Суть концепції сільського туризму та його різновиди

Сільський туризм як спеціалізований вид туристичної діяльності

 

1.1. Суть концепції сільського туризму та його різновиди

1.2. Нормативно правові та організаційні засади розвитку сільського туризму

1.3. Основні види послуг у сільському туризмі

1.4. Світовий досвід організації сільського туризму

1.5. Сучасний стан розвитку сільського туризму в Україні

_______________________________________

 

Суть концепції сільського туризму та його різновиди

Передумови

З початку XXI ст. сільський туризм, за визнанням експертів ВТО, є одним з секторів туристичної індустрії, що динамічно розвиваються.

Сільський туризм належить до так званих альтернативних або м'яких видів туризму, які, на відміну від масового туризму базуються на концепції збалансованого використання туристичних ресурсів, ненанесення шкоди довкіллю, індивідуального підходу до туристіа та підтримки регіонального розвитку.

Найважливішими передумовами виникнення сільського туризму є:

- Зростання темпів урбанізації та її негативний вплив на людину

- Зміна мотивації туристів, розвиток альтернативного (м'якого, екологічно орієнтованого) туризму на противагу масовому

- Кризові явища в сільськогосподарському секторі (зростання безробіття, потреба в диверсифікації продуктів і послуг)

На сьогодні зрозуміло, що туризм в масових масштабах становить загрозу для довкілля і веде до поглиблення екологічної кризи. З огляду на це в останні роки відбувається процес демасовізації туристичних потоків, заміна великомасштабних проектів розвитку туризму середньо- та дрібномасштабними. Ця тенденція вже одержала своє осмислення і відображення в ряді документів ВТО,

Відбувається стрімкий перехід від моделі 3 S ("Sea – Sun – Sand" – "Море - Сонце – Пляж") до моделі 3 L ("Lore – Landscape - Leisure" – "Знання – Ландшафт - Дозвілля"). Крім того, утверджується тенденція до індивідуалізації пакета турпослуг. У сільському туризмі це вдало поєднується з можливістю подорожі малими групами і сімейного відпочинку.

В сучасних умовах господарювання для задоволення потреб людей, що проживають в умовах урбанізованого середовища, значну роль відіграє сільський туризм, який здатний забезпечити економічну та демографічну стабільність у сільських місцевостях та вирішити їхні соціально-економічні проблеми.

Одною з найважливіших передумов є явище урбанізації. Урбаніза́ція (від лат. urbanus - міський) — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі. Має низку негативних наслідків для людини, таких як зростання темпу життя, шум, стреси та психологічні навантаження, забруднення довкілля тощо. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн чоловік.

В Україні станом на 1 січня 2013 року

· міське населення 31378.6 тис. (68.9%)

• сільське населенння 14174.4 тис. (31.1%)

Найвищий рівень урбанізації мають Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Харківська обл. (80-91%)

Найнижча – Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області (37-44%)

Тому туристичні потоки сільського туризму в Україні спрямовані головним чином зі сходу на захід

Терміни і визначення. Місце серед інших видів туризму

На сьогодні немає єдиного загальноприйнятого трактування поняття «сільський туризм», підходи до його визначення дещо відрізняються.

Найпростішою констатацією сільського туризму як явища є таке визначення: "Сільський туризм - це туризм, який проходить у сільському поселенні"

Таке визначення є занадто загальним і має кілька невідповідностей: Зокрема, н е весь нині наявний туризм у сільських районах входить у поняття "сільський", а визначення "сільські території" по-різному трактується у країнах світу.

Згідно із словником британця С. Медліка Сільський туризм – це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами».

Можна навести також інші визначення цього поняття, які зустрічаються в літературі:

Cільський туризм – це відпочинковий різновид туризму, що відбувається у сільських садибах, де власник господарства надає послуги з розміщення та харчування; основна мета цього виду туризму – пасивний відпочинок та вивчення побуту селян.

Сільський туризм — це вид туризму, який передбачає тимчасове перебування туристів на сільських територіях з метою відпочинку, ознайомлення з сільським побутом, традиціями та культурою, та отримання ними комплексу послуг (розміщення, харчування, екскурсійного й відпочинково-розважального обслуговування), що надаються на базі сільської садиби (агрооселі).

 

Одною з важливих типологічних ознак сільського туризму, на нашу думку, є використання туристично-рекреаційних ресурсів сільської місцевості (природні ландшафти, місцеві історико-культурні пам’ятки, етнографічна самобутність населення тощо).

Наступний важливий момент – визначення головної мети подорожі. У сільському туризмі це - відпочинок у сільській місцевості та ознайомлення з особливостями сільського побуту, культури і звичаїв.

Ще одна особливість сільського туризму – це використання у якості засобів розміщення сільських садиб (агроосель), а також агроготелів

Таким чином, можна виділити найважливіші типологічні ознаки сільського туризму:

- Здійснюється на сільських територіях

- Базується на використанні туристично-рекреаційних ресурсів сільської місцевості (природних та історико-культурних)

- Мета – відпочинок від цивілізації та ознайомлення з сільським життям

- Використовуються специфічні засоби розміщення – агрооселя, агроготель

Згідно Проекту Закону Про сільський зелений туризм»

сільській зелений туризм - відпочинковий вид туризму, що передбачає тимчасове перебування туристів у сільській місцевості (селі) та отримання ними послуг сільського зеленого туризму;

Термін «сільський зелений туризм» є синонімом поняття «сільський туризм» і в правовому полі України з`явився у 1996 році з реєстрацією громадської неприбуткової організації Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Термін «сільський зелений туризм» використовується тільки в Україні. Це свого роду маркетинговий хід. Визначення сільського туризму як «зеленого » підкреслює його проекологічну орієнтацію, спрямовану на охорону природного і культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами.

Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з поняттям «агротуризм» однак на нашу думку, знак рівності між ними ставити не можна. Поняття «сільський туризм» за змістовим наповненням значно ширше порівняно із поняттям «агротуризм». Іншими словами, можна стверджувати, що агротуризм є однією з найпоширеніших (особливо в країнах з фермерською організацією агробізнесу) форм сільського туризму.

Агротуризм – це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає використання сільського (фермерського) господарства з метою рекреації, освіти чи активного залучення до традиційних форм господарювання.

Агротуризм, таким чином, виступає спрощеною формою сільського туризму. В агротуризмі індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста. Агротуризм не включає в себе ті форми туризму, які здійснюються на сільських територіях (вони називаються «сільськими» тільки в адміністративному значенні, а насправді є частинами спеціалізованих рекреаційних районів), наприклад, спортивно-туристичні заняття, курортний відпочинок тощо.

Поняття «сільський туризм» близьке за змістом проведення дозвілля до поняття «екологічний туризм».

Екологічний туризм - це вид туризму, що передбачає відвідування відносно незмінених природних територій з пізнавальною метою, має мінімальний вплив на довкілля, сприяє екологічному вихованню й освіті туристів, а також стійкому соціальному, економічному та екологічному розвитку регіонів. Синонімами поняття «екотуризм» є зелений та природничий туризм.

Між сільським та екологічним туризмом є певні відмінності. Вони відрізняються в перщу чергу за головною метою подорожі та формою організації (в сільському туризмі – стаціонарний відпочинок, в екологічному – активне пересування за маршрутом з пізнавальною метою), а також за основними ресурссами та об’єктами (в екологічному туризмі природні об’єкти переважають над культурно-історичними). При цьому сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів.

Нещодавно з’явилося нове поняття «екоагротуризм». Цей вид туризму передбачає використання гостьових будиночків або агроосель, розташованих у межах чи пообіч біосферних заповідників і національних парків, які, поряд із заняттями екологічним сільським господарством, пропонують широкий спектр екологічних (від робінзонади до спостереження за тваринами в їх природному середовищі) і спортивно-туристичних занять (мисливство, рибальство тощо). Ще одне трактування цього поняття - відпочинок у селян, які вирощують сільськогосподарську продукцію із застосуванням екологічних методів.

 

 

Головні принади сільського туризму, агротуризму та екотуризму

Сільський	Агротуризм	Екотуризм
· сільський спосіб життя · природне середовище · місцева культура · традиційна архітектура · участь у місцевих культурних подіях	· сільськогосподарські заняття · догляд за тваринами · споживання екологічно чистих продуктів	· цінності природного середовища · етнографічні об”єкти · «зелені школи» · активні туристичні заняття без шкоди для довкілля · участь у місцевих культурних подіях

 

 

Значення сільського туризму

: Для господарства і села

Для гостей чи туристів

- зменшення рівня безробіття на селі, розширення сфери самозайнятості сільського населення, особливо жінок та молоді; - створення додаткових джерел доходів для населення; - розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства на місці; - покращення благоустрою сільських садиб та сіл в цілому; стимулювання розвитку соціальної інфраструктури; - відродження, збереження і розвиток місцевих народних промислів, пам’яток історико-культурної спадщини; - підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення - активізація сільської громадию

- відновлення фізичних і психологічних ресурсів організму; - споживання здорових продуктів харчування; - позитивні емоції від догляду за тваринами; - участь у господарському циклі садиби, набуття нових вмінь та навичок; - спілкування з місцевими жителями; - пізнання культури регіону; - безпосередній контакт з природою