Змістовий модуль 2. Форми та види зовнішньоекономічної діяльності
Тема 4. Зовнішньоторговельні операції (ЗТО).
4.1. Методичні поради до вивчення теми
Міжнародна економічна діяльність кожної країни опосередковується певними формами цієї діяльності, які відповідають характеру спеціалізації країни, рівневі її економічного розвитку, розміщенню факторів виробництва, наявності природних багатств та ін.
Історично першою формою міжнародного співробітництва між країнами була міжнародна торгівля товарами та послугами, яка довго домінувала за обсягами і навіть сьогодні в деяких країнах це співвідношення не змінилося (в т. ч. в Україні). ЗТО займає 80% всіх операцій, які здійснюються на світовому ринку.
Вона включає комплекс експортних та імпортних операцій, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці.
Зовнішня торгівля – це відносини між суб’єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, роб. сили та послуг.
Суб’єктами ЗТ – є підприємства, організації, фірми, які отримали право виходу на зовнішній ринок, а також сама держава.
Об’єктами ЗТО виступають матеріальні процеси, що проявляють себе в процесі обміну товарами, послугами, результатами науково-технічного співробітництва.
Класифікація ЗТО:
За напрямками торговельних потоків: Експортні; Імпортні; Реекспортні; Реімпортні.
За специфікою взаємодії суб’єктів: Традиційна зовнішня торгівля; Торгівля кооперованою продукцією; Зустрічна торгівля (товарообмінні операції).
За специфікою регулювання ЗТ: Звичайна ЗТ; Преференційна ЗТ; Дискримінаційна ЗТ.
За методами здійснення: Пряма торгівля; Непряма торгівля
ЗТО здійснюються на основі 2-х принципів:
1. Протекціонізму.
2. Лібералізму.
До основних методів регулювання ЗТ належать тарифні та нетарифні.
Основою тарифних методів регулювання є митні ставки, зведені у митні тарифи.
Мито – це непрямий податок, що стягується з товарів, які імпортуються, або експортується. Він включається до ціни товару, тому сплачується споживачем.
Митний тариф- це систематизований перелік товарів, що підлягають обкладанню митом, при ввезенні їх на митну територію країни або при вивезенні з неї. Ці товари об'єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові тощо) і за ступенем обробки товару. Навпроти кожного товару (чи товарної позиції) вказується розмір мита, яким товар обкладається.
Крім тарифних методів регулювання застосовуються і нетарифні.
Методи нетарифного регулювання здійснюються заходами, що діляться на дві групи:
1) заходи, направлені на деяке обмеження ЗТО;
2) заходи, націлені на стимулювання експорту.
До обмежуючих методівналежать:
· Квотування – визначає кількість і номенклатуру товару, дозволених до експорту чи імпорту.
Квота – це кількісне чи вартісне обмеження Е/І на певний період часу.
Видиквот:
- глобальна – для певних товарів без вказівки країн, куди він е/і.
- групова – для певних товарів з вказівкою групи країн, куди він е/і.
- і ндивідуальна - для певних товарів з вказівкою конкретної країни, куди він е/і.
· Ліцензування – це обмеження у вигляді отримання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз/вивіз товару.
Види ліцензій: Глобальна – дозвіл на ввезення/вивіз певного товару у будь-яку країну за певний проміжок часу без обмеження кількості; Генеральна- дозвіл на ввезення/вивіз певного товару протягом року без обмеження кількості угод; Разова - дозвіл на ввезення/вивіз певного товару, терміном до одного року, що видається на здійснення однієї операції.
· Добровільне обмеження експорту – це кількісне обмеження експорту, яке ґрунтується на зобов’язанні одного з партнерів обмежити обсяг Е. Зазвичай нав’язане під загрозою санкцій з боку сильнішої країни.
· Встановлення мін. імпортних цін – це дотримання експортером рівня цін країни-імпортера.
· Ембарго, що є найбільш жорстким заходом регулювання ЗЕД і означає повну заборону Е. чи І.
· Імпортні депозити – це форма застави, яку імпортер повинен внести в свій банк перед купівлею іноземного товару.
· Валютні обмеження – державне обмеження на операції з валютою.
· Технічні бар’єри – перевірка відповідності продукції міжнародним і національним стандартам.
До стимулюючих методів належать:
1. Експортні субсидії – це грошові виплати, скеровані на підтримку національних товаровиробників та побічну дискримінацію імпорту.
Розрізняють такі види субсидій:
- прямі - дотації вітчизняному товаровиробнику, які сплачуються безпосередньо в разі здійснення експортної операції;
- непрямі - приховане дотування експортерів наданням пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, тощо;
- внутрішні - бюджетне фінансування виробництва товарів, що реально конкурують з імпортними на внутрішньому споживчому ринку;
- зовнішні - бюджетні виплати національним експортерам, які покривають частину витрат і в такий спосіб підвищують конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішніх ринках.
2. Експортне кредитування- це метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками.
3. Податкові пільги – зниження рівня податків.
4. Державні закупівлі - це метод, згідно якоговід державних органів і підприємств вимагається купувати певні товари лише у національних фірм, якщо навіть вони дорожчі за імпортні.
Під торгово-посередницькими послугами розуміють операції, зв’язані з купівлею-продажем товарів, котрі виконуються з доручення виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди, що укладається між ними, чи окремого доручення.
Класифікація торгово-посередницьких операцій.
Операції з перепродажу.
Комісійні операції - полягають в здійсненні однією стороною, що іменується комісіонером, за дорученням іншої – комітента, угод від свого імені, але за рахунок клієнта.
Агентські операції - здійснюються на основі доручення однієї сторони (принципала) іншій (агенту) здійснювати купівлю-продаж товару на оговореній території за рахунок і від імені принципала.
Брокерські операції - полягають у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем та покупцем.
За свої послуги отримує винагороду, що обумовлена (нерідко торговими правилами).
Класифікація суб’єктів посередництва.
· Прості агенти-посередники. Отримують право здійснювати збут продукції певного постачальника на обумовленій території за певну винагороду;
· Агенти з правом першої руки. Принципал при виході на ринок зобов’язаний спочатку запропонувати товар саме такому посереднику.
· Ексклюзивні (монопольні) агенти – мають виключні права на збут товару певної номенклатури на певному ринку, протягом обумовленого періоду.
· Посередники, що не підписують контрактів, та виконують тільки представницькі функції та здійснюють інформаційне забезпечення принципала. (агенти, брокери, маклери, представники).
· Посередники, що підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала (торгові агенти, довірені особи).
· Посередники, що підписують контракти з третіми особами від свого імені, але за рахунок принципала (комісіонери та консигнатори).
· Посередники, що підписують контракти з третіми особами від свого імені, та за власний рахунок (дистриб’ютори, дилери).
Правовою основою діяльності посередників є національне та міжнародне законодавство. Згідно Цивільного кодексу України передбачено два види комерційного представництва:
· На підставі договору доручення;
· На підставі договору комісії.
План практичного заняття
Практичне заняття 1
Питання для обговорення
1. Сутність та класифікація ЗТО.
2. Основні методи регулювання ЗТО
3. Міжнародна купівля-продаж товарів: експорт та імпорт. Поняття реекспорту та реімпорту.
4. Особливості діяльності посередників при здійсненні ЗТО.
5. Класифікація посередників. Винагорода посередників.
4.3. Тестові завдання.
Які з нижченаведених форм співробітництва є формами міжнародного економічного співробітництва?
А)міжнародний кредит;
Б)міжнародні пасажирські перевезення залізничним транспортом;
В)обидві форми.
Яка з нижченаведених форм міжнародного співробітництва не є формою економічного співробітництва?
А)міжнародна торгівля послугами;
Б)міжнародна благодійна діяльність;
В)орендні операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;
Г)міжнародна міграція робочої сили.
3. Зовнішньоторговельна операція – це:
А)сукупність економічних відносин між фізичними та юридичними особами, які знаходяться у різних країнах;
Б)комплекс дій контрагентів різних країн, спрямована на здійснення торговельного обміну і забезпечення такого обміну;
В)обмін певного товару на інший товар без використання грошової форми розрахунків.
4. За об’єктами торгівлі зовнішньоторгові операції класифікуються на:
А)торгівлю товарами в матеріальній формі і послугами;
Б) торгівлю товарами в матеріальній формі, послугами, цінними паперами і робочою силою;
В)торгівлю сировиною.
5. Виділіть групу товарів, за участю яких здійснюються зовнішньоторговельні операції:
А)сировина, продовольчі товари, непродовольчі товари, машини та обладнання;
Б)робоча сила і трудові ресурси;
В) грошові кошти і фінансові інструменти.
6. Реімпорт – це:
А)придбання товару з-за кордону і розрахунок за нього в формі зустрічної поставки товару;
Б)купівля товарів та послуг у іноземних резидентів;
В)придбання із ввезенням з-за кордону раніше експортованого товару, що не підлягав там переробці.
7. Експортно-імпортні операції – це:
А)форма міжнародного руху товарів, при якій операції відбуваються між іноземними контрагентами на території України;
Б)купівля-продаж товарів за умови, що такі товари у разі зміни власника перетинають кордони національних митних територій.
8.До причин, що зумовили виникнення та розвиток міжнародних торгівельних відносин можна віднести:
А) міжнародний рух капіталу та робочої сили;
Б) розвиток міжнародного судноплавства;
В) можливість отримання прибутку від розширення ринку збуту.
9. Як називається міжнародна організація, яка регулює відносини у сфері міжнародної торгівлі:
А)ООН;
Б)ЕКОСОР;
В)СОТ;
Г)ЮНІДО.
10. Реекспортні угоди найчастіше укладаються:
А)між юридичними особами, які є іноземними громадянами;
Б)між юридичними та фізичними особами, які є іноземними контрагентами;
В)між юридичними особами на біржах та аукціонах при реалізації товарів.
11. Реекспорт – це:
А)продаж та вивезення до іншої країни товарів, які раніше були завезені ззовні, без їх переробки;
Б)транзит товарів по території певної країни;
В)продаж готових товарів, які раніше були придбані, як напівфабрикати.
12. Які з нижченаведених товарів не підлягають реімпорту?
А)готові товари для виробництва яких до іншої країни вивозилась сировина;
Б)товари, які були поставлені з країни на умовах тимчасового вивезення, наприклад на виставку.
13. До переваг прямих експортних операцій відносіть:
А)налагодження більш тісних зв’язків між постачальниками і споживачами;
Б)забезпечення економії на витратах у тих випадках, коли оплата послуг посередників є комерційно вигіднішою;
В)забезпечення економії на оплаті послуг посередників.
14. Технічно реекспорт здійснюється:
А)за допомогою угоди подвійного продажу одного і того самого товару;
Б)за допомогою двох контрактів: згідно з першим реекспортер купує, а з другим – продає його.
4.4. Ситуаційні завдання.
Завдання 1. Див. Навчальні завдання до практичних занять з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» для студентів спеціальності «Міжнародна економіка», 2001. С.9-11.
Завдання 2. Див. Навчальні завдання до практичних занять з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» для студентів спеціальності «Міжнародна економіка», 2001. С.11-12.
Завдання 3. Див. Навчальні завдання до практичних занять з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» для студентів спеціальності «Міжнародна економіка», 2001. С.12-13.
4.5. Інформаційні джерела
1. Зовнiшньоекономiчнi операцiї i контракти: Навч. посiбник / Коллект. автор, Козик, В.В., Панкова, Л.А., Карп'як, Я.С., Григор'єв, О.Ю., Босак, А.О.. - К., 2004. – С. 7-57.
2. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навч. посiбник / А.П. Рум’янцев; Н.С. Рум’янцева. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 108-129.
3. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Навч. посiбник / За ред. Ю.Г. Козак; За ред. I.Ю. Сiваченко. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – С. 56-66.
4. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств: Пiдручник / За ред. I.В. Багрова. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 85-92.
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Опорний конспект лекцiй / О.В. Пазинiч. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – С. 9-13.
Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / В.I. Саллi; О.В. Трифонова; В.Я. Швець. - К.: ВД "Професiонал", 2003. – С. 32-43, 133-137.
Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Пiдручник / О.П. Гребельник. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – С. 48-50, 68-101, 149-167.
Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / О.П. Гребельник; О.О. Романовський. - М.: Демiур, 2003. – С. 38-46, 64-82, 92-98.
Основи митного законодавства України: Питання теорiї та практики зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч. посiбник / С.С. Терещенко. - М.: ЗАТ "АВГУСТ", 2001. – С. 31-55, 63-112, 132-140.
Особливостi органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi // Облiк зовнiшньоекономiчної дiяльностi на пiдприємствах України: теорiя, практика, рекомендацiї: Навч. посiбник / Кадурiна, Л.О.. - К., 2007. - С.11-14
Правовi основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Навч.-метод. посiбник / В.Б. Марченко; Д.В. Шаповалов. - К.: КНЕУ, 2005. – С. 9-37.
Тема 5. Структура та зміст зовнішньоторговельного контракту (ЗТК).
5.1. Методичні поради до вивчення теми
Контракт – це письмовий документ, що оформлює угоду купівлі-продажу між резидентами різних країн і регламентує права та обов’язки контрагентів.
Контракт купівлі-продажу відповідно до Віденської Конвенції (1980 р.) про міжнародні договори купівлі-продажу м. б. укладений у письмовій, усній, частково письмовій та частково усній формах.
Укладення ЗТК між українськими та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності регулюється “Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 6.09.2001 № 201.
В залежності від принципів, що кладуться в основу класифікації ЗТК, можна виділити наступні їх види: Разові; Періодичні; З оплатою в грошовій формі; З оплатою в товарній формі; Попередні; термінові.
При укладанні ЗТК сторони повинні визначити, право якої країни буде використовуватися для регулювання форми угоди, прав та обов’язків сторін.
Зміст контракту складають його умови, про які сторони домовляються в процесі укладання угоди.
Умови – це узгоджені сторонами та зафіксовані в документі статті, в яких визначені права та обов’язки сторін.
З точки зору обов’язковості умови контракту поділяються на обов’язкові та додаткові.
Обов’язкові умови називаються так тому, що якщо одна із сторін їх не виконує, інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.
Додаткові умови передбачають, що при порушенні їх однією із сторін, інша не має права розривати контракт, але може вимагати виконання контрактних зобов’язань і вжити штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом.
З погляду універсальності умови контракту поділяються на універсальні та індивідуальні.
У міжнародній торговій практиці широке застосування мають типові контракти.
Типовий контракт – це зразковий договір, або ряд уніфікованих статей, викладених у письмовій формі, які сформовані заздалегідь, з урахуванням торгової практики та звичаїв сторін і прийнятими сторонами після узгодження.
Типовий контракт м. б. використаний як зразок, умови якого м. б. зміненими, або ж для безумовного прийняття.
Типовий контракт, як правило, складається на типографських бланках, де на першому аркуші друкуються індивідуальні умови, а на інших аркушах – типові.
Структура зовнішньоторговельного контракту.
1. Преамбула (вступна частина). Включає: містить повну юридичну назву сторін, № контракту, місце і дату його підписання, визначення сторін, що підписують угоду (їх повні та скорочені назви, місцезнаходження, їх правовий статус, включаючи зазначення № та виду ліцензії на даний вид діяльності).
2. Предмет контракту. Включає: докладний опис товару (роботи, послуги), який є предметом угоди, якщо предметом угоди є не один товар, а широкий перелік, або товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики, то він оформляється специфікацією, яка має бути невід’ємною частиною контракту.
3. Кількість товару. Включає: одиницю виміру кількості; систему мір та ваги; чи враховується тара і упаковка в кількість товару; які організації визначають кількість; якими документами засвідчується кількість товару.
4. Базисні умови поставки (БУП) – Включає: розподіл обов’язків між сторонами щодо транспортування, страхування, та оформлення митних формальностей.
5. Ціна товару. При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається:
- одиниця вимірювання ціни, за якою встановлюється ціна ваги, довжини, площі, об’єму і т.д.
- базис ціни, який встановлює, чи входять в ціну товарів транспорті, страхові та інші витрати по доставці товару. зазвичай він визначається БУП.
- рівень ціни. Визначається середньосвітовою ціною на даний вид продукції, а також індивідуальними особливостями товару.
- спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті м. б. зафіксована в момент його підписання на протязі терміну його дії, чи до моменту його виконання. В залежності від способів фіксації розрізняють такі види цін:
1) тверда ціна. Застосовується в короткотермінових угодах з обмовкою: “ціна тверда, змінам не підлягає”.
2) ковзаюча ціна. Застосовується у середньо- і довготермінових угодах. При цьому в складі ціни змінюються лише окремі її складові. Таким чином ціна ділиться на умовно постій ну частину і змінну частину. Для визначення кінцевої ціни кожна змінна частина індексується за відповідним індексом на відповідну дату. На практиці вираховується за формулою, запропонованою Європейською комісією ООН:
Цк = Цо (а іа + в ів + … + с),
де Цк - кінцева ціна;
Цо - базисна ціна;
а,в - питома вага окремих змінних частин ціни;
іа, ів - індекси зміни ціни на а,в і т.д. на певну дату;
с - питома вага незмінної частини ціни.
3) ціна з наступною фіксацією. Використовується під час укладання довгострокових угод у випадку, коли предмет контракту на момент його підписання ще не існує, або коли в структурі ціни всі складові є змінними. В контракті при цьому визначається базова ціна (min, max, або середня) і розмір знижок та надбавок для її кінцевої фіксації.
В світовій практиці широко застосовується система знижок. Найбільш розповсюджені види знижок: бонусна; сезонна; знижка сконто”;дилерська; проста (загальна);привілейована.
6. Умови платежу. Включає: валюту платежу; терміни платежу; способи платежу: в практиці міжнародної торгівлі існує декілька способів: готівкою; з авансом; в кредит; комбінований; форми розрахунків. Основні, які використовують іноземні партнери, являються: інкасова; акредитивна і розрахунки по відкритому рахунку.
7. Якість товару. Включає: технічний рівень та якість товару; документи та організації, що підтверджують якість товару; яким саме методом будуть визначати якість товару.
8. Термін і дата поставки. Включає: період, на протязі якого продавець зобов’язаний передати товар у власність покупця.
9. Санкції та рекламації. Включає: претензії покупця до продавця в зв’язку з невідповідністю кількості та якості доставленого товару до умов контракту.
10. Упакування і маркування. Включає: вид упаковки, її характеристика, якість, розміри, спосіб оплати, нанесення на упаковку місця маркування.
Маркування повинно включати: реквізити імпортера та експортера, № контракту, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та ін.
11. Умови про гарантії Включає: об’єм наданої гарантії, гарантійний термін, обов’язки продавця у випадку невідповідності товару до умов контракту.
12. Арбітраж. Включає: порядок та умови вирішення суперечок у судовому порядку (якщо вони не можуть вирішити протиріччя іншим шляхом),
13. Страхування. Включає: обов’язки продавця та покупця по страхуванню вантажу; тривалість страхової гарантії; обсяг страхової гарантії; умови страхування; відвантажувальні документи.
14. Форс-мажорні обставини. Включає: відомості про те, за яких випадків умови контракту м. б. не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, втручання влади та ін.). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується ТПП, або іншим компетентним органом відповідної країни.
15. Інші умови. Включає: перелік застережень, що уточнюють взаємні права та обов’язки сторін.
16. Юридичні адреси і підписи сторін. Включає: повні юридичні адреси сторін, що відповідають статутним; імена представників сторін; банківські рахунки та адреси обслуговуючих банків, що будуть обслуговувати даного суб’єкта.
План практичного заняття
Питання для обговорення
1.Зовнішньоторговельний контракт (ЗТК): характеристика основних та додаткових умов.
2. Формулювання основних умов контракту.
3. Формулювання додаткових умов контракту.
5.3. Тестові завдання
1. Зовнішньоторговельний контракт може укладатися:
А) в усній формі;
Б) у письмовій формі;
В) в усній та письмовій формі;
Г) у жодній з цих форм.
2. У якому розділі зовнішньоторговельного контракту зазначений порядок внесення змін до контракту?
А) інші умови;
Б) форс-мажор;
В) штрафні санкції та рекламації;
Г) преамбула.
3. Суди ad hoc – це:
А) постійно діючі арбітражні суди;
Б) суди, що створюються спеціально для розв’язання суперечок за одним контрактом;
В) міжнародні господарські суди, які займаються розв’язанням суперечок по зовнішньоторговельному контракту.
4. Що має бути зазначено у розділі “Предмет контракту”?
А) кількість товару і його характеристика;
Б) кількість товару;
В) якість товару;
Г) ціна товару.
5. У преамбулі зовнішньоторговельного контракту зазначають:
А) місцезнаходження контрагентів;
Б) найменування товару;
В) кількість одиниць товару;
Г) маршрут перевезення.
6. Під терміном поставки розуміють:
А) момент передачі товару покупцеві продавцем;
Б) дострокова доставка товару;
В) поставка товару пізніше дати, зазначеної у контракті.
7. У специфікації зазначають:
А) вимоги до вмісту шкідливих речовин;
Б) технічні характеристики товару;
В) ціна та кількість товару, що поставляється;
Г) описання матеріалів, з яких виготовлено товар.
8. Вага «напівбрутто» означає:
А) половина ваги брутто;
Б) вага товару разом з внутрішньою упаковкою;
В) вага товару без внутрішньої упаковки;
Г) вага товару з тарою.
9. Якість товару в зовнішньоторговельному контракті не
визначають способом:
А) тель-кель;
Б) за зразком;
В) по факту (поставки);
Г) за попереднім оглядом;
Г) десять.
10. Джерелом права міжнародного масштабу актом, що встановлює правовий режим угод купівлі-продажу є:
А) Женевська конвенція 1969 р.;
Б) Віденська конвенція 1980 р.;
В) Гаазька конвенція 1989 р.
11. Мовою зовнішньоторговельного контракту є:
А) мова продавця;
Б) мова покупця;
В) третя мова;
Г) будь-яка мова на вибір контрагентів;
Д) мова продавця і мова покупця.
12. При купівлі-продажу машинотехнічних товарів технічні характеристики вказують:
А) у специфікації до контракту;
Б) в додатках до контракту;
В) в розділі контракту “Якість товару”;
Г) в розділі “Кількість товару”.
13. За прострочення поставки продавець:
А) поставляє товар у подвійному розмірі;
Б) сплачує конвенційний штраф;
В) не несе жодної відповідальності.
14. У разі прострочення поставки товару і втрати комерційного інтересу імпортер:
А) має тверде право відмовитися від виконання своїх обов’язків за контрактом;
Б) імпортер продовжує виконувати свої обов’язки за контрактом;
В) імпортер може відмовитися від своїх обов’язків, якщо це обумовлено в контракті.
15. При виникненні форс-мажору контрагент:
А) автоматично припиняє виконання своїх обов’язків за контрактом;
Б) не вдається до жодних дій;
В) повідомляє свого партнера про настання форс-мажору поштою;
Г) інформує свого контрагента про настання форс-мажору і підтверджує цей факт довідкою з місцевої торгівельно-промислової палати.
16. Приймання товару за якістю відбувається:
А) відповідно до державних стандартів, зафіксованим законодавством країни імпортера;
Б) на основі документу, що підтверджує відповідність якості товару умовам контракту;
В) шляхом перевірки якості на місці приймання.
17. Виконанням контракту може займатися:
А) сторона, що його уклала;
Б) торгівельні посередники на основі договору з стороною контракту та агентські фірми на основі договору з стороною контракту;
В) будь-яка з вищеназваних сторін.
18. Контракт вважається виконаним у випадках, коли:
А) поставлена більша половина товару;
Б) товар поставлений у повному об’ємі;
В) товар поставлений у повному об’ємі і в обумовлені контрактом строки не надійшла рекламація;
Г) у будь-якому з цих випадків.
5.4. Ситуаційні завдання.
Задача 1. Сформулювати розділ «предмет контракту» з використанням: додатку, специфікації, викладом змісту предмету у відповідній статті контракту.
Задача 2. Сформулювати розділ контракту «кількість» для поставки з України до Великобританії: цукру; цементу; мінеральної води «Моршинська»; повидла, фасованого у вакуумну упаковку по 250 г; телевізорів; тканини; відходів ткацької промисловості.
Задача 3. Обґрунтувати і сформулювати розділ контракту «якість» за вхідними даними задачі 2.
Задача 4. Сформулювати контрактні умови щодо терміну і дати поставки для: разової поставки; періодичної поставки; опосередкованого способу визначення дати поставки. Товар обрати у задачі 2.
Задача 5. Обґрунтувати формулювання вступної частини контракту (номер контракту, місце і дату підписання, визначення сторін) для конкретної зовнішньоекономічної операції, враховуючи вихідні дані задачі 2.
