Мета, принципи, завдання, засоби інформаційно-психологічного впливу противника і можливі наслідки

Головна мета інформаційної війни – оволодіння свідомістю населення країни-противника, підрив морально-бойового потенціалу збройних сил; тобто підготовка підґрунтя для політичного, економічного і військового проникнення.

З цією метою готуються і постійно проводяться таємні інформаційні та психологічні операції (акції), причому не тільки певними структурами держав «традиційних» супротивників, але і союзниками, а також дружніми та нейтральними країнами. До здійснення таких заходів залучаються численні аналітичні й інформаційні центри, кращі фахівці.

Принципами інформаційно-психологічного протиборства є:

- відповідність цілей і завдань інформаційно-психологічного протиборства політичним цілям;

- зосередження зусиль у вирішальному місці у вирішальний момент;

- завчасна підготовка сил і засобів;

- постійна готовність сил і засобів до захисту від ураження;

- злагоджене спільне використання сил і засобів;

- безперервність інформаційно-психологічного протиборства, напруженість і своєчасний маневр;

- раптовість дій, використання неочікуваних способів ведення психологічних операцій (ПсО);

- всебічне забезпечення;

- твердість у виконанні поставлених завдань.

Особливості інформаційно-психологічного впливу полягають у тому, що він (при правильній організації) надзвичайно ефективний, або майже не дієвий.

В організації інформаційно-психологічного протиборства існує ряд складових, серед яких:

- психологічні дії (акції);

- психологічні операції;

- психологічна війна.

Психологічні дії (акції) – це здійснення конкретних заходів як у мирний, так і у воєнний час, спрямованих на підрив потенційного і дійсного престижу і впливу противника у ворожих, нейтральних або дружніх країнах, і укріплення свого впливу й престижу.

Психологічні операції – самостійний та ефективний вид впливу на противника, що здійснюється для досягнення воєнних цілей невійськовими засобами. Він складається із системи психологічних акцій, об’єднаних однією метою та завданнями.

Психологічна війна – система психологічних операцій, спрямованих на досягнення загальних стратегічних цілей.

Психологічні операції плануються й проводяться на основі рішення головнокомандувача, командувачів і командирів різних рангів у мирний і воєнний час

Сьогодні в західних країнах увесь комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу на війська і населення противника визначається терміном «Психологічні операції» (ПсО).

Психологічні операції – скоординована пропагандистська діяльність і психологічні дії.

Причому під пропагандою розуміється систематичне, цілеспрямоване розповсюдження за допомогою засобів зв’язку й інформації певних ідей з метою впливу на думки, почуття, стан і відношення або поведінку об’єктів впливу з тим, щоб досягти прямих або опосередкованих вигод для своєї країни.

Види пропаганди:

ü «біла» - якщо вказується об’єктивний виток інформації;

ü «чорна» -при фальсифікованому витоку інформації.

Основні напрямки психологічних операцій:

• переконання суспільної думки в необхідності воєнного втручання;
• вплив на військово-політичне керівництво противника і його союзників з метою примусити їх відмовитись або утриматись від вступу у війну;
• підтримка в середині країни – противника опозиції, сил опору, расових, етнічних та інших протиріч, підрив довіри до керівництва країни;
• керівництво і підтримка дисидентських елементів, взаємодія із силами, ведучими боротьбу у підпіллі;
• вплив на населення дружніх країн;
• підтримка розвитку добрих відносин із нейтральними країнами, підрив морального духу, створення обстановки невпевненості й тривожності серед особового складу армії противника, зниження його боєздатності;
• проведення аналітичної роботи з викриття уразливих місць противника, підготовка й доведення до командирів тактичної ланки, а також до груп і осіб, які виконують завдання в районі бойових дій, відповідної інформації;
• надання підтримки в захопленні населених пунктів противника шляхом виставляння ультиматумів і передачі закликів до капітуляції;
• надання допомоги командуванню у здійсненні контролю за ворожо налаштованим населенням у зоні бойових дій;
• протидія психологічним операціям противника і підривним елементам;
• прогнозування ступеня психологічного впливу на військовослужбовців у бойових діях.

Отже, ми бачимо, що в основу проведення психологічних операцій покладений інформаційно-психологічний вплив (ІПВ) на противника. При плануванні й проведенні впливу слід враховувати наступні принципи ІПВ:

§ скритність підготовки та проведення;

§ систематичність;

§ активність;

§ різноманітність прийомів, що застосовуються;

§ максимальна правдоподібність поданих матеріалів;

§ знання національних, культурних, релігійних і психологічних особливостей противника;

§ рефлексивне управління його поведінкою.

До способів, які використовуються при проведенні інформаційно-психологічного протиборства, відносять:

v наступальні: блокування, сковування, інсценування, дезінтеграція, нагнітання страху, провокування, перевантаження, тиск, навіювання.

v оборонні: деблокування, ототожнення.

Засоби розповсюдження інформаційно-психологіч-ного впливу поділяються на:

· візуальні;

· звукові;

· відеозвукові.

Візуальні – для передачі довгих і складних повідомлень, хоч їх ефективність істотно залежить від об’єкта психологічного впливу.

Для роботи з неграмотними – мультиплікація, малюнки, ілюстрації; слайди, діапозитиви.

Для роботи з грамотною аудиторією – листівки, газети, плакати; офіційні заяви; книги, журнали, брошури; майки, брелоки з різними написами та символікою.

Звукові – радіостанції, гучномовні станції, а також можуть скидатися мініатюрні радіоприймачі з фіксованими частотами, налаштованими на певні радіостанції.

Відеозвукові – телепередачі, кінофільми, безпосереднє спілкування – найбільш прийнятні і викликають найсильнішу реакцію у відповідь. Для телебачення характерне використання прийому інсинуації, монтажу.

Канали поширення матеріалів психологічного впливу (за поглядами військового керівництва США):

§ безпосередні контакти;

§ друкарські матеріали;

§ поширення чуток;

§ культурно-розважальні заходи;

§ радіо- та телепередачі;

§ системи супутникового зв’язку, комп’ютерні мережі.

До інформації, яка використовується для інформаційно-психологічного впливу, висувається ряд вимог. Серед них:

- вона має бути доступною для спілкування;

- суб’єкт впливу повинен мати можливість її сприйняти або ефективним чином отримати потрібну інформацію;

- інформація має бути зрозумілою для суб’єкта впливу;

- суб’єкт повинен сприйняти матеріал як вагому і достатню причину для зміни відношення і поведінки і на основі цього повинен:

- зберегти в пам’яті перше враження від матеріалу (вимоги до його яскравості);

- прийняти рішення;

- зробити певні дії відповідно прийнятого рішення.

Фактори, що підсилюють дію інформаційно-психологічного впливу:

- помилки в організаційно-штатній структурі частини, організації;

- недоліки стилю управління керівника;

- недосконалість у методах, способах і прийомах психологічної протидії, а також в організації такої протидії;

- потокові умови суб’єктивного й об’єктивного характеру, що склалися незалежно від сторін та сприяють проведенню прийому. Наприклад, це може бути смерть або загибель лідера в стані противника.

Здійснення завдань інформаційно-психологічного впливу на війська противника покладається на спеціальні частини і підрозділи психологічних операцій – групи, роти, батальйони ПсО.

У регулярних військах США створена 4 група ПсО у складі 3-х батальйонів (1,6,8), які нараховують понад 650 чоловік. Основні сили і засоби ПсО знаходяться у складі резерву СВ США. Тут створено штаби 3-х груп (2,5,7), яким підпорядковано 9 батальйонів і 22 роти.

Для безпосередньої підтримки бойових дій американської дивізії виділяється, як правило, одна рота ПсО. Рота складається з 3-х взводів: редакційного, друкарського і гучномовних станцій. Її можливості дозволяють виготовляти до 500 тисяч листівок на добу й організовувати 14 пунктів віщання за допомогою гучномовних станцій.

Найбільш характерною рисою і ведучою тенденцією інформаційно-психологічного протиборства в конфліктах і війнах останніх десятиріч є постійне посилення уваги до нього як до особливого виду бойової діяльності на найвищому рівні політичного і військового керівництва.

Інформаційно-психологічний вплив – основний вид зброї, яка не вбиває, але уражає психіку і найважливіші органи мислення противника, дозволяючи зберегти життя солдатам і офіцерам по обидві сторони фронту.

На прикладі війни в Перській затоці ми бачимо, як військово-політичне керівництво Іраку не змогло забезпечити інформаційно-психологічну безпеку своєї країни, збройних сил, явно недооцінили небезпеки ПсО, що проводились багатонаціональними силами, повністю проігнорували інформаційно-психологічне протиборство. В результаті досить могутнє, добре технічно оснащене, навчене, боєздатне, що мало досвід семирічної війни з Іраном, угруповання військ Іраку було повністю розкладене, деморалізоване, позбавлене здатності вести бойові дії.

Сьогодні експерти вважають, що роль спеціальних і психологічних операцій неухильно зростає, причому психологічні операції стають ключовим «несмертоносним» елементом військової могутності.

Головна мета морально-психологічної обробки військ та населення противника полягає в тому (за поглядами НАТО), щоб у період підготовки до війни та у ході війни шляхом різнобічного впливу на комплекс «підсвідомість-свідомість», «морально-психологічний потенціал», зламати волю до опору, посіяти недовіру до керівництва держави і збройних сил, спровокувати антидержавні виступи, міжетнічні, міжконфесійні, міжпартійні та міжгрупові конфлікти. Для її досягнення проводяться стратегічні психологічні операції як в мирний, так і у воєнний час.

Стратегічна психологічна операція – комплекс систем різнобічного соціально-психологічного впливу на війська і населення чужої (ворожої) держави з метою формування у них системи певних психологічних установок і ціннісних орієнтацій, які спрямовані на руйнування морально-психологічного стереотипу, що сприяє пониженню морально-психологічного стану особового складу військ і населення держави.

Головним об'єктом у ході стратегічної психологічної операції виступає суспільна свідомість, яка виражає сукупність ідей, поглядів, уявлень, які існують у суспільстві в даний конкретний період, і в яких відображається соціальна дійсність.

Психологічні операції на оперативному рівні проводяться зі своїми військами та військами противника. Оперативна психологічна операція спрямована на підрив у противника віри у можливість виконання поставлених бойових завдань, злам волі до опору, сковування ініціативи, зниження готовності і здатності мобілізувати свої духовні і фізичні сили в ході бойових дій та зробити спробу до збереження власного життя домінуючим мотивом в поведінці, а також орієнтувати військовослужбовців на навмисне ухилення від участі в бойових діях, відмову від продовження подальшого опору, здачу в полон тощо.

На тактичному рівні психологічні операції на противника проводяться з метою вирішення ситуаційних морально-політичних завдань, які виникли у ході оборонних, наступальних або контрнаступальних операцій у смузі дивізії та корпусу (армії), а в окремих випадках і фронту.

Соціально-психологічні методи інформаційно-психологічного впливу.

Традиційним для соціальної психології є виокремлення таких способів впливу:

- зараження;

- навіювання;

- наслідування;

- паніка;

- мода і чутки.

Зараження - це неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до певних психічних станів. Воно здійснюється не через пасивне споглядання, а через передачу психічного настрою, який має великий емоційний заряд, через загострення почуттів і пристрастей.

Особливою ситуацією, коли підсилюється вплив через зараження, є паніка, що виникає в масі людей як певний емоційний стан, різновид поведінки натовпу, внаслідок дефіциту або надлишку інформації. Безпосереднім приводом до паніки стає поява певної ситуації, шокуючого впливу, що перериває звичні форми поведінки. Аби паніка виникла, цей стимул повинен бути або дуже інтенсивним, або раніше невідомим. Перша реакція на такий стимул – потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. Потрясіння, як правило, спричиняє збентеження, і в такій ситуації індивід здійснює неврівноважені і поквапливі вчинки.

Навіювання – це процес психічного впливу на людину чи групу при послабленому усвідомленому контролі, некритичній оцінці змісту повідомлень, які сприймаються. На відміну від зараження як способу співпереживання людьми одночасно спільного психічного стану, навіювання – це процес однобічного, активного і персоніфікованого впливу індивіда на індивіда чи групу.

До механізмів, способів впливу людей один на одного за умов переважно негрупової поведінки належить і наслідування, роль якого в житті особистості та групи досить важливе. Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризують об'єкт пізнання, і позначене при цьому певною емоційною і раціональною спрямованістю.

Мода (від лат. modus - норма, правило, міра) – це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, станів, захоплень, які домінують у суспільстві.

Коли люди стикаються з чимось незрозумілим, але, на їх думку, важливим, вони завжди намагаються знайти відповідну інформацію, в якій було б необхідне пояснення. Якщо ж система офіційної пропаганди не дає пояснень, що знімають психічну напругу, то люди самі починають з'ясовувати ситуацію, яка виникла, але роблять це в межах звичних для них уявлень. Так з'являються чутки. Чутки – це повідомлення, що надходять від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події. Чутки, як правило, розраховані на нижчі соціальні прошарки. Розповсюджуючись, чутки мають тенденцію до гіперболізації, обростання „деталями”, „новими” даними, „уточненнями” тощо. Чутки пускаються в хід тоді, коли для цього є відповідне середовище і наявність емоційного ґрунту: збудження, переживання, невизначеність, очікування будь-яких подій і ін. Чутки мають властивість швидко розноситися, одночасно заражаючи інших людей брехливими уявленнями та інформацією. Так, в настановах армії США “Психологічні операції” чуткам як інструменту дезінформації противника відводиться значне місце. Наприклад, під час війни США проти В'єтнаму регулярно серед населення розповсюджувались чутки про те, що особи із числа противника, які склали зброю, отримують велику грошову винагороду і роботу в Сайгоні, а також про те, що проти окремих міст найближчим часом будуть застосовуватись принципово нові бомби, які знищать усе живе на великій території, що деякі частини ДРВ здаються в полон тощо. Чутки – інструмент, за допомогою якого “підказують” відповідний стиль поведінки. Чутки слід застосовувати в умовах інформаційного голоду, тоді вони дають можливість людям оцінювати події, процеси, явища, характеру яких вони не знають. Чутки можуть бути абсолютно неправдоподібними, або з деякими елементами правди. За своєю спрямованістю вони можуть бути: обнадіюючими, підбурюючими, залякуючими, панічними.

Великою руйнівною силою володіє викривлення істини. При розповсюдженні всім відомих подій, фактів, думок у них викривлюється певна доза інформації, яка ставить під сумнів правдивість і офіційну інтерпретацію.

Дезінформація – це повідомлення окремих фактів, подій, думок, версій, мета яких породити у свідомості людей таку уяву про реальну дійсність, яка вигідна державі. Важливо при її подачі створити в людей певний стереотип мислення, відповідні образи, поняття, уявлення. Щоб їх підтримувати (“підживлювати”), необхідно епізодично надавати свіжу неординарну інформацію у вигляді сенсаційних повідомлень, скандальних історій, “просочення” інформації з неофіційних джерел тощо. А в період війни використовуються “зізнання” полонених, їх листи, дані розвідки, виступи полонених по радіо і телебаченню, їх особисте звернення до окремих соціальних груп і категорій населення, “викриття” ганебних вчинків державних і військових діячів.

У ході психологічних операцій широко використовується підміна: повністю або частково підроблені варіанти реально існуючих документів, матеріалів, літератури, бойових розпоряджень і донесень, протоколів, інтерв’ю, листів, записок, фотографій, кінофільмів тощо. При сучасній техніці це – нескладна справа.

Метод дискредитації спрямований на підрив довіри і знеславлення керівних органів політичних заходів, конкретних осіб, теорії, поглядів тощо. Для цього вишукуються тіньові негативні сторони об'єкта дискредитації, гіпертрофуються, поширюються і видаються за сутність, головний зміст явища або особи.

Метод баражування – спосіб відвертання уваги, скерування свідомості від будь-якої реальності, факту, події. Застосовується, коли нам не вигідно, щоб люди концентрували свою увагу на негативних для нас фактах дійсності.

Дає певні результати і метод залякування, який застосовується як в мирний, так і у воєнний час у ході ПсО стратегічного рівня. Залякуваними людьми легше керувати, маніпулювати, пригнічувати, вбивати відповідні стереотипи мислення. Вони, віддаючись впливові «страшної інформації, психозу пригнічуючих фактів», стають безпомічними, індиферентними. Страх паралізує не тільки волю, але думку, почуття, розуміння реальності.

У ПсО стратегічного рівня використовується художня і науково-популярна література, кінематограф, радіо, телебачення, драматургія, поезія, пісні тощо.

Достатньо ефективно також використовується метод переконання, який базується на точності наукових знань, реальних фактів і подій, дійсному стані речей, явищ, процесів, що підкріплюються емоційним супроводом при їх поданні. Переконаність досягається доказами, їх всебічним обґрунтуванням.

Підбиваючи підсумки цього питання, ми можемо зробити висновок про надзвичайно велику роль, яку відіграють різні форми та методи проведення інформаційно-психологічних операцій у ході проведення сучасних збройних конфліктів.