Господарство середнього палеоліту

Мова сильно вплинула на повсякденний побут кроманьйонців, дозволяючи домогтися кращій організації праці і взаєморозуміння. Це істотно прискорила темпи розвитку людського суспільства. З того часу швидкість змін в житті людей буде постійно зростати - це було закладено в самій природі людини розумної. Найважливішими факторами зявилися здатність розуму пізнавати світ і бажання вдосконалити його.Найбільшим відкриттям кроманьйонців, зробленому на самому початку середнього палеоліту стало штучне добування вогню. Вогонь добували тертям двох шматків деревини або висікання іскри з кременю. Оволодіння вогнем остаточно виділило людини з тваринного світу і означало поворот в господарському житті.Починає вдосконалюватися камяна техніка, зокрема, зявляється досить складна техніка ретуші; знаряддя праці стають більш чіткими і диференційованими.Отже, у період середнього палеоліту на землі існували паралельно два види людей - тупиковий, представлений неандертальцями, і перспективний, представлений кроманьйонцями; по всій видимості, вони взаємно винищували і схрещувалися між собою. Поступово нащадки «Єви» і «Адама» витісняють своїх попередників. Ера неандертальців наближалася до завершення - в кінці середнього палеоліту їх багаття згасли.

2) Духовна культура епохи пізнього палеоліту,образотворче мистецтво.

Однією з найвизначніших особливостей епохи пізньо­го палеоліту було виникнення найдавнішого прикладного мистецтва. Під час археологічних розкопокв Мізині знайдено ма­монтові бивні і кістки з викарбуваними візерунками. Серед знахідок виявлено унікальні браслети, вирізані з бив­ня мамонта. Один з них — суцільний, другий складається з п'яти окремих пластин. Обидва покриті складними різьб­леними геометричними узорами. Внаслідок помилок археологів українські візерунки понад сто років тому названо грецькими. Вчені схильні вважати, що пелазги-трипільці, які жили на землях Укра­їни і пізніше переселились на територію Греції, занесли туди це мистецтво, де його й було виявлено.
До творів мистецтва слід також віднести розфарбовані червоною вохрою кістки мамонтів з мізинського та межиріцького жител. Велику цінність становить знахідка в Межирічі уламка бивня з різним складним малюнком, на якому зображено план самого Межиріцького поселення з чотирма житлами і вогнищами в них. Найпоширенішим видом палеолітичного образотворчо­го мистецтва були жіночі статуетки. Особливо цікаві фі­гурки зі стоянки Мізин. У пізньому палеоліті вперше з'являються прикраси у вигляді різноманітних підвісок з бивня мамонта, зубів тва­рин, черепашок морських та річкових молюсків, буршти­ну, белемнітів. їх використовували як намисто та нашива­ли на одяг.
Певного розвитку набули й інші види мистецтва — му­зика, обрядовий танок. Так, на Мізинській стоянці знайде­но комплект шумових музичних інструментів, що складав­ся з п'яти окремих пластин, вирізаних з бивня мамонта і прикрашених ялинковим орнаментом. Цей набірний шумо­вий браслет належить до найдавніших звукових інструментів типу кастаньєт.
Орнаментовий череп мамонта вико­нував роль барабана. Кістяні флейти знайдено на стоянці Молодова V. На стоянці Гагаріно виявлено жіночі статует­ки в позі танцю. Олександр Знойко в книжці «Міфи Київської землі та події стародавні» пише, що В ті часи наші далекі предки знали сім звуків октави й досить майстерно грали, ство­рюючи навіть оркестри.
Мистецтво в епоху пізнього палеоліту було пов'язане з магією та іншими видами первісної релігії. Насічки, ямки, лінії на кістках, розташовані в певному порядку, свідчать про наявність у давніх людей абстрактного мислення і вміння рахувати.
Таким чином, у палеолітичну епоху люди досягли від­носно високого рівня матеріальної і духовної культури. Населення України у часи палеоліту мало багато спіль­ного з населенням Західної Європи — півдня Франції, Пі­ренеїв, Швейцарії, Баварії: і антропологічний тип, і техніка виготовлення знарядь праці, і побут, і мистецтво, і релігій­ні погляди.
З палеоліту оформлюються дві групи європей­ських культур: північно-нордійська і кельтсько-дунайсько-українська. Остання розгорталася на землях Європи від Пі­ренеїв, охоплюючи південь Франції, Швейцарію, Чехію, Бі­лорусію, Україну.

Неолітична революція

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.Культурне пристосування до життя у післяльодовикових природних умовах спочатку вилилося в активізацію збиральництва. На території Східного Середземномор'я і Малої Азії вперше виникла й одержала поширення практика розведення тварин і культивування рослин. З рослин це полба, пшениця, ячмінь, сочевиця, тобто ті рослини, які вимагали винайдення певних навичок готування, щоб бути уживаними до їжі. Першими продуктивними домашніми тваринами були вівця й коза, велика рогата худоба була приручена згодом. Зрозуміло, що всі ці нові явища мали значні соціальні і культурні наслідки. Коли виробництво їжі одержало широке розповсюдження і в людей з'явилися постійні її запаси, суспільство одержало можливість у широких масштабах перейти до стійкої осілості. У людей зникла необхідність щохвилини думати про те, чим угамувати голод, постійно слідувати за стадами диких тварин у їх сезонних пересуваннях чи залежати від термінів дозрівання плодів диких рослин.З переходом до виробництва продуктів харчування людина одержала вільний час, тому не дивно, що виникли нові види ремесла: ткацтво, обробка обсидіану (вулканічного скла) і початки металургії. В епоху неоліту люди також навчились обпалювати глину, перетворюючи її в особливу речовину (кераміку) з метою надання виробам з неї твердості, міцності, водонепроникності, вогнестійкості. Освоєння виробництва кераміки стало одним з найважливіших досягнень людини у боротьбі за існування. Варіння їжі в глиняному посуді дозволило істотно урізноманітнити раціон. Поява кераміки стала однією з основних ознак неолітичної епохи. Більше того, цей винахід знаменує справжню революцію, подію величезної ваги у розвитку людства. Адже до цього людина використовувала тільки дане їй у готовому вигляді природою — обпалюючи ж глину, вона створювала новий, невідомий у природі матеріал. Також кераміка мала велике значення і в розвитку естетичного почуття: прикрашаючи вигадливим узором виготовлені нею посудини, людина поступово вдосконалила мистецтво орнаменту, відмічене все більшою геометричною стрункістю, ритмом барв і ліній, народжених її творчим натхненням.У результаті всього цього населення Землі колосально зросло, різко розширилася і сфера природокористування. Виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в якому поряд з родовими велику роль відіграють сусідські і територіальні відносини. Утверджується патріархат: голови патріархальних родів не тільки здійснюють владу над родичами, але й беруть участь в управлінні племенем. З'являється інституція племінного вождя, що виконує функції військово-політичного управління. У кінці епохи починається обробка металів (золота, срібла, міді), тому останній період неоліту (IV-ІІІ тис. до н.е.) називають мідним віком — енеолітом.