Тема 7. Володимир Боніфатійович Антонович – ідеолог хлопоманства.

(2 год. – березень)

Мета: ознайомити студентів з поглядами Володимира Антоновича – фундатора хлопоманства, як українофільської течії в суспільно-політичній думці України ХІХ ст., схарактеризувати діяльність В. Антоновича на ниві історичної науки та громадської діяльності.

План.

1. Життя та громадська діяльність.

2. Погляди В. Антоновича на розвиток української нації.

3. Археографічна діяльність В. Антоновича.

Джерела

Антонович В.Б. Коротка історія козацтва. – К., 1991.

Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1992.

Антонович В.Б. Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К., 1995.

Записка Володимира Антоновича в справі обмеження української мови // Вісник АН України. – 1992. – № 9.

Листи В. Антоновича до М. Грушевського // Український історик. – 1991 -1992. – № 28-29.

Література:

Академія пам’яті професора Володимира Антоновича: 15 – 16 березня 1993 року м. Київ. Доповіді та матеріали. – К., 1994.

Третя академія пам’яті професора В. Антоновича. Доповіді та матеріали.– К., 1995.

Бутич І. Археографічна діяльність Володимира Антоновича // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії. – К., 1997. – С. 206 – 233.

Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. – К., 1996.

Журба О. Київська археографічна комісія. 1843 – 1921. Нарис історії і діяльності. – К., 1993.

Сарбей В. Антонович В.Б. // Славяноведение в дореволюционной России. – М., 1979.

Ульяновський В.І. Син України. (Володимир Антонович: громадянин, учений, людина) //

Ульяновський В.І. “Ранній” Володимир Антонович: поза контекстами // Київська старовина. – 1999. – № 1, 2.

Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. – К., 1997.

Методичні поради

Володимир Боніфатійєвич Антонович – видатний український історик, археолог, етнограф, професор Київського університету. Вивчаючи історію України ХІХ ст.. не можливо обійти увагою цю непересічну людину та науковця, діяльність якого залишила помітний слід як в науці так і громадському житті українських земель.

Готуючись до семінарського заняття, користуючись запропонованими джерелами та історіографічними працями слід відтворити біографію В. Антоновича, основні віхи його наукової та громадської діяльності. Схарактеризувати історичні погляди вченого та його учнів, по можливості, показавши тенденції впливу школи Антоновича на сучасну історичну науку.

Контрольні запитання і завдання:

1. Пояснить основні складові поняття «нація» та дайте їм характеристику.

2. Які фактори, згідно теорії В. Антоновича, вплинули на формування української нації?

3. Схарактеризуйте суть поглядів В. Антоновича на майбутнє українського народу.

4. Які події з життя В. Антоновича вплинули на його погляди?

 

Тема 8. Концепція майбутнього розвитку України у працях Миколи Драгоманова.

(2 год. – квітень)

Мета: схарактеризувати теорію «громадівського соціалізму» М. Драгоманова. Показати роль вченого у суспільно-політичному русі середини ХІХ ст.

План.

1. Життєвий шлях Миколи Драгоманова.

2. Конституційний проект «Вільна спілка» М. Драгоманова.

3. Історіософські погляди.

4. Громадська діяльність М. Драгоманова.

 

Джерела

Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К., 1994.

 

Література

Грабович Г. До питання про критичне самоусвідомлення в українській думці ХІХ ст.: Шевченко, Куліш, Драгоманов // Сучасність. – 1996. – № 12. – С. 90-94.

Довгич В. Українська ідея в політичній теорії М. Драгоманова. – К., 1991.

Іваницька С. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець ХІХ – початок ХХ століття). – Запоріжжя: «Просвіта», 2011. – 452 с.

Іванова Л.Г. Україна між Сходом і Заходом: до проблем становлення національної ідеї в українській суспільно-політичній думці в контексті східноєвропейського розвитку (друга половина ХІХ ст.) – К., 2007. – 192 с.

Катренко А.М. У пошуках побудови справедливого суспільства. – К., 2001. – 320с.

Козуб Л. Погляди М. Драгоманова на розвиток українського національного руху в першій половині ХІХ ст. //Етнічна історія народів Європи. Зб. – Вип. 10. – К., 2001.

Круглашов А. М. Драгоманов: у пошуках геополітичної ідентичності України //Віче. – 1999. – № 8.

Круглашов А.М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернігів, 2001. – 488 с.

Лісовий В. Донцов і Драгоманов //Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9.

Миллер А.И. Украинский вопрос в политике властей и русаком общественном мнении (вторая половина ХІХ в.) – СПб., 2000. – 260 с.

Михайло Драгоманов і українське національне відродження. – К., 1991.

Нариси з історії суспільних рухів та політичних партій України (ХІХ – ХХ ст.) Навчальний посібник. – Львів, 2001.

Федченко М. Михайло Драгоманов. – К., 1991.

Штрихи до наукового портрета М. Драгоманова. Збірник статей та матеріалів. – К., 1991.

 

Методичні рекомендації

Активно шукаючи модель майбутнього суспільного розвидку, М. Драгомановим була сформулювала політична програма, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні. Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з Київського університету у 1876-1889 рр. Плідно і активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист. Видає збірник і журнал «Громада», серії позацензурних брошур і книг українських та російських авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює «Женевський гурток» – перший український соціалістичний осередок.

Людина різнобічного обдарування, М. Драгоманов зробив вагомий внесок в історію, літературну критику і літературознавство, політологію й соціологію, філософію політики і філософію історії. Розпочавши розбудову своїх світоглядних позицій з ідей романтизму, згодом формує досить еклектичний світогляд з орієнтацією на наукове тлумачення світу.

Розглядаючи друге питання, увагу слід звернути на основні напрямки політичної програми Драгоманова. Бажано пояснити не лише кінцеву мету, а й шляхи її досягення.

Також, необхідно проаналізувати історіософські погляди Михайла Драгоманова. Розкрити суть, проголошених ним ідей суспільного поступу, духовної культури, невідємних прав людини і можливостей їх реалізації.

Окремо слід зупинитися на характеристиці горомадської діяльності М. Драгоманова та її значення дл становлення та розвитку національного українського руху другої половини ХІХ ст.

 

Контрольні запитання та завдання:

1. Сформулюйте основні засади програми майбутнього удосконалення соціального ладу М. Драгоманова.

2. За якими позиціями М. Драгоманов піддає критиці російське народництво та марксистку теорію? Що таке «етичний соціалізм» за Драгомановим?

3. Яку роль відводив автор державі у розвитку людства?

4. Розкрийте суть теорії М. Драгоманова про «нації».

5. Які неодмінні політичні завдання ставив для вирішення перед українським національним рухом М. Драгоманов?

 

Тема 9. Культурне життя Наддніпрянської України другої половини ХІХ ст.

(2 год. – квітень)

Мета: схарактеризувати умови розвитку культури на українських землях Російської імперії. Визначити головні пріоритети культурного життя. Дати оцінку розвитку наук та мистецтва. Окреслити внесок українських діячів культури в світову культури.

 

План:

1. Розвиток наук на українських землях:

а) гуманітарних;

б) природничих.

2. Книгодрукування та преса.

3. Українська художня література (стилі, тематика, автори).

4. Розвиток драматургії, театрального мистецтва та музики.

5. Образотворче мистецтво та архітектура.

 

 

Теми рефератів:

1. Архітектура українських міст.

2. Діяльність губернських архівних комісій.

3. Жіноча освіта на українських землях.

4. О. Єфименко – перша жінка серед українських істориків.

5. Михайло Коцюбинський.

6. М. Березовський

7. Етнографічні дослідження у ХІХ ст.

8. М. Заньковецька ­ життя віддане театру.

Реферування:

Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ в.). – К., 1991.

 

Л і т е р а т у р а:

Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60 – 90-х рр. ХІХ ст. – К., 1980.

Верменчик Я.В. Роль М.С.Грушевського у становленні системи регіонально-історичних досліджень в Україні // УІЖ. – 1998. – № 2.

Войцехівська І., Семертей О. Губернські вчені архівні комісії в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Київська старовина. – 1995. - № 6.

Говдя П. Українське мистецтво другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. – К., 1964.

Демченко Т.П. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. – Вип. 2. Культура рідного краю в ХІХ – на початку ХХ ст. – Чернігів, 1997.

Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. – К., 1996.

Журба О. Київська археографічна комісія. 1843 – 1921. Нарис історії і діяльності. – К., 1993.

Заремба С. Церковно-історичне товариство та археологічне товариство в Києві (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Київська старовина. – 1995. - № 1.

Історія України в особах ХІХ – ХХ ст. – К., 1995.

Історія української літератури ХІХ ст. (70-90-ті рр.). – К., 2003. – Кн.1-2.

Історія українського мистецтва. У 6-ти томах. – К., 1966 – 1970.

Історія української літератури. У 8-ми томах. – К., 1987. – Т. 1.

Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ – ХХ ст. Соціально-політичний портрет. – К., 1993.

Кураєв О. Перші кроки до співробітництва (з історії наукових взаємин між Україною і Францією – остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) // Вісник Академії наук України. – 1993. - № 2.

Лещенко Є.М. Виникнення комерційних училищ на Україні у другій половині ХІХ ст. // Історичні дослідження. – 1990. – Вип. 16.

Лещенко О.Л. Из истории связей Украины и Великобритании (конец ХІХ – начало ХХ ст.) // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. – К., 1990.

Мороз З.П. Українська драматургія і театр другої половини ХІХ ст. – К., 1950.

Нельговський Ю.П., Степовик Д.В. Членова Л.Г. Українське мистецтво. Від найдавніших часів до початку ХХ ст. – К., 1976.

Политун О.І. Навчання дітей вітчизняної історії в українській початковій школі кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Педагогіка і психологія. – 1996. - № 2.

Пономарьов А.П. Українська етнографія. – К., 1994.

Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.

Шип Н.А. Джерела формування інтелігенції на Україні (ХІХ ст.) // Історичні дослідження. – 1990. – Вип. 16.

Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ в.). – К., 1991.

Штреєр-Ткаченко О.Я. Історія української музики. – К., 1980. – Ч. 1.

 

Методичні поради:

Розглядаючи питання розвитку культури в Україні у другій половині ХІХ ст., важливо, в першу чергу, з’ясувати загальну політику російського уряду в галузі культури. Зокрема, проаналізувати наслідки Валуївського циркуляру 1863 р. і Емського указу 1876 р.

Необхідно визначити стан початкової, середньої та вищої освіти в Україні, охарактеризувати діяльність вищих навчальних закладів та їх роль у громадському житті та розвитку як суспільних, так і природничих наук. Особливу увагу слід звернути на розвиток історичної думки в Україні, творчий доробок істориків М.Костомарова, О.Лазаревського, М. Драгоманова та ін. Потрібно висвітлити діяльність історичних наукових товариств і визначити їх роль у збереженні джерельної бази української науки.

Важливо показати, що розвиток усіх сфер культури в другій половині ХІХ ст.: мови, літератури, театру, музики, архітектури, скульптури, живопису був яскравим проявом відродження національної свідомості, прагненням українців до утвердження себе як нації.

 

Контрольні завдання і завдання:

1.Визначте умови розвитку культури на українських землях у ХІХ ст.

2.Дайте характеристику російському законодавству у сфері культури і науки.

3.Поясніть особливості становлення історичної науки у ХІХ ст. та її роль у розвитку Висвітліть досягнення гуманітарних та природничих наук.

4.Визначте роль української літератури та театрального мистецтва у становленні національної ідеї.

Змістовний модуль ІІ

Питання до самоконтролю:

1. Основні джерела і історіографія до вивчення Аграрної реформи 1861 р.

2. Підготовка аграрної реформи 1861 р.

3. Основні законодавчі акти аграрної реформи 1861 р.

4. Особливості проведення аграрної реформи 1861 р. на українських землях: Лівобережжя, Правобережжя, Новоросії.

5. Наслідки аграрної реформи 1861 р. для України.

6. Буржуазні реформи 60 – 70-х рр. ХІХ ст. в історіографії.

7. Земська і міська реформи.

8. Судова реформа.

9. Фінансова реформа.

10. Військова реформа.

11. Революція в Австро-Угорській імперії і доля українських земель.

12. Модернізаційні процеси в політичному та соціально-економічному розвитку західноукраїнських територій у другій половині ХІХ ст.

13. Суспільний і національний рухи в період буржуазних реформ.

14. Стан сільськогосподарського виробництва в другій половині ХІХ ст.

15. Становлення капіталістичних відносин у промисловості.

16. Розвиток транспорту.

17. Формування банківської системи.

18. Процеси урбанізації. Розвиток міст.

19. Ринок праці.

20. Технічні розробки в аграрній сфері.