натрію гідрокарбонату; в травний ка­нал — промивають шлунок, дають адсорбівні та проносні засоби, призначають високі сифонні клізми. Якщо ФОС потрапила в кров — форсований діурез. Ефективними методами є гемодіаліз і гемосорбція. Призначають антагоністи (атропін) та реактиватори холінестерази — дипіроксим, ізонітрозин. їх призначають внут­рішньо, у м'яз або вену. Проводять симптоматичне лікування.

До засобів, що впливають на мускариночутливі рецептори, відносять речовини, які збуджують мускариночутливі рецепто­ри — м-холіноміметичні речовини, та речовини, які блокують му­скариночутливі холінорецептори — м-холіноблокатори.

Дія м-холіноміметичних засобів подібна до ефектів, які спостерігають при збудженні парасимпатичного відділу вегетатив­ної нервової системи. З лікувальною метою використовують піло­карпін і ацеклідин.

Пілокарпін — алкалоїд, який одержали з рослини Pilocarpus Jaborandi (росте в Південній Америці). Препарат пілокарпіну гід-рохлорид звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, спричи­нює спазм акомодації. У практичній медицині застосовують у ви­гляді розчинів місцево для лікування глаукоми. Перед сном за­кладають за повіки пілокарпінову мазь. Є плівки для очей з пілокарпіном (закладають за повіки 1—2 рази на добу).

Ацеклідин — синтетичний препарат, який використовують (краплі для очей) для лікування глаукоми, а також при атонії ки­шок та сечового міхура, гіпотонії матки (вводять під шкіру). У те­рапевтичних дозах добре переноситься хворими. Унаслідок пере­дозування може бути слинотеча, пітливість і пронос. Протипо­казано застосування препарату при бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях серця, стенокардії, епілепсії, вагітності, запальних процесах у черевній порожнині.

Особливості роботи з м-холіноміметиками:

— після закапування препаратів притискують на 2—3 хв ділянку сльозового мішка, щоб уникнути надходження препарати в сльозовий канал і порожнину носа;

— м-холіноміметики несумісні з антигістамінними засобами, місцевими анестетиками.

При отруєнні м-холіноміметиками, а також мускарином, з'яв­ляється брадикардія, міоз, слинотеча, надмірне потовиділення, блювання, пронос, знижується AT, утруднюється дихання вна­слідок бронхоспазму, виникають судоми, коматозний стан. Допо­мога полягає у вжитті заходів із запобігання всмоктуванню отрути, введенні внутрішньовенно функціонального антагоніста — атро­піну сульфату по 2 мл кожні 10 хв до появи сухості у роті. Прово­дять симптоматичне лікування.

М-Холіноблокатори — це засоби, що блокують м-холіно-рецептори і перешкоджають взаємодії з ними ацетилхоліну. Під їх дією зменшують або усувають ефекти стимуляції парасимпатич­них нервів, тобто спостерігається мідріаз (розширення зіниць), підвищення внутрішньоочного тиску, параліч акомодації; з'явля­ється тахікардія, покращується атріовентикулярна провідність; знижується тонус м'язів травного каналу, жовчних проток, жовч­ного міхура, бронхів, потових і сльозових залоз, шкіри, слизових оболонок порожнини рота.

Атропін — алкалоїд, що міститься в беладонні (Atropa Bella­donna), блекоті (Hyoscyamus niger), дурмані (Datura stramonium).

У медичній практиці застосовують атропіну сульфат. Для нього характерні всі ефекти м-холіноблокаторів, крім того він проникає через ГЕБ і чинить складний вплив на ЦНС. Застосовують атропін при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, холеци­ститі, жовчнокам'яній хворобі, спазмах кишок і сечовивідних шляхів, бронхіальній астмі, для профілактики рефлекторної бра­дикардії перед наркозом. У практиці лікування очей для до­слідження дна ока, при травмах ока. Застосовують як антидот при отруєнні холіноміметичними і антихолінестеразними засобами.

Препарати беладонни

Настойку беладонни призначають внутрішньо дорослим по 5—10 крапель як спазмолітичний і знеболювальний засіб при ви­разковій хворобі шлунка, жовчнокам'яній хворобі.

Екстракт беладонни сухий призначають у таблетках і супози­торіях як болезаспокійливий і спазмолітичний засіб.

Комбіновані препарати з атропіном «Бекарбон», «Бесалол», «Бе­лалгін» призначають при захворюваннях травного каналу, при ге­морої і болю в прямій кишці — супозиторії «Бетіол», «Анузол».

Скополамін — алкалоїд, що міститься разом з атропіном вбеладонні, блекоті, дурмані, скополії. В медичній практиці застосовують у вигляді скополаміну гідроброміду. Подібний до атро­піну. На відміну від останнього пригнічує ЦНС — чинить седатив­ний ефект, протиблювотну дію, знижує рухову активність. Засто­совують скополаміну гідробромід для лікування паркінсонізму, разом з анальгетиками, іноді як протиблювотний засіб при морсь­кій і повітряній хворобі (таблетки «Аерон»). У практиці лікування очей — з діагностичною метою.

Платифілін — алкалоїд рослини жовтозілля (Senecio platy-phyllis). Застосовують препарат платифіліну гідротартрат. Посту­пається атропіну м-холіноблокуючою дією. Виявляє міотропну | спазмолітичну дію, пригнічує судиноруховий центр. Застосовують І при спазмах шлунка, кишок, жовчних проток і жовчного міхура, виразкових хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальній астмі, при спазмах мозкових і вінцевих судин, стенокар­дії. В очній практиці використовують для розширення зіниць. Діє менш тривало ніж атропін.

Метаний (метацину йодид) — синтетичний м-холіноблокатор. Застосовують при виразковій хворобі шлунка та хронічних гастри­тах, нирковій і печінковій коліках; в анестезіології — для премедикації перед наркозом.

Небажані ефекти м-холіноблокаторів:

—відчуття сухості в роті (порушення ковтання);

—тахікардія;

—мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску;

—атонія кишок, закрепи;

—зниження тонусу сечового міхура;

— порушення тепловіддачі (за рахунок зменшення потови­
ділення).

Протипоказані м-холіноблокатори при глаукомі.

Особливості роботи з м-холіноблокаторами:

— всі препарати (крім препаратів беладонни) є отруйними речо­винами, а атропіну сулгфат зумовлює психомоторне збудження і га­ люцинації; під час застосування треба бути дуже обережними з дозу­ ванням;

— під час закапування атропіну в кон'юнктивальний мішок при­ тиснути ділянку сльозових шляхів, щоб уникнути абсорбції препара­ ту в кров;

— розчин атропіну для ін'єкцій — 0,1%, а в краплях для очей — 1%;

— м-холіноблокатори несумісні зі психостимуляторами, кофеї­ ном, препаратами наперстянки, клофеліном;

— атропіну сульфат несумісний зі снодійними, морфіном, магнію сульфатом, дибазолом, кислотою ацетилсаліциловою;

— атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин при значають внутрішньо до їди.

На сьогодні синтетичні м-холіноблокатори мають переваги пе­ред описаними вище в лікуванні деяких станів. Наприклад, для дослідження в офтальмологічній практиці застосовують тропіка-мід (дія триває 2—6 год), при бронхіальній астмі — іпратропію бро­мід (атровент) і тровентол, що чинить селективну дію на бронхи; пірензепін (гастроцепін) блокує переважно м-холінорецептори в шлунку та дванадцятипалій кишці.

Отруєнння м-холіноблокаторами може виникнути внаслідок передозування препаратів або вживання рослин — беладонни, блекоти, дурману (стосується дітей).

Симптоми отруєння: психічне збудження (марення, галюцина­ції), почервоніння і сухість шкіри, спрага, підвищення температу­ри тіла; розлади ковтання, мовлення; розширення зіниць; тахікар­дія.

Допомога при отруєнні:

—промивання шлунка 0,5% розчином таніну;

—активоване вугілля;

—сольові проносні;

—для прискореного виведення отрути з крові — форсований діурез, гемосорбція.

Застосовують функціональні антагоністи — прозерин, галантаміну гідробромід. При збудженні — діазепам; при тахікардії — р-адреноблокатори; для зниження температури тіла обкладають потерпілих грілками з льодом. При пригніченні дихання роблять штучне дихання з інгаляцією кисню.

Н-Хлінорецептори мають різну локалізацію. Чутливість Н-холінорецепторів до хімічних сполук неоднакова. Одержано лікарські речовини, які стимулюють та блокують н-холінорецеп-тори.

Н-Холіноміметики — це засоби, що стимулюють нікотиночутливі холінорецептори. Нікотин у практичній медицині не використовують, тільки в експериментальній фармакології.

Тютюнопаління призводить до хронічного отруєння нікоти­ном. При цьому розвиваються процеси запалення в слизових оболонках дихальних шляхів, аритмії, рак легенів, ішемічна хвороба серця. Зменшується тривалість життя.

Як лікарські засоби іноді використовують такі н-холіноміметики, як цититон і лобеліну гідрохлорид. Вони збуджують н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно — дихальний центр. Під їх впливом дихання стає глибшим і частішим, а також підвищується AT (стимулюють симпатичні ганглії і мозкову речовину наднирко­вих залоз).

Лобеліну гідрохлорид — сіль алкалоїду з рослини лобелії. Засто­совують при рефлекторних зупинках дихання. Останнім часом — дуже рідко. Лобелін входить до складу таблеток «Лобесил» — пре­парату, що полегшує відвикання від тютюнопаління.

Цититон — це розчин алкалоїду цитизину, що міститься в на­сінні термопсису. Дія цититону нетривала. Застосовують при реф­лекторних зупинках дихання, шокових і колаптощних станах, ін­фекційних захворюваннях. Цититон входить до складу таблеток «Табекс» — препарату для відвикання від тютюнопаління. З такою метою використовують таблетки, плівки та жувальні гумки «Гамібазин», що містять алкалоїд анабазин.

Н-Холіноблокатори — це речовини, що блокують нікотиночутливі холінорецептори. До таких відносять гангліоблокатори та курароподібні засоби (міорелаксанти).

Гангліоблокатори — це засоби, що блокують передачу збуджен­ня у вегетативних гангліях (парасимпатичних і симпатичних), а та­кож н-холінорецептори клітин мозкової речовини надниркових залоз. Унаслідок цього розширюються периферійні судини і по­кращується кровообіг, розширюються кровоносні судини (арте­ріальні і венозні) і знижується AT, погіршуються секреторна і мо­торна функції шлунка і кишок.

Препарати тривалої дії

Бензогексоній має достатню активність. Діє протягом 3—5 год. Застосовують при спазмах периферійних судин (ендартеріїт), гіпертензивних кризах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипа­лої кишки. Дозу підбирають індивідуально.

Пентамін за гангліоблокуючими властивостями поступається перед бензогексонієм. Вводять тільки парентерально. Тривалість дії — 2—4 год. Використовують при спазмах периферійних судин, гіпертензивних кризах, набряку мозку, набряку легенів, при ко­ліках (кишкових, ниркових), гострих нападах бронхіальної астми, при еклампсії.

Препарати нетривалої дії Гігроній — це препарат, подібний до бензогексонію. Антигіпер-тензивна дія після введення у вену настає через 2-3 хв і діє 10-30 хв. Використовують для керованої артеріальної гіпотензії, а також в акушерській практиці (при нефропатії вагітних, еклампсії).

Небажані ефекти гангліоблокаторів:

—ортостатичний колапс;

—загальна слабість;

—сухість у роті;

—розширення зіниць;

—атонія сечового міхура і кишок.

Препарати протипоказані при інфаркті міокарда, гострій стадії гіпотензії, ураженні нирок і печінки, тромбозах, дегенеративних змінах з боку ЦНС. Обережно слід призначати людям літнього віку.

Особливості роботи з гангліоблокаторами:

— перевірити реакцію організму пацієнта на малі дози препарату (вводять половину середньої дози і слідкують за його станом);

— пам 'ятати про можливість ортостатичного колапсу і пора­ дити пацієнту полежати після ін 'єкції 2—2,5 год;

— бензогексоній не сумісний з мезатоном, кофеїном, дибазолом;

— бензогексоній приймають до їди.

Міорелаксанти — це лікарські речовини, що блокують н-холінорецептори скелетних м'язів і переривають нервово-м'язову передачу. Під їх впливом знижується тонус м'язів і настає їх роз­слаблення (релаксація) в певній послідовності. Такі властивості було виявлено в кураре — отруті, яку використовували індійці Пів­денної Америки під час полювань.

За механізмом дії їх поділяють на дві групи:

1. Антидеполяризувальні препарати блокують н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлорид вводять у вену. Дія починається через 1—1,5 хв і триває 25-40 хв. Застосовують в анестезіології під час оперативних втручань та в ортопедії при репозиції кісткових улам­ків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне ди­хання. Антагоністом курареподібних антидеполяризувальної дії є прозерин.

Побічні явища: розширення зіниць, зниження AT.

Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.

З цієї групи переважно використовують такі препарати сте­роїдної будови: панкуроній (павулон), піпекуроній (ардуан), векуроній (норкрон), атракурій, які справляють менш токсичну дію.

2. Засоби деполяризувальної дії збуджують н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.

Дитилін (лістенон) застосовують при інтубації трахеї, ендоско­пічних процедурах, нетривалих операціях. Спричинює сильне, але нетривале (8-10 хв) розслаблення м'язів. Застосовують препарат після переведення пацієнта на штучну вентиляцію легенів.

Побічні явища:

— брадикардія;

— колапс;

— спазм бронхів;

— біль у м'язах кінцівок, шиї, поперековій ділянці. Протипоказаний при глаукомі. Обережно призначають при

тяжких захворюваннях печінки, анемії, кахексії, вагітним.

Особливості роботи з курареподібними засобами:

— всі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псев доалергійні реакції, особливо бронхоспазм;

— міорелаксанти не сумісні з адреноміметиками, гепарином, стро­ фантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

— тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом.

Таблиця. Засоби, що діють на холінергічні синапси

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
	Антихолінестеразні засоби
Прозерин (Proserinum)	Порошок; таблетки по 0,015 г; ампули по 1 мл 0,05% розчину	Внутрішньо до їжі до­рослим по 0,01—0,015 г 2—3 рази на день; під шкіру 1 мл 0,05% роз­чину (0,0005 г) 1-2 рази на добу
Галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobromidum)	Ампули по 1 мл 0,1%; 0,25%; 0,5% та 1% розчинів	Вводять під шкіру за­лежно від віку 0,25-1 мл 1 % розчину 1—2 рази на добу

 

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
М-Холіноміметики
Пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum)	Порошок; флакони по 5 та 10 мл 1% та 2% розчинів; 1% та 2% мазь для очей, плівка для очей (0,0027 г препарату)	Закапують у кон'юнк-тивальну порожнину 1—2 краплі 1-2% роз­чину, закладають за повіки 1% і 2% мазь
Ацеклідин (Aceclidinum)	Порошок; ампули по 1 та 2 мл 0,2% розчину; 3% та 5% мазь для очей	У кон'юнктивальну по­рожнину — 1-2 краплі 2-5% розчину, 3% та 5% мазь; вводять під шкіру 1—2 мл 0,2% розчину
М -Холіноблокатори
Атропіну сульфат (Atropini sulfas)	Порошок; таблетки по 0,0005 г; ампули та шприц-тюбики по Імл 0,1% розчину; 1% мазь для очей; плівки для очей (містять по 0,0016 г препарату)	Призначають внутріш­ньо до їди дорослим по 0,00025-0,0005 г 1-2 ра­зи на добу. Вводять під­шкірно, внутрішньом'я-зово, внутрішньовенно 0,25-0,5 мл 0,1% роз­чину (0,00025-0,0005 г); у кон'юнктивальну порожнину 1—2 краплі 0,5-1% розчину, 1% мазь закладають за повіки
Екстракт беладонни сухий (Extractum Belladonnae siccum)	Порошок	Внутрішньо та ректально 0,02-0,04 г
Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)	Порошок, ампули по 1 мл 0,05% розчину	Внутрішньо та підшкір­но - 0,00025-0,0005 г; у кон'юнктивальну по­рожнину — 1—2 краплі 0,25% розчину

 

 

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Платифіліну гідротартрат (Platyphyllini hydrotartras)	Порошок; таблетки по 0,005 г; ампули по 1 мл 0,2% розчину	Внутрішньо до їди по 0,003 - 0,005 г 2-3 рази на добу; підшкірно — 1-2 мл 0,2% розчину; у кон'юнктивальну порожнину — 1-2 краплі 1-2% роз­чину; ректально — по 0,01 г 2 рази на добу
Метацин (Methacinum)	Таблетки по 0,002 г; ампули по 1 мл 0,1% розчину	Внутрішньо до іди по 0,002-0,005 г 2-3 рази на добу; підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно 0,5-2 мл 0,1% розчину
Гангліоблокатори
Пентамін (Pentaminum)	Ампули по 1 і 2 мл 5% розчину	Внутрішньом'язово 1-2 мл 5% розчину; внутрішньовенно 0,2-0,5 мл 5% розчину в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (повільно)
Гігроній (Hygronium)	Флакони та ампули по 0,1 г препарату (розчи­няють перед застосу­ванням)	Внутрішньовенно крапельно 0,04—0,08 г в ізотонічному розчині натрію хлориду
	Міорелаксанти
Тубокурарину хлорид (Tubocurarin chloridum)	Ампули по 1,5 мл 1% розчину	Внутрішньовенно 0,0004-0,0005 г/кг
Дитилін (Dithylinum)	Порошок; ампули по 5 і 10 мл 2% розчину	Внутрішньовенно 0,0015-0,002 г/кг