Поняття, ознаки та функції особистого селянського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з аграрного права

на тему: «Правове регулювання ведення особистих селянських

господарств»

 

 

Студента (ки) 4 курсу 16 групи

напряму підготовки правознавство

спеціальності ІПКОЮ

Гальчинської А.О.

Керівник асистент Кульчій І.М.

 

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

 

м. Харків - 2016рік

 

Зміст

Вступ

1. Поняття, ознаки та функції особистого селянського господарства…...4

2. Права та обов’язки членів ОСГ……………………………………..……7

3. Правовий режим майна особистого селянського господарства………..9

4. Державна підтримка особистих селянських господарств…………......13

5. Сільський зелений туризм……………………………………………….15

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Вступ

У сучасних умовах реформування аграрного сектора економіки України існує й буде зростати потреба в загальних (у масштабах країни) нормах, якими забезпечуються формування середовища, сприятливого для створення та ефективного функціонування сільськогосподарських товаровиробників, системи сільського розселення, яка б відповідала новим виробничим відносинам, а також відновлення, розвиток та утримання на цій основі соціальної та інженерної інфраструктури села. Особисте селянське господарство як первинна форма організації виробництва сільськогосподарської продукції особистою працею членів сільської сім'ї і як форма її реалізації, є в цьому процесі джерелом додаткових (а подекуди й єдиних) доходів, котрі забезпечують повне задоволення матеріальних, житлових, культурно-побутових потреб громадян.

В свою чергу, держава захищає особисті селянські господарства і надає їм землю на безоплатній основі. Так, ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2 гектарів, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Ведення ОСГ це не просто спосіб забезпечення сім’ї внатурі екологічно чистою продукцією, а і додатковий дохід. Хоча визначення ОСГ, яке надається в ЗУ «про особисті селянські господарства» і зазначає, що в ОСГ не є основною метою одержання доходу. Додатковий дохід може приносити і сільський туризм. Тож, розглянемо детальніше цю тему.

 

Поняття, ознаки та функції особистого селянського господарства

Особисте селянське господарство (далі - ОСГ) - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Таке визначення зазначене в Законі України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р.

Таким чином, діяльність особистих селянських господарств має на меті забезпечення власних потреб мешканців сіл та селищ у продуктах харчування та праці на землі без створення юридичної особи.

Як зазначає професор В. В. Янчук, сучасному особистому селянському господарству притаманні такі ознаки:

· по-перше, це — форма виробництва, яка ґрунтується на рівноправних формах власності на землю, на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей, тобто має виключно трудовий характер;

· по-друге, це — сукупність майна, що має вартісне вираження, ціну й належить громадянам на праві спільної сумісної власності;

· по-третє, особисте селянське господарство доповнює суспільне виробництво, має щодо нього підсобний характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків;

· по-четверте, воно має, в основному, споживчий характер;

· по-п'яте, його можна на взаємовигідних засадах використовувати для збільшення виробництва товарної маси продуктів харчування та сировини рослинного й тваринного походження'.

Аналіз змісту даного Законом визначення особистого селянського господарства дає підстави стверджувати, що законодавець відхилився від розуміння певної форми ведення сільськогосподарського виробництва як діяльності, спрямованої на задоволення виключно особистих потреб, і доходи від якої не є основними для членів певного господарства.

Члени особистих селянських господарств можуть належати до категорії зайнятого населення в тому разі, якщо робота в господарстві є для його членів основною і розрахунковий місячний дохід на кожного із них дорівнює розміру мінімальної заробітної плати або перевищує його. Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства встановлює Кабінет Міністрів України. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністрації один раз на 3 ро­ки до 20 грудня встановлюють розрахунковий місячний дохід особистого селянського господарства в середньому по регіону й доводять до районних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які в місячний строк встановлюють розрахунковий місячний дохід на одного члена особистого селянського господарства та не пізніше 1 лютого того року, що настає за звітним, доводять його до районних, міських та районних у містах центрів зайнятості, управлінь праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських і районних у містах рад та органів державної статистики.

Члени особистого селянського господарства діють на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності.

Особисті селянські господарства підлягають обліку, який здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Особистому селянському господарству як формі аграрного виробництва властиві соціальні та економічні функції.

До соціальних функцій належать:

§ формування господарського бережливого ставлення до землі, природи;

§ виховання любові до сільськогосподарської праці, трудове виховання та професійна орієнтація молоді;

§ формування професійних якостей сучасного підприємця (ініціативність, діловитість, самостійність, навички економічного і дбайливого ведення господарства).

До економічних функцій цього господарства відносять:

§ отримання за рахунок високої якості робіт більшої кількості продукції з одиниці площі або голови продуктивної худоби;

§ більш оперативна реалізація малими партіями свіжої продукції, що швидко псується;

§ підвищення якості земельних ділянок, уніфікація виробничих і побутових відходів, які не можуть використовуватися у великому виробництві;

§ можливість повного використання в інтересах суспільства трудових ресурсів, не зайнятих у суспільному виробництві;

§ заощадження затрат на виробниче будівництво за рахунок використання дрібних господарських будівель;

§ вироблення продукції, яку неможливо за існуючими технологіями виготовляти в умовах великого виробництва.