За умов можливої дії надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу підвищується роль економічного фактора в житті кожного регіону, кожної країни.
Руйнування об’єктів господарювання і великі втрати серед населення, а також порушення широкого кооперування різних галузей господарства – основна причина різкого скорочення випуску військової, сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, що життєво позначається на боєздатності збройних сил і життєдіяльності держави.
Для зменшення впливу цих факторів необхідно підвищувати стійкість роботи об’єктів господарства та його галузей.
Під стійкістю господарства країни розуміють здатність забезпечити виробництво промислової продукції, необхідної для підтримки життєдіяльності
держави і успішного ведення дій по захисту її незалежності та недоторканності кордонів, роботу енергетики, транспорту, зв’язку, торгівлі, сільськогосподарське виробництво.
Стійкість господарства країни складається із стійкості його галузей та об’єктів.
Під стійкістю роботи галузі господарства розуміють здатність галузі за умов дії надзвичайних ситуацій функціонувати, виробляти продукцію в заданих кількості та асортименті.
Під стійкістю роботи об’єкта господарювання розуміють його здатність за умов дії надзвичайних ситуацій виробляти продукцію в запланованих обсязі та номенклатурі, а при одержанні слабких чи середніх руйнувань відновлювати своє виробництво в мінімальні терміни.
На стійкість роботи об’єктів впливають такі фактори:
надійність захисту робітників та службовців від дії вражаючих факторів, що супроводжують надзвичайні ситуації;
здатність інженерно-технічного комплексу об’єкта господарювання протистояти дії означених вражаючих факторів;
захищеність об’єкта господарювання від дії вторинних вражаючих факторів;
надійність систем постачання об’єкта господарювання всім необхідним для виробництва запланованої продукції;
стійкість систем управління виробництвом і цивільною обороною;
готовність об’єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт і робіт з відновлення порушеного виробництва.
Перелічені фактори визначають загальні для всіх об’єктів господарювання шляхи підвищення стійкості їхньої роботи:
1. забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих факторів;
2. захист від згаданих вражаючих факторів виробничих приміщень, будівель та споруд;
3. підвищення надійності та оперативності керування виробництвом і цивільною обороною;
4. забезпечення стійкості постачання об’єкта господарювання електричною енергією, газом, водою, парою, сировиною.
Перелічені шляхи підвищення стійкості роботи об’єктів та галузей виробництва реалізують на практиці з допомогою затверджених норм, які є обов’язковими для виконання всіма об’єктами господарювання.
Ці норми призначені:
забезпечити захист та знизити втрати серед населення, а також рівень руйнувань;
підвищити стійкість роботи об’єктів та галузей виробництва;
забезпечити задовільні умови для успішної ліквідації наслідків ситуації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.
Вимоги норм реалізуються під час:
планування та розбудови нових міст і нових кварталів у містах, житлових і промислових районах шляхом розміщення об’єктів з урахуванням вимог ЦО;
розробки проектів нових будівель – промислових підприємств та об’єктів
електро-, водо- і газопостачання, транспорту, зв’язку, складів, захисних споруд тощо;
реконструкції міст, районів, важливих об’єктів, комунально-технічних систем, засобів зв’язку, транспорту, якщо раніше вони були збудовані без додержання цих вимог.
