Проблема художньої творчості 17 страница

6. Хаяезова Я. Б. Народная пластика и декоративная лепка в детском саду. — М., 1984. —

112 с.

Запитання і завдання для контролю

1. У чому специфіка ліплення як виду образотворчої діяльності дітей?

2. Дайте характеристику завдань розвитку дитини молодшого дошкільного віку в процесі занять ліпленням.

3. Доведіть особливе значення для розвитку дітей середнього дошкільного віку ознайомлення з прийомами переформування геометричних еталонів для створення більш виразних і точних за формою об’єктів.

4. Визначте ускладнення завдань і змісту ліплення у старших групах.

5. Чим корисне для розвитку дітей старшого віку ліплення з натури?

6. Яке обладнання та матеріали треба мати в розвивальному середовищі, шоб створити необхідні умови для розвитку дитини в ліпленні?

7. Поясніть алгоритм методики педагогічного супроводження занять з ліплення.

8. Наведіть приклад ігрової ситуації, яка б розвивала у дітей молодшого віку ігрову мотивацію ліплення.

9. Розробіть ситуацію естетичного спілкування з дітьми середньої групи на тему «Загадковий і різноманітний керамічний посуд».

10. Придумайте приклади технічних або художніх етюдівдля формування у дітей вмінь роботи стекою та штампиками.

11. Складіть план проведення екскурсії для ознайомлення дітей старшого віку з творами монументальної або монументально-декоративної скульптури на матеріалі вашого регіону.

12. Розробіть для дітей художньо-дидактичну гру «Застиглі фігури» з метою розвитку відчуття динаміки і пластики.

13. Поясніть ускладнення мотивації занять з ліплення в старших групах.

14. Доведіть, що ліплення пластичним (скульптурним) способом у старшому дошкільному віці має значні переваги над іншими способами.

15. Розкрийте способи розвитку творчості і самостійності дітей у ліпленні.

4.5. Декоративна діяльність дошкільнят як засіб і середовище особистішого розвитку

Характеристика декоративної діяльності

Декоративна діяльність, організована педагогом у період дошкілля, забезпечує сприятливі умови для успішності дитини в художній праці, яка є частиною шкільної навчальної програми.

Художник-педагог Б. Йєменський підкреслював, що найважливіші можливості для педагогіки розкривають зображальна, конструктивна і декоративна діяльності. У розвитку здібностей вони незамінні разом, адже формують систему мислення через цілісність «око—мозок—рука».

Домінантою декоративного мистецтва є його ужитковий характер, здатність додавати нових художньо-естетичних рис предмету, об’єкту, середовищу, робити їх виразнішими, красивішими. Головним інструментарієм декоративного мистецтва є стилізація (умовність, невизначеність) форми і декор (система прикрашання).

♦ Зверніться до Модуля 1, перегляньте розділ 1.3 і спробуйте визначити специфічність змісту декоративної діяльності.

Вчені доводять, шо за своєю естетичною специфікою декоративне мистецтво близьке дітям, воно відповідає характерному для дошкільного віку естетичному сприйманню предметів, людей та інтер’єру. Насамперед узагальненість, загостреність образів, лаконічність форм, прикрашань, смислова точність, конкретність та яскравість кольору, контрасти у фактурній обробці окремих елементів композиції є характерними рисами дитячої образотворчості так само, як і професійного декоративного мистецтва. Дошкільнят приваблює різноманітність видів художньої практики, матеріалів і технік, а також практичність багатьох його видів та жанрів. Це свідчить про те, що декоративна діяльність відіграє важливу роль у художньому вихованні та освіті дитини. Період дошкілля є першою сходинкою на шляху осягання дитиною естетичних закономірностей довкілля.

Декоративна діяльність містить значні можливості для розвитку творчої потенції, фантазії та інтуїції, для відчування і переживання дитиною радості ручної праці як творчості.

На початку XX ст. відомий педагог і громадський діяч С. Русова в роботі «Дошкільне виховання» писала: «Крім тої праці, яка відповідає найбільше інстинктам дітей, ідуть праці зрізного матеріалу, які гаразд розвивають силу і спритність дитячої руки й корисні задля вироблення усяких життєвих речей, але й у цих працях необхідно, щоб фантазія дитяча, самостійний інтерес виявлялися якнайкраще».

♦ Ознайомтеся з цією роботою С. Русовоїу збірці: Русова С. Вибрані педагогічні твори. — K., 1996. — С. 34—185. Визначте матеріали, техніки, які авторка пропонує залучати до дитячої діяльності, форми організації цієї діяльності, а також методи та прийоми. Як педагог рекомендує використовувати місцеві природні можливості?

Декоративна діяльність має власні специфічні мотиви, мету, процес і результат (продукт). У ній педагог ставить і вирішує специфічні завдання, які стосуються усіх сфер особистості дитини.

Метою декоративної діяльності є створення краси у предметній формі. Мотиви можуть бути різні: навчитися робити красиве власноруч, пізнавати закони краси і гармонії, зробити красиву річ у дарунок, виготовити атрибути для гри, декорації, костюми тощо; підняти настрій, задовольнити інтерес до матеріалу і дій та інші.

Процес декоративної діяльності розгортається від ідеї-задуму, реалізації задуму, створення продукту до визначення його місця у середовищі, соціумі («Для чого я це зробив?»). У дошкільнят цей процес передусім пов’язаний зі створенням декору (малювання орнаменту, розпису), виготовленням предмета (ліплення, плетіння, конструювання) та його прикрашанням. Для прикрашання виготовленого предметадіти використовують різні техніки: малювання декору, наліплення, карбування, витинання та наклеювання (аплікаційна техніка), вишивання та інші.

Отже, декоративна діяльність зумовлена досягненнями дитини в інших видах зображувальної діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні — і є універсальним видом образотворчості в період дошкілля. Її спеціалізацією (домінантою) в особистісному розвитку дитини на шляху до соціалізації є предметно-середовишний та особистісно-орієнтований характер. («Прикрашати можна предмет, інтер’єр, людину. Декоративні елементи можна перенести у предметний та сюжетний малюнок» (див. кольор. вкл., мал. 77—81)).

У декоративній діяльності продуктом є красивий предмет, призначення якого — прикрашати помешкання (картина, панно, колаж, декорація тощо), прикрашати людину (одяг, біжутерія, перука тощо), супроводжувати життєдіяльністьлюдини і побут (посуд, меблі), допомагати встановлювати потрібні взаємовідносини, комунікації (сувеніри), розважати людину, покращувати настрій (іграшки).

Краса створеного дитиною предмета складається з таких елементів, як форма, декорування, утилітарність (цінність духовна й ужиткова). Технологія створення дитиною декоративного предмета інтегрує техніки малювання. ліплення, аплікації, конструювання, вишивки, плетіння та інше. Матеріалами стають папір, тканина, дерево, солома, нитки, стрічки, побутовий непотріб, пір’я, глина, пластилін, тісто тощо.

Специфіка декоративної діяльності для розвитку особистості дитини полягає у формуванні цілісного та ціннісного сприймання нею цього мистецтва та усвідомлення себе в ньому як створювача краси. Декоративна діяльність реалізує природну потребу дитини у прикрашанні, перетворенні предметно-просторового середовища за законами краси і гармонії; у моделюванні себе, власного образу «Я» як довершеності. Наприклад, «Я охайний, добре виглядаю, мій одяг красивий, моя зачіска акуратна, обличчя і руки чистенькі, взуття також у порядку... зі мною приємно спілкуватися».

Особливістю занять декоративною діяльністю є робота з предметом. Дитина створює його, прикрашає і тим перетворює на красивий та оригінальний (посуд, одяг, меблі, прикраси тощо). Успішність у цій діяльності зумовлена розвитком художнього мислення, відчуття міри, смаку.

Види декоративної діяльності, їхня технологія та методика

Декоративне малювання: технологія та методика

V системі видів декоративної діяльності дошкільнят провідне місце посідає декоративне малювання. Його особливістю як виду образотворчості є малювання стилізованих рослинних, зооморфних (тваринних), антропоморфних, геометричних елементів-символів; поєднання їх в орнаментальну композицію (орнамент, візерунок, розпис) і декорування предметів, форм, зображень. Декоративне малювання можна розуміти також як техніку декорування предмета. За іїдопомогою створюють яскраве панно, фриз, розпис, орнамент. Технологію декоративного малювання визначають: прийоми стилізації і трансформації природних форм в орнаментальні мотиви, символічне значення кольору та форми, орнаментальний ритм, композиція на предметі.

Ця техніка декорування застосовується в роботі з різними матеріалами: папір, глина, тканина, дерево, скло, пап’є-маше та інше. Діти розписують декоративним малюнком виліплені з глини фігурки, паперові вироби (макети будинків, транспорту, оригамі-вироби), серветки, одяг, рушники з тканин, дерев’яне хатнє начиння, іграшкові меблі. Декоративні елементи (стилізовані рослини, тварини), орнамент діти використовують в малюванні на сюжети казок.

♦ Роздивіться ілюстрації, виконані, наприклад, В. Васнецовим, Т. Маврі- ною, Є. Мироновою, М. Приймаченко до дитячих казок. Порівняйте їх з малюнками дошкільнят. Знайдіть спільні риси. Поміркуйте над змістом навчання дітей декоративного малювання.

Декоративне малювання має ужиткове призначення і це зумовлює специфіку педагогічної технології. Воно не виникає спонтанно в дитячій образотворчості. У навчанні домінантою є оволодіння дитиною технікою декору та декорування. Педагог має привернути увагу дитини до декору як до засобу прикрашання предмета. Декор простий — однорідна фактурна обробка поверхні. Наприклад, «Цей будинок можна просто пофарбувати і він стане інакшим». Декор ускладнений — такий, що містить орнамент, візерунок, розпис (систему ритмічно впорядкованих стилізованих однотипних або різнотипних зображень). Наприклад, «Цей посуд прикрашає орнамент, який складається з окремих елементів і розміщений у певному місці. З орнаментом посуд красивіший, виразніший».

Декоративне малювання — цікаве й корисне заняття. Правильно організоване навчання техніки створення декору і декорування сприяє розвиткові усіх сфер особистості дитини, допомагає педагогу вирішувати проблеми її соціалізації. По-перше, декорування предмета стає іноді останнім штрихом у створенні дитиною соціально цінного продукту. По-друге, декоративне малювання є чудовим варіантом арт-терапевтичної сесії.

Декоративне малювання як творча робота з орнаментом має своїзакони і правила. Без їх знання, розуміння, дотримання дитині важко відчути себе успішною в образотворчій діяльності взагалі. Уміння в галузі декоративного малювання, розуміння його ужиткового значення стають дитині у пригоді, наприклад, під час створення виразного предметного і сюжетного малюнків, у ліпленні, архітектурній споруді тощо. Орнамент може додати предмету (намальованому, виліпленому) більшої вишуканості, досконалості, святковості. Він виступає засобом передачі настрою. Перенесення декору на продукти інших видів образотворчості для досягнення їх образно-естетичної виразності є характерним показником естетичної активності, культури дошкільняти.

Що розуміти під творчістю в декоративному малюванні? Декоративне малювання можна вважати творчим, коли дитина самостійно задумує і відтворює зміст візерунка (набір елементів), кольорову гаму, композицію (ритм — повторення або чергування елементів); наводить приклади можливого використання цього візерунка в інших видах зображень (наприклад, у предметному або сюжетному малюнку).

Засобами навчання декоративного малювання виступають:

• рослинний і тваринний світ, природні кольори та форми;

• світ декоративного мистецтва;

• український національний орнамент.

Педагог вивчає, осмислює та добирає цікавий для дітей зміст, технологію і моделює методику навчання декоративного малювання. Її головними етапами стають «живе» споглядання — абстрактне мислення — практика. Всі етапи передбачають творчо-пошукові дії, високий ступінь свободи дитини і позицію педагога-фасилітатора.

Розроблення спеціальної методики розпочалося з робіт Є. Фльоріної. Основою дитячої образотворчості дослідниця-художник вважала навчання засобів художньої виразності. У декоративному малюнку під час складання композиції візерунка дитина ознайомлюється з виразними можливостями кольору. Завдяки роботам Є. Фльоріної завдання навчання декоративного малювання були введені до програми середньої групи дитячого садка. У роботах О. Бакушинського та О. Усової започатковано ідеї використання народного декоративного мистецтва для розвитку в дошкільнят відчуття кольору та сприймання орнаменту.

У монографії Н. Сакуліної орнамент визначено однією з форм декоративного мистецтва, тут розкривається поняття «декоративність дитячого малюнка».

Завдяки дослідженням О. Васильєвої та О. Ковальської народний орнамент став тієї основою, на якій розгорталося навчання декоративного малювання в дитячому садку. Діти прикрашали геометричні форми за зразком педагога.

Українські автори Л. Скиданова та Л. Сірченко підкреслили цінність декоративних видів діяльності для розвитку світогляду, психічних процесів та мислиннєвих операцій, мовленнєвого і сенсорного розвитку особистості в період дошкілля. Джерелом для декоративних видів діяльності вчені-дослідниці визнають навколишню природу і твори декоративного мистецтва. У дослідженні Р. Смирнової доведено ефективність навчання дітей декоративного малювання на паперових формах, що імітують реальні предмети (посуд, одяг, меблі). Так діти краще усвідомлюють ужиткове значення орнаменту і створюють власне уявлення про красу орнаментованих предметів.

Сьогодення потребує вивчення нових можливостей декоративного малювання для розвитку особистості дитини в період дошкілля. Будь- яка діяльність, організована педагогом для дитини, покликана бути сприятливим середовищем для пробудження, корекції та розвитку усіх сфер особистості і формування позиції «Я у Світі». Науково-методичні пошуки оптимального використання потенціалу декоративного малювання продовжуються і набувають нового змісту. Наприклад, дослідження О. Батухтіної, О. Дронової, Т. Побережникової, О. Полішук, Л. Шульги переконливо свідчать, що робота з орнаментом становить головний модуль у декоративній діяльності дітей. «Розшифрування» орнаменту є захопливим пізнавальним процесом. Разом з педагогом діти вивчають орнамент, його символіку і закони, усвідомлюють його ужиткове значення, малюють орнаменти, наслідуючи твори народних майстрів, створюють власні орнаменти, трансформуючи природні форми в орнаментальні мотиви, прикрашають орнаментом зроблені предмети- сувеніри.

Робота з орнаментом розважає дитину (краса), покращує настрій, заспокоює (ритм), розвиває (пошук, вибір, прийоми стилізації, перетворення, моделювання), виховує (смак, відчуття стилю, міри, гармонії). Тому орнамент володіє значним потенціалом для інтелектуального та духовно- естетичного розвитку особистості.

Педагогічною метою є ознайомлення дітей з орнаментом як формою мистецтва і видом декору, засобом прикрашання, набуття дитиною необхідної компетентності для розгортання власної декоративної діяльності, в якій вона буде самовизначатися і самостверджуватися.

Педагогічні завдання визначаються низкою спеціальних умінь:

1. Уміння використовувати колір як простий декор (зафарбовування) під час малювання.

2. Уміння визначити зміст майбутнього візерунка (стилізовані елементи за мотивами народних розписів, реальні природні форми, фантастичні казкові мотиви).

3. Уміння складати візерунки у смузі за законами орнаментального ритму (повторення або чергування елементів, злагоджене колористичне рішення).

4. Уміння прикрашати орнаментом різні форми, поверхні, предмети за законами прикрашання (єдине колористичне рішення, композиція, узгоджена з формою та призначенням предмета у побуті).

5. Уміння розуміти й адекватно оцінювати виражальні можливості елементів декору (колір як простий декор предмета, орнамент як ускладнений декор) та оптимально використовувати їх у зображувальній діяльності.

У моделюванні педагогічноїтехнології джерелом інформації для педагога стає світ декоративного мистецтва і передусім український національний орнамент. Він створюється способом трансформації відомих дитині природних форм: квітів, ягід, тварин. Цей орнамент простий, виразний, яскравий, завершений. Він легко впізнається, «прочитується» дошкільнятами і досить легко відтворюється ними, тому його доцільно використовувати для навчання дітей декоративного малювання.

В орнаменті завжди присутня особа майстра, відчуваються його фантазія, смак, працездатність, прагнення створити красу на радість усім. Дошкільнята легко входять в образ майстра (грають у майстрів) і, наслідуючи його, здатні досягти чи малих успіхів у створенні оригінальних візерунків і декоративних композицій.

Основними принципами добору матеріалу для навчання декоративного малювання є доступність орнаменту для розуміння і творчого відтворення; цікаве кольорове рішення й техніка виконання; типовість орнаментального мотиву для конкретної місцевості; багаті ужиткові можливості (де може бути застосований такий орнамент) в оздобленні одягу, посуду, меблів, будівель тощо.

Практика дошкільної освіти накопичила чималий досвід залучення мистецтва народних художніх промислів України до педагогічних технологій декоративного малювання. Це розпис на гончарних та керамічних виробах сіл Опішня, Косова, Дибинців, орнаменти Решетилівських, Полтавських вишивок, Петриківський розпис на папері, дереві, пап’є-маше, розписи дерев’яних іграшок міст Яворова, Ужгорода та ін.

♦ Знайдіть приклади цього методичного доробку в журналах «Дошкільне виховання», «Джміль», «Палітра педагога».

Для реалізації принципу активного мислення у навчанні дітей декоративного малювання педагог проектує адекватну технологію. Вона складається з теоретичних, практичних і творчих занять.

До змісту теоретичних занять вводять відомості з декоративного мистецтва, його видів та призначення за класифікацією: посуд, одяг, меблі, споруди, речі побутового призначення; про творчий процес майстрів декоративного мистецтва; як виникає задум прикрашання, відбуваються пошуки способів його реалізації; про техніки прикрашання (малюнок, вишивка, різьблення, тиснення, ліплення, випалювання); як досягається довершеність; відомості про розпис, орнамент, символіку кольору та окремих елементів (хвиляста лінія, квітка, птах) як складових декору.

За провідним методом теоретичні заняття визначають як мистецтвознавчу розповідь педагога (тривалість 10—15 хвилин); мистецтвознавчу бесіду (тривалість 15—20 хвилин); створення дітьми «мистецтвознавчих» розповідей про предмети декоративно-ужиткового мистецтва; художньо- дидактична гра. їх тривалість зумовлена інтересом дітей (20 хвилин).

До змісту практичних занять педагог вводить навчання малювання елементів рослинного, геометричного, тваринного орнаменту. Цієї послідовності варто дотримуватися, оскільки інтерес дітей до рослинного орнаменту більший, ніж до геометричного, а стилізованих тварин діти старшого віку малюють краще.

Після вправ у малюванні елементів доцільно переходити до малювання розпису. Домінантою занять стає ознайомлення з кольоровим ритмом і ритмом головних та допоміжних елементів.

Наступне заняття передбачає навчання об’єднання елементів у стрічковий візерунок. Домінантою є оволодіння орнаментальним ритмом. Діти засвоюють принцип повторення елементів (простий ритм) або чергування елементів за кольором, а потім за формою (ускладнений ритм). Отже, методика навчання декоративного малювання передбачає заняття-впра- ви в малюванні за принципом: елемент-розпис, візерунок.

Особливу групу практичних занять становлять творчі дії зі складання власного візерунка або прикрашання декором (окремі стилізовані елементи, розпис, орнамент) предметів чи площинних форм. Домінантою стає активізація самостійних пошуків задуму, вибір засобів його реалізації (композиційний і колористичний ритм), настанова на досягнення довершеності.

Педагог спонукає дітей до використання набутих знань з декоративного мистецтва, навичок з декоративного малювання і творчих вмінь з декорування предметів у предметному, сюжетному малюнках, зліпках, макетах споруд тощо, у повсякденній діяльності підчас розглядання творів живопису, скульптури, архітектури, книжкової ілюстрації. Педагог обговорює з дітьми як художники використовують різні елементи декору у своїй творчості.

Разом з дітьми педагог розглядає малюнки, зліпки та інші творчі роботи, обговорює їхню естетичну виразність і довершеність, якої додає використаний декор.

Він прагне навчити дітей не лише помічати красиві речі, затримуватися біля них, милуватися, а й розуміти їхню красу через зміст і призначення декору; виховувати бажання самому створювати красиві візерунки і прикрашати ними виготовлені з глини, паперу, пап’є-маше предмети або їхні зображення в малюнках.

Підготовкою до опанування дошкільнятами узагальнених способів дій у декоративному малюванні є, наприклад, заняття мистецтвознавчого характеру «Що таке узор?». На ньому розглядають прикрашені предмети, педагог презентує власні творчі орнаментальні композиції. Це заняття доцільне яку середній, так і в старших групах. Зміст, звичайно, ускладнюється, але не змінюється його домінанта — активізація бажання дітей навчитися малювати гарні візерунки, щоб прикрашати предмети і зображення.

Наступні два-три заняття педагог присвячує вправам у техніці малювання стилізованих елементів з наслідуванням творчої манери народних майстрів. Він орієнтується на характерну для дошкільного віку схильність до наслідування, здатність у грі «входити в образ майстра». Разом з педагогом кожна дитина складає власну «таблицю елементів характерного розпису».

Художньо-дидактичні ігри («Склади узор за таблицею», «Склади візе- р\ нок за розписом») сприятимуть закріпленню знань дітей про узор і допомагатимуть засвоїти принципи складання візерунка. До того ж такі заняття націлюють дітей на пошук змісту узору (найважче для дошкільняту творчих завданнях), не чекаючи допомоги від педагога.

Ще одним кроком до творчого пошуку змісту візерунків є художньо- дидактична гра «Де народні умшьці візерунки шукали». Вона покликана сформувати у дітей уявлення про те, що зміст узору можуть визначати і реальні природні об'єкти. Завершальне заняття з декоративного малювання в цій серії має творчий характер, наприклад, «Придумай гарний візерунок». Педагог спрямовує дітей на пошук оригінального змісту. Дитина розуміє, шо вона може скористатися відомими джерелами пошуку: за розписом, «таблицею елементів», спостереженням у природі, за власною фантазією. Візерунки виконуються у смузі і діти демонструють засвоєні принципи добору змісту для них і композиційні правила. Це головне, але не останнє досягнення дітей. Зміст декоративного малювання передбачає оволодіння узагальненими способами дій у прикрашанні узором предметів та їхніх зображень. Тому педагог планує зміст подальшої роботи і технологію цього виду декоративної діяльності. Домінантою наступних занять стає формування у дітей розуміння, що саме можна прикрасити, як по-різному можна це зробити; чи завжди предмет або його зображення потребують декору. Особливу увагу педагог приділяє ознайомленню дітей з принципами прикрашання груп предметів: посуд, одяг, предмети побуту, інтер’єр та інше.

Зміст реалізується за допомогою таких методів, як розглядання орнаментованих предметів, мистецтвознавча розповідь педагога («Для чого потрібні візерунки». «Що прикрашають узорами», «Якоздоблюють одяг» та ін.), обговорення варіантів прикрашання предметів, бесіда «Де працюють художники», співтворчість, художньо-дидактичні ігри «Придумай (добери) узор для...», «Хто краше прикрасить», вправи з прикрашання груп предметів.

Педагог пропонує кожній дитині зробити вибір предмета, який хотілося б прикрасити. Для цього він використовує різноманітні площинні форми, які імітують посуд, одяг, предмети побуту, казкові будиночки та інше. Це підвищує інтерес до завдання і націлює на самостійний творчий пошук оригінального вирішення. Діти навчаються творчо застосовувати набуті навички складання візерунків, розписів, розфарбовування з метою надання предмету естетичної виразності.

Поступово для педагога і дітей декоративне малювання стає складовою малювання. Діти усвідомлюють ужиткове значення декоративного малювання і навчаються використовувати техніку декору в інших видах образотворчості, ефективним є використання творчості художників-ілю- страторів, що працюють у кращих традиціях народних розписів (Ю. Васнецов, М. Приймаченко та ін.). Через тяжіння до наслідування діти легко входять в образ художників-казкарів і створюють чудові малюнки на сюжети відомих га створених ними казок; фантастичні композиції, що відзначаються декоративністю, оригінальним, творчим вирішенням, образно-естетичною виразністю.

Методика декоративного малювання у різних за віком групах

Підготовча робота розпочинається у молодших групах. Наприклад, у групах раннього віку педагог розглядає з дітьми орнаментовані предмети. За допомогою фольклору зосереджує увагу на них, викликає емоційний відгук, залучає до дій з ними, розвиває сенсорику, відчуття кольору і ритму, пропонує «погратися з фарбами» на смужці паперу. У грі діти вчаться працювати з кольором, засвоюють орнаментальний ритм. Вони малюють у смузі пальчиком («ягідки», «горішки»), фломастером хвилясті лінії («клубочки», «черв’ячки»), створюють «сітчастий» орнамент («килимок», «тканина», «носовичок», «скатертина»). Для прикрашання дітям можна дати геометричні форми і назвати їх образно «поясок», «хустина», «доріжка».

У середній групі розпочинається цілеспрямована робота з декоративного малювання.

Програма навчання передбачає формування уявлень про узор, розпис та їхнє призначення, навчання складати прості візерунки і прикрашати ними предмети і зображення, виховання основ естетичного смаку (розуміння гармонії кольору, взаємозв’язку форми й оздоблення), інтересу до декоративного мистецтва, бажання займатися декоративним малюванням.

Педагог використовує предмети народних художніх промислів. Наприклад, різьблення по дереву Закарпаття й Прикарпаття, кераміка Опішні, решетилівські вишивки. Він планує цикл занять. Наприклад:

1. Розглядання предметів народних художніх промислів з метою формування інтересу до оздоблення, бажання навчитися малювати красиві візерунки. Це заняття можна провести як «пізнавальні хвилинки» в повсякденній діяльності (до 15 хвилин).

2. Мистецтвознавча розповідь педагога про конкретний художній промисел з метою надання дітям інформації про його особливості, творчий процес майстра (заняття фронтальне до 15 хвилин).

3. Бесіда «Що таке візерунок» з метою формування уявлень про орнамент і його виражальні можливості, виховання бажання навчитися його малювати.

4. Заняття фронтальне з малювання елементів за мотивами різьблення по дереву з метою навчання малювання елементів простим прийомом «притисканням пензля». Треба взяти аркуш формату А4, поділити його навпіл горизонтально і розрізати, затонувати «під світле дерево», колір для малювання — коричневий. Метод навчання — співтворчість, вправи дітей. (Тривалість заняття — до 20 хвилин).

5. Заняття фронтальне з малювання узору за мотивами різьблення по дереву з метою навчання складання елементів у візерунок. (Смуга тонована «під дерево», 25 х 5, колір для малювання — коричневий. Основний елемент — квітка.) Дітям, що швидко й успішно виконали завдання, можна запропонувати «тичок» для виконання ритмічних крапок уздовж смуги по краях, не обмежуючи візерунка (він не повинен мати кінця).

6. Заняття з прикрашання простим узором «тарелі» (площинної форми) або коробки (скриньки), шкатулки, яку зробили діти старшої групи в техніці конструювання з паперу. Мета заняття — навчання основ композиції візерунка на предметі. Позитивним є внесення дитиною ритмічних

крапок за допомогою «тичка» самостійно з метою збагачення орнаментальної композиції.

7. Заняття з малювання «Кицьчин дім». Будинок можна прикрасити різьбленим орнаментом.

Приблизно за такою схемою педагог проектує цикл занять на основі орнаменту Опішні або решетилівських вишивок. Педагог постійно нагадує дітям про доцільність використання декоративних елементів для прикрашання у предметних, сюжетних малюнках, зліпках.

У старшій групі педагог продовжує формувати у дітей уявлення про візерунок і розпис як спосіб декорування предметів та їхніх зображень у малюнку зліпку, виробах з паперу, дерева тощо. Діти вчаться малювати більш складні композиції, які складаються з головних й додаткових елементів за мотивами народних розписів. Педагог залучає дітей до вивчення законів прикрашання одягу, посуду, меблів, споруд, предметів побутового призначення; закріплює психологічну установку на використання декору в інших видах зображувальної діяльності з метою вдосконалення виразності образу. Діти отримують можливість здійснити вибір змісту власного візерунка. («Ти можеш спробувати скласти візерунок за мотивами народних орнаментів і розписів, за природними формами, які спостерігаєш довкола, або за власною фантазією. Подумай і зроби це. Де можна використати цей візерунок?»).

Спілкування розгортається з використанням виробів народних художніх промислів та декоративних ужиткових предметів. Наприклад, різьблення по дереву Закарпаття й Прикарпаття, кераміка Опішні, реше- тилівські вишивки, петриківський художній розпис. На матеріалі петри- ківського розпису педагог планує цикл занять. Наприклад: