Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.
Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування.
Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів.
Економічна ефективність інвестиційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності безпосередніх учасників проекту. Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства в цілому або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.
Всі чинники зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:
- видами витрат виробництва та ресурсів (джерелами підвищення);
- напрямами розвитку й удосконалення виробництва;
- місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю.
Класифікація чинників за ресурсами та затратами уможливлює чітке уявлення про джерела підвищення ефективності. Відповідно до тієї класифікації, основними чинниками зростання економічної ефективності першої ознаки є: зростання продуктивності праці й зниження оплатомісткості продукції; зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва; раціональне використання природних ресурсів.
До основних напрямів розвитку й удосконалення діяльності підприємств (друга ознака) відносять: запровадження прогресивних технологій виробництва; раціональну спеціалізацію і концентрацію виробництва; вдосконалення організації й оплати праці; запровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду; вдосконалення структури виробництва і системи управління; підвищення якості й конкурентоспроможності продукції; всебічний розвиток і вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Найважливіша ознака третя - за місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю підприємства. Чинники, котрі вона об'єднує, поділяють на зовнішні й внутрішні.
До зовнішніх належать: державна економічна і соціальна політика; ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; якість і вартість матеріальних ресурсів промислового походження; структурні зміни в економіці країни; розвиток інфраструктури.
До внутрішніх чинників відносять: технологію, техніку й обладнання, матеріали та енергоносії, продукцію, кваліфікацію працівників, організацію праці й стиль управління.
Найважливішим показником економічної ефективності діяльності підприємства є отримана маса прибутку.
Необхідною умовою зростання ефективності виробництва є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. За рахунок підвищення якості продукції, зниження втрат при збиранні, транспортуванні й зберіганні можна підвищити рівень її реалізації та збільшити обсяг грошових надходжень на 25-30%.
20.Оборотні кошти, їх структура, нормування, ефективність використання. (14)
Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні кошти - грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або використання на протязі операційного циклу або на протязі 12 місяців з дати балансу підприємства.
Елементний склад оборотних коштів:
Оборотні кошти у сфері виробництва:
Склад оборотних фондів підприємства:
НЗП, ПФ власного виготовленняВиробничі запаси:сировина, напівфабрикати, що комплектують вироби паливо тара і тарні матеріали будівельні матеріали матеріали сільськогосподарського призначення запасні частини (МБП).
Склад фондів обігу підприємства:
готова до реалізації продукція на складі підприємства; товари; векселя одержані; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кощти та їх еквіваленти; інші оборотні кошти.
Визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється за нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами, або ж на їх замовлення галузевими науково - дослідними організаціями.
Види норм:
за призначенням - норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива тощо.
за масштабом дії - групові (на однакові види продукції) та індивідуальні.
за періодом дії - річні (для поточного планування) і перспективні.
за ступенем деталізації об'єктів нормування - для деталі (вузла) і виробу в цілому.
за ступенем деталізації нормованих ресурсів - специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Принципи нормування: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність, забезпеченість можливості зниження норм.
Ефективність використання оборотних коштів визначається за допомогою слідуючих показників:
а) коефіцієнт оборотності - кількість оборотів
б) коефіцієнт завантаження є зворотним по відношенню до кількості оборотів.
в) тривалість одного обороту в днях
г) рентабельність
д) відносне звільнення обігових коштів.
