Аналіз візуальних репрезентацій гендера.

Біологічно задана природа людини та її соціальність переплетені надзвичайно складно. Homo Sapiens завжди в тій же мірі є і Homo Socius. Соціальна структура, як сума типізацій та створених за їхньою допомогою зразків взаємодії, що постійно повторюються [1, С. 88], передбачає класифікацію індивідів за різними ознаками: демографічними, соціально-територіальними, соціально-етнічними, корпоративними тощо. Однак у повсякденній взаємодії обличчям до обличчя, як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях, першою відбувається категоризація індивідів за статю (біологічна характеристика демографічного поділу індивідів як представників Homo Sapiens), яка стає можливою, у більшості випадків, завдяки візуальній репрезентації ґендеру (соціокультурна характеристика поділу індивідів як представників Homo Socius).

Реалізація ґендеру хоча й залежить від статі індивіда в більшості випадків, лежить виключно в соціальній площині. Будучи символічним поняттям, шаблоном певного типу поведінки, ґендер прагне більш-менш повно реалізуватись в конкретному індивіді у межах заданого соціального порядку, тим самим підтримуючи останній та забезпечуючи певну міру успішності власного носія. Можна говорити про те, що розподіл індивідів на статі у біологічному (фізичному) світі об’єктивується у вигляді ґендеру в соціальному (символічному) просторі. Ґендер виступає як символ, принцип бачення та сприйняття жіночого та чоловічого, фемінного та маскулінного, певна ментальна конструкція.

Положення, яке людина займає у соціальному середовищі, Ервін Гофман називає «sense one’s place» – відчуття власного положення. Ґендер, як відчуття власної позиції у соціальному просторі, не просто орієнтує індивіда в соціальній топології, а й стимулює його відтворювати та підтримувати соціальний порядок. Відчуття власного ґендерного положення, як системи дозволів і заборон, а також адекватне їх відтворення у соціальному середовищі, забезпечують повне та повноцінне включення індивіда в систему соціальних відносин.

На думку П’єра Бурд’є, невідчутне занесення до тіла індивіда структур соціального порядку, здійснюється в значній мірі за допомогою переміщення та руху тіла, пози та положення тіла, які ці соціальні структури конвертують у просторові структури, що, в свою чергу, характеризуються дистанцією від об’єкта до метафоричного «осередку культурних цінностей» [2, С. 51]. В цьому контексті можна говорити й про ґендер, як символічну, соціальну структуру статі, що відбивається і на соціальному, і на просторовому положенні власного носія. В якості прикладу достатньо, на нашу думку, буде пригадати еротичну піраміду Гейл Рубін.

Отже, взаємодія індивідів обличчям до обличчя впорядковується сумою типізацій, з яких складається соціальний порядок, і серед яких на одному з перших місць у безпосередній взаємодії індивідів виступає категоризація за статтю. Остання стає можливою завдяки візуальній репрезентації ґендеру. В свою чергу, візуальна репрезентація ґендеру, даючи можливість категоризувати комунікантів за статтю, формує очікування щодо типізованих моделей поведінки чоловіка та жінки і дозволяє підтримувати не тільки церемоніальний діалект визначеного соціокультурного простору, а й соціальний порядок в цілому.

Середовище візуального репрезентації як специфічний світповсякденної реальності представляє особливу значимість в процесівідображення та формування гендерної ідентичності. Технічніінновації кінця XX - початку XXI століття (винахід фотографії, радіо,кіно, телебачення, інтернету) характеризуються зростанням інтересу ізначущості візуальної репрезентації в сучасній культурі. Завдякимасовій культурі відбувається швидке поширення тиражованихзображень, масове виробництво і споживання візуальних образів.

Трансформаційні процеси сучасного російського суспільства,включають зміни гендерних стереотипів, привели до формуваннянових культурних моделей мужності і жіночності. Нателебаченні, в рекламі, сторінках чоловічих і жіночих видань відбувається тільки уявлення модних новинок сезону, просування новихбрендів, але і визначення їх в якості необхідної складовоїобразів справжнього чоловіка і жінки. Дослідження маскулінності іфемінності на основі візуальних образів дозволяє виділити наступніактуальні напрямки:

- розгляд репрезентації не тільки як відображення соціальноїдійсності, але і як активного процесу відбору та подання,структурування і формування, наділення образів конкретноісторичним змістом (Е. Кассірер, Р. Барт, Ж.Ліотар, Ж.Лакан,Ж.Бодрийяр, У. Еко, М. Фуко та ін.);

- визначення ролі чоловіка і жінки в житті реклами, а такожзасобів створення і поширення диктуються рекламою гендерних образів(І.Гофман, М.Флокер, Б.Фрідан, Ж.Чернова, А.Усманова, І.Грошев,Т.Дашкова, А.Юрчак, А.Альчук);

- виділення причин трансформації статево-рольової системи тавідповідних чоловічих і жіночих образів в сучасному суспільстві врамках біологічного, психологічного, соціосеміотіческого ісоціокультурного підходів (М.Кіммел, Р.Коннел, Ж.Ліповецкій, Т. деЛауретіс, Дж.Батлер, Ю. Кристевої, Л.Ірігаре, І.Кон, І.Жеребкіна,М.Яковлева, О.Туркіна).

- визначення основних соціальних інститутів для візуальноговираження мужності (спорт, сексуальна сфера, армія, кар'єра) іжіночності (сім'я (чоловік, діти), домашня робота, інтимно-особистіснасфера, сфера краси, робота) (Р.Херрінг, Т.Марез, І.Тартаковская,О.Вовченко, Е.Бадінтер, Т.Кліменкова).

- розгляд тілесності в візуальних образах (З. Фрейд, Е. Гідденс,І.Кон, Л.Котовская, Л.Жаров, С.Велбі), що впливає на формування якпозитивних, так і негативних ціннісних орієнтацій людини

Вивчення візуальних образів вимагає застосування різних методіваналізу. Компаративний метод порівнює базові концепціїмаскулінності і фемінності як системи цінностей, установок, традицій іповедінкових стереотипів гендерних страт населення. Соціально - конструктивістський підхід розглядає гендер як постійновідтворюється в соціумі систему конструювання статевоїідентичності людини. Соціосеміотічний метод дає можливістьотримати новий пласт знань про вербальної і невербальної комунікаціїміж гендерними стратами, способах соціально-символічногокодування повсякденності, що сприяє формуванню стійкихмоделей взаємодії чоловіків і жінок один з одним. Семіотичнийметод розглядає візуальну культуру як величезний багатошаровийтекст, записаний різноманітними шрифтами і алфавітами в самих різнихобластях, будь то мистецтво, юридичні норми, соціальні форми(Установи, інститути), ритуали, традиції, міфи, великісимволічні системи. Соцікультурний підхід з ясною конфігурацією,позначеними цілями і прийнятими в даній культурі мотивами іорієнтацією надає особливого сенсу візуальної репрезентації чоловічих іжіночих образів.

Аналіз візуальних образів створює умови для виявленнякатегоріальної структури сприйняття візуальних об'єктів, залежнорезультату сприйняття від візуальної структури зображення, а такождозволяє розробити рекомендації щодо підвищення ефективностівізуальної комунікації.

Набір гендерних ролей, представлених в масовій культурі, що неє статичним. Гендер як постійно відтворюється в соціумісистема конструювання статевої ідентичності людини, дає можливістьсамої особистості визначити для себе, що таке бути чоловіком іліженщіной. Відповідно форми візуальної репрезентації чоловічих іжіночих образів також змінюються.Відзначимо, що до причин трансформації способу на перший планставлять фемінізацію образу чоловіка, яка зумовлює зміну їхсоціальної ролі, наслідком чого розвивається криза мужності.Крім цього, криза мужності впливає на динамікурепрезентації жіночності. Серед інших причин відзначаються змінасоціальних ролей, що склалася економічна ситуація в країні, а такожнові вимоги до чоловіків з боку жінок. При аналізі гендерних репрезентацій досить важливоюпредставляється технологія створення образів, то яким чином, за допомогоюяких дискурсивних засобів виробляються нормативні зразки. Зокрема, гендерно-орієнтовані журнали є не тількитрансляторами гендерної культури суспільства, репрезентуємо образимужності і жіночності, стратегії поведінки і моделівзаємин як між статями, так і всередині однієї статі, а йтворцями «нового образу» чоловіки і жінки.Таким чином, можна порівняти традиційні і сучаснічоловічі («глава сім'ї», «успішна людина», «спеціаліст»,«Метросексуал», «уберсексуал», «гару-о», «бобо») і жіночі образи («мати»,«Домогосподарка», «бізнес-леді», «вамп», «гламурна блондинка», «секс-бомба»,«жінка-друг»,«покірна жінка»).В результаті досліджень вирішуються завдання, що відкривають новінапрямку в рамках візуальної соціології. Зокрема, гендерна такультурна репрезентації, що задають і роблять наочними патернисправжньої мужності і жіночності, поза якими основнігендерні страти не можуть претендувати на домінуючу позицію всоціумі. Крім того, обгрунтування нових типів мужності і жіночності на основі інтегральних характеристик гендерних стратсприяють більш ефективному конструюванню соціальноїреальності за допомогою виробництва і поширення візуальнихзнаків. Обгрунтування системи показників для соціологічногодослідження чоловічих і жіночих візуальних образів, запропонованихмасовою культурою як опозиції модні-немодні дозволятьудосконалити раніше відомі матеріали і прийти до якісноновим.Динаміка образів маскулінності і фемінності в масовій культурізалежить від загальної культурної парадигми епохи, є продовженнямтрадиційних уявлень про ідеальні чоловіках і жінках.Сучасний стан системи статево-рольових відносин, кризамаскулінності і фемінності знайшов своє відображення в нових образах,пропагованих в масовій культурі. У ній візуально зафіксованіобрази не тільки відображають, а й конструюють соціальну реальністьза допомогою виробництва візуальних знаків - бачення і репрезентації.