Статева категоризація: позитивна інтерпретація поведінки членів власної статевої групи.

Тема 7. Соціальні проблеми жінок та чоловіків. - 2 год.

 

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Соціально-психологічний аспект цієї макросоціальної проблеми - ставлення людей до свого здоров'я. Крім лікування і профілактики специфічно чоловічих захворювань, існує загальносвітова проблема, яка полягає в тому, що чоловіки значно рідше жінок користуються послугами медичних, особливо психіатричних, служб і взагалі вважають за краще не звертатися до лікаря. За даними американського міністерства охорони здоров'я, протягом свого життя чоловіки рідше жінок спілкуються з лікарем, число чоловіків, які останній раз були у лікаря два або більше роки тому, вдвічі перевищує число жінок. Одна з причин чоловічої надсмертності - чоловіки часто втрачають час для своєчасної діагностики. Це стосується практично всіх захворювань і всіх категорій чоловіків, але особливо - бідних верств населення, в яких найглибше вкорінений традиційний канон маскулінності.

У цьому немає нічого дивного. Богатирі з казки не дбали про своє здоров'я, воно передбачалося «залізним» і даними від природи. Традиційний стереотип «справжнього чоловіка» внутрішньо суперечливий. Орієнтуючи чоловіка на самостійне подолання стресів і труднощів (що добре), він одночасно гальмує усвідомлення і вербалізацію власних слабкостей (що погано). Замість того щоб пояснювати чоловічу надсмертність чисто біологічно, сучасна наука висуває на перший план соціальне визначення чоловічої ролі та ідентичності.

2. Цілі лекції:

- навчальні:

- ознайомити студентів із статевою категоризацію; фундаментальною помилкою атрибуції у пізнанні протилежної статі; сексизмом як негативним стереотипом сприйняття особи протилежної статі; інверсією ролей; проблемою чоловічих ролей; традиційними чоловічими нормами; похідними недотримання норм; соціальною «кризою чоловічої маскуліності»; постмодерною концепцією множинної мужності; соціалізацією батьківської рольової ідентичності в індивідуалістських країнах Заходу; проблемами жіночих ролей; конфліктом материнської та професійної ролі; професійними стереотипами стосовно жінок; жіночим ейджизмом; сучасними негативними змінами жіночих ролей.

 

- виховні:

виховати любов до психологічної професії, формування ідеалу практичного психолога на основі яскравих прикладів життя відомих психологів і формування основ психологічної майстерності.

План та організаційна структура лекції.

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі у ступенях абстракції	Тип лекції. Обладнання лекції.	Розподіл часу
І.   1.   2.     ІІ.   3.     ІІІ.   4.   5.   6.   7.	Підготовчий етап.   Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації.   Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: 1.Статева категоризація: позитивна інтерпретація поведінки членів власної статевої групи. 2.Фундаментальна помилка атрибуції у пізнанні протилежної статі. 3.Сексизм як негативний стереотип сприйняття особи протилежної статі. 4. Похідні недотримання норм: напруження, стрес та внутрішній конфлікт чоловічої особистості. 5. Жіночий ейджизм (відсторонення жінок зрілого віку від соціальних ресурсів). 6.Сучасні негативні зміни жіночих ролей: маскулінізація (соціальна експансивність, надмірна змагальність за лідерство), крайня фемінізація (пасивність та бажане узалежнення від суб’єктів підтримки). Заключний етап. Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідго­тов­ки. Список літератури, питання, завдання.	І.     ІІ.   ІІІ.	У відповід­нос­ті з виданням: «Методичні рекомендації щодо плану­ван­ня, підго­тов­ки та ана­лі­зу лек     Список літератури, питання, завдання.	5%     85 – 90%   5%

4. Зміст лекційного матеріалу:

- структурно-логічна схема змісту теми:

1.Перевірка рівня підготовки до заняття.

2.Обговорення: Соціальні проблеми жінок та чоловіків.

3.Самостійна робота з тестовими завданнями.

4.Висновки заняття.

Текст лекції.

Статева категоризація: позитивна інтерпретація поведінки членів власної статевої групи.

Використання гендеру як критерій соціальної категоризації в значній мірі обумовлено природними людськими схильностями все класифікувати, а також особливостями нашого суспільства, в якому особлива увага приділяється категоризації з гендерних ознаками. Соціальним психологам також відомо, що категоризація може частково стимулюватися потребою встановлення самооцінки і ідентичності. Цей розділ якраз і присвячений дослідженню ролі подібних процесів в гендерної категоризації. Крім того, в ньому висувається гіпотеза, що гендерна категоризація може внести свій вклад в перебільшення гендерних відмінностей, а також в виникнення конфліктів між гендером.

Люди часто більш прихильно ставляться до своєї групи (це називається пристрастю до своєї групи) і менш прихильно - до тих, хто в неї не входить (це називається упередженням проти тих, хто не входить в групу). Подібне явище спостерігається серед студентів університетів, які думають, що вони краще студентів інших вищих навчальних закладів; серед членів чоловічих і жіночих студентських клубів, які думають, що вони краще членів інших подібних спільнот; серед членів сімей, які думають, що вони краще членів інших сімей; серед представників етнічних груп, які думають, що вони краще представників інших національностей; серед жителів однієї країни, які думають, що вони краще жителів інших країн, і т. д. Воно спостерігається також і у представників різних гендерів - феномен, який я назвала пристрастю до своєї гендерної групі.

При проведенні своїх досліджень Вілльямс і Бест виявили свідоцтва прихильного ставлення до своєї гендерної групі у студентів і студенток коледжів з одинадцяти країн. Вони просили випробовуваних назвати, які характеристики асоціюються у них з жінками, а які - з чоловіками. В результаті їм вдалося встановити, що жінки незмінно демонстрували більш позитивне ставлення до жінок, ніж те, яке виявляли чоловіки по відношенню до жінок, а чоловіки в свою чергу також незмінно демонстрували більш позитивне ставлення до чоловіків, ніж те, що виявляли жінки по відношенню до чоловікам. Крокер і Мейджор звернулися до дослідження, в якому чоловіки і жінки оцінювали характерні людські якості. Виявилося, що і чоловіки і жінки оцінювали якість вище в тих випадках, коли їм говорили, що воно більш властиво представникам їхньої статі. Подібний фаворитизм щодо своєї статі проявлявся вже у дворічних дітей, яким пропонували описати позитивні характеристики, що відносяться до їх власним гендеру, і негативні, які відносяться до другого гендеру. Аналогічні результати спостерігалися і при проведенні експериментів, учасниками яких були діти у віці від 5 до 12 років.

Уайлдер припустив, що упереджене ставлення до своїх і чужих групам є наслідком нормальних процесів категоризації (нагадаємо, що ми займаємося категоризацією для того, щоб спростити світ навколо нас і зробити його більш когнітивно керованим). Він зазначав, що такі процеси категоризації часто призводять до розбиття людей на дві взаємно виключають категорії - на так звані свої і чужі групи. Завдяки фізичної наочності і безсумнівною соціальної важливості гендер добре підходить для критерію такої класифікації. Мартін і Халверсон припустили, що процес категоризації починається в дитинстві, коли дитина стає здатним сприймати відмінності статей і визначати своє місце в гендерної категорії. Коли це відбувається, діти «усвідомлюють, що вони належать до однієї групи і не належать до іншої... після цього все, що відноситься до їх групі, отримує у них позитивну оцінку, а все, що відноситься до чужих групам, - негативну».

Згідно Уайлдеру, подібна групова категоризація призводить до того, що люди починають очікувати надходження інформації, яка б ще більше підкреслила відмінності між двома групами. Крім того, гендерні категорії діють на зразок схем, керівних процесами обробки котра надходить до нас зовнішньої інформації, і роблять нас більш чутливими до сприйняття відомостей, відповідних уже сформованим у нас уявленням про гендерні групах. У багатьох дослідженнях було встановлено, що, коли люди виявляються розділеними на легко ідентифікуються групи, вони прагнуть перебільшити реально існуючі між ними відмінності. Тейлор також зазначав, що завдяки таким процесам категоризації внутрішньо групові відмінності зменшуються, а міжгрупові - перебільшуються. Однак ця тенденція може залежати від того, які відмінності розглядаються. Игли і Младнік встановили, що чоловіки і жінки сприймають гендерні відмінності досить значними в тих областях, де їхня стать розглядається позитивно, але вважають ці відмінності несуттєвими при розгляді більш негативних оцінок.

Що стосується гендеру, ми прагнемо не звертати уваги на те, якими різними бувають чоловіки і якими несхожими один на одного можуть бути жінки, і в той же час всіляко підкреслюємо, наскільки жінки і чоловіки відрізняються один від одного. Психологи, що займаються проблемами гендерних відмінностей, часто вказують на те, що хоча в середньому деякі характерні риси чоловіків і жінок дійсно мають відмінності, насправді серед чоловіків і серед жінок існують набагато більші відмінності, ніж між чоловіками як групою і жінками як групою. Цю тенденцію - бачити більше схожості серед членів чужих груп - можна назвати ефектом гомогенності «чужий» групи (схильністю, наприклад, говорити, що «всі вони однакові»). Фребл і Бем встановили, що брали участь в їх експериментах чоловіки частіше плутали виступали перед ними жінок, а жінки частіше плутали виступали чоловіків. Подібне явище спостерігається тому, що ми більш обізнані про відмінності всередині нашої групи, всі інші здаються нам схожими один на одного.

Ефект гомогенності «чужий» групи зазвичай посилюється при відсутності контактів між групами або якщо контакти відбуваються тільки при наявності цілком певних ситуацій. Зрозуміло, не можна сказати, що чоловіки і жінки рідко спілкуються один з одним, однак внаслідок гендерної сегрегації в сім'ї, на роботі і в дружбі контакти такі, що ми можемо не знати представників протилежної статі так само добре, як представників свого власного. Гендерна сегрегація починається в дитинстві, коли зазвичай ми намагаємося уникати представників іншого гендеру. Тенденція хлопчиків грати з хлопчиками, а дівчаток - з дівчатками починає проявлятися у дітей приблизно вже в трирічному віці і поступово посилюється аж до вступу в період статевого дозрівання. Маккобі і Джаклін проаналізували близько двадцяти робіт, присвячених дослідженню ролі сегрегації за статевою ознакою у виборі друзів і партнерів до ігор у дітей від дошкільного до підліткового віку, і прийшли до висновку, що гендерна сегрегація в цей період життя досить відчутна, але розбиття хлопчиків і дівчаток по різних групах відбувається зовсім не тому, що вони так вже сильно відрізняються один від одного за своїми особистими якостями. Маккобі і Джаклін встановили, що діти з різними особистими якостями прагнуть об'єднуватися в соціальні групи на основі спільності гендеру. Тому вони припустили, що біологічна стать, соціальні гендерні ярлики і психологічна гендерна ідентичність діють спільно, змушуючи дитини об'єднуватися з дітьми однієї з ним статі і уникати об'єднання з дітьми протилежної статі.

Контакти з представниками іншої статі нерідко набувають романтичного забарвлення вже в перші роки навчання в школі. Коли Кен, мій семирічний син, грав на вулиці зі своєю однокласницею Міріам, то інші діти сміялися над ними, називали їх «закоханої парочкою» і співали: «Тили-тили тісто, наречений і наречена!». Маккобі і Джаклін припустили, що в дитинстві сегрегація за статевою ознакою частково підживлюється неможливістю прояви сексуальності. Позначається також і тиск соціальних норм поведінки, так як діти нерідко караються батьками або своїми однолітками за дружбу з представниками протилежної статі. Так, коли мій син навчався в першому класі, його товариш перестав дружити з ним тільки тому, що Кен час від часу грав з їх однокласницею. Після цього Кен грав з дівчинкою все рідше і рідше. Гендерна сегрегація також за рахунок різниці в процесах соціалізації: це веде до того, що хлопчики і дівчатка починають віддавати перевагу різні ігри, різні іграшки і цікавитися різними речами.

Я думаю, що гендерна сегрегація в міжособистісних близьких відносинах - справа звичайна протягом усього людського життя. Гендерно-рольова сегрегація в дорослому віці надає нам більше можливостей дізнатися представників нашої власної гендерної групи і отримати багатий досвід взаємин з ними. Подібність дає основу для дружби і довірчих відносин, які часто неможливі між чоловіком і жінкою. Так як в дружбі між чоловіком і жінкою майже завжди присутній романтичний або сексуальний підтекст, то їй дуже часто бракує тієї душевної близькості і глибини, яка присутня в одностатевої дружби. Причина цього в тому, що гендерна сегрегація зазвичай призводить до того, що ми знаємо досить добре багатьох членів нашої гендерної групи і лише дуже обмежену кількість членів іншої гендерної групи (як правило, ними виявляються члени нашої родини або партнери по романтичним зв'язків). Не знаючи достатнього числа представників іншої гендерної групи, ми намагаємося покладатися на наші стереотипи - до тих пір, поки не набуваємо достатній досвід, щоб переконатися в непридатність цих стереотипів для оцінки здебільшого членів чужих груп. Такий підхід особливо часто використовується в ситуаціях, коли соціальні умови заохочують стереотіпірованіе представників інших груп (в даному випадку - членів іншої гендерної групи), яке, як ми незабаром побачимо, нерідко може носити випадковий характер.

Хоча гендерна сегрегація і природна людська схильність розбивати людей по взаємовиключних групам частково пояснюють те, чому ми так тверді в своєму переконанні, що між гендером існують серйозні відмінності, цілком ймовірно, що тут є і щось інше. Таджфел і Тернер (Tajfel & Turner, 1979) припустили, що люди неохоче сприймають інформацію, яка суперечить їх стереотипам, оскільки вони самі відчувають певну емоційну зацікавленість в збереженні відмінностей між своєю і чужими групами. Ця емоційна зацікавленість є, по суті, «підтримкою свого его», що здійснюється шляхом зарахування себе до якоїсь «вищої» групі. У загальному випадку люди прагнуть переконати себе в приналежності до найкращої групи, підкреслити її своєрідність і одночасно принизити достоїнства інших груп для того, щоб довести, що їх група гідна більшого винагороди, ніж інші. Теорія, в якій йдеться про те, що людина ставиться до своєї групи набагато прихильніше, ніж до інших, і це дозволяє йому підвищити свою самооцінку, отримала назву теорії соціальної ідентичності. Згідно Таджфелу поняття соціальної ідентичності є «частиною я-концепції індивідів, яка бере початок з їх усвідомлення приналежності до певної соціальної групи (груп) і з усвідомлення цінності і емоційної значущості такого членства». Крокер і Лухтанен назвали це джерело самоповаги колективної самооцінкою.

Бревер вважає, що людина має дві протилежні потреби: підтвердити свою схожість з іншими людьми і зберегти власну індивідуальність. На думку Бревер, ми хочемо бути схожим на тих, що оточують і в той же час відрізнятися від них. Розподіл людей на членів своєї і чужих груп допомагає досягти і тієї й іншої мети. Те, що ми маємо щось спільне з іншими членами нашої групи, підтверджує правильність наших дій і дає відчуття приналежності до неї, в той час як відмінності нашої групи від інших служать доказами нашої унікальності. Гендерна ідентичність і чіткий поділ всіх людей на чоловіків і жінок служить реалізації цих функцій. Наприклад, чоловіки традиційно прагнуть уникати будь-якої діяльності, яка характеризується як жіноча, вважаючи за краще займатися тим, що буде підкреслювати їх мужність (зокрема, певними видами спорту). Нерідко це згуртовує групу і є свідченням унікальної соціальної ідентичності чоловіків.

Людина відноситься до своєї групи набагато прихильніше, ніж до інших, і це дозволяє йому підвищити свою самооцінку.

Бревер відзначав, що упереджене ставлення до своєї групи частіше в більшому ступені проявляється у членів тих груп, які знаходяться в невигідному становищі. Інші дослідження вказують на те, що подібне відбувається особливо часто, коли низький статус групи сприймається як несправедливість. Згідно Бревер групи, які відчувають подібні почуття, перетворять «то, що болісно сприймається на індивідуальному рівні» в «джерело гордості на груповому рівні - швидше як знак відмінності, а не як друк ганьби». Наприклад, такі «феміністки - прихильниці відмінностей», як Хардінг і Джілліган, підкреслюють бажаність стереотипних жіночих якостей і відкидають стереотипні якості чоловіків (на противагу «феміністкам - прихильниця подібності», які мінімізують гендерні відмінності і звертають увагу на подібності представників різних статей і андрогінізм). Феміністки першого типу виділяють ті якості, які традиційно вважаються негативними - наприклад, схильність покладатися на інтуїцію, емоційність, відсутність егоцентризму, активно підкреслюють їх характерність для жінок, а потім перетворюють їх в джерело гордості представниць своєї статі. У бестселері під назвою Women Who Run with the Wolves також відстоюється ідея про «інстинктивної жіночій натурі»). Коли жінки кажуть про чоловіків як про «інших істот», наводячи при цьому аргументи на кшталт «жінка ніколи б так не надійшла» або «всі чоловіки такі бездушні», вони нерідко відчувають задоволення просто від думки про свою схожість з іншими представницями своєї статі і про відміну від представників протилежної гендерної групи.

За результатами опитування, проведеного інститутом Геллапа в 1993 р, 43% американців вважали чоловіків і жінок подібними за своєю суттю істотами, в той час як серед американок подібного погляду дотримувався лише 26%.

Групи нерідко зміцнюють свою внутрішню солідарність за рахунок підкреслення негативних якостей представників інших груп і створення образу зовнішнього ворога. Це властиво як чоловікам, так і жінкам: і ті й інші охоче відпускають гострі жарти і роблять принизливі коментарі за адресою представників протилежної статі. Подивіться на табл. 5.1, де наведені жарти з приводу «тупого чоловіка» і відповіді на питання «Чому вівця краще жінки?». Однак, хоча жарти на адресу жінок розповідаються вже протягом десятиліть (причому не виключено, що з метою виправдати їх соціальний статус), а жінки, мабуть, скаржилися на чоловіків протягом усієї історії людства, з кінця 80-х рр. нашого століття відносини між гендерними групами помітно загострилися. Гостроти і розмови, спрямовані проти чоловіків, стали набагато більш поширеними, ніж раніше. Іноді це явище в жарт називають «прочуханкою чоловіків».

Таблиця 5.1. Жарти на теми відмінностей чоловіків і жінок

Жарти про чоловіків

Про дурості чоловіків

В: Чому астронавтам-чоловікам потрібні астронавти-жінки?

Про: Щоб вони могли когось зупинити і запитати, в якому напрямку їм слід летіти далі.

В: Чому чоловіки дають імена своїм статевим членам?

В: Тому що люди завжди хочуть знати імена своїх лідерів.

В: Ви знаєте, що всі чоловіки створені однаковими?

В: Так, погані наші справи!

В: У чому різниця між державними облігаціями і чоловіками?

Про: Державні облігації приносять вигоду.

В: Що сказав Господь після створення чоловіки?

Про: «Так, напевно, я міг би зробити щось краще».

В: Чому все дурні блондинки вимовляють абсолютно однакові гостроти?

Про: Щоб чоловікам було простіше їх зрозуміти.

В: У чому, на думку чоловіків, полягає їх роль в прибиранні будинку?

Про: У тому, щоб вчасно підняти ноги, коли ви підмітає підлогу.

Жарти про жінок

«Чому вівця краще жінки?»

1. Вівця ніколи не сперечається.

2. Вівця не влаштовує сцен, коли ви розлучаєтеся.

3. Вівця не заперечує проти того, щоб бути однією з стада.

4. Вівця НЕ віднесе вашу улюблену мисливську сорочку в комісійний.

5. Вівця ніколи не буде шкодувати, що ви виявилися занадто палким / занадто байдужим, надто п'яним / занадто тверезим і т. Д.

6. Вівця ніколи не дозволить собі з досади розбити вашу улюблену пивний кухоль.

7. Асоціація по обробці овечих шкур менш противна, ніж Національна організація жінок.

Примітка: Гостроти на адресу іншої статі можуть зміцнити почуття ідентичності гендерної групи і солідарності з іншими її членами. Однак вони можуть привести до перебільшення сприйняття відмінностей між гендером і породити конфлікти між їх представниками.

Причина посилення цієї тенденції всередині жіночої гендерної групи криється в тому, що жінки відчули своє нерівність з чоловіками. Спроби приниження чоловіків стають для жінок джерелом їх почуття солідарності і засобом виправдання спроб порушити статус-кво. Крім того, подібні дії допомагають жінкам зберігати почуття гордості за свою стать в суспільстві, яке, за всіма прикметами, цінує їх нижче, ніж чоловіків. Хоча подібна поведінка викликається сприйняттям особистого нерівності, проте вони можуть стимулювати сприйняття нерівності на груповому рівні. Наприклад, безліч жартів відпускається за адресою чоловіків, які дуже рідко і дуже неохоче беруть участь у виконанні домашньої роботи. Ці жарти є наслідком усвідомлення жінками свого нерівності з чоловіками і в той же час сприяють залученню їх уваги до даної проблеми. Оскільки такі гостроти розповідаються у відповідному соціальному оточенні, то сам факт їх поширення говорить жінкам про те, що прояв невдоволення таким нерівністю є не тільки прийнятним, але і позитивно сприймаються поведінкою. У декількох роботах було висловлено припущення про те, що сприйняття однією групою свого більш невигідного становища порівняно з іншими пов'язано з колективними діями членів цієї гнобленої групи. Так, різні феміністські руху активно наголошували, що жінки є дискримінується соціальною групою, і активно виступали проти такого стану речей - це об'єднувало жінок і робило їх відмінними від чоловіків.