Прозорість та ефективність дозвільної системи впливає на рівень сформованості конкурентного середовища та значною мірою визначає ділову активність населення. Недосконалість та складність проходження дозвільних процедур підприємствами в Україні призводить як до руйнування засад справедливої конкуренції та належного економіко-правового середовища, так і до зниження рівня економічної безпеки підприємництва в Україні.
Органи місцевого самоврядування протягом останніх років одержали більшу самостійність у вирішенні соціальних та економічних проблем своїх територій, а підприємцям надані ширші можливості щодо реалізації економічних та соціальних інтересів, включаючи вирішення місцевих завдань забезпечення стійкого розвитку. Разом з тим вирішення цих завдань залежить від рівня сформованості належного економіко-правового поля щодо ведення підприємницької діяльності, включаючи належний та, що особливо важливо, рівний для всіх суб’єктів ринку доступ до господарських ресурсів та прав на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Дозвільна система впливає на рівень сформованості конкурентного середовища та значною мірою визначає ділову активність населення. Вітчизняна дозвільна система є бюрократичною та обтяжливою. За експертними оцінками принаймні один дозвіл щорічно отримує 54% підприємств, а середній час на отримання дозволу становить 35 днів (ліцензій – 242 дні); середня кількість процедур, необхідних для отримання дозволу, налічує 18; витрати на отримання дозволу/ліцензії становлять в середньому 186,5% від доходу на душу населення.
Недосконалість вітчизняної дозвільної системи визнають також міжнародні економічні інституції. Про це свідчить 128 місце серед 175-ти країн у рейтингу за рівнем сприятливості економічного та правового середовища щодо ведення підприємницької діяльності. Серед показників, які традиційно враховуються в рейтингу, важливе місце посідає отримання ліцензій та дозволів, за яким Україна посідає 107 місце у світі. Проходження дозвільних процедур є особливо обтяжливим для вітчизняних малих і середніх підприємств. Про це свідчать результати опитувань підприємців (на прикладі Львівської області), які проходять дозвільні процедури:
- підприємці не задоволені умовами, створеними місцевою владою для здійснення підприємницької діяльності (13,1% - повністю не задоволені; 20,5% - загалом не задоволені; 45,4% - задоволені лише окремими аспектами);
- оцінка роботи обласної влади у напрямі спрощення дозвільних процедур у сфері підприємництва на рівні області, міст та районів є незадовільною - 2,27 за 5-ти бальною шкалою оцінювання;
- серед факторів гальмування та розвитку підприємництва в регіоні окремі органи державної влади, які здійснюють дозвільні процедури, отримали такі оцінки: санстанція – 26,1%; пожежний нагляд – 17,11%; енергонагляд – 2,63%; екологічний нагляд – 1,32%;
- серед основних причин, які гальмують розвиток малого бізнесу, недосконалість дозвільної системи визнали 13,91% підприємців у м. Львові та 8,9% підприємців області;
- боротьбу з корумпованістю та усуненням бюрократичних перепон під час ведення бізнесу підприємці визначають першорядними завданнями органів державної влади для розвитку і підтримки бізнесу в регіоні (відповідно, 47,12% та 46,78% серед усіх можливих заходів).
Значний рівень бюрократизму, інколи тривалість і складність проходження дозвільних процедур, необхідність додаткових витрат на лобіювання та/чи пришвидшення їх проходження є перешкодою особливо для малих та середніх підприємств, які через об’єктивні причини інколи навіть відмовляються від їх проходження через обмеженість кадрових, фінансових ресурсів, коротший порівняно з великими підприємствами життєвий цикл діяльності (чи інвестиційних проектів тощо). Дозвільні процедури часто використовуються як інструмент недобросовісної конкуренції, створення штучних бар’єрів доступу на ринок підприємств малого та середнього бізнесу і лобіювання таким чином інтересів крупного бізнесу та/чи суб’єктів бізнесу, представники яких перебувають в органах влади.
Необхідно зазначити, що недосконалість дозвільної системи в Україні є одним з чинників, які перешкоджають подальшому розвитку підприємництва, досягненню показників його розвитку рівня розвинених держав, формуванню позитивного іміджу України у світовому рейтингу країн не тільки за рівнем сформованості підприємницького середовища, але й інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності країни тощо. Разом з тим підприємці, в тому числі малого і середнього бізнесу, визнають процедури проходження частини дозволів не складними. Тому удосконалення потребують дозвільні процедури, проходження яких є суттєвим бар’єром для здійснення діяльності підприємств. Відповідно на їх спрощення має бути насамперед спрямована політика органів державного управління.
Значною мірою призвели до неналежного рівня ефективності дозвільної системи в Україні такі чинники:
1. Складність, тривалість та, як наслідок – значна вартість проходження дозвільних і погоджувальних процедур.
2. Недосконалість механізму проходження дозвільних процедур, яка полягає у:
- відсутності зворотного зв’язку між адміністратором та заявником, а також законодавчо встановленого належного рівня контролю за рішеннями дозвільних органів, відповідальності посадових осіб за відповідні рішення; у багатьох дозвільних офісах не дотримуються вимоги вітчизняного законодавства щодо висвітлення інформації, необхідної суб’єктам підприємницької діяльності для отримання відповідних дозволів в мережі Інтернет, відсутні веб-сторінки (інформація розміщується, як правило, тільки на веб-сторінках міських адміністрацій, містить інформацію про порядок роботи дозвільного офісу та лише перелік послуг) тощо.
3. Недостатність відповідальності посадових осіб дозвільних служб та низький рівень обізнаності підприємців про механізм притягнення їх до відповідальності (незважаючи на наявність системних порушень в Україні відсутня практика притягнення як адміністраторів, так і посадових осіб дозвільних органів до адміністративної та/чи кримінальної відповідальності, включаючи публічне висвітлення такої роботи).
4. Низький рівень громадського контролю за рішеннями адміністраторів і дозвільних органів.
5. Неналежний рівень підготовленості та кваліфікації адміністраторів, низький рівень їх впливу на рішення, які приймаються посадовими особами дозвільних органів; адміністратори при одержанні заявки на дозвіл не здійснюють попереднього консультування щодо повноти поданих документів та ймовірності одержання позитивного висновку.
У випадку збереження існуючих недосконалостей вітчизняної дозвільної системи Україна й надалі втрачатиме позиції у світових рейтингах країн за рівнем сформованості ринкового, інвестиційного середовища. Наша країна відставатиме не лише від розвинених країн, але й країн, створених на території колишнього Радянського Союзу, в яких вже активно відбуваються реформи у досліджуваній сфері. Натомість подальше удосконалення вітчизняної дозвільної системи є інструментом підвищення рівня підприємницької активності населення; деконцентрації (демонополізації) товарних ринків та механізму доступу до обмежених господарських ресурсів і прав діяльності; усунення штучних бар’єрів у започаткуванні роботи підприємств, призупинення їх роботи через складність (об’єктивну неможливість) отримання ними доступу до інфраструктури, будівництва, модернізації чи переобладнання приміщень; подолання корупції тощо.
