Виховна система установ відпочинку й оздоровлення дітей

Однією з проблем демографічної кризи, яка останнім часом загострилась, як відмічається у Концепції Загальнодержавної Програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми на 2008-2012 рр., є погіршення стану здоров"я населення, в першу чергу дитячого. Стан здоров'я дітей в Україні в останній час оцінюється незадовільно, що знижує рівень національної безпеки країни, її майбутній потенціал, ресурс розвитку суспільства.

Збереженню і зміцненню здоров"я дітей та молоді, відновленню їх життєвих сил, профілактиці захворювань та різносторонньому розвитку позитивно сприяє правильна організація відпочинку та оздоровлення. Система оздоровлення та відпочинку дітей в Україні, яка склалась за радянських часів і протягом тривалого часу потерпала від процесів становлення та економічних перетворень, потребує термінового реформування та приведення у відповідність до сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.

Зважаючи на те, що більшість питань в організації відпочинку та оздоровлення дітей, молоді та сімей з дітьми належно не врегульовані законодавством України, надаючи важливого значення поліпшенню становища дітей в Україні, їх соціальному захисту, створенню сприятливих умов для фізичного, інтелектуального, духовного розвитку та майбутньої повноцінної життєдіяльності постала необхідність розробки нової програми з новими підходами до проблем у сфері оздоровлення та відпочинку.

На даний момент, на жаль, не існує в Україні єдиної державної системи виховання та оздоровлення дітей. Однак складовими частинами повинні стати гуманний підхід до дитини й орієнтація на інтелектуальне, емоційне, особистісне, соціальне становлення.

Вони реалізуються через здійснення наступних функцій: розвиваючої, оздоровчої, культурологічної, комунікативної.

Розвиваюча - як основа соціалізації дитини. Життєдіяльність дитини в таборі проходить у якійсь новій для нього соціальній ситуації, що припускає безперервний комплексний розвиток його особистості. Причому, проживання в цій соціальній ситуації для дитини повинне бути мотивовано. Ціль педагога - «не ламати» дитину, вбудовуючи її в задану педагогічну програму, а створювати умови для його росту, для можливості робити вибір, відповідати за те, що вибираєш і не страждати від того, що тобі щось нав'язують, змушують. У цьому випадку «воля вибору» і «розвиток» - складові того самого процесу. Але слід зважати на те, що ефективність розвитку зумовлена ступенем розумної свободи особи.

Оздоровча - поєднує в собі відпочинок і освіту. У дитячий табір дитина приїжджає, насамперед, з наміром відпочити, поправити сили й здоров'я. Треба раціонально вишиковувати процес життя дітей у таборі; прищеплювати молоді відповідальне відношення до свого життя, до здоров'я; прагнення вести здоровий спосіб життя: «Все тобі дозволено, але не все корисно». Для оптимального психологічного здоров'я дітям необхідно постійно створювати «ситуацію успіху». Пережитий успіх, та ще із друзями, на очах у колективу – одна з причин, що змушує дитину ще й ще раз їхати в табір, тому що це - незабутньо.

Особливу увагу в дитячому оздоровчому закладі слід звернути на формування в особистості підлітків здорового способу життя, на що і спрямоване як таке літнє оздоровлення. Саме здоровий спосіб життя сприяє розвитку психічно й фізично стійкої особистості в цілому.

Умови сучасного соціуму з екологічними катаклізмами, особливими проблемами України, пов'язаними із Чорнобилем; весь ритм і стиль життя сучасного підлітка, що передбачає нездоров'я, як наслідок, у тому числі й психоемоційні перевантаження, підштовхує до того, що необхідно створювати нову педагогіку відпочинку й оздоровлення, яку можна було б назвати як реконструююча здоров’язберігаюча педагогіка.

Культурологічна полягає в забезпеченні включення дитини як особистості в культурне життя загону, табору, країни в цілому. Це досягається відповідно до педагогічного процесу - його змістом, формами, методами кращих культурних зразків минулого й сучасності.

Комунікативна функція містить у собі організацію повноцінного спілкування дітей з дітьми, дітей з педагогами, педагогів між собою; навчання дітей, що приїжджають у дитячий табір, навичкам конструктивного спілкування.

Успішність спілкування в таборі багато в чому залежить від рівня комунікативної культури дітей, що приїжджають у табір. У зв'язку із цим, завдання формування комунікативної культури є однією зі складових успіху педагогічної технології табору. У свою чергу, відсутність комунікативної культури може приводити до виникнення міжособистісних конфліктів, напруженості в тимчасовому дитячому об'єднанні, до падіння дисципліни, психічних травм і, у наслідок цього, завдавати значної шкоди й особистісному становленню, і здоров'ю дітей. Формування комунікативної культури тісно пов'язане з моральним вихованням особистості. Саме в спілкуванні проявляється відношення до людей, до близьких, до справи, що є показниками моральної й соціальної зрілості особистості.

Здійснюючи вищезазначені функції табору, вироблені такі критерії ефективності діяльності табору:

- гнучкі педагогічні установки стосовно інтересів і можливостей дитини;

- культивування дитячої індивідуальності;

- індивідуальна активність кожної дитини;

- повноправна співтворчість власного розвитку дитини;

- відсутність проблем із залученням дітей у виховний процес;

- повна відсутність насильства стосовно дітей;

- емоційний і соціальний розвиток дитини.