Дисципліна: Медична хімія
Спеціальність 223 «Медсестринство»
Спеціалізація «Лікувальна справа»
Тема: Одержання, очищення та властивості колоїдних розчинів. Коагуляція колоїдних розчинів. Колоїдний захист. Оптичні та електричні властивості дисперсних систем. Властивості розчинів біополімерів. Ізоелектрична точка білка.
Курс: ІІ
Кількість навчальних годин: 2
І. Науково-методичне обґрунтування теми:
Дисперсні системи надзвичайно різноманітні й становлять онсову всього біологічного світу. Вивчення властивостей і закономірностей процесів, характерних для цих систем, дає можливість пізнати саме життя. Колоїдний, надмолекулярний та високомолекулярний стани організації матерії реалізуються в процесі еволюції.
Питання стійкості дисперсних систем посідають центральне місце в колоїдній хімії, оскільки основний клас колоїдних систем – ліофобні колоїди – термодинамічно нестабільні, схильні до коагуляції. Надання системам стійкості потребує спеціальних методів стабілізації. Лише за таких умов можливе отримання й використання багатьох цінних матеріалів, продуктів, зокрема лікарських препаратів, аерозольних засобів.
ІІ. Навчальні цілі лекції:
Ознайомитись (L - I):
З високомолекулярними сполуками — основою живих організмів. Глобулярна та фібрилярна структура білків. Порівняльна характеристика розчинів високомолекулярних сполук, істинних та колоїдних розчинів.
Набухання та розчинення полімерів. Механізм набухання. Вплив рН середовища, температури та електролітів на набухання. Роль набухання у фізіології організму. Драглювання розчинів ВМС. Механізм драглювання. Вплив рН середовища, температури та електролітів на швидкість драглювання. Тиксотропія. Синерезис. Дифузія у драглях. Охарактеризувати класифікацію дисперсних систем, методи очищення колоїдних розчинів, дати порівняльну характеристику розчинів високомолекулярних сполук, істинних та колоїдних розчинів.
Знати (L - II):
¾ загальну характеристику дисперсних систем: основні визначення та класифікація.
¾ методи очищення колоїдних розчинів: діаліз, електродіаліз, ультрафільтрація, гемодіаліз, апарат “штучна нирка”. оптичні властивості дисперсних систем (ефект тиндаля): ультрамікроскопія, електронна мікроскопія, нефелометрія.
¾ електричні властивості колоїдно-дисперсних систем: механізм утворення подвійного електричного шару.
¾ стійкість і коагуляцію дисперсних систем.
¾ коагуляцію гідрофобних золів під дією електролітів.
¾ поріг коагуляції. правило шульце—гарді. вплив електролітів на величину електрокінетичного потенціалу. явище колоїдних частинок. чергування зон коагуляції.
ІІІ. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):
Виховувати відповідальність, уважність, організованість, прагнення вдосконалювати свої знання, щоб в подальшому продуктивно засвоювати знання з клінічних дисциплін.
IV. Міждисциплінарна інтеграція
| Дисципліна | Знати | Вміти |
| Попередні (забезпечуючі) дисципліни | ||
| 2. Наступні дисципліни (що забезпечуються) Анестезіологія та реаніматологія | Методи очищення колоїдних розчинів діаліз, електродіаліз, ультрафільтрація, гемодіаліз, апарат “Штучна нирка”. | |
| 3. Внутрішньдисциплінарна інтеграція (теми даної дисципліни, з якими інтегрується та, що вивчається) |
V. Організаційна структура та план заняття
| № п/п | Основні етапи лекції та її зміст | Цілі в рівнях абстракції | Тип лекції. Засоби активізації студентів | Матеріали методично Го забезпечен Ня | Розподіл часу | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |||
| І. Підготовчий етап 8 хв. | ||||||||
| 1. Організаційні заходи. 2. Визначення актуальності теми. 3. Постановка навчальних цілей лекції та мотивація |
| Перевірка присутніх, перевірка готовності до заняття | журнал
| 2 хв. 3 хв. 3 хв. | ||||
| ІІ. Основний етап 60 хв. | ||||||||
| а) план вивчення теми 1. дисперсні системи та їх класифікація. 2. Методи добування колоїдних розчинів. 3. Очищення колоїдних розчинів. 4. Властивості колоїдних розчинів. 5. Коагуляція колоїдних систем. 6.Загальна характеристика ВМС. 7. Ізоелектрична точка. б) короткий конспект, тези нового матеріалу (прикладається) |
L - ІІ
|
Оглядова лекція
Питання для активізації студентів | Конспект лекції | |||||
| ІІІ. Заключний етап 12 хв. | ||||||||
|
| а) резюме лекції, загальні висновки б) матеріали закріпити (прикладається) в) відповіді на можливі питання г) завдання для самопідготовки студентів Тема: «Аеорозолі, суспензії емульсії. Застосування мікрогетерогенних систем у медичній практиці» Література: - Медична хімія: підручник /А.В. Порецький, О.В. Баннікова – Безродна Л.В. Філіппова. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. Стор. 316-341 - В. П. Музиченко, Д.Д. Луцевич, Л. П. Яворська Медична хімія, К.:ВСВ «Медицина»,2015 р., ст.264-335 | L ІІ- L ІІІ | Узагальнення та систематизація знань: рішення клінічних ситуаційних задач | Ситуаційні задачі ІІІ рівня Методична розробка СРС | ||||
VI. Зміст лекційного матеріалу
Тема: « Одержання, очищення та властивості колоїдних розчинів. Коагуляція колоїдних розчинів. Колоїдний захист. Оптичні та електричні властивості дисперсних систем. Властивості розчинів біополімерів. Ізоелектрична точка білка »
План:
1. Загальна характеристика дисперсних систем: основні визначення та класифікація.
2. Методи очищення колоїдних розчинів: діаліз, електродіаліз, ультрафільтрація, гемодіаліз, апарат “Штучна нирка”.
3. Оптичні властивості дисперсних систем (ефект Тиндаля): ультрамікроскопія, електронна мікроскопія, нефелометрія.
4. Електричні властивості колоїдно-дисперсних систем: механізм утворення подвійного електричного шару.
5. Стійкість і коагуляція дисперсних систем.
6. Коагуляція гідрофобних золів під дією електролітів.
7. Поріг коагуляції.
8. Правило Шульце—Гарді.
9. Вплив електролітів на величину електрокінетичного потенціалу.
10. Явище колоїдних частинок.
11. Чергування зон коагуляції.
Властивості розчинів біополімерів. Ізоелектрична точка білка
1. Високомолекулярні сполуки — основа живих організмів.
2. Глобулярна та фібрилярна структура білків.
3. Порівняльна характеристика розчинів високомолекулярних сполук, істинних та колоїдних розчинів.
4. Набухання та розчинення полімерів.
5. Механізм набухання.
6. Вплив рН середовища, температури та електролітів на набухання.
7. Роль набухання у фізіології організму.
8. Драглювання розчинів ВМС.
9. Механізм драглювання.
10. Вплив рН середовища, температури та електролітів на швидкість драглювання.
11. Тиксотропія.
12. Синерезис.
13. Дифузія у драглях.
1. Організм, як складова сукупність дисперсних систем.
Окрема клітина живого організму – це гетерогенна багаторазова колоїдна система, утворена високо-і низькомолекулярними сполуками.
Гетерогенною системою вищого порядку є тканини, де дисперсною фазою є клітини, а дисперсійним середовищем – рідина, що її оточує.
Кров, протоплазма, м’язові і нервові тканини, біологічні мембрани, волокна, гени, віруси – це колоїдні утвори.
Колоїдно-хімічні процеси лежать в основі живлення, росту й рослинних і тваринних організмів, а також людини.
Знання властивостей і особливості кол.-дисп систем, є необхідною умовою розуміння дуже складних процесів життєдіяльності організмів.
Особливого значення набуває розроблення моделей клітин, живих мембран, нервових волокон, транспортування кисню, тощо.
2. Класиф і кац і я ДС за ступенем дисперсності.
За ступенем дисперсності системи поділяють на такі типи:
а. Істинні розчини – діаметр частинок розчиненої речовини становить менше як 10-9м.
б. Колоїдні розчини – діам.част.= 1-100нм (10-9-10-7м)
в. Грубодисперсні розчини (зависі) діам.част. понад 100 н.м.
До грубодисперсних систем належать:
емульсії суспензії аерозолі
креми мазі молоко розг.тв. фаза дим смог пил туман
Дисперсна система – система, в яких одна речовина рівномірно розподілена до частинок мікроскопічних розмірів в іншій.
Дисперсне середовище – це фаза, яка переважає за своєю масою
Дисперсна фаза (їх може бути декілька) це частина системи, яка знаходиться в дисперсійному середовищі в подрібненому (диспергованому) стані у вигляді дрібних частинок.
3. Колоїдний розчин (золь/стан) – ультрамікрогетерогенна система в якій дисперсійним середовищем є рідина, а дисперсійною фазою - тверді частинки розміром 10-7 – 10-9м.
4. Диспергійні системи за ступенем і характеромвзаємодії діляться на ліофільні та ліофобні.
У ліофільних - система взаємодії між частинками дуже сильна та інтенсивна.
У ліофобних - система взаємодії між частинками незначна.
5. Будова К.Ч.
Міцела – структурна одиниця кол.розчину – це електронейтральна частина д/ф з подвійним електричним шаром, що її оточує.
Агрегат – внутрішня частина міцели – це мікрокристал і він утворюється в результаті хім. проц. з молекул, атомів чи йонів, утворюючи дисперсійну фазу.
На поверхні агрегату розміщені потенціалоутворювальні йони.
Агрегат разом з потенціалоутворювальними йонами – утворюють ядро міцели.
Ядро разом з пробіонами утворює гранулу.
Гранула власно і є колоїдною частинкою, яка завжди заряжена.
Знак заряду визначаєтьсязнаком потенціалутворювальних йонів.
Гранулу оточують пробіони дифунзійного шару, утворюючи разом з нею міцелу, яка завжди електронейтральна.
6. а) Методи одержання та очищення К.Р.
а) метод конденсації:
Фізична конденсація
Заміна розчинника Конденсація пари
Хімічна конденсація
Р-ція Р-ції подвійного Р-ції
відновлення обміну гідролізу
б) Диспергійні методи
Механічне Метод електричного Метод з використанням
Подрібнення розпилення ультразвуку
6. б) Методи очищення колоїдних розчинів
Колоїдні розчини, отримані будь-яким методом, містять домішки. До методів очищення відносяться:
7. Діаліз – оснований на властивості напівпроникної мембрани пропускати
| Кол.розч. |
і затримувати К.Ч.
Н2О Н2О
Електроліз - це процес діалізу, прискорений за допомогою використання електричного струму.
| Золь |
Ультрафільтрація – процес фільтрування к.р. крізь напівпроникні мембрани(к.р. залишається на фільтрі)
8. «Штучна нирка»
За принципом компенсаційного діалізу
проводить гемодіаліз в апараті «штучна
нирка» Апарат підключають до системи
кровообігу хворого. Кров під тиском,
що створюється пульсуючим насосом
«штучним серцем», протікає у вузькій
щілині між двома мембранами з великими
робочими поверхнями, які зовні омиваються
фізіологічним розчином.
9. Оптичні властивості.
При проходженні світла крізь Д/С супроводжуються слідуючими явищами:
Заломленням, поглинанням, відбиттям, розсіюванням світла.
Процес розсіювання світла – промінь світла, зустрічаючи на своєму шляху частинку, частково змінює свій напрям.
Розсіювання найбільш притаманне колоїдним розчинам. Для них характерний ефект Тиндаля (спостерігається конус що світиться
Конус, що світиться
Джерело
Світла
10. Електрокінетичні явища – охоплюють ефекти, які пов’язані або з відносним рухом двох фаз під дією постійного електричного поля.
· Електрокінетичні явища грунтуються на взаємозв’язку між електричними та кінетичними властивостями Д.С.
· Електрокінетичним потенціалом або (дзета потенціал) є потенціал, який отримує частинка при розриві подвійного електричного шару і дорівнює різниці потенціалів між рухливою (дифузною) та нерухливою (адсорбованою) частинками подвійного електричного шару.
До електрокінетичних явищ належить електрофорез та електроосмос.
11. Електрофорез – це напрямлене переміщення дисп.фази відносно нерухомого дисперсного середовища під дією зовнішнього постійного електричного поля.
Частинки рухаються до електрода, заряд якого протилежний заряду частинок.
12. Електрофорез – застосування для очищення лікарських препаратів.
· Електрофорез – є одним з методів введення лік.засобів в організм людини через шкіру або слизові оболонки.
· Електрофорез на папері – вик.для діагностики низки захворювань шляхом порівняння окремих фракцій (наприклад білкові фракції та їх аналіз дає змогу виявити різні види диспротеїнемії!
13. Під стійкістю д.с. розуміють сталість її стану і основних властивостей і дисперсності, рівномірного розподілення частинок д.ф. в об’ємі д.с. та характеру взаємодії між частинками.
· Сидементаційна (кінетична) стійкість системи сприяє збереженню рівномірного розподілу частинок в об’ємі. Основна умова – високий ступінь дисперсності.
· Агрегативна стійкість д.с. – це здатність протистояти агрегації частинок д.ф.
14. Процес злипання к.ч. з утворенням більших агрегатів та втратою агрегативної стійкості називають коагуляцією.
Коагуляція може бути зумовлена: добавленням електролітів, нагріванням або заморожуванням, механічними діями (струшування, перемішування)
15/17. коагулювальна здатність йонів виражається тим сильніше, чим вищий їх заряд. Цю закономірність називають правилом значності, або правилом Шульца-Гауді.
16. Електроліти спричиняють коагуляцію при досягненні ними певної концентрації. Віn.молярна концентрація еквівалентна електроліту, що зумовлює коагуляцію називається Порогом коагуляції.
18. Колоїдний захист
Здатність захизати золі від коагуляції кількісно виражають – захисним числом, яке дорівнює кількості міліграмів сухої ВМС, що захищає 10мл золю від коагуляції при приливанні до нього 1мл 10% р-ну NaCl. Найбільшу захисну дію мають: желатин, козеїн, найслабшу – крохмаль, декстрини.
До очищення води
Дуже актуальною є проблема охорони навколишнього середовища, очищення та регенерація стічних промислових та побутових вод, вловлювання забрудників атмосфери, руйнування димів і смогів – усі ці процеси грунтуються на законах сьогоднішньої теми.
Оптичні властивості дисперсних систем
Розглянемо основні закономірності проходження світла крізь дисперсні системи, яким властива гетерогенність. При цьому можуть спостерігатися такі явища, як проходження, вбирання, заломлення, відбиття, розсіювання світла. Переважання того чи іншого процесу залежить від співвідношення між довжиною хвилі падаючого світла і розміром завислих частинок. Видима частина спектра має довжину хвиль 400-760 нм.
Істинні розчини (молекулярно-іонні системи) є оптично прозорими (оптично пустими) системами, оскільки світло в основному проходить крізь такі системи, огинаючи частинки. Кожне середовище вибірково вбирає хвилі певної частини спектра падаючого світла, набуваючи відповідного забарвлення. Тому інтенсивність пропущеного світла (Іпр) завжди менша за інтенсивність падаючого світла (І0). Зменшення інтенсивності світла внаслідок вбирання зазвичай виражають величиною оптичної густини А:
|
|
Для молекулярних розчинів справджується закон Бугера-Ламберта, згідно з яким величина оптичної густини прямо пропорційна концентрації розчини і товщині шару:|
|
де І - товщина шару; С - концентрація розчину; є - молярний коефіцієнт вбирання (екстинкція). Екстинкція - це оптична густина ЇМ розчину за товщини шару 1 м; вона залежить від природи речовини і характеризує інтенсивність забарвлення її в розчині.
Цей закон покладено в основу фотоколориметричного та спектрофотометричного методів аналізу.
У грубодисперсних системах, де розмір частинок значно перевищує довжину хвилі видимої частини спектра, спостерігається переважно відбиття світла від поверхні частинок за законами геометричної оптики.
Колоїдно-дисперсні системи характеризуються оптичною неоднорідністю. На їх оптичні властивості впливають форма, розмір і структура частинок, а також концентрація дисперсної фази. У колоїдних розчинах, розмір частинок яких сумірний з довжиною хвилі 
переважає дифракційне розсіювання світла і сама частинка стає його джерелом.
Саме дифракція є причиною опалесценції - матового світіння золів (найчастіше голубуватих відтінків). З опалесценцією пов'язане специфічне для колоїдно-дисперсних систем явище - утворення конуса Тіндаля.
Ще М. Фарадей (1854) і Дж. Тіндаль (1868) зауважили, що за бокового освітлення золю на темному фоні спостерігається утворення світного конуса. За таких умов чисті рідини і молекулярно-іонні системи подібного ефекту не дають (рис. 12.7). На підставі такого простого експерименту можна відрізнити золь від істинного розчину.
Конус Тіндаля можна спостерігати у затемненій кімнаті, якщо пучок світла проходить крізь повітря, в якому є завислі часточки пилу або диму.
Теорія світлорозсіювання була розроблена у 1871 р. англійським фізиком
|
|
Дж. Релеєм. Запропоноване ним рівняння виражає залежність інтенсивності розсіяного світла І від різних чинників:
vV 2
I р = I 0 k —,
γ 4
де І0 - інтенсивність падаючого світла; v -
число частинок в одиниці об'єму (частинкова концентрація); V - об'єм однієї частинки; γ - довжина хвилі падаючого світла; k - коефіцієнт пропорційності, який залежить від показників заломлення дисперсної фази і дисперсійного середовища, а також від кута падіння світлового променя.
Рівняння Релея є теоретичною основою оптичних методів дослідження колоїдних систем (див. п. 12.6). Із цього рівняння (12.5) випливає, що / обернено пропорційна А,4. Це означає, що за умови проходження поліхроматичного (білого) пучка світла крізь незабарвлений золь найінтенсивніше розсіюються короткі хвилі (синя й фіолетова частини спектра) і, як наслідок, спостерігатиметься голуба опалесценція.
Це явище досить поширене у природі і має велике практичне застосування. З ним пов'язане голубувате забарвлення тютюнового диму, гасу, моря, неба. З метою світломаскування застосовують лампи синього кольору, а вогні маяків, телевізійних веж, сигналів небезпеки - саме червоного кольору, оскільки довгохвильова частина спектра розсіюється незначно і такі вогні видно здалеку.
Вбирання світла і забарвлення золів. У високодисперсних золях інтенсивність світла зменшується і внаслідок розсіювання, і внаслідок вбирання світла частинками дисперсної фази. Слід зауважити, що інтенсивність вбирання світла також залежить від ступеня дисперсності системи. Тому золі залежно від розмірів частинок можуть мати різне забарвлення. Доведено, що чим менший радіус частинок, тим сильніше вбираються хвилі меншої довжини. Тому, наприклад, високодисперсний золь золота внаслідок вбирання короткохвильової частини спектра набуває червоного забарвлення. При збільшенні розмірів частинок вбирається червона частина спектра і золь набуває синього забарвлення. Золі білого кольору світла не вбирають і для них зменшення інтенсивності світла пов'язане лише із процесом розсіювання.
Оптичні методи дослідження. Вивчення оптичних властивостей золів надає важливу інформацію про форму, розмір і будову частинок дисперсної фази, а також про концентрацію золю. Саме з цією метою застосовують нефелометрію, ультрамікроскопію, електронну мікроскопію.
Нефелометрія. Це оптичний метод аналізу, який ґрунтується на вимірюванні інтенсивності світла, що розсіюється дисперсною системою.
Для двох золів з однаковим розміром частинок відношення інтенсивностей розсіяного світла дорівнює відношенню їх концентрацій. З другого боку, за однакових концентрацій золів відношення інтенсивностей розсіяного світла дорівнює відношенню об'ємів частинок дисперсної фази:
Отже, порівнюючи інтенсивності розсіювання світла двох золів, один з яких є еталоном (стандартним розчином), можна визначити ступінь дисперсності або концентрацію другого золю.
Такі вимірювання проводять у приладах нефелометрах, які за конструкцією нагадують колориметри, але відрізняються тим, що спостереження проводять на темному фоні за бокового освітлення. Схема нефелометра наведена на рис. 12.8.
Заповнивши дві однакові кювети (1 і 6) відповідно стандартним і досліджуваним золями, зрівнюють інтенсивності розсіяного світла (однакове забарвлення обох половин окуляра 7) за допомогою піднімання або опускання кювет. Від-
ношення висот освітлених шарів обернено пропорційне відношенню концентрацій зо-лів або об'ємів їх частинок:
Знаючи концентрацію (Сх) або об'єм частинок дисперсної фази (V ^) стандартного розчину, можна обчислити ці величини для досліджуваного золю:
Методом нефелометрії визначають концентрацію білка в сечі. В основу методу покладено властивість білка утворювати із сульфосаліцилатною кислотою помутніння, інтенсивність якого пропорційна вмісту білка.
VII. Матеріали активізації студентів під час викладення лекції
1. Основні визначення дисперсних систем
2. Класифікація дисперсних систем.
3. Методи очищення колоїдних розчинів:
а. діаліз,
б. електродіаліз,
в. ультрафільтрація,
г. гемодіаліз,
д. апарат “Штучна нирка”.
4. Оптичні властивості дисперсних систем (ефект Тиндаля):
а. ультрамікроскопія,
б. електронна мікроскопія,
в. нефелометрія.
5. Механізм утворення подвійного електричного шару.
6. Стійкість і коагуляція дисперсних систем. Коагуляція гідрофобних золів під дією електролітів. Поріг коагуляції.
7. Правило Шульце—Гарді. Вплив електролітів на величину електрокінетичного потенціалу. Явище колоїдних частинок. Чергування зон коагуляції.
VIII. Матеріали для самопідготовки студентів
(література, питання, завдання)
1. Дати визначення дисперсних систем.
2. Дати класифікацію ДС.
3. Пояснити суть методів очищення КР а)діаліз, б)електродіаліз, в)ультрафільтрація, г)гемодіаліз, д)штучна нирка.
4. Пояснити ефект Тендаля (на основі оптичних кластивостей ДС).
5. Пояснити механізм утворення подвійного електричного шару.
6. Що таке стійкість та коагуляція ДС?
7. Пояснити зміну коагуляції гідрофобних золей під дією електролітів.
8. Пояснити правило Шульце-Гарді.
9. Як впливають електроліти на величину електрокінетичного потенціалу.
IX. Література для викладачів
Навчальна:
Основна
- Медична хімія: підручник /А.В. Порецький, О.В. Баннікова – Безродна Л.В. Філіппова. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. Стор. 316-341
- В. П. Музиченко, Д.Д. Луцевич, Л. П. Яворська Медична хімія, К.:ВСВ «Медицина»,2015 р., ст.264-335
Додаткова
- Стрельцов О.А., Мельничук Д.О., Снітинський В.В. Фізична і колоїдна хімія / О.А. Стрельцов, Д.О. Мельничук, В.В. Снітинський. — Львів: Ліга-Прес, 2003. — 443 с.
- Степаненко О.М. та ін. Загальна та неорганічна хімія: Ч. 1 / О.М. Степаненко, Л.Г. Рейтер, В.М. Ледовських. — К.: Педагогічна преса, 2001. — 518 с.
- Степаненко О.М. та ін. Загальна та неорганічна хімія: Ч. 2 / О.М. Степаненко, Л.Г. Рейтер, В.М. Ледовських. — К.: Педагогічна преса, 2001. — 733 с.
- Лебідь В.І. Фізична хімія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.І. Лебідь. — Х.: Фоліо, 2005. — 478 с.
- Мчедлов-Петросян М.О. та ін. Колоїдна хімія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.О. Мчедлов-Петросян, В.І. Лебідь, О.М. Глазкова, С.В. Єльцов, О.М. Дубина, В.Г. Панченко. — Х.: Фоліо, 2005. — 302 с.
- Лєвітін Є.Я. Загальна та неорганічна хімія / Є.Я. Лєвітіню. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 480 с.
- Л. М. Миронович, О. О. Мардашко Медична хімія, Київ, «Каравела»,
2008р. А.С. Мороз, Д.Д. Луцевіч,
- Л. П. Яворська Медична хімія, ПП «Нова книга»,2006 р.
- В. П. Музиченко, Д.Д. Луцевич, Л. П. Яворська Медична хімія, ВСВ
«Медицина»,2010 р.
Наукова
Методична
В.Є.Мілерян «методичні основи підготовки і проведення навчальних занять в медичних ВУЗах (методичний посібник): - Київ, «Хрещатик», 2004.
С.Д.Максименко, М.М.Філоненко «Педагогіка вищої медичної освіти» Підручник:-К.: «Центр учбової літератури», 2014р.
Нікопольський медичний коледж
