Конституція України та міжнародно-правові акти прямо не передбачають обставини, які усувають злочинність діяння. Водночас, ціла низка конституційних положень дає підставу тлумачити їх як такі, що виключають злочинність окремих діянь, передбачених Особливою частиною КК. Таких положень у Конституції України нараховують близько півтора десятка.
ВИСНОВКИ:
Обставинами, які виключають злочинність діяння, є:
1) обставини, передбачені розділом VIII Загальної частини КК;
2) обставини, передбачені статтями Особливої частини КК, які стосуються якогось одного виду злочину.
З погляду теорії та практики, важливо розрізняти аналізовані обставини за такими підставами:
1. Де їх передбачено. За цією підставою можна виділити обставини, чинність діяння які передбачає:
- Кримінальний кодекс України;
- Конституція України;
- міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною.
2. За соціальною оцінкою виділяються діяння:
- суспільно корисні;
- допустимі.
3. За зв’язком відповідних діянь з поведінкою інших осіб:
- пов’язані зі злочинною поведінкою інших осіб;
- не пов’язані зі злочинною поведінкою інших осіб;
- пов’язані чи не пов’язані зі злочинною поведінкою інших осіб.
Кваліфікація аналізованих діянь має певні особливості. Їх обумовлено, зокрема, тим, що:
- здійснюють кримінально-правове оцінювання поведінки інших осіб, яка викликала вчинення діяння. Причому в певних випадках констатують, що така поведінка, принаймні за зовнішніми ознаками, є злочинною (за умов необхідної оборони та затриманні злочинця);
- оцінюють шкоду, заподіяну в результаті вчинення діяння, за обставин, які усувають їх злочинність, тобто констатують, що заподіяна шкода за загальним правилом є ознакою певного злочину;
- визначають наявність або ж відсутність передбачених законом ознак, характерних для конкретної підстави, яка усуває злочинність діяння;
- результатом оцінювання є висновок про те, що поведінка особи була правомірною, або ж, що діяння вчинене за відсутності обставин, які усувають його злочинність;
- оцінюють діяння, яке заподіяло шкоду, що перевищує допустиму.
Застосування відповідних інститутів Загальної частини кримінального права України передбачає вирішення питань кваліфікації і за нормами Особливої частини. Констатація факту, що має місце необхідна оборона, крайня необхідність чи затримання злочинця, можлива лише після того, як буде встановлено формальні ознаки певного злочину, передбаченого конкретною статтею Особливої частини кримінального законодавства. Відсутність у скоєному ознак будь-якого злочину чи малозначність посягання виключає навіть питання про потребу застосовувати кримінально-правові заходи і про обставини, що усувають злочинність діяння.
Статті Особливої частини КК, які містять обставини, що виключають злочинність діяння, є, принаймні, двох видів:
1) статті, які вказують на відсутність певних ознак складу злочину. Такі норми, „вплетені” в диспозиції заборонювальних норм, сформульовано як обмежувальні умови, не виділені в окремі частини статті КК. Вони стосуються конкретизації, своєрідного „нагадування” про інститути Загальної частини КК, за яких діяння не визнають злочином;
2) виключні статті, що передбачають незастосування окремих норм щодо певних категорій осіб. Їх в усіх випадках передбачають окремі частини тих самих статей КК, у яких передбачено відповідальність за певні дії.
Конституція України та міжнародно-правові акти прямо не передбачають обставини, які усувають злочинність діяння. Водночас, ціла низка конституційних положень дає підставу тлумачити їх як такі, що виключають злочинність окремих діянь, передбачених Особливою частиною КК. Таких положень у Конституції України нараховують близько півтора десятка.
