Українські народні дитячі пісеньки

Дитяча література

Хрестоматія

Частина 1

Український дитячий фольклор

Фольклор народів світу

Хрестоматію уклала

Кандидат філологічних наук, доцент Федотова Світлана Олександрівна

Зміст

Українські народні пісні…………………………………………………………

Роде наш красний…………………………………………………………………..

В цьому дворику, як у вінку!....................................................................................

Дорогі гості…………………………………………………………………………

Стоїть явір над водою……………………………………………………………...

Котився віночок по полю………………………………………………………….

Ой співаночки мої………………………………………………………………….

Ходить гарбуз по городу…………………………………………………………..

Три товариші'……………………………………………………………………….

Колискові пісні…………………………………………………………………….

Ходить сон коло вікон……………………………………………………………...

Ой ходить сон по долині…………………………………………………………...

Ой ну, люлі, люлі…………………………………………………………………...

Котику сіренький…………………………………………………………………...

Ой люлі, ой люлі……………………………….…………………………………...

Тиха нічка теплесенька…………………………………………………………….

Забавлянки…………………………………………………………………………

Купалися ластів’ята………………………………………………………………...

Гойда-да, гойда-да………………………………………………………………….

Ото тушки-тутушки………………………………………………………………...

Дибки, дибки………………………………………………………………………..

Диби, диби…………………………………………………………………………..

Диби, диби…………………………………………………………………………..

Ладушки, ладусі…………………………………………………………………….

Сорока-ворона………………………………………………………………………

Куй, куй чобіток……………………………………………………………………

Потягусі, потягусі…………………………………………………………………..

Безконечники……………………………………………………………………...

Скажу вам діти казку………………………………………………………………

Був собі чоловік Нетяшка…………………………………………………………

Жив-був дід та баба………………………………………………………………...

Пішов дід по гриби…………………………………………………………………

Був собі журавель…………………………………………………………………..

Дитячі народні ігри……………………………………………………………….

Подоляночка………………………………………………………………………...

Ой ходить Іванко…………………………………………………………………...

Заклички…………………………………………………………………………..

Замовляння (Заклички)…………………………………………………………

Звуконаслідування……………………………………………………………….

Колядки та щедрівки…………………………………………………………….

Загадки……………………………………………………………………………..

Прислів’я та приказки…………………………………………………………...

Лічилки…………………………………………………………………………….

Скоромовки………………………………………………………………………..

Прозивалки (Дражнилки)………………………………………………………..

Українські народні дитячі пісеньки……………………………………………

Іде, іде дід, дід………………………………………………………………………

Іде півник на війну…………………………………………………………………

Добрий вечір, зайчику!.............................................................................................

Дощ іде, дощ іде……………………………………………………………………

Зайчику, Зайчику!......................................................................................................

Кукуріку,півнику…………………………………………………………………...

Смішинки-веселинки……………………………………………………………..

Дві душі……………………………………………………………………………..

Легенди та перекази………………………………………………………………

Сокіл Рід…………………………………………………………………………….

Прадуб………………………………………………………………………………

Погоня………………………………………………………………………………

Про запорожців……………………………………………………………………..

Топірець Довбуша………………………………………………………………….

Хліб і золото………………………………………………………………………...

Звідки пішло прізвище й ім’я Богдана Хмельницького………………………….

Чому людина не знає, доки живе………………………………………………....

Місто Сміла…………………………………………………………………………

Калина……………………………………………………………………………….

Як мати стала зозулею……………………………………………………………..

Фіалка……………………………………………………………………………….

Апостол Андрій на Київських горах……………………………………………...

Українські народні казки………………………………………………………..

Вовк та козенята……………………………………………………………………

Коза-дереза…………………………………………………………………………

Когут, песик і лис…………………………………………………………………..

Не впусти рака з рота………………………………………………………………

Ріпка…………………………………………………………………………………

Рукавичка…………………………………………………………………………...

Лисиця та Їжак……………………………………………………………………..

Лисичка та журавель………………………………………………………………

Колосок (Круть і Верть)……………………………………………………………

Дрізд та голуб………………………………………………………………………

Дві білки і лисиця………………………………………………………………….

Муха і павук………………………………………………………………………..

Сірко………………………………………………………………………………..

Пан Коцький……………………………………………………………………….

Казка про котика та півника………………………………………………………

Про лисичку………………………………………………………………………..

Овечка………………………………………………………………………………

Кривенька качечка…………………………………………………………………

Три бажання………………………………………………………………………..

Вчений кум…………………………………………………………………………

Кирило Кожум’яка…………………………………………………………………

Котигорошко……………………………………………………………………….

Про злидні………………………………………………………………………….

Мудра дівчина………………………………………………………………………

Кобиляча голова……………………………………………………………………

Сильніше за силу…………………………………………………………………..

Розумна людина…………………………………………………………………….

Як квітень до березня в гості їздив………………………………………………..

Зерна………………………………………………………………………………...

Як Івась шукав синьої квітки……………………………………………………...

Милосердна пані……………………………………………………………………

Колобок……………………………………………………………………………...

Притчі………………………………………………………………………………

Без труда нема плода……………………………………………………………….

У пригоді……………………………………………………………………………

Батькові поради…………………………………………………………………….

Народні усмішки………………………………………………………………….

Син та мати…………………………………………………………………………

Швачка………………………………………………………………………………

Напування…………………………………………………………………………...

Анекдоти……………………………………………………………………………

Сто вовків…………………………………………………………………………...

Правда……………………………………………………………………………….

Кваша………………………………………………………………………………..

Уривки творів для дітей………………………………………………………….

Повість минулих літ………………………………………………………………

Поєдинок сина Кожум’яки і печенізького велетня………………………………

Казки народів світу……………………………………………………………….

Російські народні казки…………………………………………………………..

Пых…………………………………………………………………………………..

Привычки…………………………………………………………………………...

Глупый жених………………………………………………………………………

Лисичка……………………………………………………………………………..

Білоруська народна казка……………………………………………………….

Легкий хліб…………………………………………………………………………

Болгарські народні казки………………………………………………………..

Виноградар і змія…………………………………………………………………..

Хто ж був працьовитий?...........................................................................................

Найдорожчий плід………………………………………………………………….

Чеська народна казка…………………………………………………………….

Собаки, коти та миші………………………………………………………………

Індійська народна казка ………………………………………………………….

Сонце, Вітер і Місяць………………………………………………………………

Німецькі народні казки…………………………………………………………..

Три ледарі…………………………………………………………………….……..

Умная Эльза………………………………………………………………………...

Горщик каші………………………………………………………………………..

Бременські музиканти……………………………………………………………..

Англійська народна казка ………………………………………………………

Сорочаче гніздо…………………………………………………………………….

Латиська народна казка…………………………………………………………

Вовк і кіт……………………………………………………………………………

Біблійні легенди…………………………………………………………………...

Створення світу…………………………………………………………………….

Створення людини…………………………………………………………………

Створення раю……………………………………………………………………...

Вигнання з раю……………………………………………………………………..

Вавілонська вежа…………………………………………………………………...

Каїн та Авель………………………………………………………………………..

Потоп і Ной…………………………………………………………………………

Чому людина не знає, доки живе………………………………………………….

Українські народні пісні

Роде наш красний

У лузі калина,

У лузі червона

Хорошенько цвіте…

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Небагацько нас є…

 

Червона калина –

То наша родина,

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося ж, признаваймося ж,

Небагацько ж нас є…

 

***

В цьому дворику, як у вінку!

В цьому дворику, як у вінку!

Там господар, як виноград,

Там господиня, як калина,

Їхні сини, як соколи,

Їхні дочки, як квіточки.

По саду ходили, сад садили.

Сад садили сад поливали –

Вищий мене, кращий мене!

***

Дорогі гості

Зелеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито буду жати –

Хорошії гості до хати…

Зеленеє жито ще й овес,

Хай збереться рід наш увесь.

Стоїть явір над водою

Стоїть явір над водою,

В воду похилився,

На козака пригодонька:

Козак зажурився.

 

Не хилися, явороньку,

Ще ж ти зелененький.

Не журися, козаченьку,

Ще ж ти молоденький!

 

Не рад явір хилитися –

Вода корінь миє!

Не рад козак журитися,

Та серденько ниє.

 

Ой поїхав з України

Козак молоденький –

Оріхове сіделечко,

Ще й кінь вороненький.

 

Ой поїхав на чужину

Та там і загинув,

Свою рідну україну

Навіки покинув.

 

Звелів собі насипати

Високу могилу,

Звелів собі посадити

Червону калину:

 

«Будуть пташки прилітати,

Калиноньку їсти,

Будуть мені приносити

З України вісті!»

Котився віночок по полю

Котився віночок по полю,

Да просився женчиків додому:

 

«Ой додому, женчики, ходіте,

Да мене у стодолу візьміте.

 

Нехай же я в стодолі спочину,

А восени знову на поле вилину.

 

Бо вже я дрібного дощику напився,

Вже ж я буйних вітриків начувся,

 

Вже ж я од Соненька напікся,

Од ясного місяця засвітився,

На яснії зіроньки надивився».

Ой співаночки мої

Ой співаночки мої,

Гей, де ж я вас подію?

Ой у лісі на траві,

Гей, там я вас посію.

 

Ой підуть леґінники,

Гей, та траву косити

Та співаночки мої

Всі в траві находити.

 

Ой будуть дівчаточка,

Гей, на гриби ходити

Та співаночки мої

Всі в траві находити.

Ходить гарбуз по городу

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

– Ой чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові? –

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові. –

Обізвались огірочки,

Гарбузові сини й дочки:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові. –

Обізвалась морковиця,

Гарбузовая сестриця:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові. –

Обізвались буряки,

Гарбузові свояки:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові. –

Обізвалась бараболя,

А за нею і квасоля:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові. –

Обізвався старий біб:

– Я піддержав увесь рід! –

– Ой гарбузе, ти перістий,

Із чим тебе будем їсти?

– миска пшона, шматок сала –

От до мене вся приправа.

Три товариші'

Ой за горою, за кам’яною,

Ой там зібрались три товариші:

Один товариш – то Сонце красне,

Другий товариш – то Місяць ясний,

Третій товариш – то дрібний Дощик.

 

А Сонце каже: «Як ізійду я,

Як ізійду я раненько-рано,

То ізрадіють усі на світі».

 

А Місяць каже:

«Як ізійду я, як ізійду я звечора рано,

То ізрадіє риба у морі,

Люди в дорозі, звірі у полі».

 

А Дощик каже:

Як упаду я тричі на землю,

То ізрадіє жито, пшениця,

Жито, пшениця, всяка пашниця».

 

?? Прочитайте текст пісні мовчки. Зверніть увагу на розділові знаки.

Поміркуйте, з якою інтонацією треба читати слова Сонця, Місяця, Дощика.

Які ознаки характеризують кожного з товаришів?

Чому живі істоти по-різному радіють Сонцю, Місяцю, Дощику?

Колискові пісні

Ходить сон коло вікон

Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плоту,

Питається сон дрімоти:

– Де будем ночувати?

– Де хатинка тепленькая,

Де дитинка маленькая,

Там ми будем ночувати,

Мале дитя присипляти.

Щоб виросло не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків потішало.

 

Ой ходить сон по долині

Ой ходить сон по долині)2)

У червоній кожушині. (2)

Кличе мати до дитини: (2)

– Іди, сонку, в колисоньку, (2)

Приспи мою дитиноньку.(2)

 

Ой ну, люлі, люлі

Ой ну, люлі, люлі,

Прилинули гулі

Та й сіли на люлі.

Стали думати-гадати,

Чим дитину дарувати.

Дали йому три квіточки:

Одну квітку сонливую,

Другу квітку дрімливую,

А третюю щасливую.

 

Котику сіренький

Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Дитя буде спати,

Котик воркотати.

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота.

А-а, а-а, а-а, я!

***

Ой люлі, ой люлі,

Налетіли гулі.

Сіли на воротях

В червоних чоботях.

Сіли та й раденькі,

Що спить мій маленький,

Що спить і не чує,

де гуля ночує.

***

Тиха нічка теплесенька,

А дитина малесенька.

А–аа, люлі,

Дитиночка спати,

А бабуся колихати…

***

Ходить котик

По горі,

Носить сон у рукаві.

Усім дітям продає,

А Марійці так дає.

Забавлянки

Купалися ластів’ята ( Співають під час купання дитини)

Купалися ластів’ята

Та в чару-водиці,

Щоб були ми білотілі

Та ще й білолиці.

Гойда-да, гойда-да

Гойдаючи дитину в колисці,

співають

Гойда-да, гойда-да,

Добра в коника хода,

Поводи шовкові,

Золоті підкови.

Ото тушки-тутушки

Погладжують тільце дитини,

розводять її руки

Ото тушки-тутушки!

На котика потягушки,

А на Василька ростушки.

Ой тошки, тошки!

Щоб підросли трошки.

Дибки, дибки

Навчаючи дитину ходити,

примовляють

Дибки, дибки!

Ходить котик по лавочці,

Водить кішки за лапочки:

Диб, диб, диб.

Диби, диби

Диби, диби!

Ішла баба по гриби,

А дід по опеньки

В неділю раненько.

Бігла мишка

Пестячи дитячу ручку долонею,

примовляють

Бігла мишка, несла книшика,

Не мала де сісти,

Книшика з’їсти,

Отутоньки сіла,

Книшика з’їла.

Ладушки, ладусі

Плескаючи з дитиною в долоні

– Ладушки, ладусі,

А де були?

– У бабусі.

– А що їли?

– Кашку.

– А що пили?

– Бражку.

Каша масленька,

Бражка п’яненька,

Бабуся старенька.

Гай! Гай! Полетіли,

На головку сіли.

Сорока-ворона

Сорока-ворона

На припічку сиділа,

Діткам кашку варила.

Перебирають пальці один за одним,

починаючи від мізинного

– Цьому дам, цьому дам,

Цьому дам і цьому дам,

Цьому не дам,

Бо цей буцман

Дров не носив
Діжі не місив,

Хати не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

Куй, куй чобіток

Пучкою постукують

по ступні дитини,

наче «кують».

Куй, куй чобіток,

Подай, баба, молоток,

Не подаси молотка –

Не підкую чобітка.

Молоток золотенький,

Чобіток дорогенький.

Потягусі, потягусі,

На Галю ростусі.

Щоб Галочка росла,

Росла-виростала,

Щоб Галочка своїй мамці

Скоріш в поміч стала.

У помочі стала,

Діток колихала

Й хату доглядала.

Безконечники

 

Скажу вам діти казку

Скажу вам діти казку:

Приніс зайчик дров в’язку,

Поколов їх дрібненько,

Зварив кашу хутенько.

Кашка була солоденька,

Моя казка коротенька.

 

Був собі чоловік Нетяшка

Був собі чоловік Нетяшка,

На ньому сіра семряжка,

Червона шапочка
Чи хороша моя казочка,

Чи казати, чи ні?

І ти кажеш: – Казати!

І я кажу: – Казати!

 

І знову спочатку.

Жив-був дід та баба

Жив-був дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця:

Жив-був дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця:

 

Пішов дід по гриби

Пішов дід по гриби,

Баба по опеньки.

Дід свої поварив,

Бабині сиренькі.

 

Був собі журавель

Та журавочка,

Наносили сінця

Повні ясельця.

Наша пісня гарна й нова,

Починаймо її знова:

Був собі журавель…

 

Дитячі народні ігри

Подоляночка

Діти водять хоровод, а один,

що стоїть у колі робить рухи,

що відповідають змісту пісні

Десь там, десь там подоляночка була,

Десь там, десь там молоденька була.

Отут вона впала,

До землі припала.

Устань, устань, подоляночко,

Промий очки, як скляночки,

Та візьмися в бочки,

Та поскавчи скочки.

Скачи, скачи понад бродом,

Як рибонька попід льодом.

Візьми собі панну, которую крайню,

Візьми собі панича, котрого крайнича.

 

Той, що посередині, вибирає когось з кола

Замість себе, і гра продовжується.

 

Ой ходить Іванко

Дійові особи: Іванко, його сестричка, діти.

Діти рухаються по колу і співають пісню. У центрі кола – «городу» – стоїть сестричка. Іванко ходить поза колом то ліворуч, то праворуч, намагається пробитися до сестрички і визволити її.

Ой ходить Іванко, блукає, блукає,

Він свою сестричку шукає, шукає.

 

Ой пробий, Іванко, воро′та, воро′та,

Виведи сестричку з чужого горо′да.

 

 

Ой прийди, Іванку, із волі, із волі,

Виведи сестричку з неволі, з неволі.

 

Ой прийди, Іванку, близе′нько, близе′нько,

Поклонись сестричці низе′нько, низе′нько.

 

Ой пробив Іванко ворота, ворота,

Ви′зволив сестричку з чужого города.

Заклички

Сонечко, сонечко,

Визирни в віконечко!

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

 

Вийди, вийди, сонечко,

на дідове полечко,

на бабине зіллячко,

на наше подвір’ячко.

 

Сонечко, сонечко,

Виглянь у віконечко,

Дітки гуляють,

Тебе виглядають.

 

Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику,

Поставлю на вербі,

Щоб випили горобці.

Я яєчком забілю,

А яєчко прісне,

А сонечко блисне.

 

Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику

В полив’янім горщику.

Іди, іди дощику,

Цебром, відром, дійницею

Над нашою пашницею.

Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику.

 

Ластівко, ластівко

Щоб позбутися веснянок,

кидають камінцями услід

за першими ластівками

й промовляють

Ластівко, ластівко!

На тобі веснянки,

Дай мені білянки!

Замовляння (Заклички)

1. Як голубу без очей, так би тобі, раба Божа Марія, за мною без ночей.

2. Щоб тебе за мною так пекло, як пече той віск! Щоб твоє серце за мною так топилося, як топиться той віск, і щоб ти мене тоді покинув, коли найдеш той віск!

3. Сонечко, ясне, красне, освіщаєш гори, долини, освіти моє личко, щоб моє личко було ясне-красне, як сонечко

4. – Позбавлю я росу, а збавлю з жінок, з панів повагу, з попів пиху, з парубків гордість, а з дівок красу.

5. На морі, на окіяні стояло дванадцять дубів, на тих дванадцяти дубах сиділо дванадцять соколів, крилами розмахали, хвостами перелоги розмітали.

6. Місяцю-Маю, чогось я тебе спитаю?

– Чи болять у мерця зуби?

– Ні, не болять, не щемлять.

– Щоб же не боліли і не щеміли у рожденного, хрещеного раба Божого Івана.

7. В неділю рано Пречиста Діва плугом небо орала, руту сіяла. Рута не зійшла, щоб кров не йшла.

8. Як ці береги не стрічаються, так щоб нарождений молитвений Іван не стрічався з хмільним вином.

9. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику! Чи на дощ, чи на сонечко, одчини, Боже, віконечко! Дай, Боже, дощик цебром, відром, дійницею.

10. Морозе, Морозе! Іди до нас вечеряти, та не морозь ні ягнята, ні телятка, жита і пшениці, і всякої пашниці.

11. За горами, за ріками там ми спать лягали, матір Божа в головах. Ісус Христос у ногах, ангели-хранителі по боках – хранять мою душу до самого ранку од ножа, од меча, од лихого чоловіка.

12. Смерку, смерку! Замикаєш засіки і башти, – замкни моїм ворогам роти, щоб проти мене, новорожденого, молитвеного і хрещеного раба Божого Івана, рота не роззявляли і язика не обернули, худого слова не приговорили.

Звуконаслідування

Дінь, бом, бом

Імітується звук дзвона.

Дінь, бом, бом,

Савка вмер,

Положили Савку

На білую лавку.

Лавка трясеться,

Савка сміється.

 

Кум, кум, де ваш кум?

Імітується кумкання жаб.

– Кум, кум, де ваш кум?

– Утонув.

– Нум плакать:

– Нум, нум, кум, кум.

– Кум, кум, позич полотна.

– Нащо тобі?

– Кум умер.

– Коли?

– У четвер.

– Нум плакать:

– Нум, нум, кум, кум.

 

Кум-кума

Кум-куам,

А де-с була?

– На яр…яр…яр…марку.

– А що-с купила?

– Черевикі-кі-кі-кі,

Черевикі-кі-кі-кі,

На ко-о-о-орках,

На ко-о-о-орках.

 

А я був у Бога

Імітується спів солов’я.

А я був у бога,

У Бога, у Бога.

А Бог спить,

Спить, спить.

А я Бога за ногу

Щип, щип, щип.

 

Сонце ловити!

Імітується спів жайворонка.

Жайворонок угору летить, співає:

Сонце ловити!

Сонце ловити!

Сонце ловити!

 

А вниз летить:

Ціп урвався!

Ціп урвався!

Ціп урвався!

Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!

Колядки та щедрівки

Щедрик-ведрик

Щедрик-ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски,

А ще мало –

Дайте сало,

А як донесу,

Дайте ковбасу.

Давайте хутко,

Побіжу прудко.

Коротка свитка – замерзла литка.

 

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

“Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова –

В тебе жінка чорноброва”.

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Прилетіла ластівочка.

 

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядько, п’ятака

Одчиняйте скриньку

Та давайте сливку.

Одчиняйте сундучок

Та давайте п’ятачок.

 

Коляда, коляда

На поличку погляда.

Там ковбаси лежать,

Вони в шанічку біжать.

Дай, бабо, ковбасу –

Літом коней попасу.

Не даш ковбаси –

Хоть сама паси.

***

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Хай вам буде рік добрий,

А вік довгий!

Сійся, родися,

Жито-пшениця!

На щастя-здоров’я,

На Новий рік.

Щоб вам у новому році було краще,

Ніж торік!

***

Коляди, коляди, а я в батька один,

По колінця кожушок,

Дайте, дядько, п’ятачок.

А п’ятак не дорогий,

Дайте, тітко, ще й другий.

З святим вечором!

***

Коляди, коляди, а я в батька один,

У новенькім кожушку,

Винесіть пампушку.

Будьте здорові!

***

Коляди, коляди, а я в батька один,

Коротенька курточка,

Дайте, бабцю, бубличка.

З святим вечором!

 

***

Гей, Великдень! Гей, весна!

Що несе мені вона:

Сонце, квіти і в додаток

Купу ціп’яток-курчаток.

 

Пташеняток у садку,

Зайченяток у ліску,

На голівоньку – вінок,

А у кошик – крашанок.

Загадки

Білі овечки

По небу блукали,

Впали додолу,

В річку попали.

 

Чорна корова

Всіх зборола.

А білий віл

Усіх звів.

 

Барвисте коромисло

над річкою повисло.

 

Вірно людям я служу,

Я дерева стережу,

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю.

 

Надворі горою, а в хаті водою.

 

Чорне сукно лізе в вікно.

 

Летить їжаком, а падає – голяком.

 

Чок-чок-чок-чок!

Скринька впала на бочок.

Скринька тая не проста –

Скринька тая костяна.

 

У золотий клубочок сховався дубочок.

 

Жупан смугасто-зелений,

А серце, немов кумач.

На смак, як цукор, солодкий,

А сам кругленький, як м’яч.

 

Невеличке – з кулачок,

Та рум’яненький бочок.

Доторкаєшься – гладеньке,

А відкусиш – солоденьке.

 

Стоїть хлопчик під пеньком,

Накрив голову брильком.

***

В теплій шубі він лежить,

Цілу зиму міцно спить,

А прокинеться від сну –

Зустрічатиме весну.

***

Що то воно: у воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає, хвіст відпадає?

***

Прилетіли гості,

Сіли на помості,

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати.

***

Хто з хвостом і з вушками?

В кого лапки з подушками?

Як іде, ніхто не чує.

Тих, крадучись, полює.

***

Хто це? Має гребінь

Та не може ним чесатися.

***

Колючий клубочок

Прибіг у садочок.

***

Що сходить без насіння?

Хто поруч іде, а сліду не лишає?

 

*Плавала, купалася, сухенькою зосталася.

*Що сходить без насіння?

*Плету хлівець на четверо овець,

А на п’яту окремо.

*Біла рілля, чорне насіння,

Хто вміє – той посіє,

Хто знає – відгадає.

*Не чоловік, не звір, а має вуса.

*Не кущ, а з листочками,

Не сорочка, а зшита,

Не чоловік, а навчає.

*Маленький, чепурненький,

Крізь землю пройшов,

Червону шапочку знайшов.

*Чорний, та не ворон,

Рогатий, та не бик,

Шість ніг без копит:

Летить – виє,

Сяде – землю риє.

 

*Маленький хлопчик зліз на стовпчик,

Одежі не носить, їсти не просить.

Личенько рябее.

Що воно таке?

 

*Що росте без кореня?

*Що біжить без повода?

*Один баранець пасе тисячу овець.

* Що без леза та без зуба розтина міцного дуба?

*Рукавом махнув – дерева нагнув.

*Мене просять і чекають, а як покажусь – утікають.

*ід землею птиця кубло звела і яєць нанесла.

*В якім лісі нема листя?

*У хатах прозорих всі вони живуть,

Можеш ти їх бачить, та не можеш чуть.

* Летить – пищить, сяде – мовчить.

Хто його вб’є, той свою кров проллє.

Прислів’я та приказки

Людина без Батьківщини – що пташка без пісні.

Де багато пташок, там нема комашок.

Пташка кра′сна пір’ям, а людина знанням..

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.

Та земля мила, де мати народила.

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Хочеш бути щасливим, не будь лінивим.

На сонці те′пло, а біля матері до′бре.

Без охоти нема роботи.

Хто багато робить, той і багато вміє.

На чорній землі білий хліб родить.

Восени і горобець багатий.

Осінь – щедра мати, всіх нагодує.

Заліз у багатство – забув і братство.

Аж гарчить – так на меншого кричить.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Густа каша дітей не розгонить.

І від малої мурашки може бути велика користь.

Нащо й клад, якщо в сім’ї лад.

Птах радіє весні, а дитя – матері.

Заздрощі добра не навчать.

Згода будує, а незгода руйнує.

Берись дружно – не буде сутужно.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Очам страшно, а руки зроблять.

Землю красить сонце, а людину праця.

Ліс не школа, а всіх навчає.

Дерево міцне корінням, а людина працею.

Людей питай, а свій розум май.

Все добре переймай, а злого уникай.

Нових друзів наживай, а старих не забувай.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

Книга вчить, як на світі жить.

Книжка – маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

Чия відвага, того й перемога.

За добро добром платять.

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

Хто за чуже хапається, свого позбувається.

Зробиш добро – не кайся; вдієш лихо – начувайся.

Добре ім’я краще багатство.

Народ скаже – як зав’яже.

Добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять, як у дзвони.

Козацькому роду нема переводу.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

У дитинстві вивчене, що на камені висічене.

Бджола мала, а та працює.

Без труда нема плода.

Маленька праця краща за велике безділля.

Не поговоривши з головою, не берись руками.

Діло майстра величає.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

До учіння треба терпіння.

Казки маленькі, а розуму в них багато.

Казка вигадка, та в ній щось повчальне зрозумій.

Хто багато читає, той більше знає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Що роблю, за те й відповідаю.

Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

Нема у світі цвіту, цвітнішого над маківочку, нема ж і роду, ріднішого над матіночку.

Квітень землю квітчає, з вирію пташок стрічає.

Коли квітень з водою, травень з травою.

Як підеш, так і найдеш.

Як посолиш, так і їстимеш.

І сила перед розумом никне.

Де сила не візьме, там розум допоможе.

Вік живи – вік учись.

Грамоті учиться – завжди пригодиться.

Щоб других вчити, треба самому вміти.

Не всякий, хто читає, в читанні силу знає.

Знання – дерево, а діло – плоди.

З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.

Умій сказати, умій змовчати.

Давши слово – держись, а не давши – кріпись.

Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже..

Гостре словечко коле сердечко.

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

Терпіння і труд все перетруть.

Не вір словам, а вір справам.

Сім раз відмір, а один раз відріж.

Зробив діло – гуляй сміло.

Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте.

Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.

Хліб-сіль їж, а правду ріж!

За праве діло стій сміло.

То не козак, що отаманом не хоче бути.

Не лише силою треба боротись, а й умінням.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Без діла сидіти, то можна одуріти.

Хто дбає, той і має.

Що вміть, того за поясом не носить.

Як хочеш шить, то перш вузлика зав’яжи.

Землю красить сонце, а людину праця.

Нових друзів наживай, а старих не забувай.

Все добре переймай, а злого уникай.

Голова не на те тільки, щоб кашкет носити.

Людей питай, а свій розум май.

Дерево міцне корінням, а людина працею.

Дає дещицю, а просить сторицю.

І задрипана ворона своїм дітям оборона.

*** Складіть прислів’я

Щастя дорожче	а руки загребущі.
Золота клітка	то поле смутніє.
Як листя жовтіє,	свої пісні має.
Всяка пташка	а осінь насіння.
Очі завидющі,	солов’я не тішить.
Літо дає коріння,	від багатства.
Не говори, що знаєш,	ніж брехати.
Краще мовчати,	а думай ще більше.
Добре того навчати,	де не поклав.
Говори мало, слухай багато,	хто хоче все знати.
Не бери,	але знай, що говориш.
Хто говорить – сіє,	а хто слухає – жне.

Лічилки

Ене, Бене, раба

Вінтер, вінтер, жаба,

Ене, бене, грець,

Вінтер, вінтер, кець.

 

Ниточка, голочка,

Синя соколочка,

Щука, карась,

А ти убирайсь.

 

Голочка, ниточка,

Стакан води,

Першим вийдеш,

Напевно, ти!

 

Еники, беники,

Їли вареники,

Еники, беники, квас,

Вийшов старенький Тарас.

 

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі

Хліб-паляниця,

З ким хочеш,

З тим поділися.

 

Ходить кукла по току

В червоному ковпаку.

Мамка, голубка,

Поший мені льольку

З червоного шовку.

Шовк у болоті,

Пан у золоті.

Дзінь, брязь,

Вийшов князь.

 

Бігли коні під мостами

З золотими копитами.

Дзень, брязь,

Вийшов з мосту старий князь.

 

Ходила квочка коло кілочка,

Водила діток коло кліток.

Квок, квок, золотий клубок.

Скоромовки

Бубоніла баба бабі:

– Ой, не дмухай на кульбабу,

Бо з кульбаби полетять

Сто малих кульбабенят.

 

Дуб до дуба дріботів:

– Дай, дідусю, жолудів.

– По мені дощі ходили,

Жолудята не вродили.

 

Півдня працював павучок.

Наткав павутинок пучок.

Почав помаленьку привчати

Панчішки плести павучаток.

 

Марина варила, а Лариса солила.

У полі просо, на просі роси.

Роса росила, коса косила.

Коси, косо, поки росо!

 

Кіт котив

Коток по току,

Коток попав

На лапу коту.

 

Ми носили воду в ситі,

Та дерева не политі.

Воду в ситі не носити,

Саду ситом не полити.

 

Мороз Мороза водив за носа.

Бурі бобри брід перебрели,

 

Забули бобри забрати торби.

 

Дві гави

Зранку

Гасали по ганку.

Гави

Просили

На ганку сніданку.

 

У голубки-горлички

Туркотливе горлечко.

Горличка туркоче,

Горличка воркоче.

Жатка в полі жито жне,

Жатку жайвір дожене.

Жали женчики, жали,

Серпики поламали.

Серпики золоті,

Женчики молоді.

 

Ніс сміхунчик сміху міх – сміх розсипався на сніг.

 

***

На печі, на печі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі –

Не лежи на печі.

 

*Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню:

– так, як ти, не вмію я,

Ти не вмієш, так, як я.

 

*Босий хлопець сіно косить.

Роса росить ноги босі.

 

*Хитру сороку спіймати морока,

А на сорок сорок – сорок морок.

*Зелен в’яз високий виріс.

В’язолаз на в’яза виліз.

Та зважай же, в’язолазе,

Не скрути ж на в’язі в’язи!

 

*Гайку, гайку, дай гриба і бабку,

Сироїжку з добру діжку,

Хрящика з ящика,

Красноголовця з хлопця.

 

*Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевисскоромовиш.

* У нас на дворі погода розмокропогодилася.

*Був господар, був господар, да й розгосподарився.

Прозивалки

(Дражнилки)

Іванюка-требуха

З’їв корову і бика,

Сімсот поросят,

Дев’яносто гусят,

І чотири пташечки,

І горщичок кашечки,

І діжку борщу – І ще їсти хочу,

Та ще й не наївся,

Бодай ти розсівся!

 

Гриць миші злякався,

В кропиву сховався,

Бороною вкрився,

Щоб не пожалився.

 

Іван-балабан

Усе в носі колупа.

Колупає, колупає,

Бо ума зовсім не має.

Люба-друба-карапуз

З’їла у баби гарбуз.

Два на два помножить,

Три на два – не може.

 

 

Настя-хвастя

По саду ходила,

Ротом мух ловила,

Сопельки губила.

 

Полька, Полька, Полька, чіт,

Полька ходить без чобіт,

Якби Полька робила,

То б у чоботях ходила.

 

А Степан-Степанок

Поїв бабин медок

І сховався в куток.

 

Тетяно, Тетяно!

Їла з глечика сметану;

В глечик голову стромляла –

Гаразд сметани не дістала.

 

 

Юрко-бурко

Розлив молоко.

Його мати ложкою.

А він дрига ножкою.

 

Славний хлопчик,

Славно зветься,

Зашмаркався

Та й сміється.

 

Христя-мистя

Вуха з листя,

Ніс – цибулька,

Зверху гулька.

Українські народні дитячі пісеньки

Іде, іде дід, дід

Іде, іде дід, дід

Несе, несе міх, міх.

Отакий дідище,

Отакий страшище!

Отакий ногатий,

Отакий рукатий,

Отакий носатий,

Такий бородатий!

Отакий дідище,

Отакий страшище!

– А я – не боюсь!

 

Іде півник на війну

Іде півник на війну,

Куряву здіймає.

– Ой куди, куд-куди?

Курочка питає.

– Іду, курочко, прощай! –

На війну велику, –

– Ой куди, куд-куди? –

– Воювать з індиком.

Українська народна дитяча пісенька

Добрий вечір, зайчику!

– Добрий вечір, Зайчику,

Куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,

Де живеш?

– Отут живу в хатоньці

Край води,

А ти туди, лисонько,

Не ходи!

 

Дощ іде, дощ іде

Дощ іде, дощ іде,

Аж із стріхи капає,

Комар з мухою танцює

Аж підскакує.

Зайчику, Зайчику!

– Зайчику, зайчику, де ти був?

– У темному гаю.

– Розкажи, розкажи пригоду свою.

– Вовчика сірого я в ярок загнав,

лисоньку рудую у мішок сховав!

– Де сховав? Де сховав?

– У драному мішку.

– Покажи, покажи спійманку таку.

– Лисонька рудая, хитра та прудка,

дірочку вигризла, вилізла з мішка.

А коли ж вона тікала, то мене перелякала.

– Он як!

 

Кукуріку, півнику

– Кукуріку, півнику,

куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,

де живеш?

– Ото ж моя хатонька

край води,

З хорошого дерева,

з лободи.

А на моїй хатоньці

крокви

З хорошого дерева –

з моркви.

Така моя хатонька

край води,

З хорошого дерева –

з лободи.

А на моїй хатоньці лати

З хорошого дерева – з м’яти.

Така моя хатонька

Край води,

З хорошого дерева

З лободи.

Смішинки-веселинки

Дві душі

Хлопчик запитує батька:

– тату, а в нас дві душі?

– Чому це ти так говориш?

– Бо дві душі. Як холодно – одна дме теплом на замерзлі пальці, а як гарячий чай – то студить холодна душа.

Обіцянка

– Дідусю, купи мені барабан!

– куди ще тобі барабан! Від тебе й так багато шуму.

– Але я обіцяю, що гратиму тільки тоді, коли ти спатимеш.

Легенди та перекази

 

Сокіл Рід

На початку була пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна, й безконечна ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно? Наймудріші волхви Оріани казали так: «Око було завжди, воно було вічно. І з вічності воно летіло у вічність». А Заратустра потому вже додав: «Воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ».Мабуть, так. Бо Око, пролетівши безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця Сокіл. Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч. Сокіл розправив крила і кружляв над Оком. І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера. Тоді Сокіл сів між квіти й став глибоку думу думати.

Прадуб

Довго думу свою думав Сокіл. Тьма часу минула.

І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб – Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні яблука. – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело. Тоді злетів сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив ірій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму світ».

Погоня

За Тисменицею є село, що Погонею називається. Протікає там річка Ворона, Ніхто не пам'ятає, коли виникло село, але з діда-прадіда розповідають, що ще за тих часів, як татари плюндрували українську землю, при шляхах були такі вартівники, що давали знати про напад чужинців.

І люди ховалися, де хто міг: по печерах, по лісах, по горах. Але одного разу татари напали якось так раптово, що завчасно ніхто не міг сховатися. І почали з села утікати від нападників жінки з дітьми, старі діди та баби, бо чоловіки всі загинули від шабель татарських. Не одну та не дві години тікали люди, але татари напали на слід і гналися за ними. Довго йшла ця погоня, і люди так заморилися, що падали під ноги коням, а татари скручували їм руки і прив'язували до сідел, аби гнати в неволю.

І побачили люди, що не втекти від погоні, не сховатися у чорних лісах...

Почався у чистому полі плач великий, а татари вже ось-ось мали настигнути ту юрбу.

І раптом із беззахисного натовпу назустріч татарським вершникам кинулася незвичайної краси дівчина. Всі аж ахнули від здивування, а вона, не зупиняючись, бігла до бусурманів. У довгих дівочих косах, темних, як ніч, була заплетена голуба стрічка. Коли до вершників залишилося кілька метрів, дівчина рукою зірвала з коси стрічку і кинула її коням під ноги. Враз там зробилася річка. Була вона чорною, як ворон, що вже літав над беззахисною юрбою і люто крякав.

Татарські вершники заїхали у воду, але швидка течія огорнула їх, коні іржали, билися у воді, бо мулисте дно ловило їх і затягало під воду. Жоден нападник, що потрапив у річку, не виїхав на протилежний берег і не повернувся назад.

Гострі стріли вп'ялися в молоде дівоче тіло, і вона впала на зеленому березі річки. Люди сховалися в лісі,, а коли татари відійшли, вони повернулися на те місце, де лежала з пробитим татарською стрілою серцем, з розпущеними косами чорнява галичанка. Там і поховали незнайому рятівницю. На могилі посадили плакучу вербу.

Вирішили люди вже не повертатися до свого спаленого татарами села, а оселитися над річкою, яка їх врятувала. З того часу село називають Погонею, а річку — Вороною, бо й досі вода в ній чорна.

Легенди та перекази. — К., 1985.— С. 102.

Про запорожців

...А сила яка у їх була? Хоч у старого, хоч і у малого! Іде раз кошовий, аж дивиться — дитина годів сім загляда на дзвіницю.

— Чого ти, мале, заглядаєш на дзвіницю?

— А я туди зніс ломову пушку.

— Ти?

— Я.

— А піди назад знеси.

Воно пішло та й знесло. От які тоді люди були!

Тепер хоч десятеро коней запряжи, то не знесуть. А про старих запорожців, то вже й казати нічого. Вони оце, було, як говіють, то піп і приказує їм: «Пани молодці, котрі із вас іміють велику силу, то втягайте в себе...» А то як дихне, то піп з причастієм упаде. Сила страшна була!..

А як вони воювались?

Стануть було отут, на Орловій балці, а проти них двадцять полків вийдуть. Так полки самі себе поріжуть, кров тектиме по черево коням, а запорожцям і байдуже: стоять та сміються...

А це все від того, що вони знаючий народ були. На своїй землі їх ніхто не міг узяти. Так вони, як куди їхати, то зараз землі під устілку накладуть, у шапки понасипають та й їдуть...

Раз були вони у Петербурзі, зайшли у дворець, їм стільці подають, а вони посідали на землю та й сидять.

Приходить до них Катеринич¹, дивиться, що вони сидять на землі, і давай з них сміятися. Потім підняв руку над одним запорожцем та й цілиться його вдарити.

— Рубай, рубай, коли руку підняв, — каже той.

Так де тобі рубати! Як підняв руку, так вона й замкнулась, так і заклякла...

¹ Катеринич – генерал-фельдмаршал Г. О. Потьомкін, за ініціативою якого цариця Катерина II і ліквідувала Запорозьку Січ.

Українська народна поетична творчість. Хрестоматія. — К., 1968. - С. 174—175.

Топірець Довбуша

Мала мати сина Олексу. Файний, дуже сильний був. Минуло йому п'ять років. Вийшов він якось надвір і почав собі гратися, майструвати і зробив добре витесаний топірець. Увійшов до хати та й каже:

— Ади, який я собі топірець зробив. А як май трохи підросту, то стану такий, що жодний мене не подужа.

Дивилася мама на сина та й раділа. За пару літ ішла вона в ліс по дрова та взяла з собою хлопчика. Ходили, ходили вони довго по лісі, аж ось Олексі щось спало на думку і він каже мамі:

— Свій топірець я заб'ю в пеньок, і його ніхто не витягне, тільки я сам, як прийду через кілька років.

Минуло Олексі шістнадцять років. Став він підбирати собі військо. Приймав до себе не всіх, а тільки найкращих та найдужчих, що мали і розум, і силу, були відважними. Робив Олекса так: з високої гори спускав колесо. Котилося воно дуже швидко. А внизу стояли люди і чекали, щоб показати свою вправність.

Якщо хто на ходу перестрибував те колесо, то той вважався сміливим і брав його Олекса до себе воїном.

Жили тоді хлопці у печері, яку самі видовбали. Зробили в ній стіл і лавиці кам'яні, де засідала рада. Приходили туди таємно, бо за ними слідкували жовніри. Був у печері таємний хід, про який ніхто з жовнірів навіть не здогадувався.

Якось повів Олекса своїх товаришів у гори, де він забив топірець, як ще з матір'ю ходив по дрова. Підійшли вони до того пенька й Олекса каже:

— Ану, хлопці, тягніть цей топірець!

Та ніхто не міг витягти.

Раз пішов Олекса до матері:

— Мамо, — каже, — я тепер найдужчий у горах. Мій топірець ніхто, крім мене, не годен витягти.

А мати в сльози:

— Тебе багачі збираються вбити.

— Не плачте, мамо, не побивайтесь. Мене ніхто не знає, як убити. Тільки вам скажу, що вбити мене можна дев'ятьма зернами ярої пшениці.

Підслухали ці слова сільські багачі, довідались, як можна вбити Олексу, та й пририхтували все.

Коли він на другий день повертався від мами, то його із засідки застрелили. Лишилися товариші самі. А топірець, як він його забив у дерево, так і до сьогодні там сидить у горах.

Тому опришок називається Довбушем, що задовбав свій топірець у дерево навіки.

Легенди та перекази. — К., 1985. — С. 255—256.

 

Хліб і золото

Легенда

Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював той майстер, замикав його і випускав власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти. Він лише один знав про все багатство короля, той майстер.

І так розжився, що не розумів, як так голодним бути. Та й одного разу каже королеві:

– Золото – цар.

А Данило поправляє його:

Ні, чоловіче, хліб – усьому голова.

– Ні, золото і срібло.

Так вони сперечалися, що король обернувся та й пішов геть з майстерні. А другого дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб – болото, а всьому голова – срібло і золото»,

Данило нічого не сказав. Але другого дня зранку привів майстра, замкнув його; а тут вістові прилітають – ворог іде! Данило зібрав дружину, вирушають у похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. А король видав такий наказ, що ніхто не сміє до каси підходити, інакше смерть.

Минуло кілька місяців. Данило з військом повернувся додому, чекає від майстра-золотаря дарунка за перемогу, а того нема. І тут згадав. Зіскакує з коня, біжить до каси, відмикає, а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло, золото – то болото, а Хліб – Цар».

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Прочитайте вислів короля Данила «Хліб – усьому голова» з різною інтонацією і поясніть його значення. Чи може він бути головною думкою твору? Якщо так, то перегляньте ще раз твір та знайдіть в ньому місця, які б підтвердили її.

Чого навчило майстра життя?