Філософська концепція людини.

План

I. Духовність і проблема сенсу життя.

II. Діалектика взаємодії людини і суспільства: проблема свободи і необхідності.

III. Філософська концепція людини – основа наук про людину.

 

І.

Завдяки своїй соціально – біологічній природі людина народжується двічі: спочатку як біологічна істота, а згодом як соціальна особливість.

Народження внутрішнього – духовного світу – це є “третє народження” людини. Духовність об’єднує дві інші сфери людини, вони в ній відображаються і усвідомлюються, піддаються розумінню.

Розуміння людської цілісності як єдність трьох сфер, дозволяє відповісти на запитання “що означає жити по людськи”. Наприклад В. Курбатов до цієї проблеми говорив так:

“Не просто сито, не просто відповідально, не просто духовно – а так, щоб фізична досконалість, соціальна зрілість і внутрішня духовність постійно взаємодоповнювали одна одну і створювали умови саморозвитку людської цивілізації. А далі? Крок вперед, вперед у створенні нової людини нового світу через відтворення старого світу”.

 

ІІ.

Проблема взаємодії, співвідношення людини і суспільства дуже давні. У філософії до неї зверталися Демокріт, Сократ, Епікур (заклав основи особистої свободи людини), стоїки, іоббс, Спіноза, Лейбніц (немає свободи без вибору), Кант, Кєркегор та інші.

Якщо в природі необхідності протистоїть випадковість то у суспільстві необхідність протистоїть свободі. Тут слід розуміти, що не закони – ворог свободи, а беззаконня, хаос, соціальна ентропія.

· Необхідність відбиває інваріантне, стале, те, що зберігається і впорядковане.

· Свобода – розвиток, виникнення нового, різноманітного, нових можливостей, але на грунті необхідності і водночас з розумінням того, що немає творчості без свободи.

· Необхідність відбиває наявне, показує яким є світ наразі.

· Свобода – майбутнє, те яким повинен і може стати світ.

Висновок: Розвиток людини і суспільства – це постійний процес переходу необхідності в свободу, і навпаки.

 

ІІІ.

У світоглядному плані філософія обґрунтовує певні концепції, які характеризують місце людини у світі, її призначення, природу й сутність.

Розуміють такі основні філософські напрями щодо тлумачення місця людини у світі:

· суб’єктивний ідеалізм – зводить життя людини до довільного впорядкування комплексу відчуттів;

· матеріалізм – вбачає призначення людини в пізнанні й насамперед перетворення реальної дійсності з метою пристосування її для задоволення людських потреб;

· об’єктивний ідеалізм – розглядає як особливе, головне творіння Бога, її призначення в поверненні в його лоно віддалений від нього і по грузлий в гріхах та чварах матеріальний світ.

· Дуалізм – постулює подвійність душі і тіла людини, їх паралельне існування, і розглядається як дві ознаки людської сутності.

Звідси погляд на людину як на істоту природну називається натуралізмом; як на істоту соціальну – соціологізмом; як на істоту духовну – спирітуалізмом. У поєднанні з різними рішеннями щодо призначення людини утворюється різноманітні варіанти філософської концепції людини: психологізм, конвенціоналізм, суб’єктивний антропологізм, натуралізм, соціалізм,

антропологічний матеріалізм, волюнтаризм, релігійний антропологізм, спіритуалістичний дуалізм.

Сучасна концепція людини – людина постає як цілісна єдність, в якій усі сторони та моменти взаємодіють і виступають як необхідні прояви тих чи інших моментів…

 

 

Тема№13

Філософія про природу та особливості релігійного світосприйняття.

План

I. Природа релігійного сприйняття світу. Релігія як соціально-історичний феномен.

II. Провідні релігії сучасного суспільства.

III. Особливості релігійної ситуації в Україні.

 

І.

Релігія – це цілісна система вірувань і обрядів, які відносяться до священних речей, які об’єднують в одну моральну общину, яка називається церквою всіх, хто їх дотримується.

В системі соціально-гуманітарних наук вивчають філософію релігії, і соціологію релігії та Богослов’я. Слід зазначити, що сучасні природничі науки також роблять свій внесок у розвиток релігії, наприклад дослідження феномену “Ноєвого ковчега”, який знайшли археологи на вершині гори Великий Арарат, дослідили фізики, хіміки, математики, інші представники наук і зробили висновок, що ймовірніше це і є Біблейський Ноєв Ковчег.

Панівне місце у вивченні особливостей релігійного світосприйняття посідає філософія релігії.

Її завдання:

1. збирає сторони та прояви релігії, намагається знайти їм спільний єдиний корінь, або ж виявити той наскрізний зв'язок, який численні елементи релігії поєднує в одне ціле;

2. всі аспекти релігії так чи інакше концентрує навколо людини, її становища в світі та її самоутвердження, само осмислення, самоусвідомлення.

Найважливіші особливості релігійного світосприйняття окреслюються рисами релігії:

• релігія, постає явищем виключно духовним, тобто притаманним лише людині;
• релігія виражає та позначає певні фундаментальні особливості людини та її відношення до дійсності;
• релігія передбачає, що дійсність для людини розпадається на видиму, проте неосновну, та другу, невидиму, але найбільш основну за суттю. Видима – це фізична, а невидима – священна, надзвичайна дійсність;
• в релігії природа людини, її сутність виражається цілісно тому часто стверджується, що осереддям релігійного почуття в людині постає серце.

Релігійне світосприйняття проявляється в системі релігійних обрядів, свят, церемоній та дій – релігійному культі.

Основні завдання релігійного культу:

· сприяє відродження віруючих в контакти із священними силами чи істотами;

· вводить віруючих у певний психологічний та емоційний стан;

· вводить релігійну людину за межі повсякденності продукує в ній відчуття перебування в особливому вимірі дійсності;

· з’єднує віруючих у єдину спільноту, громаду;

· певним чином організовує життя віруючих;

· засвідчує приналежність певної людини до якоїсь релігії.

 

 

 

 

 

Основні складові розвинених релігій:

• Сукупність ідей, знань, уявлень (догматика);
• Сукупність релігійних почуттів, етапів, переживань, емоцій.
• Сукупність ритуалів, обрядів, свят, церемоній (культів).
• Сукупність органів, організацій, закладів.
• Певний спосіб життя, його впорядкування та унормування.

Вихідні засади світових релігій.

Релігія	Християнство	Іслам	Буддизм
Священне джерело	Біблія	Коран	Тіпітака
Уявлення про Бога	Бог – абсолютний дух у 3-х особах.	Бог-Аллах, невиразимий єдинак, поза світність	Бог-Будда людина, що змогла здолати жагу життя.
Учення що світ	Створений Богом з нічого	Створений Аллахом	Світ видимий-марево
Життєве завдання людини	Спасіння душі	Бути відданою Богові	Досягнення нірвани
	Учення про хід історії	Історія йде до свого кінця, Страшного Судного дня	Історія йде до останнього Суду	Історія відносна, оскільки просвітлення можна здобути будь-коли.

 

ІІІ.

Сучасні соціологічні дослідження даною таку приблизно картину стану релігійної ситуації в Україні. (на другу половину90-х. рр. ХХ ст.).

60% віруючих – православні, серед яких 70% належать до УПЦ, московського патріарху інші 8% УАККЦ; 20% УПЦ Київського патріарху.

7% віруючих відносять себе до греко-католицької церкви;

2% - католики;

1% - ісламісти;

1% - протестанти;

1% - іудеї.

 

Тема№14