Основна концепція контролінгу

Необхідно відзначити, що контролінг – це не та система, яка автоматично забезпечує успіх підприємства, звільняючи менеджерів від функцій управління. Основними компонентами концепції контролінгу є:

§ орієнтація на ефективну роботу організації у відносно довгій часовій перспективі – філософія дохідності;

§ формування організаційної структури, що орієнтована на досягнення стратегічних та тактичних цілей;

§ створення інформаційної системи, що адекватна завданням цільового управління;

§ групування завдань контролінгу на цикли, що забезпечує ітеративність планування, контролю виконання та прийняття коректуючих рішень.

Найбільш вагомими компонентами є філософія дохідності та склад завдань циклу контролінгу.

Філософія дохідності означає:

§ переважну орієнтацію мислення та дій робітників організації на рентабельність;

§ чітке розуміння контролю витрат та заходів, щодо їх зниження, як безперервного процесу;

§ гармонійне поєднання орієнтації на клієнтів і на дохід;

§ зв'язок системи стимулювання робітників з їх конкретним внеском в досягнення цілей підприємства (рентабельності);

§ синхронізацію цілей підприємства та власних цілей (власні дохід, кар’єра);

§ ріст суми активів підприємства як один з можливих заходів досягнення стратегічної мети;

§ безперервну оцінку клієнтів за критерієм дохідності, тобто знання того, скільки підприємство заробило на конкретному клієнті.

Цикл контролінгу включає ітеративні етапи планування, контролю виконання та прийняття коректуючих рішень.

Етап планування в межах циклу контролінгу здійснюється за технологією «зустрічних потоків»: спочатку планування здійснюється «зверху-вниз» (розробка методики планування, координація і деталізація планів за рівнями). Потім йде зустрічний потік «знизу-вгору». Внаслідок чого вирішується одне із завдань контролінгу – розробка методики коригування планових завдань, координація окремих планів та зведення їх в єдиний план підприємства.

Етап контролю відхилень плану від факту передбачає аналіз фактичних даних за величинами, що контролюються та розробку заходів щодо усунення небажаних відхилень. При цьому кожний робітник підприємства повинен діяти самостійно для усунення відхилень в межах визначеної йому компетенції. У випадку появи відхилень, що перевищують його компетентність, він звертається на більш високий рівень ієрархії управління.

Функції контролінгу

Виходячи з того, що суттю системи контролінгу є інтеграція окремих елементів функцій управління (обліку, аналізу, контролю, планування), даній системі властиві функції:

· інформаційна - вироблення контролінгової інформації для управління;

· аналітична - вироблення основних підконтрольних показників, що дозволяють оцінити ефективність роботи підприємства;

· планувальна - координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в межах короткострокового і довгострокового планування, складання бюджету, вироблення планової і цільової інформації;

· обліково-контрольна - зіставлення планових і фактичних величин для вимірювання й оцінки ступеня досягнення мети;

· коментуюча (специфічна функція контролінгу) - вироблення широкого спектру можливих шляхів реалізації намічених цілей з обґрунтуванням та коментарями кожного.

Специфічна функція контролінгу проявляється саме в тому, що не беручи участь у самому процесі управління, вона надає допомогу керівництву у самому прийнятті ефективних управлінських рішень.

Всі ці функції необхідно розглядати з позицій функціонального управління. В цьому випадку простежується залежність корисності функцій управління та приналежності контролінгу до реалізації кожної функції.

 

Види контролінгу

Контролінг є одним з основних елементів, що формують систему управління підприємством. Сучасний менеджмент поділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні і стратегічні. Отже, контролінг як система включає два основні аспекти (підсистеми): стратегічний і оперативний. Порівняльна характеристика даних видів контролінгу представлена в табл. 2.2.

 

Таблиця 2.2