Населення фракійського гальштату:культура Ґава-Голігради.

Назва "Ґава" походить від культури Ґава у північно-східній Угор­щині, "Голігради" — від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині. В Україні пам'ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Іва­но-Фран­ківсь­кій, Закарпатській, пів­ден­ній частині Львівської областей. Існувала в ХІ—VIII ст. до н. е.

Відомо понад 100 поселень, 6 городищ, 21 скарб. Городища виявлені біля сіл Лисинички та Нижнє Кривче на Тернопільщині. Городище біля с. Лисинички займало 160 га, збереглися вал і рів. Для поховального обряду (Сопіт) характерне трупо спалення і поховання решток у глиняних посудинах (урнах). З речей матеріальної культури переважає глиняний ліпний посуд (горщики, глечики, миски) з лощеною поверхнею, крем'яні, кам'яні і кістяні знаряддя. Багато бронзових знарядь — сокир (кельтів), серпів, наверш списів, браслетів та інших прикрас.

Найвідоміші скарби: Михалківський (тепер с. Михалків Тернопільської області) скарб золотих речей, Грушківський (с. Грушки на Івано-Франківщині) скарб бронзових речей (серпів, кельтів, мечів, кинджалів, прикрас). В с. Лоєва на Івано-Франківщині знайдено залишки соляних шахт і солеварного виробництва. Основу соціального життя становили розвинені родопатріархальні відносини, виділилась багата родоплемінна верхівка. В духовній культурі панували традиційні релігійні уявлення, тобто віра в священну силу вогню, культ сонця. Пізні групи населення культури фракійського гальштату взяли участь у формуванні місцевих етнічних груп, що належали до фракійців.

17)Черняхівська культура та її значення в історії України.Черняхівська культура — археологічна культура у 100–500 роках. Поширена на території лісостепового Подніпров'я між Дінцем і Дністром та Прутом і вздовж Буга, а також на південному сході Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. Деякі історики (зокрема, Пауль Райнеке) пов'язують її із державою готів.Перші старожитності черняхівської культури були відкриті для науки практично одночасно у різних країнах. У 1899 та 1901 рр. у селі Ромашки, та у 1900 р. у селі Черняхів Київської губернії Вікентій Хвойка провів розкопки «полів поховань», друге з яких і дало назву типу пам'яток. У 1898–1899 рр. польський археолог К. Гадачек розкопав поселення Неслухів у верхів'ях Західного Бугу. Невдовзі, у 1903 р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана (сучасна назва Синтана де Муреш) у Трансільванії.Пам'ятки черняхівської культури — безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Осілі хліборобоскотарські племена черняхівської культури жили у великих неукріплених поселеннях. Поряд з цим відомі черняхівські городища (Городок, Олександрівка, Башмачка).Населення займалося також різними ремеслами, було розвинене бронзоливарство, залізообробка, ювелірство та гончарство. Посуд вироблявся переважно на гончарському колі. Була розвинена торгівля з римськими колоніями, звідки імпортувалися амфори, скляні кубки, глиняний посуд; у торговельних операціях вживалися римські монети.Більшість дослідників вважає, що черняхівська культура створена племенами різного етнічного походження (даки, сармати, германці, скіфи, анти або венеди), про яких згадують стародавні автори на території поширення цієї культури. Черняхівська культура була знищена найправдоподібніше навалою гунів в кінці IV ст.Найвідоміші пам'ятки черняхівської культури на території України: Черняхівський та Ромашківський могильники, Жуківецьке і Ягнятинське поселення. Найдавнішою пам'яткою черняхівської культури на півдні України, є могильник Каборга, розташований на березі Березанського лиману, біля села Осетрівка Очаківського району Миколаївської області. Черняхівська культура — одне з найяскравіших культурно-історичних-утворень першої половини І тис. н. е. на південному сході Європи. В період свого розквіту, який припадає на III — IV ст., вона обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони Польщі, Румунії, Росії. За підрахунками Є. Махно, лише в Україні відкрито близько З тис. поселень і могильників цієї культури, де виявлено сотні жител, тисячі поховань, здійснених за обрядом трупоспалення Всі дослідники черняхівської культури зазначають наявність спільних рис, властивих її носіям: розвинуту економіку, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й місцеві особливості — в поховальному обряді, кераміці, житлобудівництві, що дало підстави виділити три локальні групи черняхівських пам'яток, пов'язані з певними регіонами: Північно-Західним Причорномор'ям, межиріччям Дністра, Пруту й Дунаю, лісостеповою зоною України (В. Баран).Відмінності матеріальної та духовної культури пояснюються неоднорідністю етнічного складу черняхівської людності, куди входили іраномовні скіфи та сармати, які переважали в Північному Причорномор'ї; фракійці — гети й даки, що мешкали в межиріччі Дунаю та Дністра, де відчувався також сарматський вплив; східнослов'янські антські племена, пов'язані з лісостеповою зоною України; готи — східногерманське плем'я, сліди перебування котрого виявлено в Західній Волині, верхів'ях Південного Бугу, а також в окремих регіонах Північного Причорномор'я.

20)Культура карпатських курганів У Прикарпатті з черняхівською сусідила культура, що дістала свою назву завдяки характерним поховальним пам'яткам. Вона охоплює перед гірські області Східних Карпат — вузьку смуту, що тягнеться уздовж гір, між Карпатами і верхів'ями Дністра, Серета і Пруту (рис. 11). До цієї групи близькі однотипні могильники Східної Словаччини.В окрему культуру виділена М. Ю. Смішком у 1960 p., хоча перші кургани були розкопані ще наприкінці XIX ст. їх дослідження здійснювали М. Ю. Смішко, Б. О. Тимощук, В. М. Цигилик та ін. Пізніше поряд із курганами було виявлено ряд поселень, розкопки яких вели Б. О. Тимощук, Л. В. Вакуленко та В. Г. Котигорошко. В цілому досліджено 10 поселень і 30 могильників (близько 150 поховань).Усі поселення не укріплені, розташовані на мисах чи похилих схилах. Здебільшого їх площа не перевищує 2—3 га, хоча деякі з них тягнуться уздовж гірських річок та струмків на відстань до 1 км. Інтенсивні розкопки велися на поселеннях Глибока і Гореча II, тут досліджено відповідно 16 і 13 жител.Житла представлені як наземними, так і заглибленими в землю будівлями. Наземні будівлі мали прямокутну форму і каркасно-глинобитну конструкцію, їхні розміри — 12—40 м2. Менш поширеними були напівземлянки, площа яких становила 9—12 м2, глибина 0,5—0,9 м. Кількість таких будівель зростає на заключному етапі існування культури, що зумовлювалося, очевидно, посиленням контактів із черняхівським населенням Середнього Подністров'я.На поселеннях виявлені також господарські споруди, ями-льохи та вогнища просто неба. У Печеніжині та Голині відкриті двоярусні гончарські горни, аналогічні черняхівським, а в Пилипах — комплекс ям-зерносховищ, де знайдено чимало обгопілих злаків.Могильники розташовані на вершинах узгір'їв та високих берегах річок. Вони налічують від 5-20 до 60-100 насипів. Кургани мають куполоподібну форму заввишки 1-1,5 м, діаметр - 10-12 м. Обряд поховання відрізняється від культур "полів поховань". Як правило, це кремації, здійснені на місці. У більшості випадків на горизонті під насипом виявлені рештки вогнища на площі 10—50 м², а також численні уламки перепаленої кераміки.Простежені залишки земляних, кам'яних та дерев'яних підкурганних конструкцій, а також кільцеві рови діаметром 4—7 м. Кальциновані кістки найчастіше складали в одну велику або кілька ямок. Приблизно у третині курганів кістки залишалися на вогнищі чи були зібрані в окремі купки. Трапляються також поховання в урнах, які інколи накривали кам'яною плиткою чи покришкою. Поховальний інвентар складався з посудин-приставок, яких іноді налічувалося близько десятка. У двох випадках зафіксовано поліхромні скляні кухлі римської роботи. У більшості випадків у курганах знаходять одну-дві речі. Це предмети убрання (фібули, пряжки, намиста) та особисті речі (знаряддя праці, кістяні гребінці, монети).Керамічний комплекс культури складається з гончарної та ліпної кераміки. Ліпний посуд переважає на поселеннях, де, як правило, його частка сягає 90 %. Він, своєю чергою, поділяється на груболіпний кухонний (опуклобокі горщики, інколи прикрашені наліпними шишечками, валиками тощо, та лійчасті кухлі з масивною ручкою) і столовий (конічні миски, чаші на високій ніжці). Гончарна кераміка здебільшого присутня на могильниках. Це, в основному, миски і горщики на кільцевому піддоні, глеки, чаші на високій ніжці. Із грубого керамічного тіста виготовлялися опуклобокі кухонні горщики та великі корчаги (рис. 16). У курганах та на поселенні Глибока виявлено пізньоантичні амфори.Характерними ознаками культури є залізні та бронзові фібули, серед яких переважають арбалетоподібні (одно- та двочленні), а також своєрідні двопластинчасті. Серед прикрас і деталей убрання — металеві пряжки, шийні гривні та підвіски, скляні, бурштинові та сердолікові намистини. Поодинокі знахідки зброї представлені наконечниками списів, стріл, деталями щитів та кількома шпорами і вудилами. Знаряддя праці репрезентують залізні наральник, серпи, ножі, кам'яні жорна та бруски, глиняні пряслиця, грузила та ін. Серед побутових речей — ключі від замків та рогові багаточасні гребені.Культура карпатських курганів, як і черняхівська, належить до "культур римських впливів". їй також властива велика кількість імпортних речей, характерний набір прикрас і знарядь, місцеве виробництво гончарного посуду, хоча останній відрізняється від черняхівського деякими специфічними рисами. Хронологічні рамки культури за знахідками фібул, амфор, монет, скляних кухлів досить чітко визначаються у межах III — початку V ст. н.е.На думку більшості дослідників, носії культури карпатських курганів являли собою змішану етнічну групу, в якій переважав фракійський (гето-дакійський) компонент. На фінальній стадії черняхівської культури пам'ятки типу Черепин поширюються з Дністра на правий берег Пруту, в область культури карпатських курганів. Мабуть, карпатське населення було одним із останніх уламків "вільних даків", котрі зберегли самобутність серед германських племен, але не встояли перед слов'янською асиміляцією.

21)Київська культура У Прикарпатті з черняхівською сусідила культура, що дістала свою назву завдяки характерним поховальним пам'яткам. Вона охоплює перед гірські області Східних Карпат — вузьку смуту, що тягнеться уздовж гір, між Карпатами і верхів'ями Дністра, Серета і Пруту (рис. 11). До цієї групи близькі однотипні могильники Східної Словаччини.В окрему культуру виділена М. Ю. Смішком у 1960 p., хоча перші кургани були розкопані ще наприкінці XIX ст. їх дослідження здійснювали М. Ю. Смішко, Б. О. Тимощук, В. М. Цигилик та ін. Пізніше поряд із курганами було виявлено ряд поселень, розкопки яких вели Б. О. Тимощук, Л. В. Вакуленко та В. Г. Котигорошко. В цілому досліджено 10 поселень і 30 могильників (близько 150 поховань).Усі поселення не укріплені, розташовані на мисах чи похилих схилах. Здебільшого їх площа не перевищує 2—3 га, хоча деякі з них тягнуться уздовж гірських річок та струмків на відстань до 1 км. Інтенсивні розкопки велися на поселеннях Глибока і Гореча II, тут досліджено відповідно 16 і 13 жител.Житла представлені як наземними, так і заглибленими в землю будівлями. Наземні будівлі мали прямокутну форму і каркасно-глинобитну конструкцію, їхні розміри — 12—40 м2. Менш поширеними були напівземлянки, площа яких становила 9—12 м2, глибина 0,5—0,9 м. Кількість таких будівель зростає на заключному етапі існування культури, що зумовлювалося, очевидно, посиленням контактів із черняхівським населенням Середнього Подністров'я.На поселеннях виявлені також господарські споруди, ями-льохи та вогнища просто неба. У Печеніжині та Голині відкриті двоярусні гончарські горни, аналогічні черняхівським, а в Пилипах — комплекс ям-зерносховищ, де знайдено чимало обгопілих злаків.Могильники розташовані на вершинах узгір'їв та високих берегах річок. Вони налічують від 5-20 до 60-100 насипів. Кургани мають куполоподібну форму заввишки 1-1,5 м, діаметр - 10-12 м. Обряд поховання відрізняється від культур "полів поховань". Як правило, це кремації, здійснені на місці. У більшості випадків на горизонті під насипом виявлені рештки вогнища на площі 10—50 м², а також численні уламки перепаленої кераміки.Простежені залишки земляних, кам'яних та дерев'яних підкурганних конструкцій, а також кільцеві рови діаметром 4—7 м. Кальциновані кістки найчастіше складали в одну велику або кілька ямок. Приблизно у третині курганів кістки залишалися на вогнищі чи були зібрані в окремі купки. Трапляються також поховання в урнах, які інколи накривали кам'яною плиткою чи покришкою. Поховальний інвентар складався з посудин-приставок, яких іноді налічувалося близько десятка. У двох випадках зафіксовано поліхромні скляні кухлі римської роботи. У більшості випадків у курганах знаходять одну-дві речі. Це предмети убрання (фібули, пряжки, намиста) та особисті речі (знаряддя праці, кістяні гребінці, монети).Керамічний комплекс культури складається з гончарної та ліпної кераміки. Ліпний посуд переважає на поселеннях, де, як правило, його частка сягає 90 %. Він, своєю чергою, поділяється на груболіпний кухонний (опуклобокі горщики, інколи прикрашені наліпними шишечками, валиками тощо, та лійчасті кухлі з масивною ручкою) і столовий (конічні миски, чаші на високій ніжці). Гончарна кераміка здебільшого присутня на могильниках. Це, в основному, миски і горщики на кільцевому піддоні, глеки, чаші на високій ніжці. Із грубого керамічного тіста виготовлялися опуклобокі кухонні горщики та великі корчаги (рис. 16). У курганах та на поселенні Глибока виявлено пізньоантичні амфори.Характерними ознаками культури є залізні та бронзові фібули, серед яких переважають арбалетоподібні (одно- та двочленні), а також своєрідні двопластинчасті. Серед прикрас і деталей убрання — металеві пряжки, шийні гривні та підвіски, скляні, бурштинові та сердолікові намистини. Поодинокі знахідки зброї представлені наконечниками списів, стріл, деталями щитів та кількома шпорами і вудилами. Знаряддя праці репрезентують залізні наральник, серпи, ножі, кам'яні жорна та бруски, глиняні пряслиця, грузила та ін. Серед побутових речей — ключі від замків та рогові багаточасні гребені.Культура карпатських курганів, як і черняхівська, належить до "культур римських впливів". їй також властива велика кількість імпортних речей, характерний набір прикрас і знарядь, місцеве виробництво гончарного посуду, хоча останній відрізняється від черняхівського деякими специфічними рисами. Хронологічні рамки культури за знахідками фібул, амфор, монет, скляних кухлів досить чітко визначаються у межах III — початку V ст. н.е.