Прихильники комунікативного підходу спочатку розглядали писемне мовлення лише як засіб навчання говоріння, аудіювання, читання, що зумовлено специфікою цього виду мовленнєвої діяльності та меншим розповсюдженням його в побуті порівняно з усним мовленням, і обмежували формування комунікативної компетенції учнів написанням листа другу із-за кордону.
Значення писемного мовлення у світовій методичній науці зросло в середині 80-х років XX ст., спочатку в методиці навчання рідних мов, потім — іноземних. Це обумовлено не тільки новими даними лінгвістики, психології та психолінгвістики, а й зміною в суспільстві, засобів масової комунікації. З появою комп'ютера, телефаксу та електронної пошти писемне мовлення стало більш актуальним засобом спілкування людства.
В методичній літературі існують різні підходи до трактування терміну «письмо».
| v Письмо |  
|  У вузькому значенні
| - це техніка використання графічної та орфографічної систем мови як знакових систем фіксації мовлення, що уможливлюють передавання інформації на відстані і закріплення її в часі. |
 У широкому значенні
| - це специфічний, активний, продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який передбачає уміння кодувати інформацію з урахуванням графічного каналу зв'язку; - спосіб формування і формулювання думки в письмових мовних знаках. |
v
Підходи до ролі П і ПМ у навчанні іноземної мови: | 1.Писемне мовлення є ефективним засобом поглибленого вивчення іноземної мови за відсутності іншомовного середовища. | ||||
2.  Писемне мовлення сприяє:
| v розвитку відчуття мови, v спонукає до пошуку мовних засобів відповідно до ситуації спілкування, жанру мовлення, v поглиблює знання про соціокультурні і оціночні конотації слова (його фон), правильну сполучуваність мовних засобів, v розвиває лінгвістичну інтуїцію. | ||||
| 3.Письмо є одним із найважливіших каналів пізнання іноземної культури. | |||||
| 4.Використання письма має свої методичні переваги: у процесі письма задіяні всі аналізатори, усі види відчуттів, тому воно покращує запам'ятовування під час закріплення лексичних та граматичних навичок. |
· Письмо супроводжує процеси навчання аудіювання, говоріння та читання, дає змогу залучати до роботи одночасно всіх учнів класу, дає змогу здійснювати індивідуальний контроль їх навичок та вмінь, учить самоконтролю і самокорекції.
v   У сучасній методиці ПМ:
| s Засіб навчання. s Засіб, спосіб спілкування відповідно до досягнення програмного рівня знань і кінцевої практичної мети. |
v     Уміння писати є комплексним і охоплює навички:
| s Каліграфії. | |
| s Орфографії. | ||
| s Лексичні та граматичні навички. | ||
| s Побудови письмового висловлювання-композиції (основна частина і кінцівка). |
Уміння писати формується поступово протягом усього шкільного курсу паралельно з вивченням граматичних одиниць і супроводжує писемне мовлення як вид мовленнєвої діяльності і інші види МД в якості засобу контролю і опори при монологічному говорінні.
