Тема 6. Сукупні видатки і ВВП.

Питання лекції:

1. Сукупні видатки та рівноважний ВВП на основі моделі „витрати -випуск”.

2. Модель „вилучення – ін’єкції”.

3. Сукупні видатки та потенційний ВВП.

 

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Ринок позичкового капіталу та рівновага між інвестиціями та заощадженнями.

 

 

Література:

1. 2 с. 57 – 68

2. 4 с. 229 – 243

3. 5 с. 88 – 91

 

 

Питання1. Сукупні витрати та рівноважний ВВП на основі моделі

“витрати – випуск.”

Для поступального розвитку економіки вироблена продукція в умовах повної зайнятості має бути продана.

Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.

До початку 1930-х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівень сукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повної зайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни, заробітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відносний надлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумовлений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва за повної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні.

На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній економіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рівень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видатки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Тоді загальний рівень цін векономіці зростатиме.

Модель «витрати — випуск» є кейнсіанською моделлю закритої національної економіки. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП.

Для розуміння рівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати.

Економічна рівновага – це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в моделі “витрати-випуск” під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Для даної моделі рівняння сукупних витрат можна визначити таким чином: СуВ = СВ + ВІ = ВВП. Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а СВ + ВІ —сукупні витрати.

Співвідношення між сукупними витратами та ВВП – це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. В результаті виникають незаплановані зміни в товарних запасах. Так, коли СуВ < ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів і незапланованим приростом інвестицій у товарні запаси. За цих умов у підприємств з’являється мотивація зменшувати виробництво до рівня попиту. Це відновлює рівновагу між ВВП та сукупними видатками

І навпаки, коли СуВ > ВВП, виникає недовиробництво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів і, відповідно, незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси. Це слугує для підприємств підставою збільшити виробництво до рівня попиту, завдяки чому виникає тенденція до відновлення рівноваги.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємств. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані і незаплановані інвестиції. До запланованих інвестицій відносяться витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємства стосовно очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємств про сукупний попит (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю, так виникають незаплановані інвестиції. До них відносяться витрати, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси. Отже, фактичні інвестиції складаються з запланованих та незапланованих інвестицій.

Таким чином, незаплановані інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні витрати перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси. Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП:

СуВ +/- ВІ_н = ВВП

де +/- ВІ_н – збільшення або зменшення незапланованих інвестицій в товарні запаси

СуВ +/- ВІ_н – фактичні сукупні витрати.

Із формули випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП. Це досягається за рахунок незапланованих інвестицій.

Якщо між сукупними витратами і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю. Таким чином незаплановані інвестиції грають в економіці балансуючу роль.

Рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному році. Економіка постійно тяжіє до рівноваги. У випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня сукупних витрат, і навпаки, сукупні витрати менші від ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня сукупних витрат. Аналіз рівноважного ВВП можна здійснити за допомогою графічної моделі «витрати-випуск», яка досить часто іменується як «кейнсіанський хрест».

 

 

На горизонтальній осі графіка представлено ВВП, а на вертикальній — фактичні сукупні витрати. Бісектриса відображає ситуацію, коли фактичні та заплановані витрати збігаються. Перетин ліній сукупних запланованих і фактичних витрат показує точку рівноваги (Т1) та рівноважний об’єм продукції ВВП в точці О1. Відхилення від рівноваги показують незапланований приріст (+ВІн) або зменшення (-ВІн) інвестицій в товарні запаси.

 

Питання 2. Модель «вилучення— ін'єкції»

В основі моделі лежить та обставина що в економічному кругообігу постійно виникають як вилучення (зменшення видатків), так і ін'єкції (збільшення видатків).

Вилучення з потоку “доходи-витрати” відбуваються в формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям.

В умовах закритої економіки вилучення відбуваються у формі заощаджень, а ін’єкції у формі інвестицій. За цих умовах рівноважний ВВП забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподрств збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто З=ВІ.

 

 

На рисунку лінія запланованих інвестицій (ВІз) має горизонтальний вигляд, тобто припускається, що інвестиційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (З) має вигляд позитивно похиленої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу. Досі заплановані інвестиції приймалися як незмінна величина. За цих умов співвідношення між заощадженнями і запланованими інвестиціями залежало лише від динаміки заощаджень. Але в дійсності зміна доходу і заощаджень спричинює зміну запланованих інвестицій.

1. Заплановані інвестиції можуть змінюватися зі зміною доходу. При зростанні доходу збільшуються прибутки підприємств, а це в свою чергу збільшує їхні можливості до інвестування за рахунок власних джерел фінансування.

2. Заплановані інвестиції можуть змінюватися внаслідок зміни відсоткової ставки на ринку позичкового капіталу. Якщо пропозиція позичкових грошей змінюється, то змінюється відсоткова ставка. Це впливає на попит позичкових грошей і заплановані інвестиції.

Згідно з механізмом ринку позичкового капіталу відсоткова ставка змінюється поки заощадження не врівноважуються із запланованими інвестиціями. Рівноважна відсоткова ставка знаходиться у точці перетину ліній заощаджень та запланованих інвестицій. Відсоткова ставка відіграє ключову роль: вона змінюється таким чином, щоб урівноважити заощадження і заплановані інвестиції.

Рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями — це в першу чергу рівновага на ринку позичкового капіталу, завдяки якій забезпечується рівновага на товарному ринку. Отже, рівновага на ринку позичкового капіталу є необхідною умовою досягнення рівноваги на товарному ринку.

Питання 3. Сукупні видатки та потенційний ВВП. Інфляційний та рецесійний розриви.

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній, або без інфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП). Ідеальним є такий варіант, коли сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

На графіку ВВП_п — це потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати на рівні СуВ2. Але фактично економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості. Сукупні витрати (СуВ1) в дійсності менші від потенційних, а фактичний рівноважний ВВП значно менший ніж потенційний.

СуВ СуВ = ВВП

СуВ2 Т2 СуВ2

СуВ1

СуВ1 Т1 Рецесійний розрив

ВВП1 ВВП_п ВВП

Рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати мали б зрости, щоб забезпечити досягнення потенційного ВНП без зростання цін. Розрив називається рецесійним тому, що він зумовлює в економіці рецесію, тобто скорочення виробництва порівняно з її потенціалом. Графічно рецесійний розрив – це відстань по вертикалі між лініями СуВ1 та СуВ2.

Якщо рівень ВВП за умов повної зайнятості відомий, то величина рецесійного розриву визначається за формулою:

Протилежні результати мають місце в тому випадку, коли фактичні сукупні витрати перевищують ту їхню величину, яка відповідає умовам повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив. Графічно інфляційний розрив – це відстань між паралельними лініями.

СуВ СуВ = ВВП

СуВ1 Т1 СуВ1

СуВ2 Т2 Інфляційний розрив

 

ВВП2 ВВП1 ВВП

Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін. Розрив називається інфляційним тому, що викликає в економіці інфляційний надлишок. Інфляційний розрив виникає у зв'язку з тим, що зростання сукупних витрат не супроводжується адекватним зростанням виробництва.