Сегментація ринку як елемент маркетингової діяльності. Цільові ринки (Р).

З погляду маркетингу (М) потенційний (Р) складається з сукупності людей, яким властиві подібні потреби в певних то­в і послугах, приблизно однаковий рівень дох, а також схильність до спожив. Щоб задовольнити потреби людей через насичення такого (Р)у тов та послугами, фірми можуть застосовувати 3 альтернат-ні методи: масовий (М) (це орієнтація фірми на широке коло споживачів з викор-ням одного загал плану діяльності. Він відповідає етапу масового вироб-ва. Головною метою масового (М)у є. максимізація збуту. Цілі встановлюються в межах на­ціонального ринку, а диверсифікація вир-ва не здійсню­ється. Масовий (М) розрахов на те, що вел су­купні покупців має потреби в однакових властивостях тов чи послуги. просте сегментування ринку (спрямованість зусиль фірми на вузьку специфічну групу споживачів (сегмент ринку), через єдиний спеціалізований план (М)у, який заснований на потребах цієї групи (сегмента). Цей метод найчастіше застосовується невеликими спеціалі­зованими фірмами, які не ведуть масового вироб-ва. Метою фірми є не максимізація збуту, а зацікавлення й утримання певної частини споживачів. Такі фірми виділяються на загальному тлі як професіонали-спеціалісти. та складне сегментування ринку (орієнтація підприємства на кілька груп споживачів. Для кожної групи спожив розроб­ляється своя марка товарів і послуг, установлюється свій діапазон цін. Складне сегментування дає фірмі додаткові переваги, поєднуючи позитивні риси масового (М)у та вузької спеціалізації. Як правило, загальний приб фірми тим більший, чим більше сегментів вона обслуговує. Диверсифікація (різно­манітність) вироб-ва захищає фірму від збитків. Коли в одному сегменті фірма програє, то в іншому на неї може чекати перемога. Проте фірма повинна забезпечувати особливості продуктів у кожному споживчому сегменті і зберігати їх образ. Тобто, збільшуючи обсяг виробництва та збуту, підприємству слід особливо дбати про марку виробу) Отже, сегментування ринку — це поділ його на частини (сегменти) з урахуванням певних особливостей споживачів, які однаково реагують на однакові товари. Такими особливос можуть бути: 1)демографічні фактори (вік, стать, національність, місце проживання); 2)економ фактори (рівень поточних доходів, обсяг за­ощаджень, перспективи отримання доходів, володіння майном); 3)сімейне та соціал становище (склад сім'ї, рід занять, освітній рівень, соціал оточення); 4)психографічні характер-ки (риси вдачі, життєва позиція, мотиви поведінки). Проводячи сегментування ринку, фірма намагається знайти таку групу споживачів, попит якої може істотно зрости і яку вона зможе найповніше і найефективніше обслуговувати (вра­ховуючи свої можливості). Такий сегмент ринку називається ринковою нішею. Най­вдалішим результатом (М)ової діяльності фірми є вияв­лення ще не освоєного, не зайнятого конкурентами сегмента ринку. Такий сегмент називається ринковим вікном; він дає, найвищі приб. На основі класифікац тов і сегмент-ня ринку фірма здійснює вибір ціл (Р). ЦР - сполучення ринк сегментів, які найбільш мірою реалізують ринк можлив та інте­реси фірми.

Вибір цільового ринку-пошук ринку, на який під-тво орієнтуватиме свою дія-ть.Таким може бути будь-який ринок, визначений за субєктивнимм, товарним, територіальним та іншими принципами.При доборі цільових ринків виробник має враховувати особливості споживчого і виробничого ринків. Споживчий ринок сукупнісить окремих фізичних і юрид.осіб,які купують товари і послуги для власного споживання. Виробничий ринок сукуп. Юрид. Осіб,які купують товари для їх подальшого перероблювання. Ринок посередників ринок,що утворюють під-тва, які переносять право власності на товар від виробника до споживача.