Заняття малюванням як ілюстрування українських народних казок з використанням мотивів петриківського художнього розпису. 2 страница

Під час спостережень за навколишнім середовищем старші дошкільнята в змозі дібрати обстановку лялькових кімнат відповідно до їхнього призначення (вітальня, кухня — їдальня, спальня), організувати ігровий простір за ознаками есте тичної єдності (сервіз, меблевий гарнітур, ансамбль інтер’єру). Різні ігри, зокрема сюжетно-рольові, спонукають дітей до вигадування гардеробу для ляльок, персонажів вистави, костюмів для розваг і свят (сукні, капелюшки, взуття, прикраси).

Заняття архітектурно-художнім дизайном відповідають фундаментальним завданням розвитку дитини, оскільки все її оточення, інтер’єр формують естетичне ставлення до побуту. За словами Л. Виготського, дитина вчиться бачити «крізь окуляри людської культури». Важливо також ознайомлювати дітей зі зразками вітчизняного зодчества і сучасним містобудуванням.

Займаючись архітектурно-художнім дизайном, діти працюють у трьох вимірах: лялькове, дитяче і доросле середовище. Вихователь поетапно планує дитячий дизайн в інтер’єрі. Спочатку діти навчаються влаштовувати своє найближче ляльково-ігрове середовище, потім переходять до дитячого інтер еру» (ширми-перегородки, меблі, декоративні вироби). Вони відчувають себе і «Гуліверами», і «господарями» своїх просторів. Ігри дітей в «домівку», «сім’ю», «ляльки» набувають стійкого характеру, який можна описати як прагнення «краси побуту», «домашнього затишку» (поступово діти переносять це у спілкування з рідними). Вихователь готує необхідне обладнання і матеріали для роботи в приміщенні і наділянці. Діти вчаться, добирають, вирізують, тчуть, плетуть, ліплять і розписують нескладні елементи обстановки для ігрових просторів (шпалери, фіранки, меблі, скатертини, килимки, картини, іграшку і дрібну пластику, посуд та аранжування), а також декорації до вистав, розваг і приміщення до свят.

Спочатку педагог спрямовує зусилля дітей на дороблення простору, що передбачає «співтворчість з художником»: діти ніби завершують роботу — створюють мініатюри (малюнки, панно, фризи) на зразок «Домалюй», «Дофарбуй», «Добудуй». Потім разом з педагогом переходять до створення композицій (проектів), які виконують від задуму до реалізації. Теми для дитячого дизайну можуть бути різними. Наприклад, «Українська світлиця», «Казковий палац», «Українська минувшина», «Свято каштанів», «Свята і будні українського одягу», «Дерево життя і Мати-Берегиня» (про народні промисли), «Квіти України», «Природа і фантазія», «Малі рученята, а вмілі».

Плідною є дизайнерська діяльність дитини у художньо-ігрових ситуаціях на зразок «Ярмарок» («Місто майстрів», «Країна умільців»), в організації студій («Ательє моди», «Архітектурний салон», «Майстерня скульптора, художника», «Квітковий магазин», «Магазин сувенірів», «Книгарня»), у підготовці разом з педагогом декоративного оформлення розваг («Чаювання», «Різдво», «Великдень», «Свято Миколая», «День Сонця» та ін.).

Старші дошкільнята здатні планувати свою діяльність, передбачати результат і поетапно розвивати «проектний задум». Цю послідовність діти опановують за допомогою дорослого. Наприклад, свої уявлення про святкове оформлення приміщення вони реалізують спочатку в малюнках, потім у макетах, а згодом на практиці (як за власним задумом, так і згідно зі зразком). Перед оформленням вихователь ознайомлює дітей з приміщенням, головною стіною і пропонує обговорити можливі варіанти оформлення згідно з темою. Діти можуть виконувати окремі елементи. Напередодні свята вихователь пропонує дітям скласти з деталей святкове оздоблення. Така робота, на думку відомого вченого Г. Пантелєєва, пробуджує почуття авторства, співавторства, колективізму. Дизайнерська діяльність сприяє гармонізації стосунків дитини із соціумом. Адже педагог обов’язково спрямує думки і почуття дітей на переживання ситуації успіху від добре виконаної спільної справи, отриманого результату щодо перетворення середовища.

У ди шин -діяльності «Діти-модельєри» передбачається залучення дітей до усвідомлення одягу як соціокультурного феномена. Цю роботу можна розпочинати з молодшого віку, звертаючи увагу на зовнішній вигляд, одяг, його різноманітність і значення для людини. Створюють одяг, красивий і зручний, художники-модельєри, дизайнери, кравці. Одяг — це сфера, стиль та якість життя. Ознайомлення дітей з мистецтвом моди і залучення до його створення може стати для них цікавою грою, в якій відбуваються соціалізація дитини, гармонізація її стосунків із соціумом. За висловом Ь. Брехта. усі види мистецтва слугують найвеличнішому з мистецтв — мистецтву жити на землі.

Програма «Дитина у світі моди», розроблена педагогом, може передбачати ознайомлення дітей з функціями одягу, процесом його виробництва, творчим процесом модельєра, дизайнера одягу, топ-моделі. Діти цікавляться мистецтвом моди, беруть участь у конкурсах краси («Міні-міс»), вони є глядачами, поціновувачами і споживачами цього мистецтва і тому охоче пізнаютьтехнологію створення одягу у грі «Художники-модельєри». У процесі реалізації такої парціальної програми формується адекватне ставлення до одягу, активізується бажання творчо діяти на основі ідентифікації з особою майстра-модельєра, топ-моделі, виховується культура одягу, розвивається самооцінка, впевненість у собі, комунікативні здібності.

На першому етапі педагог обговорює з дітьми функції одягу («Для чого потрібний одяг»). Він моделює ситуації, в яких дитина усвідомлює утилітарну, соціальну, психологічну, естетичну, виховну, просвітницьку, гедоністичну функції одягу («Одяг прикрашає людину, захищає, зігріває, виховує. знайомить з історією народу, допомагає пристосовуватися до середовища, адаптуватись у соціумі, бути успішним в ньому»). Мистецтвознавчі розповіді («Який буває одяг», «Про шо розповідає одяг»), загадки, розглядання альбомів, ілюстрацій, репродукцій творів живопису, малювання одягу збагачують враження дітей і створюють умови для власної дизайнерської діяльності. Педагог пропонує цікаві форми активного спілкування («Мандри у світ одягу», «Музей одягу», «Магазин одягу»).

Наступний етап («Що таке мода і як вона допомагає людині») збагачує уявлення дітей про мистецтво моди, його особливості, про особу майст- ра-дизайнера, творчий процес, в якому поєднуються фантазія та майстерність модельєра, кравця, топ-моделі; викликає бажання займатися цікавою діяльністю («Мода — заняття веселе й цікаве. Ти можеш придумувати одяг для різних людей (за віком, професією), а можеш демонструвати його, вчитися правильно поводитися в ньому»). Педагог формує у дітей діалектичне мислення за допомогою, наприклад, цікавої розповіді «Від рослини до тканини».

+ Обговоріть з дітьми оповідання К. Ушинського «Як сорочка в полі виросла», прочитайте вірша П. Воронька «Кравчиха», організуйте художньо-дидактичні ігри («Придумай тканину», «Добери тканину для одягу», «Розфарбуй», «Добери аксесуари», «Одягниляльку». Цікаво буде провести конкурс краси серед ляльок («Дефіле»), реалізувати творчі проекти («Твоя колекція одягу», «Порироку»).

В усіх видах спілкування педагог — разом з дітьми, він співпрацює з ними, заохочує до діяльності, використовує випереджальну позитивну оцінку.

На завершальному етапі («Одяг — мій помічник») діти набувають досвіду використання можливостей одягу для реалізації потреби у самовираженні, самоствердженні і визнанні. Вони усвідомлюють правила і норми соціал ьної поведінки, культури одягу («Одяг має свою власну мову: це мова кольору, аксесуарів, емоцій, руху. Одяг допомагає вибрати правильну поведінку»). Педагог користується «Азбукою етикету», елементами психо- гімнастики і розгортає художньо-дидактичні ігри (наприклад, «Одягни ляльку», «Добери одяг»), малювання на теми життя; моделює ситуації, в яких дитина засвоює моделі поведінки.

Особливі можливості для особистісного розвитку дитини є вдизайн- діяльності з маскарадним, карнавальним, театральним одягом. Діти разом з педагогом виготовляють елементи костюмів, атрибути для свят і розваг, придумують незвичайний одяг.

Дошкільна педагогіка сьогодні активно користується арт-терапевтич- ними техніками і технологіями. Наприклад, відомі терапія національним одягом, візерункова та колористична терапія, терапія карнавальним та маскарадним костюмом. Психологи вважають, що підготовка до свята, виготовлення декорацій, атрибутів, костюмів, одягання костюма та перебування в ньому, окрім розвитку художньої компетентності та активізації творчих здібностей, має психотерапевтичну корекційну спрямованість і допомагає дітям відчути себе іншими, побути інакшими.

Загалом робота над власним іміджем, як і будь-яка інша психотерапевтична робота, передбачає зміни стереотипів у сприймані себе та самовизначенні і є спробою побачити звичне по-новому.

Дизайн природних куточків. В інтер єрі дитячого садка особливо ефективно виглядають природні куточки, створені за принципом об’ємно-просторових композицій, які нагадують природні ландшафти, наприклад пустелі, тропіки, японський сад та інше. Разом з педагогом дитина має можливість ознайомитися не тільки із флорою та фауною різних місць земної кулі, а й з традиціями та культурою різних народів. Дошкільнята виконують вироби спеціально для куточка природи відповідно до його образного рішення. Наприклад, «Мініатюрний сад у приміщеннях дитячого садка». Для саду на воді діти виготовляють у техніці аплікації зовнішній фриз (рибки, морські звірі, медузи та ін.) або виконують розписи на кахлях.Дизайн-діяльність збагачують аранжування (композиції) з природних і штучних матеріалів (живі квіти, сухостій, мінерали, папір, дерево, синтетика тощо). Фітодизайн, флористика, аранжування з природних матеріалів є елементами культури різних народів. Дітям буде цікаво і не зайве дізнатися, що звичай прикрашати житло рослинами виник у країнах з різкою зміною пір року як намагання затримати вдома частинку краси, живої природи на часи тривалої зими. Фітодизайн є частиною загальної дизайнерської діяльності, яка виконує естетичну, санітарну, екологічну та інші функції в соціумі.

Дизайн-діяльність збагачують аранжування (композиції) з природних і штучних матеріалів (живі квіти, сухостій, мінерали, папір, дерево, синтетика тощо). Фітодизайн, флористика, аранжування з природних матеріалів є елементами культури різних народів. Дітям буде цікаво і не зайве дізнатися, що звичай прикрашати житло рослинами виник у країнах з різкою зміною пір року як намагання затримати вдома частинку краси, живої природи на часи тривалої зими. Фітодизайн є частиною загальної дизайнерської діяльності, яка виконує естетичну, санітарну, екологічну та інші функції в соціумі.

Нові матеріали збагачують дитячу діяльність новим змістом. Аранжування з квігів, черепашок-мушлів, каміння, пір’я, паперу, фольги прилучає діієй до світу краси, гармонії, мистецтва, творчості. Старших дошкільнят можна ознайомити з японським мистецтвом ікебани і розвивати при цьому цілісне світосприймання, образне мислення, творчу уяву і фантазію, елементи естетичного смаку. Творча робота з квітами виховує спостережливість, увагу і повагу до природи, екологічну культуру, вміння спостерігати красу природи, милуватися нею, шанувати й цінувати.

Сучасні діти 3—4 років вміють користуватися аудіо- та відеотехнікою, але часто не вміють нюхати квітів і розрізняти кольорів та їхніх відтінків. Дизайнерська діяльність з квітами допомагає дитині у цікавій ігровій формі осягнути різнобарвність світу.

Краса букета і краса квітки, гілки — це не одне й те саме. Квіти і гілки виявляють свою справжню красу, якщо їх поставити, показати відповідно. У букеті має бути присутня новизна, пропорційність, динамічність і гармонія. Новизна — це незвичайність матеріалу, з якого складено букет. Динамічність — краса ліній. Кожен вигин передає настрій, дію, якість та властивість. Гармонія — це поєднання кольорів, узгодженість вази з букетом, а букета — з тим місцем, де його буде поставлено. Для фіксації гілок і квітів у потрібному положенні користуються спеціальними наколками (кензанами), які придумали японці. їх можна зробити самостійно, наприклад із глини та цвяхів. Виріб треба обпалити у муфельній печі.

Педагог разом з дітьми складає композиції у низьких вазах (морібана). Композиція створюється різним компонуванням: вертикальним, похилим, горизонтальним, таким, що стелиться. Композиції у високих вазах (нагієїре) мають вигляд величних, урочистих і легких. Вони створюються без наколювання, а варіанти компонування такі, як у низьких вазах. Навчальні букети, складені педагогом, — це основа для творчих пошуків дітей. Для створення оригінальних композицій педагог пропонує дітям пір’я, каміння, скульптуру, народну іграшку.

Майстрування ляльок. У дошкільному віці лялька — це елемент освітнього простору, креативного середовища. Для того щоб розгорнути цікаву й оригінальну творчу діяльність з виготовлення ляльок, педагог має осмислити ляльку як соціокультурний феномен, продукт народної творчості. культу, мистецтва (див. кольор. вкл., мал. 80, 81). Лялька уособлює людину і супроводжує її упродовж життя. Змінюються лише мотиви звернення до неї людини. Відповідно змінюються і її функції в житті людини.

Поліфункціональність ляльки в соціумі дає змогу використовувати її в педагогічній та психотерапевтичній (лялькотерапія) роботі. У класифікації ляльок вчені-дослідники виокремлюють такі її види: ігрові, театральні, портретні, інтер’єрні, ритуальні. Кожний вид виконує свої функції в соціумі і своєрідно діє на особистість.

Лялька містить креативно-розвивальний потенціал. Він виявляє себе в її можливостях для розвитку елементів свідомості та образотворчої діяльності. Моделюючи педагогічну технологію на цьому матеріалі, педагог передбачає такі напрями:

• ознайомлення дітей з лялькою як витвором мистецтва;

• залучення дітей до осмислення й усвідомлення соціальних функцій ляльки га визначення її цінності для саморуху (мотивація для розгортання запропонованої діяльності);

• організація діяльності дітей на матеріалі ляльки (навчальна, ігрова, образотворча).

Методичне забезпечення можуть становити гакі форми спілкування педагога з дитиною, як, наприклад, пізнавальна («Ляльки світу»), творча («Майстерня ляльок»), ужиткова («Ляльковий театр», «Лялькова лікарня») та інші.

Творчість дітей розгортається у площині малювання, декоративно- ужиткової, дизайнерської, театральної діяльності, що дає можливість педагогу реалізувати принцип інтегрованого навчання.

Діти іззахопленням виготивляютьляльок задопомогоютехнік ліплен ня, моделювання, конструювання з елементами малювання, аплікації, плетіння. Матеріалом слугують глина, пластилін, віск, тісто, солома, папір, нитки, пляшки, котушки, каштани, жолуді тощо. До виготовлення ляльок активно залучається сім’я. З допомогою батьків можна створити цікаву колекцію ляльок, виготовлених з різних матеріалів.

Найпростіших ляльок діти виготовляють разом з вихователем із кольорових клаптиків, згортаючи їх по-різному. Корисні, цікаві та кумедні іграш - ки можна виготовити, наприклад, з молочних пакетів (кубики, будиночок для зайчика; підставки для олівців, пензлів, квітів, лялькові меблі, транспорт, коробка-подарунок і коробка-лялька для лялькового театру). Такий матеріал називають «викидним» й активно використовують його в декоративній діяльності.

Створення іграшок із соломи під силу старшим дошкільнятам. Перев’язуючи пучок соломи в різних місцях, вони з радістю знаходять у ньому знайомі образи, фантазують, творять. Педагогдопоможе рівно обрізати, а за потреби й міцніше зв’язати соломку, підкаже прості прийоми. Так, рогам і хвосту корівки легко надати округлої форми, якщо сплести соломинки косичкою.

Різноманітні іграшки — овечку, цуцика, ведмедика, мурашку, віслюч- ка — виготовляють із круглих та довгастих реп'яхів. Лапки, шия та вуса — травинки, хвоїнки, соломинки тощо. Голову чоловічка роблять з маківки, тулуб — із хвоїнок або соломинок, перев’язаних нитками. Ноги — тоненькі гілочки, встромлені у шматочки кори чи пластиліну.

З дерева на землю падають великі зелені голчасті каштани, лускаються на дві або кілька частин, і з шкаралупи випадають красиві блискучі каштани приємного м’якого червоно-коричневого кольору. З таких свіжих, досить м’яких каштанів можна зробити ляльки, іграшки-саморобки. Для цього у пригоді стануть також овочі: картопля, морква. Іноді вони мають якусь незвичайну, кумедну форму, і це потрібно відповідним чином використовувати, докладаючи власну творчість і фантазію. Сама лялька — з морквини та картоплини, волосся — із кукурудзяних чубчиків або ниток, руки та ноги — з гілочок, грубої соломи, ізольованого дроту.

Літературні твори, наприклад «Чарівник Смарагдового міста», «Дюй- моночка», «Пригоди Чіполіно», «Золотий ключик», надихають дитину на пошук нових матеріалів для створення знайомих та улюблених ляльок.

М’яка іграшка — це іграшка, яку зшито із м’яких матеріалів (тканини, хутра, фетру тощо), із м’яким начинням всередині.

Старші дошкільнята здатні до виготовлення суцільнокрійних (за лекалом, шаблоном) іграшок. Діти за шаблоном викроюють два силуети предмета, пришивають деталі (очі, ніс та ін.), а потім зшивають і набивають вагою.

Складнішим є виготовлення іграшок викроюванням (за шаблоном) окремих деталей, кожна з яких зшивається і набивається окремо, а потім конструюється цілісний виріб.

Доступною для дошкільнят є техніка зовнішнього шва через край (обкидний шов) без вивертання зшитих деталей. Складніше зшивати швом «вперед голкою» (такі деталі потрібно вивернути).

V старшому дошкільному віці діти займаються такими видами художньо-декоративної діяльності, як печворк (клаптикова техніка), плетіння, ткацтво, вишивка.

З різнокольорових клаптиків дитина може створити «Килимок», «Ковдру», «Подушечку для голок» тощо. Клаптики дитина вирізає за шаблоном (різні геометричні форми), маніпулює ними, обираючи варіант поєднання, і зшиває. Можна зробити декоративне панно, завісу для театру, полотно для ширми, «Чарівну скатертину», «Килим-літак»для подорожей у казку і таке інше.

Ці та інші предмети можна зробити в техніці плетіння, ткацтва. Тут обирають бавовняні кольорові нитки, стрічки, тасьму. Для цієї діяльності педагог готує дерев’яні рамки із цвяшками по периметру.

Цікавість дітей викликає робота з такими матеріалами, як лоза, рогіз, скіпки. Діти захоплено виготовляють з цього матеріалу декоративне панно, кошики, килимки, серветки, підставки.

Переплітання скіпок вважається одним з улюблених занять дітей. Відомий педагог Ф. Фребель перший звернув увагу на це просте заняття і визначив його педагогічну та психотерапевтичну цінність. Матеріалом слугують гнучкі тонкі скіпки певної довжини. Переплітаючи такі скіпки у різний спосіб, одержують красиві фігури, які можуть довгий час не руйнуватися. Педагог починає заняття з простих фігур і поступово переходить до складніших. Спочатку дітям пропонують погратися зі скіпками, вивчити їхні властивості та «зображальні» можливості. Коли дитина навчиться вільно маніпулювати з десятьма скіпками, їй надається свобода створювати комбінації з будь-якою їхньою кількістю. Це має бути жвава й цікава дітям гра.

Д ити ну також можуть зацікавити вироби з бересту. (Кору можна зібрати з вирубаних дерев. Її треба протягом 15—20 хвилин запарювати в окропі і поділити на шари. Кожен шар тримати під холодним пресом, доки не висохне.) Деталі вирізують з бересту і з’єднують, надаючи потрібної форми, наприклад, «вітрила» для човника, «Ступа для Баби-Яги, що літає», «Хвилі моря, з якого зринає Золота рибка» тощо.

Вишивання є видом декоративної діяльності дітей 5—6 років, в якій педагог має можливість не тільки ознайомити їх з новою технікою, а й залучити до національного народного мистецтва. Педагог розглядає вишивки з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку, відзначає красу орнаменту, колір, пропонує відчути на дотик фактурність вишивки, підкреслює красу і вишуканість вишитого одягу, рушників, скатертин, серветок. З молодшого віку починається реалізація парціальної програми «орнамент». Діти засвоюють принцип складання орнаменту, усвідомлюють його символічне значення, малюють візерунки та прикрашають ними предмети й частини одягу. Цю роботу може інтегрувати вишивка. Орнамент можна не тільки намалювати, а й вишити. Для цього існують особливі інструменти та приладдя. Головними є голка й нитка, олівець, п’яльця, біла тканина. Як завжди, педагог «оживлює» матеріали та обладнання, «програє» з дітьми їхні можливості та роль, яку вони відіграють у створенні вишивки.

Педагог обговорює з дітьми види простих швів: «вперед голкою», «за голкою», «стебловий» та «хрестик», порівнює їх і спонукає дітей до вис новку: «стебловий» шов дає можливість підкреслити контур, він повторює лінію малюнка; «хрестик» ніби закреслює клітинку. Діти разом з педагогом придумують прості контурні зображення і вишивають «стебловим» швом. Для вишивки «хрестиком» візерунок створюють за клітинками. Щоб підготувати дітей до використання кількох кольорів, педагог пропонує кілька голок з різнокольоровими нитками.

♦ Увага! Важливим елементом методики та педагогічної технології опанування вишивки є пояснення дітям правил користування голкою та ножицями. Діти мають звикнути використовувати спеціальну подушечку для голок.

Для оформлення виробу діти можуть зробити «бахрому», висмикнувши кілька ниток по краях вишивки, або виконати просту «мережку».

Діти 5—7 років виконують вишивки за контуром, наприклад, «Пароплав», «Гілочка»; носовички для мами й тата, серветки», «хрестиком» візерунок на рушничку, виконують вишивки за зразком (кольорові заготовки для вишивання «хрестиком»).

Усі дитячі вишивки педагог активно залучає до життєдіяльності (організує виставки-експозиції, рекомендує до використання в іграх, обговорює з дітьми варіанти прикрашання ними помешкання, використовує як атрибути костюмів, радить дітям зробити близьким та рідним подарунок).

Можливості збагачення декоративної діяльності дітей необмежені. Педагогу та батькам слід пам’ятати, що кожен новий матеріал, новий спосіб його обробки і перетворення для виготовлення оригінального красивого виробу дарує дитині нові можливості щодо самовизначення, самоствердження в соціумі та гармонізації стосунків з нимновку: «стебловий» шов дає можливість підкреслити контур, він повторює лінію малюнка; «хрестик» ніби закреслює клітинку. Діти разом з педагогом придумують прості контурні зображення і вишивають «стебловим» швом. Для вишивки «хрестиком» візерунок створюють за клітинками. Щоб підготувати дітей до використання кількох кольорів, педагог пропонує кілька голок з різнокольоровими нитками.

новку: «стебловий» шов дає можливість підкреслити контур, він повторює лінію малюнка; «хрестик» ніби закреслює клітинку. Діти разом з педагогом придумують прості контурні зображення і вишивають «стебловим» швом. Для вишивки «хрестиком» візерунок створюють за клітинками. Щоб підготувати дітей до використання кількох кольорів, педагог пропонує кілька голок з різнокольоровими нитками.

Рекомендована література

1. Ьогатеева 3. А. Занятия аппликацией в детском саду. — М., 1988. — 224 с.

2. Гусакова М. А. Аппликация. — М., 1977. — 176 с.

3. Корчинова О. В. Декоративно-прикладное творчество в детских дошкольных учреждениях. — Ростов н/Д, 2002. — 320 с.

4. Нагибина М. И. Чудеса из ткали своими руками. — Ярославль, 1997. —208 с.

5. Назарова Л. Д. Фольклорная арттерапия. — СПб., 2002. —240 с.

6. Основы декоративного искусства в школе / Под ред. Б. В. Нешумова, Е. Д. Щедрина. -М., 1981. - 175 с.

7. Тарабарина Т. И. Оригами и развитие ребенка. — Ярославль, 1997. — 224 с.

8. Халезова Н. Б. Народная пластика и декоративная лепка в детском саду. — М., 1984. — 112 с.

9. СкидановаЛ. Я., СірченкоЛ. [. Декоративне малювання та аплікація в дитячому садку.— К., 1981.-64 с.

Запитання і завдання для контролю

1. Що іакс декоративна діяльність?

2. Поясніть зумовленість декоративної діяльності досягненнями дитини в інших видах образотворчої діяльності.

3. Окресліть значення декоративної діяльності для розвитку особистості дитини.

4. Дайте характеристику основних видів декоративної діяльності дошкільнят.

5. Перелічіть га схарактеризуйте провідні техніки декоративної діяльності.

6. Розкрийте зміст основних етапів педагогічної технології супроводження декоративної діяльності.

7. Визначте педагогічні завдання, що розв’язуються у процесі занять з декоративного малювання.

8. Дайте характеристику засобів навчання декоративного малювання.

9. Розкрийте педагогічну технологію теоретичних, практичних і творчих занять з декоративного малювання в різних вікових групах.

10. Поясніть художні особливості декоративного ліплення.

11. Дайте характеристику матеріалів та обладнання для декоративного ліплення.

12. Опишіть техніки ліпного декорування предметів.

13. Розкрийте зміст педагогічної роботи з розвитку особистості дитини в декоративному ліпленні.

14. Визначте специфіку аплікації як виду декоративної діяльності.

15. Дайте характеристику технік виконання аплікацій.

16. П родемонструйте особливості методики педагогічного супроводження аплікації в різних вікових групах.

17. Визначте особливості особистісного розвитку дошкільнят у процесі створення виробів декоративного характеру в техніці оригамі.

18. Розкрийте особливості, зміст і методику організації дитячої дизайн-діяльності.

19. Складіть наочну модель поняття «компетентність дитини в галузі декоративної діяльності».

20. Виконайте 4—5 творчих робіт в різних декоративних техніках, презентуйте їх.

4.6. Особистісно-розвивальна спрямованість конструктивно-моделювальної діяльності

Своєрідність конструювання, його зв’язок із грою

Конструювання (від лат. соїШгиеге — побудова) — це створення моделі, приведення до певного порядку і взаємовідношення різних окремих предметів, частин, елементів. Характерною особливістю процесу конструювання є створення та перетворення (комбінування) просторових уявлень (образів) на основі оволодіння певними знаннями та вміннями. Конструювання належить до продуктивних видів діяльності, оскільки спрямоване на отримання певного продукту (результату).

Назвіть інші види дитячої продуктивної діяльності.

Під дитячим конструюванням розуміють процес створення різних конструкцій, моделей, в яких передбачено взаєморозміщення частин та елементів, способи їх з’єднання. Матеріалами для дитячої конструктивної діяльності є: дитячий будівельний матеріал, спеціальні конструктори (дерев’яні, металеві, пластмасові); папір, картон, тканина, природний, викидний матеріали. Дослідження педагогів і психологів свідчать, що конструювання є продуктивним видом діяльності, у процесі якого відбувається розвиток дитини (Л. Артемова, Н. Ветлугіна, А. Давидчук, Т. Комарова, В. Мухіна, Б. Йєменський, М. Подцьяков, Є. Фльорінатаін.).

Конструювання яквид продуктивної діяльності дітейдосліджувалося науковцями в різних напрямах: види конструювання; вплив конструктивної діяльності на розвиток психічних процесів дошкільняти; умови і форми організації конструювання (А. Давидчук, О. Лурія, Л. Парамонова, М. Подцьяков, Д. Ельконін та ін.). Для конструктивної діяльності у дошкільнят суттєвого значення набуває розвиток спостережливості; організація сприйняття об’єктів дітьми; попереднє сприйняття образів предметів та цілісність уявлень, що формується на цій основі (П. Гальперін, Є. Ігнатьєв, Є. Фльоріна).