І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавілонську вежу.

Примудри/лися, покріве/льники, недобудо/вану.

 

!За/мір – тут: намір, бажання щось зробити.

? Цей твір – казка, оповідання, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Про що розповідається у творі? Як будувалася вежа? Знайдіть її опис. Чим вона вражала і звеселяла будівничих? Що сказано про матеріали, з яких вона будувалася?

Якими синонімами можна замінити слова: наче у воду опущені, подейкують.

Поміркуйте разом! Чому Богу Ягве не сподобався намір людей дістатися неба? Яку думку передають виділені речення? Які запитання у вас виникли?

Поясніть, у якому значенні вживається вислів: вавілонське стовпотворіння.

Каїн та Авель

В Адама і Єви було двоє синів. Старшого звали Каїн, а молодшого – Авель. Каїн орав землю, та землі не любив. І зірок не любив, і птахів не любив, і дерев не любив. Каїн усім заздрив і всіх ненавидів., тому що він був злий і жорстокий..

Коли птахи пролітали понад землею, Каїн кидав у них каміння: заздрив птахам, що вони вміють літати.

Коли зірки спалахували в небі, Каїн і в зорі кидав каміння, тому що зірки вміли світити. Коли опівдні дерева кидали на землю тінь, Каїн обламував гілки –він і тіні чужій заздрив! Злою людиною був Каїн, дуже злою.

А брат Каїна – Авель –був веселий і добрий. Він випасав овець. З ранку й до вечора блукав зі своєю отарою широкими луками, грав на сопілці, співав пісень.

Зірки, дерева й птахи слухали його пісні. То були перші пісні на землі.

Птахи, дерева й зірки полюбили Авеля. А Каїна почали боятися.

Якось холодної ночі надумали брати розпалити вогнище.

Довго Каїн розпалював своє вогнище. Та не слухався вогонь злих Каїнових рук. Не горів.

А під добрими руками Авеля вогнище спалахнуло відразу. Затріскотіли гілки, наче тільки чекали доторку легких пальців Авеля.

Заграло полум’я. Весело зробилося навкруги, тепло. Заспівав Авель пісню про вогонь і про зірки, про те, як гарно жити.

Позаздрив Каїн Авелю, що вогнище в нього розгорілося. Підняв із землі камінь і вбив брата свого.

Урвалась пісня. Упав Авель на землю. Покотилася сопілка. Не вигравати їй більше веселих пісень.

Озирнувся Каїн. Навкруги нікого. «Ніхто й не бачив, як я убив Авеля, ніхто й не довідається», – подумав каїн. І втік до лісу. Скрадається каїн лісом, раптом чує – дерева зашепотіли: «Каїне, де твій брат Авель?»

Кинувся каїн від дерев у степ, а над ним зірки піднялися та як задзвонять із небес: «Каїне, де твій брат Авель?»

Заметушився Каїн: куди втікти від зірок? До землі пригнувся, плазує, наче павук, очима косує, а тут на світ благословилося.

Прокинулися птахи. З усіх боків галасують: «Каїне, де твій брат Авель?»

І здалося Каїну – то всесвіт кричить йому навздогін: Де твій брат Авель?»

– Хіба я вартівник своєму братові? –зухвало відповів Каїн.

Збагнув каїн, що хоч нікого й не було, коли він убив Авеля, та бачили те зірки, дерева, птахи…

І зненавиділи люди Каїна за те, що він заплямував землю кров’ю. І прокляли його. І його ім’я.

Відтоді минуло багато-багато віків. Багато зірок згасло. Люди народжувалися і помирали. Мінялися звичаї. Забувалися казки. Але й до сьогодні про лиху, заздрісну людину кажуть: Каїн. Або окаянний.

 

* Поставити у словах наголоси: Скрадається, благословилося, зненавиділи, заплямував.

? Окаянний –грішний, проклятий.

? Цей твір – казка, оповідання, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Що вас вразило при читанні цього твору? Що було незрозумілим? Якими змальовано Каїна і Авеля?

У чому був переконаний Каїн, вчинивши кривавий злочин? У яких рядках тексту про це сказано?

Про що запитували злочинця дерева, зірки, птахи?

Що прославляється і що засуджується у творі?

Поясніть значення висловів: на світ благословилося, очима косує, прокляли.

Потоп і Ной

Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви ще народилися сини и дочки А в тих дітей – власні діти. На землі тривало життя. Але з часом люди почали віддалятися від Бога и коїти дедалі більше зла. Зрештою усі їхні подуми й прагнення звернулися на зло. І тоді Господь пошкодував, що створив людину, й сказав: «Знищу все живе на землі, бо ніхто вже не робить добра; знищу і людей, і худобу, і небесних птахів».

Та жив на землі Ной, який здобув ласку в очах Господніх. Беручись до будь-якої справи, він прикликав Бога, знаючи, що Бог бачить усе, що він робить: Ной був праведний.

І сказав Бог Ноєві:

– Уся земля виповнилася злом. Я наведу на землю потоп, аби винищити дощенту життя. Зроби собі ковчег, тобто величезний корабель. Потім увійди до цього корабля з усією своєю сім'єю: з дружиною, синами й дружинами синів. Але не тільки ти врятуєшся: візьми з собою по двоє найрізноманітніших тварин і птахів, щоб і вони вижили. І набери побільше всілякої поживи для людей і для тварин.

Ной зробив усе, як звелів йому за угодою Бог. Настав призначений день, і Ной увійшов до корабля разом зі своїми синами, яких звали Сим, Хам та Яфет, і зі своєю дружиною, і з дружинами синів. Увійшли до корабля й тварини, й птахи, – по двоє кожного роду, як звелів Господь.

Аж ось прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулися. Дощ падав на землю протягом сорока діб. Потоп тривав на землі сорок днів. Води, прибуваючи, підняли корабель, і він поплив. Прибуло стільки води, що вона вкрила усі найвищі гори попід небом. І загинуло птаство, худоба, звірі, плазуни, люди. Усе, що має дух життя в ніздрях, потонуло.

Лишився тільки Ной та те, що з ним на кораблі було. А вода прибувала на землі сто п'ятдесят днів.

Тоді згадав Бог про Ноя і про кожну звірину та худобу, що були з ним на кораблі. Тоді навів Бог вітер на землю, і вода заспокоїлась. Закрилися джерела безодні та небесні загати, і дощ з неба спинився. Вода почала спадати через сто п'ятдесят днів.

Незабаром корабель осів на горі Арарат. Ще трохи – і завиднілися гірські верховини.

Тепер Ной відчинив вікно корабля та випустив крука, і літав той туди й назад, аж поки не висохла вода на землі. Потім послав голубку, щоб побачити, чи не спала вода. Але голубка повернулась до нього, бо стояла вода на поверхні землі.

Він зачекав ще тиждень і знову випустив голубку. Голубка повернулась надвечір, і в дзьобику в неї був зірваний оливковий листок. Так довідався Ной, що спала вода на землі. Коли він ще за тиждень її випустив, то більше вона не повернулась. Отже, вода висохла, а ще за деякий час поверхня землі протряхла.

І промовив Ноєві Господь:

– Вийди з корабля – і ти, і всі, хто з тобою.

Тоді всі вийшли, а Ной збудував жертовник Господеві та приніс на жертовнику усеспалення.

І поблагословив Бог Ноя й синів його та й промовив:

– Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте землю! А Я ось укладаю заповіт із вами та з вашим потомством і з усіма, хто виходить з корабля, що жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб нищити землю. Я на ознаку цього даю веселку в хмарі.