Міжнародний кредитний ринок

Кредитний ринок – організований рух кредитних ресурсів між країнами світу. На цьому ринку надаються середньострокові та довгострокові кредити.

Суб’єкти міжнародного кредитного ринку: комерційні банки, корпорації, фінансові посередники, небанківські фінансові організації (страхові компанії, пенсійні фонди), центральні банки, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Міжнародне кредитування здійснюється в різних формах:

За джерелами розрізняють внутрішнє та зовнішнє кредитування.

За предметом зовнішньоекономічної угоди розрізняють: комерційний (товарний) кредит, який безпосередньо пов'язаний із зовнішньою торгівлею. Він надається на закупівлю певних товарів або оплату послуг і суворо цільовий, закріплений у кредитній угоді; фінансовий кредит, він забезпечує здійснення торгівлі на будь-якому ринку, що дає широкі можливості для вибору торговельних партнерів.

За видами надання кредити поділяються на товарні, які експортери надають імпортерам, та валютні, що видаються банками в грошовій формі.

За валютою позики кредити можуть надаватись у валюті країни-позичальника, країни-кредитора, третьої країни або в міжнародних розрахункових одиницях (СДР, євро).

За забезпеченням розрізняють забезпечені та бланкові кредити. Забезпеченням кредитів слугують товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість тощо. Бланковий кредит видається боржнику під його зобов'язання погасити його у визначений термін, а документом по цьому кредиту є соло-вексель з підписом лише тільки боржника.

У практиці міжнародного банківського кредитування в сфері зовнішньої торгівлі використовуються такі альтернативні форми, як міжнародний факторинг, форфейтинг, лізинг.

Факторинг — це операція з продажу зарубіжних рахунків до отримання постачальниками експортної продукції комерційним банкам або спеціалізованим компаніям.

Особливості факторингу: приймаються вимоги угод до 1 року, немає обмежень щодо суми; використовуються в основному на внутрішньому ринку; можливий регрес вимог на покупця; використовується широке коло валют; не завжди потребуються додаткові гарантії.

Міжнародні факторингові операції координуються спеціально створеною міжнародною організацією «Фекторз Чейн Інтернейшнл». Цією організацією розроблено спеціальний кодекс про­ведення факторингових операцій, в якому визначені зобов'язання факторингової компанії в країні експортера і відповідної компанії в країні імпортера.

Форфейтинг - це операція купівлі банком-форфейтором на повний строк і за заздалегідь установленими умовами векселів та інших боргових і платіжних документів.

До відмітних ознак форфейтингу відносяться: приймаються довгострокові векселі строком понад 1 рік; мінімальна сума, що використовується, не менше ніж 500 тис дол.; середня сума контракту – 1-2 млн дол.; використовується в основному при міжнародних операціях; відсутнім є регрес вимог на експортера.

Лізинг - це операція кредитування у формі оренди устаткування, суден, автомобілів, літаків тощо строком 3-15 років. Оренда виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій.

Міжнародний лізинг особливо важливий для країн, що розви­ваються, оскільки дозволяє скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій в національну економіку.

На умови отримання міжнародного кредиту впливають чинників: напрями використання кредитних ресурсів, особливості суб'єктів кредитних відносин, рівень інтернаціоналізації кредитних ринків та їх підпорядкованість національному кредитному контролю.

Вартість кредиту, тобто витрати позичальника на кредит, складаються із суми кредиту, ставки відсотка, комісійних та інших зборів.

Серед елементів вартості кредиту розрізняються договірні і приховані вартості.

Договірні вартості — це витрати за кредитом, зумовлені угодою. Вони поділяються на основні й додаткові. До основних елементів відносяться:

> суми, які безпосередньо виплачуються позичальником кредитору;

> відсотки;

> витрати з оформлення застави комісії.

До додаткових елементів вартості кредиту відносяться суми, які виплачуються позичальникам третім особам (за гарантією). Крім основного відсотка, збирається банківська комісія: за переговори, участь, управління, за зобов'язання надати в розпорядження позичальника необхідні кошти, за агентську комісію.

До прихованих елементів вартості кредиту відносяться витрати, які пов'язані з отриманням кредиту, але не зафіксовані в угоді (завищені ціни товарів за фірмовими кредитами, примусові депозити в певних розмірах відносно позики; завищення банком комісії за інкасацію документів тощо).

Кредити надаються на різних умовах: 1) по твердій процентній ставці (термін до 3 років); 2) по плаваючій процентній ставці, вони передбачають перегляд через певний проміжок часу ставки проценту; 3) кредити стенд-бай, надають можливість отримувати кредити у євровалюті під процент; 4) синдицировані кредити, надаються синдикатами (добровільне об’єднання підприємств, ТНК).

Ринок єврокредитів є важливим джерелом позичкових коштів. Банки надають коротко-, середньо- та довгострокові кредити у євровалютах. Перевагами надання єврокредитів є: значні розміри, полегшений доступ, короткі строки мобілізації, менша вартість, оскільки відсутні національні кредитні обмеження.

За єврокредитами застосовуються міжнародні відсоткові ставки, які відносно самостійні порівняно з національними ставками. Відсоткова ставка євровалют у якості змінної включає ЛІБОР (Лондонську міжбанківську ставку пропозиції за короткостроковими міжбанківськими операціях в євровалютах) і надбавку до базисної ставки, тобто премію за банківські послуги. Міжбанківська відсоткова ставка попиту за короткостроковими операціями на євроринку в Лондоні називається ЛІБІД. Оскільки євробанки не підпадають під дію місцевого законодавства і не обкладаються прибутковим податком, вони можуть знижувати відсотки зі своїх кредитів, зберігаючи високі прибутки.

Короткострокові єврокредити, як правило, надаються за твердою ставкою на весь строк у повній сумі. Це — найпростіший вид кредитної угоди.

Середньо- та довгострокові єврокредити, які обслуговують відтворення основного капіталу, експорт машин та устаткування, реалізацію промислових проектів, набувають форми роловерних та синдикованих кредитів.

Характерною рисою роловерних єврокредитів є те, що відсоткова ставка не фіксується на весь строк кредиту, а регулярно переглядається (кожні 3 або 6 місяців) відповідно до зміни базової ставки (ставки ЛІБОР). До основних форм роловерного кредиту відносять відновлювальні роловерні кредити та роловерний кредит підтримки (на умовах «стенд-бай»).

Роловерний кредит на умовах «стенд-бай» є підстрахувальним кредитом, тобто при укладанні кредитної угоди позика фактично не надається. Банк бере на себе зобов'язання надати впродовж дії угоди єврокредит за першою вимогою позичальника.

Відновлювальні роловерні кредити не мають встановленого розміру суми кредиту. Він передбачає лише максимальний ліміт, у межах якого позичальник має право одержати кредит у необхідних розмірах на початку кожного проміжного строку його використання. В кредитній угоді фіксується дата зміни відсоткової ставки та обсягу кредиту, що здійснюється кожні 3 або 6 місяців у межах терміну надання.

Найбільш розповсюдженим видом міжнародного кредиту нині є синдиковані єврокредити, джерелом яких є ресурси євровалютного ринку. Як правило, такі кредити організують великі комерційні банки, які очолюють консорціуми (синдикати) і погоджують з позичальником умови кредитування.

Загальна вартість синдикованого єврокредиту включає:

- відсоткові платежі (відсоткова ставка коригується кожні З або 6 місяців на основі змін у відсотковій ставці-орієнтирі);

- податкові платежі банкам, що входять до синдикату;

- комісійну винагороду банкам, що входять до синдикату;

Комісійні винагороди поділяють на:

а) комісійні за зобов'язання, коли позичальник може визначати черговість погашення кредиту та користуватися грошовими коштами після укладення кредитної угоди. Ці комісійні призначаються по частині кредиту, яка ще не повернена;

б) комісійні за управління, які сплачуються управляючому банку, як плата за організацію кредиту;

в) комісійні за участь, які сплачуються в обумовлений день, або в момент повного повернення боргу. При зростанні кількості учасників синдикату, розмір комісії підвищується;

г) комісійні банку-агенту, як плата за послуги.

Загальний розмір комісійних становить 0,50-1,25% номінальної суми кредиту.

До головних ознак єврокредиту відносять:

> сума кредитів - від 100 до 500 млн дол. США;

> строки - від 10 місяців до 12 років;

> відсоткові ставки - регулярно переглядаються, розраховуються на основі облікованої ставки (ЛІБОР, тобто використовуються плаваючі відсоткові ставки, у результаті запровадження яких, ризик зміни відсоткових ставок переноситься на позичальника;

> комісійні за управління, участь, обслуговування кредиту,

> використовувана валюта – долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна, євро, швейцарський франк

> доступ до коштів - швидкий;

> право на завчасне погашення - за умови виплати компенсації;

> гарантії та страховки - уряди, компанії, центральні та комерційні банки надають гарантії по кредитам; різні державні та приватні агентства здійснюють страхування по зарубіжним кредитам та інвестиціям.