Валюта та її види, оборотність валюти

Валюта – об’єкт міжнародних валютних відносин – грошова одиниця будь-якої країни.

Класифікація валют в залежності від:

1. Статусу:

- національна валюта – грошова одиниця певної країни;

- іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР (спеціальні права запозичення – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ);

- євровалюта – валютні кошти, депоновані на рахунках у банках поза межами країн-емітентів даних валют.

2. Ступеню конвертування валют:

- вільно конвертовані валюти – обмін без обмежень на любі іноземні валюти;

- частково конвертовані валюти – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти, існують у країнах. де зберігаються валютні обмеження;

- неконвертовані валюти – замкнуті валюти, де для резидентів та для нерезидентів введена заборона обміну валют.

3. Від видів валютних операцій: валюта ціни контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта клірингу; валюта векселя.

Купівельна спроможність – виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Валютний кошик – метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют. Розрізняють: стандартний кошик з фіксованим складом валют на визначений термін; регульований кошик зі змінним складом; симетричний (з однаковими долями валют); асиметричний (з різними долями валют).

Валютний курс – мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Функції валютного курсу: інтернаціоналізація грошових відносин; забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів; використовується для порівняння цін світових та національних ринків; використовується для переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків; перерозподіл національного продукту між країнами.

Види валютних курсів:

- фіксований – в основу покладено монетарний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях);

- плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют.

- номінальний – конкретна ціна національної валюти на іноземну і навпаки;

- реальний – це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

- спот-курс – курс обмін на протязі 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату;

- форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дні після узгодження.

Міжнародні розрахунки

Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сфері МЕВ.

Аванс, авансові платежі

100-% аванс – це грошова сума чи майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань. Тобто він може бути в грошовій чи в товарній формі.

Авансовий платіж. Імпортер самостійно або через свій банк чи банк-експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Авансові платежі, як правило, становлять 10-30 % суми контракту.

До недоліків цієї форми належить значний ризик імпортера: ризик непоставки чи несвоєчасної поставки товарів експортером, поставки товарів невідповідної якості. Імпортер ризикує втратити аванс. Крім того, аванс означає кредитування експортера на період до отримання товарів.

Платіж на відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і від­правлення документів експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення.

Відкритий рахунок - найризиковіша форма розрахунків для експортера, оскільки в нього немає гарантій оплати. Крім того, в нього спостерігається уповільнення обігу капіталу, що часто змушує вдаватись до банківського кредиту. Також така форма вимагає значних обсягів роботи з обліку продажу.

Акредитив

Акредитив- угода, за якою банк зобов'язується за проханням клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару-експортеру, в користь якого відкритий акредитив) або провести оплату, акцепт тратти, яку виставив бенефіціар або негоціацію (купівлю) документів.

Форми:

- грошовий – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами;

- товарний – передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує відкритий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.

В розрахунках по акредитиву приймають участь:

1) імпортер, який звертається до банку з проханням відкрити рахунок;

2) банк імпортера, який відкриває рахунок;

3) банк, що авізує і якому доручається сповістити експортера про відкриття на його користь акредитиву, передати йому текст акредитиву і перевірити його дійсність;

4) бенефіціар – експортера, на користь якого відкрито рахунок;

5) перевізник та експедитор.

Схема акредитива:

1. Заключення контракту між експортером і імпортером.

2. Заява на відкриття акредитива.

3. Відкриття акредитиву банком-емітентом і відправлення акредитиву на його користь.

4. Повідомлення (авізування) бенефіціару про відкриття акредитиву на його користь.

5. Відгрузка товару.

6. Оформлення і надання бенефіціаром в банк комплексу документів для отримання платежу по акредитиву.

7. Пересилка банком, що авізує документів в банк-емітенту.

8. Перевірка банком-емітентом документів, що отримані та їх проплата.

9. Видача банком-емітентом документів, що проплачені наказодавцю акредитиву.

10. Зарахування банком, що авізує коштів бенефіціару.

Недоліки акредитиву для імпортера: висока комісія; застосовується банківський кредит; відкриття акредитиву до отримання і реалізації товару.

Переваги акредитиву для експортера: є зобов’язання банку проплатити; швидкість отримання платежу.

Інкасо

Інкасо – банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені в його адрес товари і послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.

Беруть участь:

- довіритель – клієнт, доручає інкасову операцію своєму банку;

- банк-ремітент, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню;

- інкасуючий банк, який отримує валютні кошти;

- банк, який представляє документи імпортеру-платнику;

- платник.

Схема по інкасо

1) експортер заключає контракт з імпортером про продаж товарів на умовах розрахунків по інкасо і відправляє йому товар;

2) експортер відправляє своєму банку інкасове доручення і комерційні документи;

3) банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку імпортера;

4) Банк надає ці документи імпортеру;

5) імпортер оплачує документи своєму банку;

6) Банк імпортера переказує платіж банку – ремітенту (експортера);

7) банк-ремітент зараховує переказану суму на рахунок експортера.

Переваги інкасо для імпортера: немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу.

Недоліки інкасо для експортера: ризик, пов'язаний з відмовою від платежу; значний проміжок часу між надходженнями валюти по інкасо і відгрузкою товару.

Банківський переказ

Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи. Переважна частина здійснюється через систему СВІФТ (система електронних переказів), яка об’єднує близько 3500 банків у 88 країнах світу.

Модуль ІІ. Міжнародні фінансові ринки (4 год.)

План

1. Міжнародний валютний ринок

2. Міжнародний кредитний ринок

3. Міжнародний ринок цінних паперів