Життя – одна з форм існування матерії, яка закономірно виникає за визначених умов навколишнього середовища. Характерні ознаки – обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища і реакція на подразнення.
Життя – послідовний, упорядкований обмін речовин та енергії.
Діяльність – специфічна людська форма відношення до н.с. (доцільна зміна та перетворення) з метою забезпечення своїх різноманітних потреб.
Життєдіяльність – це властивість людини діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а також процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.
Безпека життєдіяльності – стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю неможливий появ небезпеки як у виробничій так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу н.с., людини та суспільства.
БЖД – це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом визначення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.
Структура життєдіяльності як складної системи охоплює людину (населення), природне та штучне середовище життя, сферу діяльності людей. Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища. Належить до категорії складних глобальних структур (середовище – людина – діяльність).
Основою життєдіяльності є чинники і параметри н.с. (сонця, повітря, води,грунту, біосфери) та штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації,)
Мета безпеки людини – охороняти життєдіяльність людини від критичних, поширених усюди, загроз без перешкод довгостроковому існуванню та діяльності самої людини.
Головне питання теорії і практики бжд підвищення рівня безпеки, що вимагає проведення ідентифікації (виявлення) та оцінювання наслідків негативного впливу небезпек на життєдіяльність.
Безпека – стан у якому небезпека та умови, що призводять до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюється з метою забезпечення здоров’я та добробуту індивідів та суспільства.
Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої стало розвивається суспільство, своєчасно виявляють, запобігають і нейтралізують реальні та потенційні загрози національним інтересам.
Розрізняють технологічні, політичні, екологічні, інтелектуальні, криміногенні, правові та інші підвиди нацбезпеки.
Небезпека – це явища, об'єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров'ю або життю людини як відразу так і в майбутньому, тобто викликати нбажані наслідки.
Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити.
Ризик – це критерій реалізації небезпеки у просторі і часі, а також якісний критерій шкоди.
Умови, за яких небезпека може реалізуватись в подію – небезпечна ситуація. Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.
Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, механізмів, кораблів, літаків, їхнє пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.
Катастрофа – переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватись в напрямі, що визначається дією, яка відбулася.
Чинник – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу
Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, кактастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних утрат.
Основні аксіоми небезпеки:
Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищують порогові значення.
Порогові чи гранично допустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, зважаючи на умови зберігання функціональної та структурної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі й унеможливлює негативний вплив техногенного середовища на природне.
Аксіома 2. Джерелами технічних небезпек є елементи техногенного середовища.
Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють у просторі і часі.
Аксіома 4. Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техногенного одночасно.
Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують стан здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних витрат і до деградації природного середовища.
Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об’єктом захисту за рахунок використання захисних заходів.
Аксіома 7. Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них – необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності.
