Демографічний потенціал США( кількісна та якісна харктеристика).

Країна має також потужний демографічний потенціал: чисельність населення країни постійно зростає як за рахунок міграцій, так і, що особливо важливо, за рахунок природного приросту- природний приріст в США складає 12-13 чол. на 1000 дорослого населення на рік.

Ще одна позитивна риса сучасної демографічної ситуації в США — практично відсутнє старіння населення. Як наслідок — достатній рівень забезпеченності країни трудовими ресурсами (біля 140 млн чол.). Робоча сила США характеризується високою якістю: 97% грамотність, 85% середня освіта, 35% працівників з вищою освітою, високий рівеь кваліфікації робочої сили, певну роль відіграє і менталітет американського народу: підприємливість, активність, прагнення до успіху.

Структура зайнятості характеризується переважанням зайнятих у невиробничій сфері (приблизно 80%),характерними рисами структури зайнятості є: скорочення зайнятих в материіальній сфері і відповідне збільшення у невиробничій сфері, в сфері матеріального виробництва — збільшення питомої ваги зайнятих в промисловості і скорочення в сільському господарстві, серед галузей промисловості- збільшення у наукоємних галузях.

Рівень ззайнятості 4—5%.

Народонаселення. За останні 15 років населення США збільшилось з 250 млн. до 300 млн. чол. (2006 р.). Це означає, що щорічний приріст населення в Сполучених Штатах складає 3,33 млн. Це досить високий показник для постіндустріальної держави. За кількістю населення США займають третє місце після Китаю (1,3 млрд.) та Індії (біля 1 млрд.). Середня густота перевищує 31 чол. на км2. Дуже слабо заселені Аляска (менше 1 чол. на км2), а також гірські штати та Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси.

Значну частку приросту населення США і нині складає імміграція (біля 1 млн. / рік). А в минулому саме притік іммігрантів (з 1820 р. по 1920 р. – 60 млн. тільки зареєстрованих) зумовив стрімке збільшення чисельності населення США. Тому самі американці часто називають себе «нацією іммігрантів». Особливо значні «імміграційні хвилі» в США спостерігалися на початку ХХ ст та після Другої світової війни). Зараз (починаючи з 1990-х рр.) відбувається третя «хвиля» імміграції Національний склад (етнос) характеризується перевагою білого населення, але частка його поступово знижується. Натомість збільшується частка чорношкірих американців (або афроамериканців) – з 11,5% у 1990 р. до 12,3% у 2005 р. та «латинос» (іспаномовних американців) – з 9% у 1900 р. до 14,5% у 2005 р. Досить швидко збільшується частка американців азійського походження (з 2,8% у 1990 р. до 4,3% у 2005 р.). Практично стабільною залишається частка північноамериканських індіанців (близько 0,9%). Близько 0,1% складають корінні мешканці Гавайських островів. За даними 2005 р. 6,8 млн. осіб (2,4% населення США) належать до змішаних рас. Зростання расово-етнічного розмаїття американського населення особливо помітне серед молоді: близько 40% населення віком до 18 років – американці африканського, азійського, латиноамериканського або іншого походження і тільки 60% – білі нелатиноамериканського родоводу.

Значну етнічну групу США нині становлять українці, яких згідно перепису 2001 р. нараховувалося 893 тис. осіб (0,4 %). За чисельністю це 21 місце серед усіх етнічних груп цієї країни.

Американці українського походження живуть переважно компактними групами. Найбільше їх концентрується в штатах Нью-Йорк (150 тис.), Пенсільванія (122 тис.), Каліфорнія (83 тис.), Нью-Джерсі (74 тис.). У цих чотирьох штатах проживає майже половина всього українського населення США. Далі (за порядком зменшення кількості українців) йдуть штати Іллінойс (48 тис.), Огайо (47 тис.), Мічиган (46 тис.), Флорида (43 тис.), Вашингтон (30 тис.), Коннектікут (23 тис.), Массачусетс (22 тис.), Меріленд (20 тис.), Міннесота (17 тис.), Техас (16 тис.), Віргінія (15 тис.).

У США зростає кількість міського населення. Якщо за даними першого перепису населення (1790 р.) тільки 5% населення жило в містах, у 1890 р. – трохи більше ніж 1/3, то у 2005 р. 8 з 10 американців жили в містах, при цьому з 10 – у містах з кількістю мешканців 5 млн. і більше. Майже на 20% з 1990 р. зросла людність міст чисельністю 2 – 5 млн. осіб. Найбільшим за кількістю населення містом США залишається Нью-Йорк (21,2 млн. у 2005 р.), за ним іде Лос-Анджелес (16,4 млн.). Процес урбанізації в США має свої особливості, що проявилося у формування суцільних смуг міських поселень з чисельністю населення в десятки мільйонів мешканців – мегалополісів. Найбільший з них – Північно-Східний (або Босващ) склався на атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном з включенням сюди також Нью-Йорку, Філадельфії, Балтимору. Тут зрослися 40 агломерацій (метрополісів) з населенням 50 млн. чол. Протяжність цього мегаполісу – біля 1000 км, площа 130 тис. км2, середня густота населення – 325 чол./км2. Поступово складаються ще три мегалополіса: 1) Каліфорнійський (Сан-Франциско–Лос-Анджелес–Сан-Дієго); 2) Приозерний (Мілуокі–Чикаго–Детройт–Клівленд–Піттсбург); 3) Техаський (Даллас–Форт-Уорт–Хьюстон). Подібні процеси спостерігаються в районі Аппалацького Підмонту, південно-східній Флориді і на узбережжі Галфу.

Одночасно поширюються процеси субурбанізації, тобто зростання площі та населення передмість, де вже проживає 40% населення США і знаходиться стільки ж робочих місць. Великі міста в Америці (крім Вашингтону) мають типову структуру: складаються з центральної частини («даунтаун»), забудованої будинками-хмарочосами, де містяться штаб-квартири компаній, банки, різноманітні офіси, готелі, ресторани, міжнародні установи тощо, та передмість, забудованих 2–3 поверховими віллами, де й проживає основна частина населення цих міст. Усе це з’єднане розгалуженою системою швидкісних автошляхів високої якості, тому транспортних проблем, як правило, не виникає.

Сільське населення США складає 20% або 60 млн. чол. (2005 р.). Серед останніх лише 3 млн. живуть на фермах (фермерське населення постійно зменшується, 50 років тому на фермах жило 30 млн., 10 років тому – 5 млн.), решта живе в компактних поселеннях, працює не в сільському господарстві, а у вторинній чи третинній сферах, має міські побутові умови і веде міський спосіб життя. За таких умов поняття «сільська місцевість» та «сільські мешканці» в США нині втратили свій сенс. Фактично населення поділяється на метрополітенське, позаметрополітенське і фермерське.

Близько 59% американців, що мають роботу (2005 р.), зайняті в сфері послуг та торгівлі, 12% – у промисловості, 7,7% – у будівництві, 7,3% – у фінансовій сфері та страхуванні, 5% – на транспорті, 4,8% – у сфері державного управління, 2,5% – у сфері інформації, 1,7% – у сільському, лісовому, рибному господарстві.

США – найбагатша країна світу з високим рівнем життя людей. Середня зарплата в чоловіків $42000 в рік, у жінок – $32200. При цьому 19,2% американців заробляють від $25 до 35 тис., 21,3% – від $35 тис. до 50 тис., 18,6% – від $50тис. до 75 тис. на рік. Близько 67% американців живуть у власних домівках, 33% наймають житло, 91% населення мають одну або більше машин.

13% населення живуть за межею бідності, яка нині дорівнює $14тис. в рік для міської родини з 4 осіб. Це приблизно 40 млн. осіб, з яких 25 млн. – білі, 10 млн. – чорні, 5 млн. – латинос. У відсотковому відношенні бідними вважаються 30% чорного населення США, 25% – латинос, 10% білих. Розрізняють два типи бідності: регіональна та особиста. Так, до «бідних» штатів (де бідне населення становить до 30%) відносять шість з 50: Зах. Віргінія, Алабама, Міссісіпі, Арканзас, Луїзіана, Нью-Мексико, Джорджія. Особиста бідність пояснюється особистими та соціальними чинниками (освіта, фізичні та розумові вади, неповна родина тощо). Але бідність в США і, для порівняння, в Африці – це різні речі. Так, в США 100% бідних родин мають газ, холодильник, електропіч, 85% – кольоровий телевізор, 70% – автомашину, 50% – кондиціонер. Для вирішення цієї соціальної проблеми влада США щорічно виділяє $200 млрд., зокрема для безоплатної медичної допомоги, грошової допомоги малозабезпеченим родинам, безкоштовних талонів на харчування тощо. Законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати, який нині дорівнює $7,5/годину.

3.Загальна характеристика економіки США: