V Психолінгвістична природа мовлення

v Операції та дії за утворюючою функцією знаку	v Операції і дії за пізнавальною функцією знаку
Породження мовлення	Сприйняття мовлення
Психолінгвістична природа мовлення
v Відбір операцій і дій за лінгвістичними знаками	v Визначення типології труднощів оволодіння операціями і діями	v Встановлення послідовності оволодіння операціями і діями

ô Процес породження мовлення, його характеристика

(таблиця запозичена із посібника М.Я. Дем’яненко “Основы общей методики обучения иностранным языкам”. -

Киев: Высшая школа, 1976. – С. 34)

Породження мовлення Породження мовленнєвого повідомлення поділяється на три етапи за набором і послідовністю операцій формування і формулювання думки у звуковому і графічному коді

ô Процес сприйняття мовлення, його характеристика

ô Сприйняття мовлення

Психологічний процес, результатом якого є розуміння і подальша переробка інформації. В основі сприйняття лежить впізнання, тобто співвідношення образу предмета, що сприймається, з еталоном, що зберігається у довготривалій пам’яті, через блок звірення кори головного мозку.

ô Етапи формування навичок і умінь сприйняття на слух і при читанні		1-й – Це слухо-м’язові або зорово-м’язові відчуття, які викликані артикулемами і графемами, які синтезуються в слова, і які організовані за певною структурною схемою речення.
	2-й – Слова співвідносяться з поняттями через їх значення, встановлюються зв’язки між словами в реченні та визначаються їх функції.
	3-й етап – Виявляється зміст мовленнєвого повідомлення і розкривається задум відправника мовлення.

v Психолінгвістичні передумови взаємозв’язку і взаємообумовленості в навчанні видів мовленнєвої діяльності

		Канал усної комунікації
	Говоріння		Аудіювання
	Продукція		Рецепція
Продукція				Рецепція
	Породження		Сприйняття
	Письмо		Читання
		Канал письмової комунікації

v Характеристика зовнішнього мовлення

ô Основні характерні риси зовнішнього мовлення	s Основні ознаки спілкування зовнішнього мовлення		Озвученість
	Адекватність
	Емоційне забарвлення
s Генетичний розвиток зовнішнього і внутрішнього мовлення
s Оволодіння іншомовною діяльністю йде від зовнішнього мовлення аудіювання, читання - до внутрішнього - інтеріоризація мовлення. При говорінні і письмі навпаки – від внутрішнього мовлення до зовнішнього – тобто має місце процес ектеріоризації мовлення.

ô Внутрішнє мовлення і його характерні риси

s Цим видом мовлення людина користується, коли вона думає, втілює свої думки в мовленнєві формули s Цей вид мовлення не супроводжується озвученням, не має своєї граматичної і стилістичної структури s Внутрішнє мовлення характеризується еліптичністю, предикативністю, воно будується за типом плану тексту,або навіть лише його назви s Внутрішньому мовленню характерна згорнутість s Внутрішнє мовлення може приймати більш розгорнуті форми і супроводжуватися активністю мовленнєвих органів, діяльністю губ, язика, шепотом така форма внутрішнього мовлення називається промовлянням s Внутрішнє мовлення пов’язано з мисленням, але не тотожне йому s Воно супроводжує всі види мовленнєвої діяльності, але структура і техніка змінюються в залежності від її функції в кожному вигляді мовленнєвої діяльності. Найбільш схематичне і згорнуте внутрішнє промовляння – при аудіюванні і при швидкому читанні; більш розгорнуте – при діалогічному спілкуванні, найбільш розгорнуте – у письмовому мовленні. Проміжне положення займає усний монолог, який характеризується організованістю і повнотою не тільки окремих його частин, а й всього монологу в цілому.