Тема 3: облік грошових коштів і дебіторської заборгованості у зарубіжних країнах

 

Облік грошових коштів

Згідно з МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів», до грошо­вих коштів (cash) належать готівка в касі та депозити до запи­тання. У США до складу готівки включаються банкноти й моне­ти, кошти на чекових рахунках, чеки і грошові перекази, отрима­ні від клієнтів (покупців).

Закордонні компанії не тримають великих сум тимчасово вільних грошових коштів на поточних рахунках у банках, а вкладають їх у короткострокові високоліквідні цінні папери з метою отримання доходу. Такі короткострокові високоліквідні інвестиції, що мають незначний ризик зміни їхньої вартості і можуть швидко і легко конвертуватись у відомі суми грошових коштів, належать до еквівалентів грошових коштів (cash equivalents).

У МСБО 7 зазначається, що інвестиція розглядається зде­більшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом трьох місяців від дати придбання. Інвестиції у власний капітал не входять до складу ек­вівалентів грошових коштів, якщо вони не є по суті еквівалента­ми грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою погашення.

У США еквіваленти грошових коштів містять короткостроко­ві депозитні сертифікати, казначейські векселі, комерційні цінні папери та інші високоліквідні інвестиції з терміном погашення до трьох місяців.

Зауважмо, що визначення термінів «грошові кошти» і «екві­валенти грошових коштів» українським П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» практично аналогічне визначенням цих понять, що наводяться у МСБО 7. Єдина суттєва відмінність поля­гає в тому, що П(С)БО 4 не обмежує критерії визнання короткострокових інвестицій грошовими еквівалентами трьохмісячним терміном погашення.

Визнання та оцінювання грошових коштів не створює обліко­вих проблем. Грошові кошти відображаються в обліку за фак­тичною номінальною вартістю. Усі грошові кошти, що можуть бути використані для поточних операцій або задоволення поточ­них зобов’язань, а також еквіваленти грошових коштів, у балан­сі закордонних компаній показуються однією статтею.

У США грошові кошти, які внаслідок певних обмежень не мо­жуть бути використані для поточних операцій, не вносяться до статті балансу «Грошові кошти», а показуються окремо. Напри­клад, у балансі американських компаній такі кошти відобража­ються у статті «Інвестиції та фонди» або «Інші активи».

Обмеження на використання грошових коштів можуть бути спричинені рішенням управління компанії про використання певної суми коштів на якісь конкретні цілі, наприклад для купів­лі промислового обладнання. У такому випадку, якщо сума грошових коштів є суттєвою, вони повинні бути класифіковані в ба­лансі як «Інвестиції та фонди» або «Інші активи».

Іншим випадком, коли виникають обмеження на використання грошових коштів підприємства, є вимога банку постійно тримати на банківському рахунку певну незнижувану суму коштів, на яку не нараховуються відсотки або нараховуються низькі відсотки. Фор­мування такого залишку грошових коштів може бути однією з умов видання підприємству бланкового кредиту чи надання інших видів банківських послуг. Такі кошти називаються компенсаційним залишком (compensating balances). Компенсаційний залишок становить певну частину від суми банківського зобов’язання та служить своєрідною гарантією наданого кредиту чи відкритої кредитної лінії.

Відображення компенсаційного залишку у балансі залежить під виду обмеження та класифікації пов’язаного з ним боргу. Так, згідно з американськими стандартами, якщо угода про компенса­ційний залишок є неформальною, без будь-яких контрактних зобов’язань, що забороняють використання грошових коштів, компенсаційний залишок може відображатись як частина грошових коштів та їхніх еквівалентів. У випадку застереження обмеження на використання коштів у контракті між банком і підприємством, компенсаційний залишок відображається в балансі у складі статей «Інвестиції та фонди» або «Інші активи» залежно від кла­сифікації пов’язаної з ним заборгованості. В обох випадках ін­формація про суму та вид компенсаційного залишку має бути розкрита у примітках до фінансової звітності підприємства.

Вагомою обліковою проблемою, пов’язаною з грошовими коштами підприємств, є організація ефективної системи їх внут­рішнього контролю. Важливим аспектом системи внутрішнього контролю за грошовими коштами є розмежування обов’язків: особа, яка несе фізичну відповідальність за активи, не повинна мати доступу до облікових записів.

Одним з інструментів контролю за грошовими коштами під­приємства є виписка з банківського рахунку. Контроль прово­диться періодично способом звіряння даних у банківській виписці з бухгалтерськими записами підприємства та врегулю­вання будь-яких розбіжностей. Така перевірка є необхідною, оскільки сальдо рахунка «Грошові кошти» підприємства часто не збігається із залишком коштів у банківській виписці. Причи­ни такої різниці полягають у часовій різниці між операціями підприємства і банку або в помилках, допущених банком чи підпри­ємством. Такі різниці потребують коригування.

Однією з особливостей закордонного обліку готівкових кош­тів є практика ведення американськими компаніями дрібної каси (petty cash). У компаній зазвичай існують регулярні витрати, та­кі, як: купівля поштових марок, офісного приладдя, витрати на таксі, обід із клієнтами тощо. Було б незручно і дорого щоразу виписувати чеки на такі незначні витрати. Тому безпосередньо на підприємстві встановлюється фонд дрібної каси, за яку відпові­дає певна особа. Цей фонд дрібної каси періодично поповнюєть­ся мірою понесених витрат (раз на тиждень чи місяць).

Відображення в обліку операцій, пов’язаних із фондом дріб­ної каси, розгляньмо на прикладі 1.

 

Приклад 1

1 липня 2013 р. в американській компанії було встановлено фонд дрібної каси у сумі 150 доларів. Фонд повинен поповнюва­тися в кінці кожного місяця. Станом на кінець липня 2013 р. фонд дрібної каси становив 20 доларів і такі квитанції з оплати:

- поштових витрат - 30 доларів;

- офісного приладдя - 55 доларів;

- обіду з клієнтом - 45 доларів.

Встановлення в компанії фонду дрібної каси в бухгалтерсько­му обліку відображається проводкою:

Дт Дрібна каса 150

Кт Кошти на чековому рахунку в банку 150

Здійснені витрати з фонду дрібної каси відображаються на бухгалтерських рахунках не в момент фактичного їх виникнен­ня, а в кінці місяця або тижня, коли буде виписуватися чек для поповнення фонду. Згідно з даними нашого прикладу, відпові­дальна за дрібну касу особа отримає в банку готівку, за чеком у сумі 130 доларів і таким чином поповнить фонд до 150 доларів. При цьому в обліку буде зроблена проводка:

Дт Поштові витрати 30

Витрати на офісне приладдя 55

Витрати на обід з клієнтом 45

Кт Кошти на чековому рахунку в банку 130

Як видно з наведеного прикладу, рахунок «Дрібна каса» не де­бетується, коли поповнюється фонд дрібної каси до його вста­новленої величини. Водночас, зі збільшенням суми встановлено­го фонду дрібної каси, виконується проводка:

Дт Дрібна каса

Кт Кошти на чековому рахунку в банку

У випадку зменшення величини встановленого фонду дрібної каси виконується зворотній бухгалтерський запис.