Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств та організацій

Об'єднання підприємств

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за рішенням Кабінету Міністрів України або міністерств, або органів місцевого самоврядування.

Форми добровільних господарських об'єднань:

Асоціації - об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь - якого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

3) Консорціум - тимчасові статутні об'єднання промислового і
банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4) Концерни - це об'єднання підприємств, які мають тісні технологічні
зв'язки, при цьому підприємства втрачають свою самостійність.

5) Картелі - об'єднання підприємств переважно однієї галузі для
здійснення спільної комерційної діяльності. При цьому підприємства зберігають
свою самостійність.

Синдикати - спільна організація комерційної діяльності, утворюють спільний збутовий орган.

Трести - монополістичні об'єднання підприємств в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства втрачають свою самостійність.

Холдінги - використовують свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств і завдяки цьому, здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств.

Фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства, очолюваних банками, які розпоряджаються капіталом підприємств.

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. До інтеграційно-організаційних утворень застосовуються економічні методи управління корпоративного характеру, які належним чином корелюють з методами управління первинними ланками відповідних виробничо-господарських систем.

6. Зовнішнє середовище господарювання підприємств.

Після встановлення місії підприємства, його цілей і постановки завдань перед персоналом вище керівництво підприємства приступає до аналізу дії зовнішнього середовища, щоб визначити можливості і загрози для фірми. Вплив зовнішнього середовища на підприємство

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

До його елементів належать:

(макро)— економічне середовище; Економічні фактори темпи інфляції, платіжний баланс країни, рівень зайнятості тощо.

-політичне середовище; Політичні фактори Організація повинна мати чітке уявлення про політичну ситуацію в країні, бо ведення бізнесу є ризикованою справою в нестабільній політичній обстановці.

— соціальне середовище; Фактори соціального характеру. Це соціальні процеси і тенденції, що впливають на діяльність організації впливає на рівень попиту, вибір ринків збуту продукції, визначає параметри регіонального ринку робочої сили тощо.

— природне середовище;

— технологічне середовище; Технологічні фактори. застосування ЕОМ у проектуванні і наданні товарів та послуг або сучасні технології засобів зв'язку. Спостерігається прискорене впровадження інновацій у компаніях.

— екологічне середовище та ін.

(мікро)— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— робоча сила;

— державні органи.

Ринкові фактори. Це розподіл доходів населення, рівень конкуренції в галузі, демографічні умови, що змінюються, бар'єри проникнення на ринок.

Міжнародні фактори. Останніми роками посилилася конкуренція з боку іноземних фірм на українському ринку і небезпека витіснення вітчизняних виробників іноземними.

Правові фактори. Це закони й інші правові акти, що встановлюють права, відповідальність, обов'язки організації, що регулюють діяльність, включаючи обмеження на окремі її види, визначальні форми і методи захисту інтересів тощо

Таким чином, аналіз зовнішнього середовища дає підприємству змогу звести до мінімуму ті небезпеки і негативні наслідки, з якими воно стикається в цьому середовищі. Аналіз же внутрішнього середовища дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і намітити шляхи щодо підвищення його конкурентоспроможності.