Проблема художньої творчості 12 страница

У малюка, який вже має певний досвід роботи з художніми матеріалами, з’явилися певні переваги серед цих матеріалі в та способів їхнього застосування. Одні у захваті від живопису, іншим до душі графічні етюди, третім подобається «стригти» папір та наклеювати все, що є під рукою. Одні воліють більшого формату (бо потребують творчого розмаху), інші — мініатюрних робіт (їх лякає великий розмір паперу). Треба, щоб у дитини був вибір. Це означає, що педагог має експериментувати, пропонувати нові техніки і переконуватися, що длядеяких час іще не настав, а деякі викликали неабиякий інтерес. Тому дорослий створює гнучкий «календарно- тематичний план» художньої діяльності з малюком, продиктований індивідуальними особливостями дитини та перевагами. Аналіз Базового компонента дошкільної освіти, психофізіологічних особливостей дітей третього року життя та досліджень вчених (Т. Комарова, В. Мухіна, Є. Ігнатьєв, Л. Олійник) й авторів підручника дають підстави для висновку, що в ранньому віці образотворча діяльність стимулює творчу переробку малятами

інформації, яка надходить від дорослого. Тому доцільне таке її планування, яке напряму пов’язане з життєдіяльністю дітей, з тією інформацією, що надходить до них щохвилини упродовж дня з соціального оточення, природи, художньої літератури, предметно-просторового середовища. Предмети, об’єкти, явища, які привертають увагу дітей, за допомогою педагога вражають їх та осмислюються і стають стимулами образотворчості. Запланувати можна, наприклад, 4 заняття на тиждень. На початку місяця педагог визначає домінантні пізнавальні теми, а на початку тижня ознайомлює з ними дітей. Заняття плануються в такій послідовності, щоб забезпечити можливість «занурення» у пізнавальні теми засобами образотворчого мистецтва, творчо переробити свої знання, вдосконалити уміння й отримати певний предметний результат — малюнок, зліпок, виріб, споруду, щоб використовувати надалі у своєму житті (в іграх, як дарунок тощо).

Можливо, малюк має вдачу «новатора», весь час потребує нового. У такому разі доречна змінність різних матеріалів, винаходження нових можливостей їхнього застосування.

З «консервативною» дитиною краще «занурюватися» в один матеріал, але вивчати його всебічно, максимально реалізовувати його можливості. Професійний педагог відчуває, коли дитина стає готового до зміни технічного прийому. В будь-якому разі ручні вміння малюка третього року життя вже дають змогу навчати його різних «технічних» прийомів. Варто лише пам’ятати, що це не мають бути «уроки», це — ігрова діяльність, в якій інструменти для творчості перетворюються на ігрове обладнання, яке дає змогу здійснити ігровий задум.

Особливої уваги потребують діти, які починають відвідувати дитячий садок, адже вони, можливо, тільки тепер прилучаються до образотворчості, їх треба не тільки зацікавити художньою діяльністю, а й попрацювати над їхнім сснсомоторним розвитком та активізувати емоційно-вольову сферу: навчити організовувати свої дії в певній послідовності та порядку, забезпечити емоційний комфорт в образотворчості, допомогти набути навичок спілкування, досяіти діалогу і порозуміння. «Новеньких» можна або об’єднати в окрему підгрупу, або запрошувати до діяльності поруч (разом) з «досвідченими» однолітками, або працювати з ними індивідуально. Частіше педагог на таких заняттях використовує художнє слово, іграшку (як співучасника образотворчості). Почати також можна з архітектурної діяльності (будування з ігрового будівельного матеріалу), з ліплення, виготовлення колажів в техніці аплікації з готових форм або картинок.

Педагог творчо працює над виготовленням посібників та забавлянок для дітей, над підготовкою природного та викидного матеріалів (клаптики, фантики, коробочки, тощо), вивчає нові техніки, наприклад, виготовлення ляльок з клаптиків, природного матеріалу. При цьому він завжди дбає про дотримання правил безпеки життєдіяльності малят у доборі того, що він пропонує їм для роботи. Йдеться про використання дрібного матеріалу (гудзики, каштани, жолуді та інше). За першої ж спроби дітей «покуштувати» педагог попереджає, що то неїстівне, і робить так, щоб під час діяльності з ними малят понад усе захоплювало бажання щось створити із запропонованого матеріалу, ніж використати його інакше.

Педагог надає дитині можливість самій вирішити, в якій руці тримати пензлик, фломастер, олівець. Він схвалює роботу обома руками і пам’ятає, що асиметрія мозку закладається саме на третьому році життя. До речі, діти-лівші особливо талановиті і дуже емоційні, вони набагато виразніше за праворуких зображають навколишній світ. Дії лівою рукою стимулюють розвиток правої півкулі мозку і розвиток творчої уяви.

Малювання, ліплення, архітектурно-конструктивна та декоративна діяльність в цьому віці стають більш визначеними, вмотивованими і результативними. Вони розгортаються на фоні розглядання творів образотворчого мистецтва: живопису, книжкової ілюстрації, декоративного мистецтва (народна іграшка, посуд, предмети побуту), скульптури, архітектури. Спілкування з творами мистецтва відбувається упродовж дня індивідуально, з підгрупою або фронтально і триває 5—10 хвилин. Педагог зосереджує увагу дітей на творі, пропонує впізнати відомі об єкти, кольори, форми і помилуватися твором. Іноді він запрошує дітей до дій з відповідними матеріалами.

Долучаючи малят до продуктивних видів діяльності, вихователь має навчитися діяти ситуативно, тобто гнучко, змінювати свою позицію: то ставати активним співучасником дитячої образотворчості, то просто спостерігати й спрямовувати її. Він має навчитися вибирати найбільш ефективні варіанти дій утих ситуаціях, які складаються під час спілкування з дітьми, дбати про збереження емоційного комфорту дитини, її внутрішньої свободи.

Структурна побудова заняття складається з п’яти частин. Припустимі будь-які варіації в межах цих частин:

I. Попередня робота: спостереження у довкіллі, предметно-просторовому середовищі, природі, розглядання творів мистецтва, читання художньої літератури, імітаційні ігри.

II. Підготовча робота: перехід до регламентованої діяльності (до заняття), створення атмосфери захоплення тим, що відбуватиметься, формулювання ідеї (сюрприз, прихід «гостей», слухання музики, художнього слова тощо).

III. Мотивація — повідомлення того, задля чого варто зробити запропоноване дорослим, реалізувати ідею. Діти мають усвідомити, що результат їхньої творчої діяльності комусь потрібний (або погрібний самій дитині для гри, для подарунка близьким), мають погодитися розпочати творчий процес, зрадіти можливості образотворчості поруч з дорослим, разом з ним.

IV. Процес образотворчості — спільна діяльність та спілкування, твор- чии діалог між педагогом і дітьми. Це найбільш тривала частина заняття, яка передбачає пошукову діяльність учасників (вибір матеріалу, способів дій). Педагог орієнтує дітей і себе на позитивний результат, демонструє задоволення від творчого процесу, радіє можливості виразити і передати свої враження від сприйнятого предмета, об’єкта, явища; відчуває владу над матеріалом, перемогу над своєю нерішучістю, побоюваннями, подолання невпевненості. Він уважний до дітей, поважає їх, тримає кожного в полі зору.

V. Результати роботи. Малята зазвичай прагнуть схвалення й охоче демонструють педагогові свої успіхи та досягнення. Без його схвалення вони можуть втратити для дитини свою цінність. Через це малюк може втратити й інтерес до художньої практики, сформувати власне негативне ставлення до тих матеріалів, способів дій та ідей, в яких він «виявився неуспішним». Педагогу краще підтримати творчі пошуки дитини, її зусилля і щиро схвалити її за успіх. Щоб прилучити малюка третього року життя до образотворчості, педагогу треба самому бути в захваті від неї.

Приклади розвивальних занять за блоками.

Ігри з кольорами та відтінками. Педагог та батьки дбають про урізноманітнення вправ з кольором. Наприклад, коробка з олівцями (фломастерами, фарбами) може надихнути на цікаву гру, в якій дитина сприймає та засвоює кольорову гаму, спектр, багатство і розмаїття кольорів, переживає захват від свободи вибору, відчуття радості від можливості володіти цим матеріалом для вправ в образотворчості.

Урізноманітнити діяльність допоможуть кольорові гудзики, кольорові картки, цукерки, клаптики. Принцип дій полягає у викладанні кольорів за спектром.

Тренування пальчиків. Ігри-вправи з лінією сприяють тренуванню умінь руки в проведенні ліній. Рисувати, креслити лінії краще фломастером (без спирту) на пластиковій дошці (потім змивати і рисувати-креслити знову). Діти можуть з’єднувати лініями наклеєні картинки, форми, крапки. Наприклад, з’єднавши крапки, діти з радістю впізнають рибку, яблучко, грибочок, трикутник, будинок тощо.

Трафарети — вправа, за допомогою якої можна тренуватися в рисуванні ліній та штрихуванні, адже трафарети бувають різними (такі, що передбачають обведення ззовні для отримання зображення, і такі, що мають рисунок всередині). Варіантом є робота з книжками для розфарбовування. Це збірник великих картинок з чіткими контурами. Малюкам краще давати їх по одній.

Живопис і графіка. Педагог та батьки можуть скористатися прийомом «малювання — драматизації». Дітям розповідають історії і казки за допомогою малюнка. Події та персонажі, декорації того, що відбувається, — все з’являється просто на очах малюків з-під руки дорослого. Можна малювати картинки-загадки і запропонувати дитині здогадатися або домалювати, щоб отримати закінчене зображення. Цей інтерактивний прийом є чудовою підготовкою дітей до ілюстративного малювання, ліплення.

Хвилясту лінію діти добре опанують в техніці живопису «по мокрому» аркушу за темою, наприклад, «Рибки в морі». Педагог розглядає з дітьми картини морського пейзажу, обговорює кольори моря і пропонує дітям обрати колір моря за бажанням. Він показує дітям, як зобразити хвилясту лінію і спонукає до заповнення кольором усього аркуша —адже «море дуже велике і дуже глибоке». Тепер можна запустити рибок. Педагог вирізує в присутності дітей рибок з кольорового яскравого паперу, пропонує дітям спробувати вирізати рибок, допомагає тримаючи руку малюка у своїй, намазує форми клеєм, а діти наклеюють їх на своїй картині. Започатковуються уявлення про «марину» (морський пейзаж).

Для започаткування уявлень про натюрморт на третьому році життя дітям показують репродукції творів живопису жанру натюрморт, розглядають з ними справжні або штучні овочі-фрукти, обстежують форму, фактуру, визначають аромат, смак тощо; організують дидактичні ігри на класифікацію за кольором, формою, пропонують намалювати лінією або кольоровою плямою. Ягідки можна намалювати пальчиком.

Перші уявлення про портрет з’являються у малюків під час розглядання репродукцій цього жанру, ігор-вправ з дзеркалом, ігор-моделювань (викладання обличчя на фланелеграфі, мімічних вправ «Як ротик посміхається»). Педагог пропонує дітям торкнутися носика, ротика, очей, зосереджує увагу на вушках, зачісці. Він проголошує ідею намалювати обличчя разом. Цікавими для малюка будуть ігри з тінню, її можна обвести контуром і отримати «портрет на повний зріст». Зрозумілими для малят будуть теми «Квіткова галявинка», «Кульбабки втраві». Педагог навчає дітей правильно мити пензлику воді перед тим, як набирати фарбу іншого кольору.

У цьому віці дітям можна запропонувати техніки малювання соломкою. Принцип полягає у роздуванні крапельки по поверхні аркуша. Окрім художніх здібностей, така гра розвиває м’язи рота, тренує дихання і сприяє артикуляції, важливої для мовлення.

Малювання піпеткою відкриває нові можливості для «чаклування» з фарбами (фарбування води, змішування кольорів та отримання нового кольору або відтінку). Нехай малюк це побачить. Педагог показує, як набрати краплю в піпетку і випустити її на аркуш. Краплі виходять об’ємні і блискучі — це красиво. Від краплі до краплі можна провести доріжку й отримати дивовижний «кристал». Робота з піпеткою — чудове тренування для тонкої моторики рук.

За допомогою товстого пензля й акварелі можна малювати «салют» в техніці «набризку». Педагог пропонує малятам постукати паличкою або олівцем по пензлю з фарбою. Наступне «чудо» перетворення дитина побачить, якщо педагог скористується технікою «свічкографії». Малювання «різнокольоровими пальчиками» ознайомить дітей з технікою «пуантилізму» (цукерки, калина, виноград, дощик, сніг, намисто). Педагог пропонує дитині в цій техніці прикрасити готовий силует (метелик, рибка, чашка, тарілочка). Для цієї техніки можна запропонувати ватні палички. Малювати із задоволенням можна долонькою, кулачком. Педагог перетворює отримані відбитки у предметні зображення (павич, стоніжка).

Аплікація і колаж з різних матеріалів є найбільш сприятливий вид техніки для малюків третього року життя. Він дає змогу продовжувати дослідження властивостей матеріалів, накопичити емоційно-чуттєвий досвід від роботи з різними фактурними поверхнями. У цій техніці поєднуються різні матеріали. До того ж це дуже цікавий вид творчості. Для спільної діяльності педагог обирає папір, серветки, вату, пенопласт, фольгу, просіяний пісок, картки, картинки, вирізані з паперу квіти, флористику, гудзики. Ці матеріали розкривають свої можливості в темах: «Сніговий» колаж, «Квітковий» колаж, «Піскові фантазії», «Картина з гудзиків», «Мімоза», «Новорічна ялинка». Наприклад, з гудзиків можна викласти зображення (квітка, намисто, кошик, гусінь) або доповнювати готове зображення (колеса, віконця, ягідки, листочки). Кріпити гудзик можна шматочками пластиліну.

Якщо до цього часу дитина вже має досвід роботи з папером: вона зминала його, шматувала, наклеювала готові форми, час ознайомити її з технікою обривної аплікації. Для цього малюку необхідно опанувати два нескладних прийоми: розривати невеличкий аркуш на смуги, а смуги — на дрібні шматочки. Педагог надриває край аркуша і показує дитині, як зручніше тягти папір. Невдовзі вона навчиться робити такі надриви самостійно.

З таких смужок та квадратиків можна викладати і наклеювати різні картинки: «Листячко на гілочці», «Веселенька ковдра», «Смугастий шарф для дідуся», «Курча» та інше.

Конструювання з паперу краще починати з фігурок із смужок. Способи з’єднання смужок бувають різними. Наприклад, можна згорнути і склеїти смужку в «кільце». Кільця можна з’єднати у «ланцюжок». Смужки можна з’єднати в центрі — «сніжинка», «павучок», «квітка», «зірка». З паперової серветки можна зробити «мереживо». Педагог згортає серветку вчетверо і пропонує дитині «вищипати» двома пальцями півкола зі згинів. Малюк розгортає серветку і всі милуються «мереживом».

Для ліплення найкращими матеріалами є солоне й кольорове тісто, віск (парафін), глина, розігрітий пластилін. Для роботи потрібна гладенька й простора поверхня. Ігри з тістом дають змогу дитині спостерігати зміну його форми при розтягуванні, стисненні, розриві на шматочки, з’єднанні в ціле. Добре працюють пальці, долоні, вдосконалюється координація рухів. Інструментами стають качалка для тіста, коліщатко для вирізування, формочки для витискання. Дитячі вироби можна підсушити вдуховці і розфарбувати.

У ліпленні з глини похідними формами є кульки — «колобки», циліндри — «ковбаски», конуси — «морквинки», з них можна створити прості предмети.

З пластиліну і макаронних виробів можна створювати дуже цікаві скульптури: пташок, рибок, земноводних, звірів. З ними малюки відразу можуть погратися.

Пластиліном і на пластиліні можна малювати. Для малювання пластиліном педагог обирає картон, пластикові кришки від продуктів і показує малюкам, як треба відщипувати шматочки пластиліну і розмазувати на поверхні. Це легше, ніж качати кульки чи ковбаски. Разом з тим це чудове тренування для пальчиків. З цього можна почати ознайомлення з пластиліном — кольоровим пластичним матеріалом, з якого пізніше діти ліпитимуть скульптури та декоративні зліпки.

Малювання на пластиліні є вправою в техніці «карбування». Рисувати (карбувати) загостреною паличкою (зубочисткою) можна пропонувати на заздалегідь підготовлених педагогом «пластах». Вони можуть мати різні геометричні форми, колір або відтворювати предметні форми (тарілочка) чи тваринні (метелик, рибка, зайчик).

У пластилін можна щось втискувати (черепашки, намистинки, гудзики, горох, квасолю та інше). Це техніка інкрустації. В майбутньому вона збагатить декоративну практику дітей, якщо ознайомити з нею малюка на третьому році життя.

Ігри з різними матеріалами збагачують інформаційно-пошуковий простір малюків та сенсорний досвід, розвивають тонку моторику, комунікативну сферу дитини третього року життя. Разом з дітьми педагог може ство рити «картину» з кольорових (косметичних) ватних кульок, зробити зображення з дрібно нарізаних товстих кольорових вовняних ниток («Сонечко», «Метелик», «Колобок», «Баранчик»), малювати піском (кольоровим піском).

З дітьми цього віку можна також розпочинати ігри у «Високу моду». Для цього педагог збирає і зберігає у «скрині» одяг, оздоби, капелюшки, аксесуари. Ця чарівна «скриня» упродовж всього дошкілля буде для дитини джерелом творчості та самопрезентації в соціумі, адже самовираження через одяг є природним для дітей.

Ознайомлення з композицією педагог може розпочинати в техніці «аплікації» або з використанням фланелеграфа. Сприятливим засобом стає ілюстрування літературного твору (вірш, казка, оповідання). Головне — не поспішати закріпити зображення (форму) на тлі, а запросити дітей до гри з ними. У грі дитина розміщує форми близько або на відстані одна від одної. Після закріплення можна зробити доповнення, які підсилять виразність усієї «картинки». Наприклад, «Курочказ курчатами», «Гуси-гуси», «Кіт і пташки».

Ознайомлення з орнаментом в іграх на фланелеграфі або в техніці аплікації допомагає малюку опанувати фризову композицію, усвідомити принцип чергування елементів як основу орнаментального ритму. Педагог використовує для цього геометричні фігури, наприклад квадрат і коло, або передбачає чергування елементів за кольором. Він може запропонувати дітям також рослинні елементи (квітка — ягідка) та зооморфні (пташка — рибка). Принцип гри полягає в упорядкуванні «безладдя», яке «утворили» форми-«бешкетники». Варіантами гри є, наприклад, «Прикрашання торта», «Геометрична мозаїка», «Склади візерунок».

Архітектурна діяльність розвивається як гра з ігровим будівельним матеріалом (кубик, призма, конус). Дитина цього віку здатна самостійно «побудувати» будиночок (кубик) з дахом (нризма, конус). Педагог домовляється з дитиною, що саме вони будуватимуть і спонукає до гри по закінченні роботи. Дорослий обов’язково будує сам на очах у дитини, супроводжує свої дії словами («Будиночок має бути міцним, тому я... У ньому буде зручно і приємно жити, якщо він буде красивим, тому я...»). Педагог час від часу влаштовує ігри «В домівку», використовуючи для цього меблі та предмети-замінники.

Під час прогулянок можна «малювати дощиком», кольоровими крейдами, робити снігові скульптури, будувати з піску, готувати «секретики», збирати природний матеріал, наприклад, пух з тополь, щоб робити красиві картини.

Ознайомлення з мистецтвом відбувається через почуття, коли «виховується» вміння бачити, сприймати. Логічний аналіз разом з мисленням в майбугньому розвиватиметься на цьому благодатному підгрунті.

Різноманітність вражень, здивування утворює підгрунтя пізнавального інтересу та дослідницької активності малюка. Розглядання звичного під новим кутом зору стимулює розвиток творчих задатків. Педагог має дати вихід власній фантазії, бути щирим з дітьми під час спілкування на матеріалі творів образотворчого мистецтва. Це спілкування має бути радісним для всіх учасників естетичного діалогу.

Народна іграшка є емоційно привабливою для малюків. Популярні образи: птахи, коники, цапки та баранці, барині зрозумілі дитині. Ігри з розгляданням української народної іграшки (Яворівської, Косівської, Опішнянської), російської (Димківської, Богородської, Тульської)та предметів побуту допомагають дітям візуально відчути радісну кольорову гаму, симетричну і довільну форму композиції, чергування простих елементів, які становлять декор. А головне, вони є стимулювальним матеріалом для образотворчості.

Книжкова ілюстрація, її зрозумілість, чіткість і ясність, барвистість, конкретність і гармонійність зумовлюють інтерес дітей до книжки. Педагог збирає колекцію дитячої літератури саме з огляду на якість ілюстрацій. Вони мають викликати у дітей адекватні почуття, готувати до сприймання художнього твору і стимулювати власну ілюстративно-художню образотворчість. Тому краще звернутися до класики дитячої літератури з ілюстраціями Ю. Васнецова («Півник», «Ладушки»), Є. Рачева («Колобок», «Маша і ведмідь»), М. Приймаченко, Є. Мироновоїта ін. Підчас розглядання ілюстрацій педагог звертає увагу дітей на виражальні засоби (колір, композицію, деталі, міміку, одяг, пейзаж, побут, хатнє начиння), стимулює співчування дітей позитивним героям, допомагає виявляти характер персонажа та його дій: дурний, хитрий, веселий, сумний, злякався чи зрадів: заохочує звуконаслідування, імітацію рухів. Це важливо для образотворчості у старшому дошкіллі.

Книжки з мистецтва, які педагог розглядає з малятами в цьому віці, не мають бути дуже обсяговими. Краще і зручніше, якщо зображення великі і розміщені по одному на сторінці. Малюк не може довго дивитися на одне зображення, тому гортати сторінки треба швидко. Коментар педагога короткий і лаконічний. Він лише привертає увагу дитини до цікавої деталі або кольору. Частіше — це лише вигук захоплення («Як чудово! Красиво! Гарно! Дерева! Ведмедики! Дівчинка! Квіти! Яблука!»).

Педагог збирає власну колекцію репродукцій творів живопису, зразки дрібної народної пластики, станкову скульптуру, предмети декоративного мистецтва. Для спілкування з дітьми він дбайливо оформлює їх (наклеює на картон, вкладає у паспарту, ламінує). Репродукції зберігає в альбомі або красивій папці.

Репродукція має назву і автора на зворотному боці. Педагог визначає для себе певну систему, наприклад, за епохою, стилем, автором, технікою, жанром. Для роботи з малюками зручно зберігати репродукції за темами, наприклад, «Море», «Весна», «Квіти», «Діти», «Герої», «Звірі». При цьому тематичні картини можуть бути «солодкі», «запашні», «сгіекотні» або «свіжі». У всякому разі «картотека» потрібна саме педагогу, щоб зручно було знайти потрібну репродукцію.

Можна спробувати розглядати з дітьми слайди з мистецтва, фрагменти діафільмів. У слайдових показах створюється особлива таємнича атмосфера. До того ж великий формат дає можливість розглянути дрібні деталі. Різкий контраст проекції картини і темного фону надає реальності зображенню, до якого можна підійти і торкнутися. До речі, діти так і вчиняють. Виникає тінь. Цим ефектом можна скористатися, адже він підготує малюка до сприймання прийому «входження в картину», який педагог ви користовує в старшому дошкіллі. Гра з тінню допоможе сприйняти мистецтво скульптури, хореографії, драматизації.

Педагогу важливо розуміти, шо календарні строки початку і завершення дозображальної стадії розвитку у різних дітей неоднакові. Уміння малюка (більшість з них) є результатом не тільки загального, а й попереднього розвитку. Це залежить не від здібностей маленького художника, а від своєчасної підтримки з боку дорослих, особливо професійного педагога. Він бачить перспективу розвитку кожного малюка і створює для цього потрібні умови. Дитина має постійно навчатися чогось нового на шляху формування образно-естетичної, художньої виразності продукту образотворчості, який презентуватиме її в соціумі.

Педагог у професійній діяльності з дітьми раннього віку спрямовує її на:

• розвиток сенсомоторної, емоційно-чуттєвої сфери дитини, уміння зосереджувати увагу на різних артефактах і відчувати хвилювання;

• розвиток інтересу до різних матеріалів, за допомогою яких можна створити зображення, знак, символ, артефакт;

• розвиток зображальності, образної системи в різних видах художньої практики;

• розвиток образу «Я»;

• узгодженість педагогічних систем сім’ї і дошкільного освітнього закладу шодо розвитку особистості дитини засобами образотворчого мистецтва.

Рекомендована література

І.Доронива Т. Н., Якобсон С. Т. Ооуіение детей 2—4 лет рисованию, легіке, аппликации в игре. — М., 1992. — 143 с.

2. Раннее обучение и развитие ребенка/Автор-сост. В. В. Кантан. — СПб.. 1998. — 64 с.

3. Ибука М. После трех уже поздно. — М., 1992. — 192 с.

4. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. — М., 1981. — С. 62—85, 101 — 113.

5. Якименко С. /., ГолянЛ. П. Зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Перша молодша група (3-й рік життя). — Т., 2003. — 36 с.

6. Маляточко. Програма розвитку, навчання та виховання дітей раннього та переддо- шкільного піку. — Запоріжжя, 2000. — 60 с.

Запитання і завдання для контролю

1. Дайте характеристику засобів художньо-естетичного розвитку дитини у пренатальний і немовлячий періоди.

2. Поясніть, як педагогічно забезпечувати розвиток художнього сприймання та перші спроби з малювання дитини першого року життя.

3. В чому іш вбачасте педагогічну цінність ігор з шифоном, формочками для печива, іасушсппм листям тоїцо для дітей раннього віку?

4. Які види образотворчої діяльності доступні дитині другого року життя і в чому особливості їх організації?

5. Визначте педагогічну цінність спонтанних дитячих малюнків.

6. Доведіть, шо образотворча діяльність дітей третього року життя значно збагачується як за видами, так і за змістом.

7. Розробії ь систему вправ для смільною малювання педагога чи батьків з ди піною (домальовування малюнків).

8. Зберіть колекцію малюнків дітей раннього віку, проаналізуйте їх, спираючись на концепцію В. Мухіної.

Ч. Розроби ь рекомендації для батьків щодо оріанізаиії образотворчої діяльності дитини раннього віку в сім'ї.

10, Виконайте творчий проект «Педагогічна цінність дозображувального етапу в розвитку образотворчості дошкільнят».

4.3. Малювання як засіб особистісного розвитку дитини

Малювання — основний вид образотворчої діяльності дітей дошкільного віку, його особливості

Малюнок є феноменом дошкільного дитинства. Видатні педагоги минулого — Я. А. Коменський, Ф. Фребель, І. Г. Песталоцці надавали великого значення дитячому малюванню. Наголошувалося, що воно несе дітям задоволення. Навчання дітей малювання розглядалося як підготовка руки і ока до письма, а також перша сходинка загальної системи навчання образотворчого мистецтва.

Цілеспрямований інтерес до дитячого малюнка виник у 80—90-ті роки XIX ст. Цс були роботи психолога В. Прейєра «Душа дитини», етнографа

А. Ріхарда «Малюнки первісних народів», мистецтвознавця К. Річчі «Мистецтво дитини».

Сьогодні дитячі малюнки досліджуються психологами, педагогами, мистецтвознавцями, фізіологами. Феномен дитячого малюнка полягає у його поліфункціональності в соціумі, цінності для самої дитини, для батьків, фахівців галузі дошкільної освіти. Дитячі малюнки засвідчують прагнення дитини пізнати навколишній світ, себе в ньому, висловлювати свої думки і почуття, спілкуватися з однолітками і близькими людьми в умовах соціального оточення.

Психолог В. Мухіна вважає малювання складною синтетичною діяльністю, в якій виявляється особистість дитини і яка сама суттєво впливає на формування особистості.

Малюнок для дитини є формою і засобом встановлення комунікацій з іншими людьми, однолітками, формою самопрезентації в соціумі, самовираження, самоствердження, картиною світу.

Для батьків дитячий малюнок — це показник гармонії в сім’ї, шлях до порозуміння і гармонізації внутрісімейних стосунків, засіб пізнання внутрішнього світу дитини.

Для професіоналів галузі дошкільної освіти, педагогів та психологів дитячий малюнок є матрицею внутрішнього світу, розвитку усіх сфер особистості дитини, її соціалізації, «Я-концепції».

Професійне вивчення малюнка дорослим є шляхом до діалогу з дитиною, до організації розвивального спілкування з нею. Малюнок презентує дитину в соціумі як компетентну й успішну соціалізовану, позитивно налаштовану (або навпаки). У зв’язку з цим виразність малюнка постає актуальною проблемою науки і практики.

Розробка особистісно-розвивальних технологій малювання є метою і предметом багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень і новаторської практики, наприклад, Г. Григор'євої. О. Дронової, Т. Казакової. Т. Комарової, В. Котляра, Г. Сухорукової, Л. Шульги.

Фундаментальними роботами є «Образотворча творчість дітей дошкільного віку» Є. Фльоріної, «Малювання вдошкільномудитинстві» Н. Саку- ліної. «Ваша дитина малює» С. Левіна, «Образотворча діяльність і художній розвиток дошкільнят» Т. Казакової, «Образотворча творчість дошкільнят в дитячому садку» Т. Комарової, «Образотворча діяльність дошкільнят» В. Котляра та ін. Педагоги-дослідники пов’язують малювання дітей з різними сторонами психічного розвитку їхньої особистості: пізнавальною діяльністю, мовою, грою, емоційним розвитком, початковим становленням естетичних почуттів і поглядів. «Наша мета — переконує педагог-художник С. Левін, — допомогти зрозуміти дитячий малюнок як вияв потреби дитини пізнати світ, щоїїоточує, естетично опанувати його, водночас пізнати саму себе, виразити свої переживання, знайти в ньому засіб спілкування з оточенням» (Левин С. Ваш ребенок рисует. — М., 1979. — С. 10).

Завдання навчання та алгоритми організації і педагогічного супроводження дитячого малювання в різних вікових групах