Жіночий ейджизм (відсторонення жінок зрілого віку від соціальних ресурсів).

Актуальність ґендерних перетворень в Україні зумовлена як міжнародними зобов'язаннями України, так і її внутрішніми, суспільно-економічними, психологічними потребами. Ґендерного реформування потребує і публічна, і приватна сфера нашого життя. Якщо ми говоримо про недостатній захист прав людини (чоловіка й жінки) у тій чи іншій галузі виробництва, недосконалу систему охорони здоров'я, екологічні проблеми, напівзруйноване сільське господарство, занедбаний міський або міжміський транспорт чи дисгармонійні шлюбно-сімейні стосунки - усюди бачимо, як потерпає не просто населення, а конкретні люди, представники чоловічої чи жіночої статі. І всі сфери при здійсненні системного реформування потребують впровадження ґендерної складової. Ця складова віддзеркалює передовсім суспільний, економічний, політичний, освітній, культурний статус чоловіків і жінок.

Психологічна його складова, пов’язана з оцінкою зовнішнього вигляду, вікової групи, професійної ідентичності, належності до певного класу – середнього вищого чи нижчого – найменш дослідженні питання в педагогіці і психології гендеру. Хотілось би звернути особливу увагу на симетрію сприйняття себе, співвіднесення себе з певною віковою групою, ставлення статей до процесу старіння. Відомо, що стереотипами називають схематизовані, спрощені, спримітизовані уявлення про характеристики чоловіків і жінок – їх фізичні та особистісні властивості, статеворольову поведінку, професії і посади, коло обов’язків, вмінь та навичок в їх реалізації. Соціальні психологи виокремлюють в змісті стереотипів три рівня настанов, адресованих їхнім «споживачам». Перший, загальний рівень, пов’язаний з описовими характеристиками статей як двох великих полярних соціальних груп.

Цю описову поляризацію «чоловічого» і «жіночого» вбачають не тільки в межах однієї групи, але й в межах великих спільнот. Крос-культурні дослідження, проведені в більш, ніж в 110 країнах, переконливо засвідчують, що чоловіки і жінки оцінюють себе і протилежну стать різними властивостями: компетентність, напористість, управлінський хист, самовладання, впевненість в собі, прагнення до успіху і т.п. приписується «сильній» статі, а комунікативна компетентність, чуйність, виконавча сумлінність, емоційна перцептивність, опікуваність тощо – «слабкій». Серед описових гендерних стереотипів - означення – молода, красива, струнка, гнучка, тендітна і т.п.

Більш директивний рівень очікувань щодо чоловічої і жіночої поведінки несуть в собі так звані приписові стереотипи. Вони формують своєрідний ідеал дівчини, жінки/хлопця, чоловіка і одночасно вказують на те, якими вони не повинні бути. Цей збірний образ «справжнього» чоловіка чи жінки передається через засоби масової інформації, виховний процес, освіту тощо. Наприклад, жіноча доброта, лагідність, опікуваність підкріплюється зображенням материнства, а також ролі дружини та господині дому, то ж жінка без сім’ї, без дітей, а тим більше орієнтована на кар’єру містить ознаку антиідеалу. Серед директивних статевих стереотипів, пов’язаних із старінням, такі як “ваше волосся буде без сивини”, “стара жінка, якій за 55”, “горб вдови”, “жінка по менопаузі”, “жіноча логіка” і т.п., які просто “вимагають” від жінки залишатись молодою і зовнішньо привабливою і “без зморшок”!

І, нарешті, заборонні стереотипи несуть з собою табу щодо посягань особи однієї статі на «привілеї» іншої. Якщо хтось посягає на «заборонні» сфери, він чи вона караються осудом громадської думки, що в свою чергу впливає на самооцінку, мотивує повернення в «прокрустове ложе» звичного, аби не почуватись «білою вороною». “Заборонні” означення віку можна окреслити фразами як “пропозиція жінкам до 45 років”, “талія жінки не має перевищувати 88 см”, “тіло типу груші”, “жінка з небритими ногами”, “жінка – бізнес-леді – чоловік в спідниці” і т.п. Як чоловіки, так і жінки однаково остерігаються виявляти «статевонетипову» поведінку в спілкуванні, зовнішності, професійній діяльності, яка виступає своєрідним викликом конформізму «ми – жінки, а не чоловіки»(чи навпаки), вони однаковою мірою схильні до «покарань» інших за невластиву статі поведінку. Поведінковий конформізм більшості людей призводить до асиміляції гендерно-стереотипізованих очікувань, наслідком чого є розвиток статевовідповідних Я-концепцій, узгоджених з полярними означеннями ідеалу чоловічого і жіночого як керівництва і комунікації, компетенції і теплоти, інструментальності та емоційної виразності, соціальної та домашньої компетенції тощо.

Як співвідноситься сексизм і ейджизм? Чи означає те, що жінки, які досі виходили на пенсію по досягненню 55 років (позитивна дискримінація жіночої статі), а тепер будуть виходити пізніше, відсутністю вікових упереджень проти жіноцтва? Як вже зазначалось вище, у 1969 році Роберт Батлер, директор Національного інституту старіння США, ввів у науковий обіг термін „ейджизм”. За його визначенням, ейджизм (від англійського age – вік) символізує приховане занепокоєння людей молодого і середнього віку, їх особистісну відразу і відчуття неприязні до людей, які старіють, страх немічності, смерті, хвороби. Ейджизм викликає стереотипізацію й дискримінацію людей похилого віку зважаючи на їх вікові характеристики, так само як расизм і сексизм дискримінують людей по кольору шкіри та статевими ознакам.

Сексизм – зверхнє, зневажливе ставлення представників/представниць однієї статі до іншої. Ґрунтується на уявленні про гадану перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших властивостей однієї статі стосовно іншої. Сексизм може проявлятись як по відношенню до жіноцтва, так і до чоловічої статі.

Після проведення дослідження були отримали наступні висновки:

Сексизм як упередження проти особи тільки на підставі належності її до певної статі, охоплюють різні сфери людської життєдіяльності – приватну, соціальну. При цьому найбільш сексичні характеристики жіноцтва поширюються на сфери економіки, політики, їх громадсько-суспільної активності, управління, а чоловіків – шлюбно-сімейної сфери.

- Одним із різновидів сексизму є ейджизм, тобто упереджене ставлення до процесу старіння. Особливо яскраво ейджизм представлений в ЗМІ щодо жіноцтва. Він поширюється не тільки на жінок похилого віку, але й на тих, яким вже за … 30.

- Комерційна реклама посилює прояви ейджизму шляхом маніпуляції свідомістю щодо кремів, засобів SPA перед зморшками, будь-якими ознаками старіння та фальшиві переконання, що їх можна не просто затримати, але й успішно подолати.

- Ейджизм щодо жіноцтва посилюється тим, що життя жінки в публічній сфері обмежується віком ранньої зрілості. Середній і пізній зрілий вік практично відсутні як цільова аудиторія у висвітленні питань суспільного, культурного життя і лише частково присутні в аспекті охорони здоров’я.

- ЗМІ посилюють ейджизм шляхом насадження стереотипів втрати жінкою, якій за …, привабливої зовнішності, не конкурентоздатності на ринку праці, неспроможності протистояти молодим жінкам в приверненні уваги чоловічої статі. Найбільш популярні серед населення телепрограми та журнали відзначаються особливо яскравою і відвертою пропагандою лексичних поглядів щодо жінки, головною складовою яких є насадження негативізму щодо природних процесів старіння жінки.

- Оскільки старість в Україні є соціально незахищеною, то не дивно, що в її оцінках домінує страх і песимізм з боку жінок різного віку. Проте значна кількість негативу щодо “втрати” жінкою привабливості, її неконкурентоздатності на ринку праці, поваги в сім’ї, очах іншої статі свідчать про те, що насаджувані мас-медіа статеві стереотипи стають інтеріорізованими поглядами і на старших жінок, і на себе незалежно від віку респонденток.

Сучасні негативні зміни жіночих ролей: маскулінізація (соціальна експансивність, надмірна змагальність за лідерство), крайня фемінізація (пасивність та бажане узалежнення від суб’єктів підтримки).

Наша культура сьогодні - це «Чорний квадрат» Малевича, який суспільством визнаний як шедевр, але трактування ідей, сенсу і призначення до сих пір незакінчений. Стан переходу з століття в століття, від однієї системи цінностей до іншої, особливо помітно в нашій країні і як реакція на цей перехід - стан кризи: в суспільстві, економіці, культурі. Людство застигло в очікуванні, яке затягнулося, тим більше що поки суспільство очікує, ціле покоління людей живе як би на дотик, намагаючись самостійно знайти вихід не тільки з ситуації, що склалася духовного вакууму, а й позбутися від дуалізму власного «Я», сформувалась на стику двох систем цінностей: радянської та російської.

Намагаючись збалансувати в собі принципи радянської людини, закладені в минулому, з їх чітким ідеологічним стрижнем і нові російські з їх розмитістю, яку виправдовують стадією становлення, нинішнє покоління страждає від безвиході і безглуздості цього пошуку. Дану ситуацію можна порівняти з суперечкою з приводу витоків і сенсу російської культури, її спорідненості то зі Сходом, то чи з Заходом. Проблема сучасної російської дійсності полягає в низведении сімейних цінностей, атрофії інституту шлюбу, сплеску гомосексуальних відносин і, як наслідок, демографічний, соціальний і духовний криза суспільства. Так само можна констатувати зміну психологічних характеристик чоловіків і жінок, трансформацію гендерних відмінностей, патернів поведінки і стереотипних уявлень. Звернемося і спробуємо розглянути докладніше, які ці зміни, у чому можлива причина трансформації самоідентифікації чоловіків і жінок.

Отже, задамося питанням: «Що є причинами маскулінізації жінок і фемінізації чоловіків в сучасному світі, чи є даний феномен наслідком бурхливого розвитку науки і техніки, або це реакція суспільства на ідеї глобалізації, або ж це новий етап розвитку суспільних відносин?» Для початку звернемося до визначень понять «маскулінність» і «фемінність». Буличов І.І. стверджує наступне: «маскулінність і фемінність є атрибутами ГКР (гендерна картина світу), її центральними образами. Сутність маскулінності і фемінності своє адекватне вираження знаходить в поняттях мужності і жіночності. Іншими словами, маскулінність і фемінність слід визначити як, відповідно, мужній і жіночний способи репрезентації, характерні саме для ГКР. Взаємозв'язок її атрибутів - маскулінності і фемінності - підкоряється закону доповнення протилежностей»[3]. Визначимо «маскулінність» і «фемінність» як особливий спосіб пізнання і відчування світу через призму статевої приналежності індивіда, доповнений (уточнений) гендерною ідентичністю, з урахуванням культурних традицій. Причин, що з'явилися поштовхом до цієї асиметрії статі і його історично і еволюційно обгрунтованих якісних характеристик, може бути величезна кількість, спробуємо виявити каузальную зв'язок між даними феноменом і подіями, які можна віднести до причин його появи. XX століття - століття воєн, дві з яких світові. Наслідком війни крім занепаду економіки, переділу сфер впливу, є також демографічна криза. Велика кількість жертв світових воєн спричинило зміна ставлення до представників чоловічої статі з боку суспільства. Покоління, що росло в післявоєнний період, виховувалося в рамках трепетного споглядання, ніжного ставлення, так як процентне співвідношення чоловіків і жінок в той час було явно не на користь перших. Тут же не можна залишити поза увагою необхідність образу батька в процесі виховання дитини, і тієї ролі, яку надає особистість цього батька на подальше життя хлопчика за допомогою формування у нього уявлень і поглядів, що співвідносяться з чоловічою роллю, гендерною ідентичністю в рамках групи даної статевої приналежності. Таким чином, покоління чоловіків, виховане в післявоєнний період, набуло, на наш погляд, «Фемінні» якості через трепетного ставлення суспільства до представників даної статевої групи в силу обставин, що склалися демографічної кризи та статистичної «прірви» між двома статями.

Кон І.С. в статті «Мінливі чоловіки в світі, що змінюється. Маскулінність як історія»стверджує зворотне. «Хоча ступінь маскулінності / фемінінності кожної культури історично більш-менш стабільна, вона може змінюватися в залежності від конкретних соціально-політичних обставин. Війни, політичні кризи або підйом національних почуттів створюють підвищений попит на героїв-воїнів і тим самим підвищують цінність «маскулінних» якостей»[2].

У наведеній цитаті І.С. Кона йдеться про підвищення цінності «Маскулінних» якостей, проте підвищення цінності не говорить про наявність даних якостей у представників чоловічої статі. Ми вважаємо, що саме «підвищений попит на героїв-воїнів» призводить до фемінізації, оскільки ця героїзація є лише оболонкою, декораціями, а сутність такого «героя» порожня. Адже легко говорити про мужність і силу, не стверджуючи це на практиці, але, незважаючи на це, образ воїна-героя ще довго експлуатується товариством, перетворюючись в стереотип, хоча, по суті, є лише ілюзією, жодним чином не стосується поколінню, вихованому в даній ідеології. В кінцевому підсумку ці уявлення набувають форму міфу, а ціле покоління представників чоловічої статі приписують собі «маскулінні» якості, створюючи навколо себе міфічний ореол слави, сили, хоробрості і мужності. Ще до однієї з причин, що спровокувала появу «фемінні» якостей у чоловіків, можна віднести систему дошкільного і шкільного виховання і освіти. «Інституційний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації, так і реалізують социалызуючі функції попутно, паралельно зі своїми основними функціями. У процесі взаємодії людини з різними інститутами і організаціями відбувається наростаюче нагромадження їм відповідних знань і досвіду соціально схвалюється поведінки, а також досвіду імітації соціально схвалюваної поведінки і конфліктного чи безконфліктного уникнення виконання соціальних норм». На етапі первинної соціалізації, через призму відносин з вихователем / вчителем, людина отримує необхідний набір установок, поглядів, у дитини відбувається формування уявлень і знань про світ через призму особистості педагога. І тут не уникнути суб'єктивності, особистісної оцінки педагога, який бере участь в освітньому процесі. Радянська система дошкільного та шкільної освіти сформувалася таким чином, що більшу

частина педагогічного колективу складають жінки. У зв'язку з цим можна стверджувати, що, навіть, не дивлячись на високий рівень компетентності, і професіоналізму, неможливо уникнути суб'єктивності, яка в рамках освітнього процесу і соціалізації індивіда накладає свій відбиток у контексті статевої приналежності педагога-жінки. Далі хотілося б звернутися до проблем сучасної сім'ї, а, в зокрема, до низведенню сімейних цінностей і атрофії шлюбу на наш погляд, зміна ставлення нинішнього покоління до шлюбного інституту і сім'ї як осередку суспільства, є свого роду лакмусовим папірцем, реагує на трансформацію психологічних установок в сучасному світі з його кризою духовності і зневагою культурними традиціями. На сьогоднішній день все більше дослідників констатують нівелювання стереотипних уявлень і гендерних відмінностей між чоловіками і жінками, спостерігається тенденція до андрогін. Відхід від необхідності поділу праці за статевою ознакою, зміни рівня життя і ступеня фізичної активності індивіда - все це стало складовими, які вплинули на трансформацію якісних характеристик сучасної людини.

Повертаючись до «фемінності» і «маскулінності», хотілося б особливо відзначити значення впливу цих якостей на уявлення нинішнього покоління про сімейні традиції і цінності. Однією з ознак традиційної сім'ї в її класичному розумінні, є звернення до патріархальним засадам і цінностям, обумовлене історичними передумовами. Маскулінізація жінок дозволяє їм знехтувати патріархальними поглядами на сімейний інститут, де домінуючу позицію займає чоловік і йому відводиться місце головного «годувальника», займатися не обслуговуванням сім'ї і чоловіка, а самостійно зробити вибір, не звертаючи уваги на стереотипи і громадські установки. Фемінізація чоловіка позбавляє його від відповідальності і від необхідності позиції завойовника. Стати на позицію чоловіки-добувача жінка могла і за радянських часів, так само як і чоловік у той час міг залишатися в нігілістичній позиції. Однак величезна увага радянському сімейно-шлюбного інституту приділялася з боку держави, що стимулює шлюби поліпшенням житлових умов, а так само, вкрай негативно відноситься до розлучення, за яким могли піти проблеми на роботі, виключення з партії, а іноді і звільнення. Сьогодні шлюб є ​​лише формальним актом, що не несе в собі ніяких гарантій і підтримки з боку держави, а приносить проблеми і складності з додатковими паперами, запевняє, що підтверджують, що уточнюють, які заміняють і т.д. За даними статистики сьогодні розпадається кожен другий шлюб. Сучасне покоління чоловіків не бажають брати на себе тягар відповідальності, від якої їх позбавила фемінізація. Важливим моментом життя чоловіка в різних країнах і культурах, є обряд «посвячення в чоловіки». Він має різні форми, може носити умовний характер, але суть «посвячення» або ініціації всюди одна - після «обряду» чоловік наділяється специфічними якостями, властивими лише чоловічого роду, в нашому випадку ці якості називаються «маскулінні». Сучасне покоління жінок розривається між кар'єрою, що є показником матеріального добробуту в сучасному суспільстві, і інстинктом материнства. У першому випадку мова йде про спробу і необхідності доведення свого потенційного резерву, професіоналізму і компетентності, а так же сил в питанні змагання з чоловіками, нав'язаного сучасним станом нескінченної боротьби. Під другому випадку мова йде про відмову від природного жіночого єства, її «Я», що є немислимим з точки зору еволюції. Можна сказати, що в жінці відбувається боротьба систем: біологічної та соціальної. Отже, всі перераховані вище події та явища, на наш погляд, вплинули на зміни якісних характеристик чоловіків і жінок в сучасному світі. Ми не намагаємося робити прогнози щодо наслідків даних перетворень, так як досліджуваний нами феномен не можна назвати загальним і абсолютним, але фіксування змін репрезентації чоловіків і жінок в сучасному світі є, на наш погляд, доречним і історично обґрунтованим, в контексті кризи духовності і ситуації загальної культурної аномії. Тут, швидше за все можна спостерігати його поява в контексті наслідків руху фемінізму, ніж обговорювати його як причину, яка може привести до серйозних наслідків, або ж даний феномен всього лише новий виток еволюції розвитку людини.

Основними завданнями дисципліни є:
формування у студентів системи теоретичних знань про:

- ознайомлення студентів з категорійним апаратом гендерної психології;

- сформувати цілісну систему знань про історико-соціальні процеси, явища та факти гендерної психології;

- забезпечити оволодіння кращими здобутками світової та української гендерної психології, виробити уміння застосовувати їх у сучасних умовах;

- розвиток та формування соціального мислення, основних принципів культури спілкування;

- формування навичок організації самостійної роботи студентів у навчанні;

- набуття навичок та прийомів прийняття управлінських рішень, адекватних умовам ринкового освітнього середовища;

- надати допомогу майбутнім фахівцям у професійній діяльності, знаходженні ефективних способів впливу на аудиторію, пізнанні індивідуально-психологічних особливостей людини, здійсненні заходів, спрямованих на згуртованість трудового колективу, запобігання конфліктним ситуаціям тощо;

- особливості становлення та розвитку гендерної психології як науки, її наукову еволюцію;

- конкретні психологічні теорії та факти;

- наукові школи, їх принципи, погляди окремих науковців на проблему гендерної психології;

- історичні відкриття соціальної науки, її помилки.

 

Формування навичок з:

- вільно оперувати поняттями статева категоризація: позитивна інтерпретація поведінки членів власної статевої групи; жіночий ейджизм;

- класифікувати проблеми чоловічих ролей; похідні недотримання норм: напруження, стрес та внутрішній конфлікт чоловічої особистості; проблеми жіночих ролей; професійні стереотипи стосовно жінок;

- характеризувати соціальна «криза чоловічої маскуліності»: чоловічі антифеміністські (Р.Блай) та профеміністські рухи (М.Кімель);

- виявляти фундаментальну помилку атрибуції у пізнанні протилежної статі; постмодерну концепці множинної мужності; сучасні негативні зміни жіночих ролей;

- визначати традиційні чоловічі норми (успішності/статусу; фізичної, емоційної, розумової твердості, антижіночності);

- розкривати сексизм як негативний стереотип сприйняття особи протилежної статі; соціалізацію батьківської рольової ідентичності в індивідуалістських країнах Заходу; Конфлікти материнської та професійної ролі;

- використовувати отримані знання в майбутньому на практиці, при написанні наукових робіт.

Під час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти наступними вміннями, щодо праці з:

- вільно оперувати поняттями статева категоризація: позитивна інтерпретація поведінки членів власної статевої групи; жіночий ейджизм;

- класифікувати проблеми чоловічих ролей; похідні недотримання норм: напруження, стрес та внутрішній конфлікт чоловічої особистості; проблеми жіночих ролей; професійні стереотипи стосовно жінок;

- характеризувати соціальна «криза чоловічої маскуліності»: чоловічі антифеміністські (Р.Блай) та профеміністські рухи (М.Кімель);

- виявляти фундаментальну помилку атрибуції у пізнанні протилежної статі; постмодерну концепці множинної мужності; сучасні негативні зміни жіночих ролей;

- визначати традиційні чоловічі норми (успішності/статусу; фізичної, емоційної, розумової твердості, антижіночності);

- розкривати сексизм як негативний стереотип сприйняття особи протилежної статі; соціалізацію батьківської рольової ідентичності в індивідуалістських країнах Заходу; Конфлікти материнської та професійної ролі;

- використовувати отримані знання в майбутньому на практиці, при написанні наукових робіт.

 

Оволодіння студентами змістом зазначених тем є підготовкою для подальшого використання гендерної психології у подальшій професійній діяльності і досягається за допомогою вільного користування студентами необхідних для курсу джерел та літератури.

Основними формами навчання є: лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів, яка передбачає виконання самостійних теоретичних та практичних завдань за індивідуальним зразком.

Програма побудована за вимогами кредитно-трансферної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною системою (ECTS).

5. Матеріали щодо активації студентів під час проведення лекції (питання, здачі, проблемні ситуації тощо).

6. Загальне матеріальне та методичне забезпечення лекції:

- навчальні приміщення;

- обладнання;

- устаткування;

- ілюстративні матеріали.

7. Матеріали для самопідготовки студентів:

а)з теми викладеної лекції (література, питання, завдання, тестові завдання);