| Вид транспортування | Розмір ставки (% до страхової суми) |
| Морським шляхом і внутрішніми водними шляхами: | |
| — в трюмі | 0,5 |
| — на палубі | 1,0 |
| Залізничним, автомобільним транспортом при змішаних перевезеннях | 0,4 |
| Повітряним транспортом і в поштових посилках | 0,25 |
Виходячи зі ступеня ризику в кожному конкретному випадку при встановленні ставки страхового платежу можливе застосування понижувального (від 0,2 до 1,0) чи підвищувального (від 1,0 до 10,0) коефіцієнтів.
При укладенні договору страхування розмір тарифної ставки визначається множенням основної ставки, встановленої залежно від виду транспортування, на відповідний коефіцієнт поправки.
Страхова сума визначається за взаємною домовленістю сторін у межах дійсної вартості вантажу на момент укладення.
Страхувальник має право за своїм бажанням розірвати договір у будь-який момент і вимагати повернення страхового платежу за період, який залишається до закінчення дії договору страхування за винятком витрат, які поніс страховик. При достроковому розірванні договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повністю повертаються оплачені ним страхові.
7.2. Інформаційні джерела
1. Зовнiшньоекономiчнi операцiї i контракти: Навч. посiбник / Коллект. автор, Козик, В.В., Панкова, Л.А., Карп'як, Я.С., Григор'єв, О.Ю., Босак, А.О.. - К., 2004. – С. 143-157.
2. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навч. посiбник / А.П. Рум’янцев; Н.С. Рум’янцева. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 150-158, 203-207.
3. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Навч. посiбник / За ред. Ю.Г. Козак; За ред. I.Ю. Сiваченко. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – С. 476-520, 638-665.
4. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Пiдручник / За ред. I.В. Багрова. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 102-106,345-356.
5. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiбник / М.I. Дiдкiвський. - К.: Знання, 2006. – С. 374-409, 411-438.
6. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Опорний конспект лекцiй / О.В. Пазинiч. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – С. 57-67.
7. Органiзацiя зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiтчизняних підприємств / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є. / / Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України: Навч. посiбник / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є.. - К., 2004. - С.227-233.
8. Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / В.I. Саллi; О.В. Трифонова; В.Я. Швець. - К.: ВД "Професiонал", 2003. – С. 92-103.
Тема 8. Спільні підприємства з іноземними інвестиціями.
8.1. Методичні поради до вивчення теми
Ефективною формою підприємницької діяльності між українськими підприємствами – суб’єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності є створення спільних підприємств (СП). Така форма співпраці є найбільш поширеною формою функціонування іноземного капіталу на території України.
Перші СП на території України з’явилися в 1987 р.
Спільне підприємство — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, іноземні інвестиції в статутному фонді якого становлять не менше ніж 10% та діяльність якого базується на спільному капіталі вітчизняних та іноземних партнерів, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів (прибутку) та ризиків.
В міжнародній практиці відомі 4 головні типи СП:
- акціонерне товариство;
- товариство з обмеженою відповідальністю;
- командитне товариство;
- холдинг (акціонерне товариство, що володіє контрольним пакетом акцій самостійних організацій з метою контролю за їх діяльністю).
Способи організації СП:
- купівля зарубіжним інвестором частки власності діючого підприємства, тобто пакету акцій;
- створення зацікавленими сторонами нової підприємницької структури:
- виділення частки виробничих потужностей зі складу великого підприємства, а також кардинальна реконструкція з утворенням нової підприємницької структури.
Загальною метою створення СП є поліпшення довгострокових перспектив одержання прибутку підприємством шляхом реалізації угод про:
* спеціалізацію та кооперування виробництва;
* спорудження великих промислових та інших об'єктів,
які потребують складного та дорогого устаткування, великих капіталовкладень;
* налагодження виробництва нових видів продукції (послуг);
* здійснення науково-технічного співробітництва.
Спільні підприємства мають свої особливості та характерні риси:
· СП створюються шляхом часткового об'єднання активів (грошові кошти, будівлі та обладнання, інтелектуальна власність тощо);
· підприємства-партнери поділяють відповідальність, яка пов'язана з управлінням, що здійснюється за допомогою створення нових органів управління у кожному з них;
· спільне підприємництво може охоплювати тільки частину діяльності партнерів. Кожен з них має право зберігати свою виробничу індивідуальність та продовжувати реалізовувати проекти, які не підпадають під угоди про співробітництво;
· увесь обсяг спільної діяльності не може складатися з окремих самостійних підпроектів і тому якість та інтенсивність взаємозв'язків між партнерами суттєво впливає на результати;
· розподіл між партнерами прибутку та ризиків
здійснюється відповідно із внеском капіталу кожного з
них.
Класифікація СП:
1. За організаційно-правовою формою:
§ акціонерне товариство;
§ товариство з обмеженою відповідальністю;
§ товариство з додатковою відповідальністю;
§ повне товариство;
§ командитне товариство.
2. За частками в акціонерному капіталі:
§ частка іноземного партнера більше ніж 50% (мажоритарна участь);
§ партнерам належать однакові частки (паритетна участь);
§ частка іноземного партнера менше ніж 50% (міноритарна участь).
3. За кількістю країн-учасниць:
§ двосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн);
§ багатосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн);
4. За видом зв'язку економічних етапів.
§ горизонтальні — інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів;
§ вертикальні — інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів;
§ діагональні — кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі;
5. За впливом на управління:
• рівноважні, тобто партнери мають однакове право
впливати на прийняття рішень;
• асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;
6. За місцезнаходженням:
§ національні, тобто СП з місцевим (національним) партнером.;
§ міжнародні, тобто СП двох партнерів з різних країн
на території третьої країни.
Процес створення СПІ можна поділити на такі етапи:
1. Розробка позицій українського партнера щодо створення СП;
2. Пошук та вибір іноземного партнера;
3. Проведення попередніх переговорів з потенційними співзасновниками;
4. Підготовка ТЕО створення СП;
5. Розробка засновницьких документів;
6. Реєстрація.
Економічною основою діяльності СП є статутний фонд.
Статутний фонд – це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське використання СП.
Після визначення статутного фонду розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) створення СП або його бізнес-план. У ньому визначається:
- мета і завдання створення СП;
- обґрунтовується виробнича програма;
- потреба в земельних ділянках, матеріально-технічних засобах, трудових ресурсах;
- джерела надходження коштів для формування основних і оборотних фондів;
- умови збуту продукції;
- обсяги та строки надходження доходів та їх розподіл;
- принципи економічних відносин партнерів та схеми управління діяльністю СП;
- порядок переведення в зарубіжні країни доходів, що належать іноземним партнерам, особливості оподаткування діяльності СП;
- інші питання, пов'язані зі створенням і функціонуванням СП.
На основі техніко-економічного обґрунтування або бізнес-плану розробляється статут та інші установчі документи СП.
Статут – документ, що регламентує діяльність самого підприємства, тобто обумовлює правовий статус СП, управління, режим формування та використання майна, розпорядження його ресурсами та прибутками.
Засновницький договір – документ, що обумовлює права та обов’язки сторін щодо створення СПІ, його діяльності, розподілу ризиків та прибутків.
Оперативне вирішення поточних питань здійснюється виконавчим органом СП— виконавчою дирекцією, до складу якої входять комерційний, технічний, фінансовий директора та директор по персоналу.
Спільне підприємство може утворювати такі фонди: резервний (страховий) фонд, фонд розвитку виробництва і соціального розвитку, представницький фонд та інші фонди, кошти яких необхідні для забезпечення нормальної діяльності СП.
Прибуток СП визначається як решта надходжень від виробничо-господарської діяльності, яка залишається в розпорядженні підприємства після відшкодування матеріальних витрат, виділення коштів на оплату праці, сплати процентів за користування кредитними коштами банків, розрахунки з податковою службою, відрахування належних сум для створення і поповнення статутного фонду, відшкодування збитків від реалізації продукції.
За рішенням Ради учасників визначається порядок використання прибутку.
Продукція СП не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва.
Податки сплачуються спільними підприємствами відповідно до українського законодавства.
Суперечки між партнерами спільних підприємств розглядаються в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном.
План практичного заняття
Питання для обговорення
1. Поняття та специфіка спільного підприємництва.
2. Мотивація створення СПІ.
3. Процес створення СПІ
8.3. Тестові завдання.
1.Діяльність, що базується на співробітництві між суб’єктами господарської діяльності даної країни та іноземними суб’єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення – це:
А) спільне підприємство;
Б) спільне підприємництво;
В) обидва варіанти вірні.
2. Господарські підприємницькі структури, які утворюються різнонаціональними засновниками та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку й ризику – це:
А) спільне підприємство;
Б) спільне підприємництво;
В) обидва варіанти невірні.
3.Кооперація і спільне підприємство – це поняття, які є:
А) тотожними;
Б) взаємопов’язаними, але не замінюючими один одне;
В) взаємозамінюючими.
4.Які з перерахованих типів не є типом спільного підприємництва?
А) холдинг;
Б) командитне товариство;
В) приватне підприємство.
5.Який з перерахованих типів є типом спільного підприємництва?
А) товариство з обмеженою відповідальністю;
Б) приватне підприємство;
В) споживча спілка.
6.Яким організаційно-інституційним шляхом з нижче перерахованих можна заснувати спільне підприємство?
А)купівля зарубіжним інвестором частки власності діючого підприємства, пакету його акцій;
Б)створення заінтересованими сторонами-засновниками нової підприємницької організації;
В) обидва варіанти вірні.
7. За інституційною природою виділяють таких суб’єктів інвестування:
А) державні, приватні, змішані;
Б) державні і приватні;
В)державні, приватні, змішані і міжнародні організації.
8.Інвестиції можуть бути вкладеними у:
А) валюті, цінних паперах та грошових вимогах;
Б) правах на інтелектуальну власність і господарську діяльність, послугах;
В) обидва варіанти вірні.
9.Інвестиції можуть мати форму:
А) концесії;
Б) повного викупу;
В) обидва варіанти вірні.
10.На масштабність динаміку, результативність СП не впливають наступні фактори:
А) політичні;
Б) глобально-економічні;
В) демографічні.
11.Для учасників СП - експортера капіталу для створення такої господарської організації типовими є такі мотиви:
А) освоєння нових ринків збуту і, відповідно, збільшення прибутку через зростання продажу новим покупцям;
Б) вплив на економіку країни інвестицій;
В) жоден з варіантів не є вірним.
12. Для сторони, що імпортує капітал через створення СП, важливими є такі мотиви:
А) отримання капіталу для подальшого розвитку;
Б) підвищення ефективності господарювання внаслідок кращого забезпечення наявних, відносно надлишкових факторів виробництва, капіталом та технологіями;
В) всі варіанти вірні.
13. Спільними мотивами участі в СП і для інвесторів, і для реціпієнтів капіталу є такі:
А) скорочення обсягів капітальних витрат і ризиків під час створення спільних виробничих потужностей;
Б) спільний поділ прибутку;
В) обмін досвідом.
14. Система регулювання діяльності СП формується на законодавчому полі України через такі загальні законодавчі нормативні акти:
А) Господарський кодекс України;
Б) Закон України "Про іноземні інвестиції";
В) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
15.Перші СП в Україні з’явились:
А) після 1991-го року;
Б) після 1950-го року;
В) у 80-х роках.
16.До найбільш інвестиційно привабливих регіонів України можна віднести:
А) Західний;
Б) Південний;
В) Донбаський.
17. Найбільш типовою для України моделлю спільного підприємництва є:
А) координація виробничого процесу, відповідно до якого відбувається обмін вузлами та деталями з наступним складанням готової продукції на підприємстві одного або двох партнерів;
Б) об’єднання виробничих потужностей обох сторін і налагодження виробництва у одній країні;
В) виробнича кооперація у сфері послуг.
8.4. Ситуаційні завдання
Задача 1. Українсько-італійське спільне підприємство, частина іноземного капіталу в якому складає 15% ввозить на територію України офісні меблі більш ніж на 50% виготовлені в Ізраїлі, як внесок у статутний фонд підприємства у такому асортименті (див. Табл. 1).
Таблиця 1.
Асортимент ввізної продукції
| № | Назва продукції | Кількість одиниць | Ціна за одиницю, дол. США |
| Столи офісні | |||
| Крісла офісні | |||
| Шафи офісні | |||
| Набір м’яких меблів з натуральної шкіри |
Визначте загальну суму платежів у бюджет, що має здійснити СП. У своїх розрахунках використайте дані табл. 2, 3.
Таблиця 2.
Умовні дані для розрахунків
| № | Показники | Ставки |
| Мито (ставка) на меблі | ||
| 1.1 | Повна | 20% |
| 1.2 | Пільгова | 10% |
| 1.3 | Преференційна | - |
| Акцизний збір на шкіряні вироби | 35% | |
| Митний збір за митне оформлення, але не менше 20 дол США | 0,15% | |
| ПДВ | 20% | |
| Курс НБУ на день подання декларації | 5,33 | |
| Курс НБУ на день возу товару в Україну | 5,45 |
Таблиця 3.
Структура витрат в ціні контракту
| № | Витрати | Питома вага витрат до відпускної ціни товару, % |
| Ціна товару на умовах постачання FAS | ||
| Витрати на транспортування у порт навантаження | ||
| Витрати при навантаженні судна | ||
| Витрати на розвантаження судна | ||
| Комісійні транспортно-експедиторської фірми | ||
| Страхування вантажу | ||
| Витрати на | ||
| Витрати на | ||
| Експортні платежі |
Задача 2. СПІ ввозить в рахунок статутного фонду устаткування друкарське, частина якого (50%) було реалізовано на внутрішньому ринку. Визначити суму платежів, які необхідно сплатити до бюджету при ввозі даного устаткування в Україну.
Таблиця 1.
Вихідні умови для розрахунків
| Країна-експортер | Код товару | Найменування товару | Ціна за од. | Кіль-кість, шт | Умови поста-чання, | Курс НБУ на момент реалізації товару |
| Австрія | 84,43 | Друкарське устаткування | 50 000$ | СІР | 5,4грн/$ |
Таблиця 2.
Структура витрат до ціни контракту
| № | Витрати | Питома вага витрат до ціни контракту, % |
| Ціна контракту на умовах постачання СІР | ||
| Витрати на транспортування у порту призначення | ||
| Витрати на навантаження судна | ||
| Морський фрахт | ||
| Експортні платежі | ||
| Страхування | ||
| Послуги експедитора | ||
| Витрати на розвантаження в порту призначення |
Додаток: 1. ПДВ – 20%;
2. Митний зір за митне оформлення товару – 0,2%., але не більше еквіваленту 1000 $.
3. Ставки мита та акцизного збору у відповідності до нормативних документів.
8.5. Інформаційні джерела
- Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навч. посiбник / А.П. Рум’янцев; Н.С. Рум’янцева. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. - 375 с.
- Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Пiдручник / За ред. I.В. Багрова. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 127-136.
- Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiбник / М.I. Дiдкiвський. - К.: Знання, 2006. – С. 173-176.
- Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Опорний конспект лекцiй / О.В. Пазинiч. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – С. 74-81.
- Органiзацiя зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiтчизняних підприємств / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є. / / Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України: Навч. посiбник / Багрова, I.В., Гетьман, О.О., Власюк, В.Є.. - К., 2004. - С.186-192.
- Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Пiдручник / О.П. Гребельник. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – с. 287-298.
- Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / О.П. Гребельник; О.О. Романовський. - М.: Демiур, 2003. – С. 224-235.
Тема 9. Економічна ефективність ЗЕД підприємства.
9.1. Методичні поради до вивчення теми
Економічне обґрунтування рішень, які приймаються стосовно ЗЕД підприємства, здійснюються на основі розрахунку різних показників економічної ефективності. Всю систему цих показників можна поділити на дві групи:
Показники ефекту – визначаються як абсолютні величини, виражаються у відповідних грошових одиницях, як різниця між результатами та витратами.
Показники ефективності – визначаються як відношення результатів до витрат і виражаються у відсотках.
Під результатами розуміють грошове, вартісне оцінювання отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін.
Під витратами розуміють грошове, вартісне оцінювання виробничих ресурсів, які залучилися у господарський обіг: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різноманітні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.
На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій.
Критерієм економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій є прибуток як основна міра ефективності.
Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу.
Принципи розрахунку показників ефективності зовнішньоекономічної операції.
· найповніший облік усіх складових витрат і результатів.
· необхідність порівняння з базовим варіантом.
· приведення витрат і результатів до однієї бази зіставлення;
· приведення різних за часом витрат і результатів до одного моменту часу;
· наявність достовірності інформації, системи збору та аналізу інформації.
Конкретний розрахунок показників ефективності залежатиме значною мірою від виду зовнішньоекономічної операції, ЇЇ мети, умов та інших особливостей і конкретної угоди.
Економічний ефект від експорту.
ЕЕ екс= Нгрн + Нвал * Квал – Векс, де:
ЕЕ екс - економічний ефект від експорту, грн.;
Нгрн - надходження від обов’язкового продажу частини валютної виручки державі, грн.;
Нвал – валютні надходження від експорту, що залишаються в розпорядженні підприємства, грн;
Квал – курс валюти, грн/вал. од.;
Векс – повні витрати підприємства на експорт, грн.
Векс = Сп + Вбуп, де:
Сп – повна собівартість продукції для експортера (собівартість для виробників, або вартість закупки для посередника);
Вбуп – витрати експортера щодо базисних умов поставки.
Економічна ефективність експорту.
Показник доходності витрат на експорт:
Е екс1 = (Нгрн + Нвал * Квал) / Векс.
Показник рентабельності витрат на експорт:
Е екс2 = ЕЕ екс / Векс.
Показник рентабельності експортного обороту:
Е екс3 = ЕЕ екс /(Нгрн + Нвал * Квал)
Показник доцільності експорту:
Е екс4 = ОЕ вн /(Нгрн + Нвал * Квал), де
ОЕ вн – обсяг експортної поставки у цінах внутрішнього ринку.
Економічний ефект від імпорту.
Показник економічного ефекту від імпорту товарів для перепродажу на внутрішньому ринку:
ЕЕ імп = Нвн - Вімп., де:
Нвн – надходження від продажу імпортованого товару на внутрішньому ринку;
Вімп - витрати на імпорт.
Вімп = Взак + Вбуп +ВОвн, де:
Взак - витрати на закупку партії імпортованого товару;
Вбуп - витрати імпортера щодо базисних умов поставки;
ВОвн - внутрішні витрати обігу.
Економічна ефективність імпорту.
Показник доходності витрат на імпорт:
Е імп1 = Нвн / Вімп
Показник рентабельності витрат на імпорт:
Е імп2 = ЕЕ імп / Вімп
Показник доцільності імпорту:
Е імп3 = (Взак + Вбуп) / Свн, де
Свн - собівартість внутрішнього виробництва партії товару, аналогічного імпортованому.
Показник рентабельності продаж імпортованих товарів:
Е імп4 = ЕЕ імп / Нвн
Ефективність імпорту товарів виробничого споживання (ТВС).
Повна ціна споживання імпортованого ТВС
ЦСП = Цз + Ев, де:
Цз - ціна закупки імпортованого ТВС включаючи контрактну ціну і витрати щодо БУП на одиницю продукції;
Ев - експлуатаційні витрати.
Ев = Вс + Вен + Врем + Взч + ЗП, де:
Вс - витрати на закупку матеріалів та сировини на одиницю продукції;
Вен - витрати на паливо та енергію на одиницю продукції4
Врем - витрати на ремонт ТВС;
Взч - витрати на запасні частини для ТВС;
ЗП - витрати на оплату праці робітників, що обслуговують ТВС.
Показник економічності функціонування ТВС:
Е імп5 = Цз / ЦСП
Показник продуктивності витрат на ТВС:
Е імп6 = Оп / Цз
Оп - обсяг продукції, що випускається одиницею даного ТВС за певний період.
Економічний ефект від товарообміну.
ЕЕт/о = Σ Цвt * nt – Σ Beg * ng + C де:
Σ Цвt - ціна реалізації на внутрішньому ринку t- го імпортованого товару;
nt - кількість t–го імпортованого товару;
Σ Beg - витрати на виробництво або закупку експортованого товару;
ng - кількість g–го експортованого товару;
C - сальдо товарообмінної угоди.
С = Σ Цcg * ng - Σ Цct * nt, де:
Σ Цcg - середньосвітова ціна g–го експортованого товару;
Σ Цct - середньосвітова ціна t–го імпортованого товару.
Ефективність діяльності спільного підприємства з іноземними інвестиціями (СПІ).
Есп = (Псп / Всп) – (Пнв/ Внв), де:
Псп - прибуток СПІ;
Всп - витрати СПІ;
Пнв - прибуток національного виробництва підприємства;
Внв - витрати, пов’язані з національним виробництвом (діяльністю національного підприємства).
План практичного заняття
Питання для обговорення
1. Показники ефективності експорту.
2.Показники ефективності імпорту.
9.3. Тестові завдання
1. Що показує рентабельність експортного обороту?
А) прибуток на одиницю експортного обороту;
Б) прибуток на одиницю витрат на експорт;
В) дохід на одиницю експортного обороту;
Г) дохід на одиницю витрат на експорт;
2. Що показує рентабельність витрат на імпорт?
А) суму прибутку на одиницю зовнішньоторговельного обороту;
Б) суму доходу на одиницю зовнішньоторговельного обороту;
В) прибуток на одиницю витрат на імпорт;
Г) дохід на одиницю витрат на імпорт;
3. Що показує показник ЦСП?
А) витрати на закупку та експлуатацію імпортного ТВС;
Б) витрати на закупку імпортного ТВС;
В) витрати на експлуатацію імпортного ТВС;
Г) витрати на рекламу продукції, що випускається на імпортних ТВС.
4. Що показує сальдо товарообміну?
А) різницю у вартості партій товарів за світовими цінами;
Б) різницю у вартості партій товарів за цінами внутрішніх ринків;
В) прибутковість операції4
Г) різницю у витратах контрагентів.
5. Обсяг продукції, що випускається на імпортованому ТВС, на одиницю витрат на нього – це:
А) рентабельність імпорту ТВС;
Б) доходність імпорту ТВС;
В) продуктивність витрат на ТВС;
Г) економічність функціонування ТВС.
6. До якого числового значення повинен наближатися показник економічності функціонування ТВС?
А) 0,5%
Б) 1,5;
В) 1;
Г) 0.
7. Які значення показника діяльності імпорту свідчать про те, що імпортувати певний товар доцільно?
А) більше 1;
Б) 0;
В) менше 1;
Г) більше 2.
8. Показник економічного ефекту від імпорту товарів для перепродажу на внутрішньому ринку – це:
А) дохід від імпорту;
Б) прибуток від імпорту;
В) прибутковість імпорту;
Г) витрати на імпорт.
9. Відношення експортної поставки у внутрішніх цінах до валового доходу від експортної поставки – це:
А) показник доцільності експорту;
Б) показник рентабельності витрат на експорт;
В) економічний ефект від експорту;
Г) доходність експорту.
10. Рентабельність витрат на експорт – це:
А) сума прибутку на одиницю витрат на експорт;
Б) сума доходу на одиницю витрат на експорт;
В) сума витрат на експорт на одиницю витрат прибутку;
Г) сума витрат на експорт на одиницю витрат доходу.
