Операції на ринку євровалют.

У міжнародній валютній термінології розрізняють:• валютні ринки, тобто продаж і купівлю валюти в країні її походження;• євровалютний ринок - ринок депозитних операцій в іно­земній валюті за межами країни походження цієї валюти.

Євробанківська діяльність приваблива з двох причин: відносною відсутністю регулювання і величезними розмірами ринку євровалют..На євробанки зазвичай не розповсюджуються вимоги відносно наявності необхідних резервів, а також вимоги щодо структури капіталу і виплат надбавок за страхування депозитів. Ринок євровалют виник у 1950-х роках. Передумовами розвитку цього ринку були: по-перше, можливість філій американських банків в Європі і європейських банків сплачувати за доларові депозити вищі відсотки, ніж у США. Крім того, дола­рові кредити, які видавались в Європі, коштували дешевше; по-друге, надлишок коштів у доларах у країн-експортерів нафти з Близького Сходу і країн, які віддавали перевагу розміщенню в європейських банках; по-третє, попит на доларові кредити збоку країн, що розвиваються; по-четверте, зняття валютних обмежень у просуванні капіталу західноєвропейськими країнами.

Це привело до встановлення на національних європейських валютних ринках сприятливих умов для здійснення операцій з депозитами нерезидентів. Країни Західної Європи відчували гострий доларовий дефіцит і всіляко заохочували приплив коштів на рахунок нерезидентів у своїх банках, оскільки такі депозити слугують валютним кредитом для країн, що приймають ці депозити. Відтак рахунки іноземців звільнялись від оподаткування і обов'язкового резервування частини коштів у місцевому центральному банку. Щоб відрізнити припливаючі на рахунки нерези­дентів в європейські банки "безгоспні" валюти від грошових оди­ниць, контрольованих центральними банками, що їх емітували, вони отримали приставку "євро", яка вперше стала додаватись до доларів США, а вже потім, у міру їх освоєння євроринком, і до інших вільно використовуваних валют.

Відхід від валютного регулювання і податкового законодавства даної країни спонукав міжнародні банки до всебічного спри­яння розвитку ринку євровалют. У наші дні він набув величезних масштабів (обсяг його близько 700 трлн. дол. на рік) і охоплює всі великі міжнародні банки, фінансові центри всього світу і всі кон­вертовані валюти.

На Європу припадає близько 50% операцій ринку єврова­лют. Європейська валютна система (ЄВС) була створена у 1979 р. її створення було викликане прагненням країн ЄС встановити взаємно фіксовані валютні курси з метою розвитку спільного європейського ринку, проведення єдиної сільськогосподарської політики ЄС і отримання більшої ваги в міжнародних еко­номічних переговорах.

Нині ЄВС переростає в Європейський валютний союз з єдиною європейською валютою (євро), яка випускається Європейсь­кою системою центральних банків під керівництвом Європейсь­кого центрального банку.

54. Суть міжнародних розрахунків. Види, форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.

Міжнародні розрахунки — це:

а) комерційні платежі — по грошових вимогах і зобов'язаннях, що виникають між підприємствами, банками, установами та ок­ремими особами різних країн, які пов'язані із світовою торгівлею, міжн.кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями;б) некомерційні платежі, зв'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон та ін.

Міжн.розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використову­ються для платежів третім країнам.Переважна частина міжн.розрахунків здійснюється в порядку без гот.розрахунків, через банки різних країн, котрі підтримують взаємні коресп.зв'язки, тобто відкрива­ють один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності.Платежі готівковими грішми по міжн.розрахунках здійснюються в основному при поїздках за кордон делегацій, ту­ристів або приватних осіб, котрі обмінюють в банках валюту своєї країни на відповідну іноземну валюту. Основними формами міжнародних розрахунків по міжнародній торгівлі є:1) Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує на підставі розрахункових до­кументів належні йому (клієнту) грошові кошти від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.2) Акредитив — це розрах.або грош.документ, який являє собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транс­портних документів за відвантажений товар або виплатити пред­'явникові акредитиву певну суму грошей.Акредитив може бути безвідзивний, відзивний та переказний. Безвідзивний акредитив — це тверде зобов'язання банка-емітента не змінювати і не анульовувати його без згоди зацікавлених сторін. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований в будь-який момент без попереднього повідомлення продавця. За відсутності відповідної вказівки акредитив вважається відзивним. Акредитивна форма розрахунків в найбільшій мірі забезпечує інте­реси імпортера, особливо якщо акредитив безвідзивний. Переказний акредитив застосовується за домовленістю з покуп­цем у тому випадку, якщо продавець має субпостачальників, яким він переказує частину цього акредитиву. Переказний акредитив дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів субпідрядчиків.Особливістю платежів за міжн.розрахунками є не­обхідність обміну валюти, незалежно від того, в якій валюті і в якій формі здійснюється платіж. Відтак валютний курс, за яким здійснюється продаж-купівля валют, відіграє істотну роль в міжн.розрахунках: від його рівня багато в чому залежать наслідки госп.діяль­ності міжн.фірм.Всі операції, пов'язані з міжн.розрахунками, відобра­жаються у платіжному балансі країни.