Міжнародна торгівля: форми, структура, напрями. Протекціонізм і вільна торгівля

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу на основі міжнародного поділу праці.

Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів і послуг, чистого експорту, їх відношенням до валового національного продукту.

Причини виникнення міжнародної торгівлі:

1. Нерівний розподіл природних благ. Найперша з причин виникненняміжнародної торгівлі задана самою природою: вона полягає в нерівномірному розподілі природних ресурсів між різними країнами та народами.

2. Принцип абсолютної переваги. В пошуках відповіді на це запитання економічна наука спочатку звернула увагу на абсолютні відмінності в затратах на виробництво однакової продукції. Принцип абсолютної переваги полягає в тому, що країни виграють від торгівлі одна з одною, якщо кожна з них спеціалізується на виробництві товарів, які вона може виготовити з абсолютно меншою затратою ресурсів, ніж її торгівельні партнери.

3. Принцип відносної переваги полягає в тому, що кожній країні вигідніше експортувати ті товари, для яких ціна вибору в неї відносно нижче, ніж в інших країнах.

 

Об`єктивну необхідність торгівлі визначають два чинники:

1. Економічні ресурси (природні, людські, інвестиції тощо) розподіляються між країнами надзвичайно нерівномірно; країни відрізняються одна від одної рівнем забезпеченості економічними ресурсами.

2. Ефективне (з меншими витратами, більш доступне) виробництво різних товарів потребує специфічних технологій і комбінацій компонентів, якими країни володіють неоднаковою мірою, тобто науково-технічний рівень виробництва різний.

Переваги міжнародної торгівлі:

· долає обмеженість національної ресурсної бази;

· розширює ємність внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку із світовим;

· забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва;

· розширює масштаби виробництва, сприяє оновленню виробничих фондів, залученню інвестицій;

· впливає на економію витрат, поліпшення якості продукції до рівня світових стандартів.

Згідно з теорією порівняльних витрат, запропонованою Д. Рікардо, сукупний обсяг виробленої продукції досягне максимум тільки тоді, коли кожний товар, призначений для зовнішнього ринку, буде виготовлений з найменшими витратами. Заснована на принципі порівняльних переваг вільна торгівля дає можливість світовій економіці досягнути більш ефективного розміщення ресурсів, зростання виробництва і життєвого рівня населення.

Однією з головних форм зовнішньоекономічних зв’язків будь-якої країни є зовнішня торгівля.

Зовнішня торгівля – це торгівля між країнами, яка складається з вивезення (експорту) і ввезення (імпорту) товарів і послуг. Основними елементами зовнішньої торгівлі є експорт і імпорт.

Експорт – вивезення за межі країни товарів, послуг і капіталу для продажу з метою отримання доходу. Експортуючи свою продукцію, країна-експортер отримує можливість заробити іноземну валюту, за яку вона може придбати необхідні товари в інших країнах.

Імпорт – придбання в іноземного контрагента товарів із ввезенням їх у країну.

Не дивлячись на те, що вільна торгівля призводить до зростання економічного стану всіх країн – як експортерів, так і імпортерів, - на практиці міжнародна торгівля практично ніде і ніколи не розвивалась дійсно вільно без втручання держави. Історія міжнародної торгівлі водночас являє собою і історію розвитку, і вдосконалення протекціонізму.

Під зовнішньоторговельною політикою держави розуміють систему загальнодержавних засобів, спрямованих на оптимізацію торговельного та платіжного балансів країни, досягнення сталого економічного зростання та підвищення національної конкурентоспроможності на світовому ринку.

Ії головними напрямами виступають протекціонізм та фритредерство. В умовах виникнення на національному ринку товарного дефіциту держави придають переваги фритредерству, що сприяє збільшенню обсягів міжнародної торгівлі. Якщо на ринку виникає загроза надвиробництва або необхідність підтримки національного товаровиробника – держава вживає протекціоністські заходи.

Протекціонізм (від лат. protectio – буквально "прикриття") – державна економічна політика, суть якої є захист вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку фірм інших країн за допомогою встановлення різного типу відсторонень на імпорт. Державна політика протекціонізму реалізується на основі застосування системи інструментів тарифного і нетарифного регулювання. До інструментів тарифного регулювання відносять митний тариф, а до інструментів нетарифного регулювання – імпортні квоти, експортні субсидії та компенсаційні пільги, експортні податки, дискримінацію імпорту у межах митного союзу, антидемпінгові регулювання тощо.

Теорія митного тарифу. Ця теорія була сформульована неокласиками, які довели, що впровадження митного контролю негативно позначається на функціонуванні світового ринку – при застосуванні митного тарифу програє не лише країна, що його сплачує, але й країна, що його вводить. На думку неокласиків, можна досягти більш позитивних результатів при застосуванні інструментів нетарифного регулювання, але у деяких випадках є доцільним використання саме митного тарифу. Наприклад, застосування митного тарифу сприяє підтримці національного товаровиробника, і як наслідок - зростанню національного виробництва та зайнятості ресурсів.

Серед інструментів нетарифного регулювання у світовій практиці господарювання застосовуються:

1. Імпортні квоти – кількісні обмеження обсягів імпортованої продукції. Держава видає обмежену кількість ліцензій, що дозволяють ввезення забороняють не ліцензований імпорт. Якщо обсяг ліцензованого імпорту менший обсягу попиту на внутрішньому ринку, то квота не тільки зменшує обсяг імпорту, але й призводить до перевищення внутрішніх цін над світовими, за якими власники ліцензій купують товар за кордоном. У цьому випадку імпортні квоти аналогічні тарифним обмеженням.

2. Експортні субсидії та компенсаційні пільги – державні субсидії та пільги, що надаються експорторозширюючим галузям.

3. Експортний податок – податок, що впроваджується на експорт продукції.

4. Дискримінація імпорту у межах митного союзу – диференціація цін на продукцію країн учасниць митного союзу та країн, що не належать до складу митного союзу. Тим самим, за рахунок більш низької ціни віддається перевага продукції країн – учасниць митного союзу.

5. Антидемпінгове регулювання – заборона реалізації продукції за цінами нижче рівня світових цін.

Товарна біржа – особливий ринок, на якому здійснюється оптова тор­гівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону, республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістю торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред’явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови.

Головною метою діяльності товарних бірж стало наповнення товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарна біржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницьких структур, що зароджуються. За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарські організації з правом юридичної особи, які створюються союзом підприємців і торговців, щоб формувати оптовий ринок шляхом організованої й регульованої біржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів. Товарні біржі можуть створювати союзи, асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи.

Основними характеристиками товарної біржі є такі: створення на них сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки; укладання контрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавати великими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах; регулярність торгів, що допома­гає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавців й визначити базисні ринкові ціни; вільна купівля-продаж контрактів, коли покупець вільно обирає продавця, а продавець – покупця; дія вільних ринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту та пропонування; здійснення торгів за єдиними біржовими правилами; активна і безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів); наявність типізації контрактів і мінімальних партій поставок, що значно спрощує ведення.

Серед найбільших бірж світу передусім слід назвати «Чикаго Бордоф Трейд». Тут визначаються ціни та укладаються контракти на пшеницю, кукурудзу, овес, соєві, бобові, срібло, золото.

Найбільш важлива сфера міжнародної економіки – міжнародна торгівля товарами і послугами – регулюється декількома міжнародними організаціями, серед яких головна роль належить Світовій організації торгівлі (СОТ). Сьогодні СОТ – законодавча та інституційна основа міжнародної торгової системи, механізм багатостороннього узгодження та регулювання політики країн-членів у сфері торгівлі товарами та послугами врегулювання торгових спорів і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації. Найбільш важливі принципи, на яких базується багатостороння світова торгова система, такі:

- торгівля без дискримінації;

- лібералізація міжнародної торгівлі;

- застосування заходів, що обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ;

- передбачуваність торгової політики.