МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО
1. Поняття та визначення міжнародного гуманітарного права.
2. Місце міжнародного гуманітарного права в системі міжнародного права.
3. Взаємозв’язок міжнародного гуманітарного права і міжнародного права прав людини.
4. Функції міжнародного гуманітарного права.
5. Відмінність між «правом Гааги» та «правом Женеви».
6. Виникнення і розвиток міжнародного гуманітарного права.
7. Формування «права Женеви».
8. Роль А. Дюнана в розвитку міжнародного гуманітарного права.
9. Роль Ф.Ф. Мартенса в розвитку міжнародного гуманітарного права.
10. Розвиток міжнародного гуманітарного права в другій половині XІX століття.
11. Гаазькі мирні конференції (1899, 1907, 1999 рр.).
12. Основні принципи міжнародного гуманітарного права.
13. Різні підходи до визначення принципів міжнародного гуманітарного права у вітчизняній і зарубіжній доктрині міжнародного права.
14. Зміст основних принципів міжнародного гуманітарного права.
15. Міжнародний звичай як джерело міжнародного гуманітарного права. Застереження Мартенса.
16. Джерела міжнародного гуманітарного права.
17. Кодифікація міжнародного гуманітарного права у XX столітті.
18. Класифікація договорів у міжнародному гуманітарному праві за хронологією.
19. Класифікація договорів у міжнародному гуманітарному праві за предметом регулювання.
20. Співвідношення понять «право» і «війна».
21. Поняття та ознаки збройного конфлікту.
22. Види збройних конфліктів.
23. Поняття «збройний конфлікт міжнародного характеру».
24. Поняття «збройний конфлікт неміжнародного характеру».
25. Відмінності між збройними конфліктами неміжнародного характеру та внутрішніми безладдями й обстановкою внутрішньої напруженості.
26. Поняття та види гуманітарної інтервенції.
27. Відмінності між збройними конфліктами міжнародного та неміжнародного характеру.
28. Застосування норм міжнародного гуманітарного права до різних видів збройних конфліктів.
29. Застосування міжнародного гуманітарного права протиборчими сторонами в збройному конфлікті неміжнародного характеру.
30. Застосування загальних принципів міжнародного гуманітарного права під час збройних конфліктів неміжнародного характеру. Застосування статті 3 Женевських конвенцій та ІІ Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року до збройних конфліктів неміжнародного характеру.
31. Суб’єктна сфера дії норм міжнародного гуманітарного права.
32. Правові наслідки початку збройного конфлікту міжнародного характеру.
33. Застосування міжнародного гуманітарного права в часі.
34. Вплив стану війни на дію міжнародних договорів. Заборона денонсації договорів з міжнародного гуманітарного права під час війни.
35. Населення під час війни. Правовий статус іноземців на території держави, що перебувають у збройному конфлікті.
36. Нейтралітет під час війни. Обов’язки нейтральної держави під час війни.
37. Припинення військових дій та його відмінність від припинення стану війни. Загальне і часткове перемир’я.
38. Закінчення війни та її правові наслідки. Капітуляція.
39. Правовий статус учасників збройних конфліктів.
40. Поняття та категорії комбатантів.
41. Права та обов’язки комбатантів. Відмінності комбатантів від цивільного населення.
42. Правовий статус некомбатантів.
43. Найманці. Добровольці.
44. Шпигуни. Військові розвідники.
45. Поняття жертв війни та осіб, яких захищають.
46. Інститут Держав-покровительок.
47. Просторова сфера дії норм міжнародного гуманітарного права.
48. Театр війни і театр воєнних дій.
49. Поняття засобів та методів ведення воєнних дій.
50. Поняття заборонених засобів і методів ведення бойових дій. Загальне правило (ст. 35 I Додаткового протоколу 1977 р.).
51. Принципи заборони засобів і методів ведення війни.
52. Заборона зброї масового знищення.
53. Заборона ядерної зброї.
54. Заборона хімічної зброї.
55. Заборона бактеріологічної зброї.
56. Заборона звичайної зброї, яка завдає надмірних пошкоджень або має невибіркову дію.
57. Заборона протипіхотних мін.
58. Заборона ворожого впливу на навколишнє середовище.
59. Заборонені методи ведення воєнних дій.
60. Заборона віроломних методів ведення війни.
61. Відмінність між віроломством і воєнними хитрощами.
62. Заборона нападу на цивільне населення.
63. Заборона нападу на зони, створювані для захисту жертв війни.
64. Заборона невиборчих нападів.
65. Заборона окремих дій щодо цивільного населення: терор, голод, мародерство, грабіж, узяття заручників, примус служити в армії ворога, депортація.
66. Цивільні й військові об’єкти. Принцип обмеження за об’єктами.
67. Визначення цивільних і військових об’єктів у Додаткових протоколах 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року.
68. Ознаки військових об’єктів.
69. Міжнародно-правовий захист культурних цінностей під час збройного конфлікту.
70. Кодифікація норм про захист культурних цінностей під час збройного конфлікту.
71. Класифікація культурних цінностей, їхні характерні ознаки.
72. Загальний захист культурних цінностей. Спеціальний захист культурних цінностей.
73. Міжнародний реєстр культурних цінностей.
74. Обов’язки воюючих держав щодо охорони культурних цінностей під час збройних конфліктів.
75. Імунітет культурних цінностей від конфіскації або захоплення.
76. Міжнародно-правова регламентація ведення збройної боротьби у повітряному просторі.
77. Кодифікація норм ведення збройної боротьби на морі.
78. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі.
79. Особливості установки підвідних мін. 16. Правила дій підвідних човнів. Морська блокада.
80. Визначення правового статусу жертв війни. Вимоги Женевської конвенції 1949 року і Додаткових протоколів 1977 року стосовно захисту жертв війни.
81. Захист поранених та хворих у період збройного конфлікту.
82. Захист поранених, хворих та осіб, що зазнали аварії корабля у період збройного конфлікту на морі.
83. Правове становище медичних формувань і установ, медичного і духовного персоналу. Регламентація санітарних перевезень.
84. Створення санітарних зон, зон безпеки, нейтральних зон і коридорів.
85. Правовий статус військовополонених. Режим воєнного полону. Інтернування військовополонених. Права Держав-покровительок і МКЧХ щодо військовополонених.
86. Закінчення полону. Звільнення і репатріація військовополонених.
87. Правове становище цивільного населення в період збройних конфліктів. Захист цивільного населення в період збройних конфліктів.
88. Створення нейтралізованих зон, призначених для захисту цивільних осіб.
89. Міжнародно-правовий захист жінок і дітей під час збройних конфліктів.
90. Визначення цивільних об’єктів і захист цивільних об’єктів. Цивільні об’єкти, що знаходяться під особливим захистом.
91. Поняття воєнної окупації. Режим воєнної окупації.
92. Захист цивільного населення окупованої території. Коло обов’язків влади окуповуючої держави щодо цивільного населення.
93. Поняття імплементації міжнародного гуманітарного права.
94. Міжнародний і внутрішньодержавний механізм імплементації міжнародного гуманітарного права.
95. Заходи, що вживаються в мирний час й у воєнний час.
96. Імплементація міжнародного гуманітарного права на міжнародному рівні.
97. Колективний характер основних засобів здійснення міжнародного права на міждержавному рівні.
98. Механізм імплементації на міжнародному рівні.
99. Засоби забезпечення реалізації міжнародного гуманітарного права на міжнародному рівні.
100.Контроль за додержанням міжнародного гуманітарного права.
101.Контрольна діяльність представників сторін,
102.Контрольна діяльність Міжнародної комісії з установлення фактів.
103.Контрольна діяльність Держав-покровительок. Контрольна діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста.
104.Імплементація міжнародного гуманітарного права на внутрішньодержавному рівні.
105.Зміст механізму імплементації норм міжнародного гуманітарного права на внутрішньодержавному рівні.
106.Обов'язок держав ввести в дію кримінальне законодавство, призначене для покарання осіб, винних у скоєні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права.
107. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права в законодавстві України.
108.Поняття порушень, серйозних порушень і злочинів у міжнародному гуманітарному праві.
109.Міжнародно-правова відповідальність держав за порушення норм міжнародного гуманітарного права.
110. Відповідальність індивідів за порушення міжнародного гуманітарного права.
111.Система кримінального переслідування за скоєння серйозних порушень міжнародного гуманітарного права.
112.Міжнародний і національний рівні переслідування за скоєння міжнародних правопорушень.
113.Створення, правові основи діяльності кримінальних трибуналів ad hoc.
114.Статути Нюрнберзького і Токійського міжнародних військових трибуналів.
115.Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, що були вчинені на території колишньої Югославії.
116.Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди, і громадян Руанди, відповідальних за геноцид і інші подібні порушення, вчинені на території сусідніх держав.
117.Створення Міжнародного кримінального суду. Компетенція Міжнародного кримінального суду.
118. Проблеми участі України у Римському Статуту Міжнародного кримінального суду.
119.Механізм імплементації на міжнародному рівні.
120.Засоби забезпечення реалізації міжнародного гуманітарного права на міжнародному рівні.
121.Актуальні проблеми міжнародного гуманітарного права.
