Психолого-педагогічні аспекти сімейних стосунків

Сім‘я – це унікальний інститут взаємодії людей. Якщо людина за певних обставин втрачає сім‘ю, вона дуже болісно це переживає. Унікальність сімейних стосунків характеризується її функціями, основою, на якій вона створена, типом взаємодії її учасників, стадією розвитку і відображається на соціальному і психологічному здоров‘ї всіх членів сім‘ї. Знання основних психологічних положень щодо сім‘ї, допоможуть побудувати комфортні і врівноважені сімейні стосунки і оптимально вирішувати сімейні суперечки.

Протягом всього життя люди так чи інакше залежать один від одного, і ця взаємозалежність робить міжособистісні стосунки найважливішим аспектом нашого існування. Взаємостосунки людей можна назвати знайомством, дружбою або любов’ю.

Індикатором того, чи будуть люди знайомими, є їх географічна близькість один до одного. Близькість є приводом для постійного знаходження в полі зору і взаємодії, що дає можливість пізнавати один одного, відкривати риси, схожі з нашими власними і відчувати взаємну прихильність.

Другою детермінантою взаємного потягу є їх фізична привабливість. В повсякденному житті люди схильні вибирати в подружжя того, хто є більш привабливим (а якщо менш привабливим, то з компенсуючими якостями).

Чинники, що визначають, чи переросте знайомство людей у дружбу: 1, схильність дружити з тими, кому ми подобаємося. 2, виникнення приязні до іншої людини в значній мірі сприяє подібність установок, переконань і цінностей.

Любов є більш складним явищем, тому вивчати його важче. Перше враження має велике значення у спілкуванні людей, проте тривалі любовні стосунки – це не просто інтенсифікація першого відчуття.

Психолог Роберт Стернберг (Robert Sternberg) розглядає любов як трикутник, трьома сторонами якого (різними по довжині) є пристрасть, інтимність і відданість.

Спираючись на понятійний апарат античної філософії і літератури, соціолог Джон Алан та психологи Клайд і Сюзан Хендрік ідентифікували три основні любовні стилі: eros (пристрасть), ludus (гра), storge (дружба). Деякі стилі, наприклад eros, припускають високу ступінь задоволення від стосунків; інші – такі, як ludus, – частіше приносять менше задоволення.

Зік Рубін виділив дещо інші чинники любові. Щоб охарактеризувати кожний з них, він склав наступну анкету:

· прив’язаність (наприклад, «якби я був самотнім, моєю найпершою думкою було б знайти...»);

· турбота (наприклад, «якщо б я почував себе погано, моїм першим обов’язком було б розвеселити його/її»);

· інтимність (наприклад, «я відчуваю, що я можу довірити...абсолютно все»).

Австралійський соціальний психолог Патріція Ноллер стверджує: «зріла любов – це основа браку і сім’ї; вона створює сприятливе середовище для розвитку дітей, вона приймає іншого таким, який він є, пробачає слабкості; вона пропонує тверде рішення зберігати і підтримувати відчуття довгі роки; і нарешті, така любов керується розумом і підживлюється почуттями».

Сім’я – це унікальний інститут взаємодії людей (чоловік і дружина, діти, батьки чоловіка або дружини), скріплений певними юридичними та етичними зобов’язаннями. В цьому союзі люди прагнуть проводити якомога більше часу та доставляти радість і задоволення один одному.

Існує безліч визначень сім’ї, наприклад, сім’я – це група людей, люблячих один одного, або ж група індивідів, які мають спільних предків або проживаючих разом. Привертає увагу визначення сім’ї як історично обумовленої системи взаємостосунків між подружжям, між батьками і дітьми, як малої групи, члени якої зв’язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, – соціальна необхідність, обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворюванні населення.

"Ядром" сім’ї вважається подружня пара, і всі статистичні класифікації складу сімей будуються шляхом додавання до "ядра" дітей, родичів, батьків подружжя.

Типи сімейних структур різноманітні і виділяються залежно від характеру шлюбу. Моногамний шлюб – це шлюб одного чоловіка з однією жінкою.Моногамія зустрічається в історії людства в 5 разів рідше, ніж полігамія – шлюб одного з декількома, причому полігамія буває двох видів: полігінія – шлюб одного чоловіка з декількома жінками, поліандрія – шлюб однієї жінки з декількома чоловіками (рідкісний вид, який зустрічається в 20 разів рідше за моногамію і в 100 разів рідше за полігінію).

За критерієм розподілу влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько є главою сімейної держави, і матріархальні сім’ї, де найвищим авторитетом і впливом користується мати. Там, де немає чітко виражених сімейних глав і де переважає ситуативний розподіл влади між батьком і матір’ю, має сенс говорити про егалітарні сім’ї.

За методом вирішення сімейних проблем виділяється партнерська сім’я і автономна сім’я. Для партнерської сім’ї характерно сумісне обговорення сімейних проблем і питань, причому якщо більший вплив має чоловік, то це буде партнерська сім’я з домінуванням чоловіка, якщо дружина – то з домінуванням дружини. В автономній сім’ї право ухвалення рішення належить одному з подружжя.

За критерієм соціального статусу подружжя (або батьків подружжя), сім’ї можуть бути гомогенними, де подружжя приблизно з одного соціального прошарку, і гетерогенними, де вони походять з різних соціальних груп, каст, класів.

В соціології і демографії прийнято розділяти сім’ї за кількістю дітей.

Найважливіші функції сім’ї:

1) репродуктивна (народження нових членів),

2) виховна (виховання нового покоління),

3) господарсько-економічна (формування і витрати сімейного бюджету),

4) рекреаційна ( проблема дозвілля і психічного розвантаження),

5) гедоністична (отримання задоволення).

В житті кожної сім’ї, яка існує тривалий час, можна виділити чотири основних періоди, коли в ній відбуваються важливі зміни.

I період	II період	III період	IV період
Адаптація подружжя один до одного. За статистикою, протягом першого року спільного життя руйнується до 30% шлюбів.	З появою дітей різко обмежуються можливості подружжя в професійному рості, в задоволенні колишніх захоплень. Накопичується втома, можуть виявлятися протилежні погляди щодо виховання і професійної орієнтації дітей.	Співпадає із середнім віком сім’ї (10–15 років спільного життя). Характеризується перенасиченістю один одним, появою дефіциту почуттів.	Наступає після 18–24 років подружнього життя і пов’язаний з появою нових членів сім’ї – наречених, зятів, онуків, батьків іншої сторони. Зрілий вік і старість подружжя також створюють свої проблеми.

 

Кожний з цих періодів характеризується своїми специфічними конфліктними ситуаціями. В перший період, період притирання подружжя, найтиповішими причинами конфліктів є:

1) міжособистісна несумісність;

2) претензії на лідерство;

3) розподіл домашніх обов’язків;

4) претензії на управління бюджетом;

5) прислухання до порад родичів і друзів;

6) інтимно-особистісна адаптація.

Другий період, що викликає кардинальні зміни в сім’ї, пов’язаний з появою дітей. В цей період виникають проблеми, яких раніше не було. Дитина вимагає до себе уваги 24 години на добу. Дружина стає матір’ю, вона годує дитину, більше часу приділяє їй, у неї накопичується втома, особливо якщо дитина неспокійна. Жінці необхідний не тільки фізичний відпочинок, але і психологічне розвантаження. Багато жінок в такому становищі стають дратівливими, починають неадекватно реагувати на деякі дії чоловіка. Отже, конфлікт може виникнути з будь-якого приводу. В таких умовах чоловік зобов’язанийвідноситися до дружини з більшою увагою, ніж це було до народження дитини, оскільки роздратування дружини обов’язково позначиться на формуванні характеру дитини.

Минає час, дитина в сім’ї росте, додаються проблеми виховання, навчання, професійної орієнтації. Поширеною “хворобою” молодих батьків є спроби одного з них очолити процес «правильного виховання» нового покоління, ігноруючи думки іншого. Обговорення поведінки один одного допустиме тільки у відсутність дитини, в доброзичливій один для одного формі, з метою знайти спільне рішення.

Розходитись думки у батьків можуть і щодо покарання дитини (один з них може віддавати перевагу силовим методам, а інший – відкидати їх), вибір додаткових занять для дитини (музика, спорт та ін.), ставлення до негативних оцінок дитини та ін.

Найважливіші причини конфліктів в сім’ї:

1) обмеження свободи, активності дій, самовираження членів сім’ї;

2) девіантна поведінка одного або декількох членів сім’ї;

3) протилежність інтересів, спрямувань, обмеженість можливості задоволення потреб одного з учасників сім’ї;

4) авторитарний тип стосунків;

5) складні матеріальні умови життя;

6) авторитарне втручання родичів;

7) сексуальна дисгармонія партнерів.

Розв’язання сімейних конфліктів може носити позитивний характер, коли подружжя доходять згоди у суперечливих питаннях. Але розв’язання може бути і деструктивними (відмова жити в сім’ї, позбавлення батьківських прав і т. ін). Особливою формою вирішення сімейних конфліктів є розлучення. Багатьом розлучення приносить звільнення від сімейних проблем, але частіше люди переживають при цьому важкі психологічні травми, від яких особливо страждають діти.

Психолого-педагогічні методи забезпечення стійкості сімейних стосунків:

1) формування культури спілкування, знань основ сімейних відносин;

2) виховання дітей з врахуванням індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів;

3) формування сімейних традицій, розвиток взаємопідтримки, взаємної відповідальності, довіри, поваги.

Питання для самоперевірки

1. Опишіть фактори, за яких між людьми виникає симпатія і дружба.

2. Які типи любовних стосунків описані в психології?

3. За яких умов люди створюють сім’ю?

4. Дайте означення сім’ї.

5. Опишіть типи сімей.

6. Перерахуйте найважливіші функції сім’ї.

7. Опишіть періоди в процесі розвитку сім’ї.

8. Опишіть найтиповіші причини сімейних конфліктів.

9. Опишіть психолого-педагогічні методи забезпечення стійкості сімейних стосунків.