Отруйні павукоподібні
Скорпіони (Scorpiones)
Особливості морфології: голово груди не розділені, черевце почленоване на сегменти. На кінці черевця знаходиться жало у вигляді гачка, на якому відкривається проток отруйної залози. Хеліцери у вигляді гачків, педипальпи – клешень.
Медичне значення: отруйні. Отрута має переважно нейротропну та кардіотоксичну дію. Укус викликає місцеву реакцію (біль, почервоніння) та загальну реакцію (головна біль, біль у ділянці серця, озноб, нудоту), яка тримається декілька днів. Зазвичай отрута скорпіона для людини не смертельна.
Павуки (Aranei)
Особливості морфології: тіло складається з несегментованих голово грудей і черевця. Мають отруйні залози, розташовані в основі хеліцер. Хижаки. Розвиток прямий. Для людини небезпечні представники ряду павуків: каракурт та тарантул.
Каракурт(Latrodectus tredecimguttatus) — отруйний павук.
Морфологія: самка довжиною 1,5–2 см, самець — до1 см. Черевце округле чорного кольору, з червоними плямами. Самці значно менші і неотруйні.
Життєвий цикл: після запліднення самець гине (самка його поїдає), самка відкладає 300-400 яєць у кокон жовтого кольору, які розміщує у гніздах у вигляді грудок павутиння. Молодь покидає кокон весною.
Медичне значення: Самка дуже отруйна. Отрута має нейротоксичну дію, спричинює сильний біль не лише в місці укусу, а й у суглобах, животі, грудях. Виникає озноб, іноді спостерігаються судоми, марення. Для лікування використовують протикаракуртную сироватку. У тяжких випадках настає смерть.
Тарантул (Lycosa syngoriensis) — отруйний павук.
Морфологія: дуже великий павук, довжиною до 6 см.
Життєвий цикл: Селиться в норах. Ловильної сітки не будує. Самка відкладає восени від 100 до 400 яєць. Весною виходить молодь, яка деякий час залишається на тілі самки. У цей період самка агресивна.
Медичне значення: самка отруйна, ужалення її болюче, але смертельної небезпеки для людини не має. Отрута зумовлює підвищення судинної проникності, що призводить до крововиливів, некрозу в місці укусу. З’являється сильний біль, згодом почервоніння шкіри і набряк. Біль зберігається впродовж доби.
Профілактика укусів павуків, скорпіонів: при нічлігу в польових умовах обирати рівні майданчики (без трави, тріщин ґрунту тощо); огляд постелі, одягу, взуття після нічлігу; особиста обережність.
Кліщі – переносники збудників хвороб
Розрізняють паразитіформних и акаріформних кліщів.
Паразитіформні кліщі – тимчасові ектопаразити людини і тварин. Живляться кров’ю, переносники трансмісивних захворювань. До них належать іксодові, аргасові і гамазові кліщі.
Родина Іксодові (Ixodidae) – крупні кліщі. Мають щіток на спіні. Більшу частину життя проводять у вільному стані. Кожна стадія (личинка, німфа, імаго) живлиться один раз. Мають декілька різновидів:
Собачий кліщ (Ixodes ricinus), пасовищний кліщ (рід Dermacentor).
Морфологія: тіло овальне, довжина голодного самці близько 2,5 мм, ситого — 4 мм, голодної самки близько 4 мм, ситої — до11 мм.
Життєвий цикл: на хазяїне живляться від 2 днів (личинки) до – 7 днів (імаго). Самки п’ють кров один раз за життя, потім відкладають до 17 тис. яєць під кору дерев або у тріщини землі. Розвиток від яйця до імаго займає 3-5 років в залежності від наявності хазяїна і виду кліща.
Для личинки характерні 3 пари ходильних кінцівок, відсутність дихальної і статевої систем. Німфа відрізняється від імаго лише недорозвинутою статевою системою. Для перетворення личинки і німфи повинні напитися крові.
Медичне значення: собачий кліщ (Ixodes ricinus) — переносник туляремії, весіннє-літнього енцефаліту; пасовищний кліщ (рід Dermacentor) — переносник туляремії, бруцельозу, кліщового висипного тифу.
Родина Аргасовые (Argasidae) - крупні кліщі. Не мають щитка. У циклі розвитку — від двох до семи
стадії німф. Живляться кров’ю любого хребетного. Смокчуть кров 2–50 хв. Дорослі особини живляться повторно. Самки відкладають яйця декілька разів за життя (біля1000 яєць). Здатні голодувати декілька років. Тривалість життя окремих особин до 25 років.
Представник: Селищний кліщ (Ornithodorus papillipes)
Морфологія: довжина самки 8,2 мм, самця — 5,8 мм;
Життєвий цикл: живляться кров’ю гризунів, птахів, великої рогатої худоби, собак, кішок, людини. Самки живляться 3-30 хв.. відкладають декілька сотень яєць. Здатні голодувати до 13 років. Розвиток до 28-30 років.
Медичне значення: на місці укуса зявліється червона папула і свербіж; переносник спірохет кліщового поворотного тифу.
Родина Гамазові (Gamasoidea) - дрібні кліщі 0,2–3,5 мм. Мають черевні і спинні щітки. Розвиток з метаморфозом (яйце— личинка— дві німфи— імаго). Зустрічається живо народження (народження личинок). Представники: щурячий, мишачий, курячий кліщі.
Медичне значення: на місці укусу на шкірі зявляється почервоніння і свербіж; переносники щурячого висипного тифу, ку-лихоманки, туляремії.
Профілактика укусів кліщів: особиста - використання репелентів (відлякуючи засоби); носіння захисної одежі; громадська – знищення кліщів за допомогою хімічних засобів (акарицидів).
Акаріформні кліщі — дрібні внутрішньошкірні кліщі, паразити людини і тварин. Живляться епідермісом шкіри, виділеннями шкірних залоз. Збудник захворювань людини.
Коростяний кліщ (Sarcoptes scabiei) – збудник корости.
Локалізація: в епідермісі шкіри між пальцями на животі, на статевих органах та на інших ділянках з ніжною шкірою.
Морфологія: довжина самки 0,33-0,45 мм, самця 0,2- 0,45 мм. Кінцівки сильно вкорочені, дихальна система відсутня. Ротовий апарат гризучого типу, живиться епідермісом шкіри.
Життєвий цикл: розвиток з метаморфозою (яйце— личинка—німфа— імаго). Самка робить у шкірі ходи довжиною 2-3 мм, де відкладає яйця (до 50 за все життя). На одному кінці ходу виявляють пухирець, де й розташовується кліщ. Розвиток від яйця до імаго триває 1-2 тижня, тривалість життя дорослих кліщів – 40-45 днів. Людина заражається при прямому контакті з хворим, через постіль, білизну, одежу, рушники, рукавички, іграшки. Шлях передачі контактний.
Патогенна дія: рух кліща всередині ходу викликає сильний свербіж. Хворий розчухує шкіру, викриваючи ходи; кліщі та їх личинки розносяться по тілу хворого; розчухи на шкірі можуть нагноюватись.
Діагностика: потрібно розкрити пухирець голкою, підчепити його вміст й перенести в краплю 50% розчину гліцерину на предметно скло, після чого мікроскопію вати.
Залозниця вугрова або демодекс (Demodex folliculorum) – збудник демодекозу.
Локалізація:сальні залози і волосяна сумка на обличчі і верхній частині груді, волосяні сумки кровей та вій.
Морфологія: тіло червоподібної форми, самка - 0,4 мм, самець - 0,3 мм. Ротовий апарат – колючо-сисного типу, живиться секретом сальних залоз.
Життєвий цикл: зараження при контакті з хворою людиною, через рушник. Розвиток з метаморфозом триває біля 25 днів.
Патогенна дія: викликане закупорку сальних залоз (розвиваються гнійні вугрі, почервоніння і ущільнення шкіри); випадають брови та вії.
Діагностика: при мікроскопії складової вугра або волосяної цибулини знаходять залозницю, її яйця, личинку, німфи.
Профілактика: особиста – дотримання правил особистої гігієни; громадська – лікування хворих, санітарно-просвітня робота.
