Світовий досвід організації сільського туризму

Сільський туризм у країнах Європи виник у другій половині 20 століття як один із кроків подолання кризи у сільськогосподарському секторі. У ряди підтримують нові види діяльності, які замінюють або доповнюють сільськогосподарську діяльність.

Статистичні дослідження показують, що 3 5% городян в ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Голландії їхня частка особливо висока – 49%. У сільській місцевості країн ЄС понад 2 млн. ліжко-місць.

На початку ХХІ століття індустрія сільського туризму визнається експертами ВТО як суттєвий, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах нині практично в 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу в цих країнах.

 

Згідно соціологічних досліджень, проведених експертами Європейської федерації фермерського і сільського туризму (European Federation for Farm and Village Tourism), послугами сільського туризму користується, головним чином, молодь (до 33 років), яка проживає у великих містах (більше 100 тис. мешканців). Цей сегмент що становить 86,7 % загальної кількості агротуристів.

Основними мотивами споживачів послуг сільського туризму в Європі є наступні:

Історія виникнення і розвитку сільського туризму включає 3 етапи:

- Виникнення приватних засобів розміщення В&В (40-50-ті роки)

- Перша хвиля (70-80-ті роки)

- Друга хвиля – 90-ті роки)

Прообразом сільського туризму став розвиток приватних засобів розміщення за типом В&В у другій половині 20 століття. Термін Веd&Вrеакfаst (ліжко та сніданок) зародився в післявоєнній Великобританії наприкінці 40-х років XX століття. Основною причиною розвитку системи В&В у Великобританії вважають процес відновлення зруйнованої війною інфраструктури та економіки країни, коли багато інженерних, технічних і будівельних фахівців і кваліфікованих робітників регулярно їздили у службові відрядження.

Нині до сектору сільського туризму прийнято відносити такі окремі категорії нічліжних закладів типу “B&B”:

Oslash; B&B cottage (відпустка в котеджі) – це тимчасове проживання (здебільшого 6-7 діб) у повністю винайнятому котеджі, що знаходиться в курортно-рекреаційній зоні на території, на яку поширюється статус сільської місцевості. У світі такі котеджі, як правило, пропонуються на узбережжях морів, озер, чи в горах. Нині в Україні також формується мережа т.зв. агроосель, як в Карпатському регіоні та Криму, так і в інших областях.

Oslash; B&B farm vacation (відпустка в селі) – це заклади, зорієнтовані на обслуговування родинного відпочинку з дітьми в мальовничій сільській місцевості з цінними рекреаційними ресурсами. Цільове сезонне перебування в цих закладах передбачено для міських дітей різних вікових груп під час шкільних канікул, де вони мають змогу спілкуватися з ровесниками, пізнавати природу і відпочивати в “домашній” атмосфері окремо від батьків.

Oslash; B&B homestay (проживання в сільській сім’ї) – це тимчасове проживання (здебільшого 5-7 діб) в оселі сільського господаря спільно з його родиною у спеціально відведених для гостей покоях. Перебування в агрооселі супроводжується залученням гостя до традиційної життєдіяльності сільської родини, її побуту та духовної культури.

Oslash; B&B farmstay (проживання в фермерській сім’ї) – це тимчасове проживання (здебільшого 5-7 діб) на фермі в оселі фермера, або у кемпінгу на території фермерського господарства. Гості фермера мають можливість купувати й споживати продовольчу продукцію фермера та брати посильну участь в окремих сільськогосподарських роботах.

 

Країни "першої хвилі" (Західна Європа: Великобританія, франція, Німеччина, Іспанія, Італія, скандинавські країни).Сільський туризм тут виник як відповідь на кризу в аграрному секторі. В изначальним чинником була втрата конкурентоздатності основних агропродуктів на міжнародному ринку і необхідність реструктуризації сільського господарства з метою підвищення його ефективності, що неминуче призводить до скорочення числа зайнятих в основному виробництві і ставить проблему створення робочих місць на селі. У цих умовах сільський туризм почав розглядатися як альтернативна діяльність(форма малого сімейного бізнесу) і одержав політичну, – а отже юридичну і фінансову підтримку влади.

Країни "другої хвилі"(Східна Європа:Угорщина, Румунія, Польща, Болгарія, Литва, Латвія, Естонія й ін ). Сільський туризм перетворюється в самостійний і конкурентоздатний сектор туристичної індустрії. У країнах "другої хвилі", що освоюють сектор сільського туризму з урахуванням існуючого міжнародного досвіду, політичне рішення про підтримку розвитку сільського туризму з боку держави приймається вже на початковому етапі. Відповідно розробляються спеціальні державні програми з розвитку сільського туризму, за підтримки влади утворюються необхідні для функціонування цієї галузі державні, громадські або приватнопідприємницькі структури – об'єднання агротуристичних господарств і агентства, що створюють та ведуть електронні бази даних (інтерактивні портали).

У різни х країнах сільський туризм має свої особливості.

Великобританія. У Великобританії існує Національна організація сільського туризму та агротуризму, якою на сьогодні акредитовано близько 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380000 робочих місць. Популярність сільського туризму спонукала англійських фермерів до об’єднання з метою пропозиції більш різноманітних послуг в своїх будинках. Популярний напрямок,зокрема, у південно-західній Англії - реставрація старих ферм, зі збереженням традиційного інтер’єру і відновленням давніх форм ведення господарства.

У Фінляндії найбільший попит мають будиночки без господарів, розташовані на берегах заповідних озер та річок (у тайзі). Умови оренди цих лісових будиночків дають право на їхнє повне використання, користування сауною, весельним чи моторним човном. Пропонуються активні прогулянки, рибальство, полювання

Франція. Сільський туризм цієї країни представлений Національною організацією будинків відпочинку і зеленого туризму Ця організація пропонує агрооселі на будь-який смак і вид відпочинку, сертифіковані за високими національними стандартами сервісу. У Франції паралельно реалізуються різні концепції агротуризму: приморські агрооселі; кінні ферми; винні агросадиби; гірськолижні шале; панда-агроекокотеджі (у НПП); замки у сільській місцевості; рибацькі оселі. Розроблена спеціальна програма дитячого відпочинку в сільській місцевості впродовж шкільних канікул. Діти від 3 до 13 років запрошуються для проживання у сім'ї, піклування про свійських тварин, активних ігор на природі зі своїми сільськими ровесниками, цікавих походів і пригод.

Іспанія складає серйозну конкуренцію Франції на ринку агротуристичних послуг Західної Європи. Щорічно послугами сільського туризму Іспанії користується близько 1,2 млн осіб. Власники агроосель в Іспанії об'єднані в асоціації, основне завдання яких полягає в тому, щоб здійснювати категоризацію сільських осель залежно від рівня наданих послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій.

Асоціації сільського туризму Іспанії пропонують такі основні типи розміщення:

HR (hotel rural) - сільський готель.
СА (castillo) - замок, історичне помістя.
CR (casa rural) - сільський будинок.

Частина цих сільських готелів існує у відповідно переобладнаних монастирях, помістях, історичних замках, андалуських постоялих дворах,

Іспанія утримує "пальму першості" щодо промоційності сільського зеленого туризму серед країн Європи. У 2003 р. в іспанському м. Хаен відбувся Перший європейський Конгрес сільського туризму, організований Європейською федерацією фермерського та сільського туризму (EuroGites).

Італія. Ця країна акцентує увагу гостей на славетних історичних традиціях сільського відпочинку у горах і передгір'ях Альп, Апеннін та вздовж морських узбереж. Аагротуристичний бізнес тісно переплетений з курортним.

Послугами сільського туризму щорічно користується до 2 млн осіб (з них 78 % - італійці). А щорічний прибуток від сільського туризму становить близько 350 млн доларів.

Вагомим чинником міжнародної агротуристичної спеціалізації Італії є винний і гастрономічний туризм. Кожна провінція країни славиться своїми сортами винограду і винами з неповторним смаковим букетом. Дегустувати їх, зазвичай, можна на невеликих приватних винних заводах і домашніх винокурнях, розташованих у сільськогосподарських районах. Власники агрокотеджів нині пропонують своїм гостям цілі винні підвали (а також сирні, м'ясопродуктові) за умови, що вільне користування запасами продовольства входить у вартість винайму.

Австрія нараховує понад 15 000 зареєстрованих агротуристичних господарств сумарною місткістю 170 000 ліжко-місць. "Родзинкою" відпочинку в австрійських Альпах є безпосередня задіяність гостей у традиційному фермерському ґаздуванн і: вигоні худоби на альпійські луки, зборі альпійських трав, виготовленні молокопродуктів, зборі лісових ягід тощо, а також різноманітні програми активного гірського, екстремального й екологічного туризму.

Угорщина. У сільському виді туризму в Угорщині задіяно 7 тис. сільських жителів. До числа найпопулярніших місцевостей відносять південно-західну область Ваш, східну область Сольнок (район р. Тис) і славнозвісний Хорто-бадьський степ. "Родзинкою" сільського туризму в цій країні є його поєднання з національними традиціями конярства.

Румунія. Інтереси власників агроосель представляє ANTREC - Національна асоціація сільського, екологічного і культурного туризму (член EuroGites від Румунії). На сьогодні ця організація нараховує 3250 членів, понад 2500 агроосель з сумарним рекреаційним потенціалом понад 11 000 ліжко-місць. Сільський туризм у цій країні розвивається, передусім, у Південних Карпатах і орієнтується на такі ж переваги, що й Україна, тобто на збереження природного середовища й етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні ремесла, відгонне вівчарство на карпатських полонинах, гастрономічні традиції, унікальна народна архітектура, гірські замки, гірськолижні курорти, мережа природно-заповідних територій).

 

В Польщі активний розвиток сільського туризму розпочався на початку 90-х років. У 1991 році була створена перша організація Suwalska Izba Rolniczo-Turystyczna, що об’єднала власників агроосель. Протягом 90-х років спостерігався бурхливий розвиток цього виду туризму, в т.ч. завдяки активній державній підтримці. В своєму розвитку сільський туризм у Польщі пройшов 3 основні стадії, які можна охарактеризувати наступним чином:

 

За польськими законами, надання послуг сільського зеленого туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком. Крім того, законодавство передбачає також звільнення доходів від оподаткування, що отримані завдяки наданню нічліжних послуг агротуристам за таких умов:

– житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

– кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам;

– кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі для туристів;

– кількість кімнат, що здаються туристам, не перевищує 5.

 

Всього в Польщі за різними даними функціонує близько 8 тисяч агротуристичних господарств, які пропонують понад 82 тис. місць. Найбільша їх кількість розташована в Малопольському та Підкарпатському воєводствах (відповідно 17,1% і 12,6 %)

 

Основним координуючим центром розвитку сільського туризму в Польщі є Польська федерація сільського туризму "Гостинні господарства". Вона займається промоцією агроосель, надає підтримку їх власникам, організовує різноманітні зустрічі та семінари, а також здійснює добровільну категоризацію агроосель.