Зарубіжний і вітчизняний досвід діагностики та корегування психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях

Отже, в ході розгляду другого питання ми з вами побачили, що існує досить чітка система надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців, що мають певні проблеми з психічним здоров’ям чи отримали суттєві бойові психічні травми. На сьогоднішній день мається три концептуальних підходи до надання психологічної допомоги у бойових ситуаціях – це американська, ізраїльська та російська системи.

Американська система надання психологічної допомоги організована наступним чином: командир підрозділу, молодший медичний спеціаліст виявляють осіб з бойовими психічними травмами і надають їм негайну психологічну допомогу, після чого відправляють постраждалого в батальйонний медичний пункт. Тут їм надається долікарська психологічна допомога (сон, тепло, якісне годування, відпочинок і мінімальна кількість фармакологічних препаратів) протягом кількох годин. Після цього ті військовослужбовці, в яких нормалізувалася психічна діяльність, відправляються у підрозділи, а тих, у кого зберігаються симптоми психічних розладів, – у медичний евакуаційний пункт тилової зони бригади. Протягом двох діб з ними проводиться психотерапія, використовуються медикаментозні засоби, їм надається добре годування, відпочинок тощо.

Ті військовослужбовці, в яких психічний стан нормалізувався, повертаються до строю, а інші – направляються у дивізійну медичну роту. Протягом двох тижнів, окрім вищеперелічених заходів, із постраждалими проводяться ненапружені заняття з бойової підготовки, організуються зустрічі з товаришами по службі, заходи психологічної та психіатричної допомоги. Для надання такої допомоги в медичній роті є психолог, психіатр і соціолог. Обов’язковою умовою відбудови психічного здоров’я вважається збереження чіткого режиму дня і військової форми одягу. При відсутності позитивних результатів лікування продовжується у психіатричному закладі чи стаціонарному шпиталі. За оцінками спеціалістів, ефективність такої допомоги складає 45-75%.

Ізраїльська система психологічної допомоги має комплексний характер і передбачає виявлення командирами безпосередньо у підрозділі осіб із ознаками бойових психічних травм. Ці військовослужбовці відправляються в батальйонний медичний пункт, де з ними здійснюється психотерапевтична робота протягом кількох годин. Військово-службовці, які подолали бойову психічну травму, звертаються до власного підрозділу, а інші – направляються в медичний евакуаційний пункт, де з ними протягом кількох днів працюють психологи та медичні працівники. З цією метою можуть використовуватися психотерапія, за необхідності – медикаментозні засоби, в основному, снотворні, організується зв’язок з командирами, товаришами по службі. Якщо така система заходів не дає позитивного результату, постраждали направляються в дивізійну медичну роту на строк до двох тижнів. Окрім вищевизначених заходів, можуть організуватися навчальні стрільби та інші навчально-бойові заняття. Тільки після цього військовослужбовці з остаточними негативними ознаками психологічних наслідків направляються на лікування в стаціонарний військовий шпиталь. Зберігаючи традиційну систему, ізраїльські спеціалісти включають у неї нові елементи. Так, для надання психологічної допомоги воїнам медичним батальйонам придаються команди Управління психіатрії воєнно-медичної служби збройних сил. А самі батальйони обслуговують частини ланки “дивізія” і знаходяться в 2-5 кілометрах від лінії фронту. Кожна команда складається із 5 спеціалістів: 1 психіатр, 1-2 психологи, 2-3 соціологи. Методами роботи групи є: сон, психотерапія, душ, щедре годування й ін. Використовуючи ці засоби, група повертає у строй протягом 72 годин до 60% психотравмованих військовослужбовців.

Російська система психологічної допомоги веде свої традиції з російсько-японської війни 1905 року. Вона отримала певне вдосконалення в роки Першої світової та Великої Вітчизняної війн. Ця система характеризується тим, що психологічна допомога надається переважно воїнам із психотичними та психічними розладами, що розвиваються на тлі фізичних поранень і травм. У ході бойових дій у „гарячих точках” апробована робота спеціальної групи психологічної (психофізіологічної) допомоги, яка складається з психіатрів, психофізіологів, психофармакологів. Вони довели власну життєздатність і корисність. Суттєвим недоліком цієї системи є той факт, що значна кількість командирів вилучаються з системи надання психологічної допомоги через те, що вони не підготовлені для надання такої допомоги.

Отже, проведений аналіз надання психологічної допомоги та психологічної реабілітації свідчить про те, що існує певний алгоритм цієї роботи, маються спеціалізовані прийоми, способи та форми надання цієї допомоги, які можуть широко використовуватися у Збройних Силах України для підтримання бойової готовності військових підрозділів і частин, зменшення бойових психічних травм і підвищення ефективності надання своєчасної психологічної допомоги та психічної реабілітації. Наявність проблеми “афганського синдрому” у нашому суспільстві та негативних його наслідків у ряді випадків свідчить про те, що є гостра потреба створення у державі та її Збройних Силах ефективної системи психологічної реабілітації учасників бойових дій. Цього вимагають також особливості військової діяльності у Збройних Силах України, їх участь у миротворчих силах ООН у Югославії, інших регіонах, а особливо в таких „гарячих точках” світу, як Ірак, Ліберія, які, на жаль, сприяють виникненню певних психічних розладів в українських військовослужбовців.

РЕКОМЕНДАЦІЇ