Україна в світових міграц.процесах. Причини і сучасний стан

I. Міжнародні міграційні процеси регулюються країнами, котрі беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю та регу­люванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду і виїзду іноземних трудящих.

Функції міждержавного та внутрідержавного розподілу робочої сили: виз­начення обсягу та структури міграційних потоків виконують: міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи (наприклад МОП).

Вербування іноземної робочої сили здійснюється нині, як пра­вило, за допомогою створених за кордоном державних вербуваль­них комісій, до функцій яких входить ретельний відбір канди­датів для роботи на підприємствах своєї країни з урахуванням їх віку, здоров'я, кваліфікації.

Слід розрізняти:

І. Міжнародне адміністративно-правове рег-ня, яке передбачає: встановлення правових норм, установлення міграційних квот, установлення рамок можливостей мігрування.

ІІ. Міжнародне економічне регулювання, полягає в: встановлені митних внесків чи бар’єрів, встановлення відповідних базових ставок., рег-ня з/п мігрантів, запровадження штрафних ставок.

Міжнародне рег-ня:

1. Одностороннє – це держ. рег-ня міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами.

2. Двостороннє – це рег-ня міграційних процесів на основі двосторонніх держ. угод.

3. Багатостороннє – це рег-ня яке бізується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальноосвітньому рівні, а також на домовленостях, які приймаються у межах окремих інтернаціональних групувань.

II. Регулюванням міжнародної міграції робочої сили займається також Міжнародна організація праці (МОП). Вона функціонує у складі ООН і включає понад 150 держав, у тому числі і Україну.

Цілі МОП: сприяти забезпеченню повсюди соціальної справед­ливості для трудящих; встановлю-ва­ти міжнародні трудові стандарти, здійснювати широку програму технічного співробітниц­тва з метою надання допомоги урядам в ефективному проведенні такої політики на практиці; здійснювати професіональну підго­товку й навчання та проводити дослідницьку роботу.

Однією з її найбільш важливих функцій єприйняття конвенцій та рекомендацій (їх існує понад 300), що встановлюють міжнародні трудові стандарти у таких галузях, як свобода асоціацій, заробітна плата, тривалість робочого дня та умови праці, винагорода трудящих за працю, соціальне страхування, оплачувана відпустка, охорона праці, служба наймання робочої сили та робоча інспекція.

У разі недотримання міжнародних конвенцій країною-членом МОП, це питання тристоронньої комісії може бути винесено на розгляд в у Міжнародному Суді

Нині Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава — експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні.

Серед країн, в які спрямовані потоки трудової міграції з Украї­ни — Росія, Польща, Чехія, Італія, Греція, Кіпр, а останнім часом — і Німеччина, Португалія, Іспанія та інші розвинені країни Західної Європи.

У нашій країні працевлаштовуються громадяни з Росії, Молдо­ви, Китаю, В'єтнаму, Туреччини переважно у сфері торгівлі, послуг тощо, в той час як українці за кордоном — у промисловості, будів­ництві, сільському господарстві.

Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спе­ціалісти. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підго­товлених на сучасному рівні молодих спеціалістів.

Водночас грошові перекази працівниками-емігрантами інозем­ної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва тощо, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.