Зміна ролі письма у навчанні іноземної мови.

Прихильники комунікативного підходу спочатку розглядали писемне мовлення лише як засіб навчання говоріння, аудіювання, читання, що зумовлено специфікою цього виду мовленнєвої діяльності та меншим розповсюдженням його в побуті порівняно з усним мовленням, і обмежували формування комунікативної компетенції учнів написанням листа другу із-за кордону.

Значення писемного мовлення у світовій методичній науці зросло в середині 80-х років XX ст., спочатку в методиці навчання рідних мов, потім — іноземних. Це обумовлено не тільки новими даними лінгвістики, психології та психолінгвістики, а й зміною в суспільстві, засобів масової комунікації. З появою комп'ютера, телефаксу та електронної пошти писемне мовлення стало більш актуальним засобом спілкування людства.

В методичній літературі існують різні підходи до трактування терміну «письмо».

v Письмо		У вузькому значенні	- це техніка використання графічної та орфографічної систем мови як знакових систем фіксації мовлення, що уможливлюють передавання інформації на відстані і закріплення її в часі.
У широкому значенні	- це специфічний, активний, продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який передбачає уміння кодувати інформацію з урахуванням графічного каналу зв'язку; - спосіб формування і формулювання думки в письмових мовних знаках.

v Підходи до ролі П і ПМ у навчанні іноземної мови:		1.Писемне мовлення є ефективним засобом поглибленого вивчення іноземної мови за відсутності іншомовного середовища.
	2. Писемне мовлення сприяє:	v розвитку відчуття мови, v спонукає до пошуку мовних засобів відповідно до ситуації спілкування, жанру мовлення, v поглиблює знання про соціокультурні і оціночні конотації слова (його фон), правильну сполучуваність мовних засобів, v розвиває лінгвістичну інтуїцію.
	3.Письмо є одним із найважливіших каналів пізнання іноземної культури.
	4.Використання письма має свої методичні переваги: у процесі письма задіяні всі аналізатори, усі види відчуттів, тому воно покращує запам'ятовування під час закріплення лексичних та граматичних навичок.

· Письмо супроводжує процеси навчання аудіювання, говоріння та читання, дає змогу залучати до роботи одночасно всіх учнів класу, дає змогу здійснювати індивідуальний контроль їх навичок та вмінь, учить самоконтролю і самокорекції.

v У сучасній методиці ПМ:

s Засіб навчання. s Засіб, спосіб спілкування відповідно до досягнення програмного рівня знань і кінцевої практичної мети.

v Уміння писати є комплексним і охоплює навички:		s Каліграфії.
	s Орфографії.
	s Лексичні та граматичні навички.
	s Побудови письмового висловлювання-композиції (основна частина і кінцівка).

Уміння писати формується поступово протягом усього шкільного курсу паралельно з вивченням граматичних одиниць і супроводжує писемне мовлення як вид мовленнєвої діяльності і інші види МД в якості засобу контролю і опори при монологічному говорінні.