Формування основних підконтрольних показників

Ефективність управлінських рішень залежить від правильно сформованого переліку підконтрольних показників, що оцінюють діяльність підприємства. Перелік підконтрольних показників визначається на основі показників поточної діяльності підприємства, аналізу вузьких місць виробництва з урахування специфіки та особливостей підприємства.

Термін «підконтрольні показники» передбачає визначення посадових осіб, які здійснюють контроль за їх виконанням.

Таким чином, основними рівнями формування переліку підконтрольних показників повинні бути структурні підрозділи підприємства, менеджери яких здатні впливати на них.

Існує єдина точка зору щодо загальних принципів формування системи підконтрольних показників, а саме:

1). обмеженість кількості показників, тобто скорочення їх числа до найважливіших наочних та широко інтерпретучих;

2). багатофункціональність формулювання, тобто включення даних всього підприємства і за центрами відповідальності;

3). динамізація та перспективність, тобто дослідження показників в динаміці з метою представлення перспектив розвитку;

4). передбачуваність, тобто можливість передбачити негативність ситуацій або неправильність шляхів розвитку;

5). порівнювальність, тобто забезпечення умов для порівняльного аналізу показників у середині підприємства.

Принцип визначення переліку підконтрольних показників передбачає обов’язкову наявність цілей. Серед переліку підконтрольних показників звертає на себе увагу показник «cash-flow», під яким розуміють кошти, що зароблені власними силами підприємства. Найбільш простий спосіб його розрахунку полягає в сумуванні чистого прибутку та розрахункової амортизації звітного періоду. Цей показник характеризує фінансову силу підприємства та його платоспроможність. В зв’язку з цим щомісячне спостереження за ним дозволить контролювати вплив поточної виробничої діяльності на платоспроможність підприємства.

3. Метод «Директ - кост»

У основі методу лежить принцип розділення витрат організації на постійні і змінні, тобто залежність витрат від динаміки ділової активності організації.

Згідно даного методу планування і управлінський облік витрат здійснюється тільки в їх змінній частині, тобто тільки змінні витрати підлягають розподілу по відповідних калькуляційних статтях. При цьому постійні витрати в калькуляцію собівартості продукції не включаються і підлягають відособленому управлінському обліку з подальшим включенням в розрахунок фінансового результату організації за певний звітний період.

Процес калькуляції собівартості за методом «Директ-костінг» припускає вирішення наступних завдань:

- визначення центрів відповідальності;

- групування витрат відповідно до принципів методу і організація їх управлінського обліку;

- формування внутрішньої управлінської звітності;

- проведення аналізу показників внутрішньої управлінської звітності для обґрунтування управлінських рішень.

Послідовність операцій при калькуляції собівартості за змінними витратами можна представити у вигляді схеми (рис. 6.2).

 

Рис. 6.2. Послідовність визначення результату роботи підприємства за методом «Директ-кост»

 

Застосування методу Дірект-костінг передбачає складання дворівневого звіту про прибуток і збитки. Перший рівень звіту містить відомості про маржинальний дохід, другий про операційний прибуток.

Складений за методом «Директ-костинг» звіт про прибуток і збитки є ефективним інформаційним джерелом для проведення політики ціноутворення і управління витратами організації і концентрує особливу увагу керівництва організації на зміні маржинального доходу в цілому по підприємству та за певними найменуваннями продукції.

 

Контрольні запитання

1. Склад інструментарію оперативного контролінгу.

2. Принципи формування основних підконтрольних показників.

3. Метод «Директ - кост».

 

Лекція 7