Форми буття: - неорганічні процеси - нежива природа(механічні, фізичні, хімічні, геологічні, космічні процеси та їх структурні елементи) - органічні процеси - жива прирожа(клітини, організми, популяція, види, біосфера таінші) - світ людського буття(географічне середовище, техніка матеріальне виробництво, суспільство з його підструктурами, буття особистості, світ духовності - суспільні та індивідуальні свідомості)
Розподіл буття на типи реальності має важливий світоглядний і методологічний зміст. у гносеології і онтології І.Канта реальність ділиться на емпіричну, трансцедентальну і трансцедентну; в релігійній - на реальність творчу (Бог) а природну (створену).
Усучасній філософій неопозитивість К Поппер ділить буття на 3 рівні: - перший світ - світ фізики, хімії та біології, тобто світ живої та неживої природи; - другий світ - психологічний світ почуттів, субєктивного досвіду з його підсвідомми проявами, стани свідомості; - третій світ - сві витворів людського розуму(ідеї науки, моральні цінності тощо).
Загалом буття дійчно передбачає ці трі рівня, але їми може не обмежуватися. Також розрізняють такі форми буття: - Матеріальне буття - перша природа(до людини) і друга природа(стоврене людиною); - Буття людини- соціальне буття; - Духовне буття - обєктивний дух та субєктивний дух. – економічне, - соціальне, - політичне, - екологічне.
3.1) закон єдності та боротьби протилежності виражає джерело розвитку
2) формалізм це таке співвідношення «зовнішньої» «внутрішньої» форми при якому зовнішня форма панує по відношенню до внутрішньої.
Білет №19
1) назвати і охарактеризувати рівні пізнання. Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як теорія пізнання.
Емпіричний (від грец. Έμπειρικόσ — досвідчений) рівень знання — це таке знання, зміст якого одержано переважно з досвіду (зі спостережень та експериментів), що піддається певній раціональній обробці, тобто сформульованого певною мовою. Характерною особливістю емпіричного пізнавального рівня є те, що він включає в себе безпосередній контакт дослідника з предметом за допомогою органів відчуттів або приладів, що їх подовжують; дає знання зовнішніх, видимих зв’язків між явищами. Вершиною емпіричного пізнання є фіксація повторення явищ без пояснення причин. Емпіричні знання спираються на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, показання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно, тощо. Характерні риси емп. рівня пізнання: Об’єкт пізнання вивчається з боку зовнішніх зв’язків. Метою пізнання є протокольна фіксація різних вимірів явища. Логічною формою відображення знання є просте судження. Сфера застосування отриманого знання вузька, вона обмежена кількістю вивчених явищ
Теоретичний (від грец. Θεορία — розгляд, дослідження) рівень пізнання — це, по-перше, логічне узагальнення практичного досвіду людей, по-друге, протилежні емпіричним методам наукові методи пізнання. Теоретичне знання має загальний і необхідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережних явищ. На цьому рівні можна отримати певні знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення. Характерні риси теоретичного рівня пізнання: Об’єкт пізнання вивчається з боку внутрішніх зв’язків. Метою пізнання є з’ясування сутності явища. Логічною формою отримання знання є умовивід. Сфера застосування отриманого знання широка, вона обмежена лише законами даної теорії.
2) розкрити поняття культура і історичні типи культури. Культура — увесь, за винятком природи, мовно та символічно відтворений і “репрезентований” (штучний, позаприродний) світ, що охоплює різноманітність видів, засобів і результатів активної творчої діяльності людини, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе. Розвиток культури зумовив виникнення і функціонування її різних типів. Залежно від критеріїв виділяють такі типи: за критерієм регіональної приналежності: західний, східний, євразійський типи культури. За критерієм зв’язку з релігією: релігійні, світські культури. За критерієм місця традицій: традиційні, модерністські культури. За критерієм історизму: докласична, класична, неокласична, постнеокласична культура.
А) механізм
