Поняття перех.ек.сис-ми
Перехідна економічна система - це така нац. екон. сис-ма, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого. За своїм характером ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної сис-ми, але поступово набирають рис та ознак тієї нової сис-ми, до повної трансформації у яку просувається дана перехідна екон. сис-ма.Перехідним екон. сис-м притаманні певні визначальні особливості: а) нестійкість існуючої сис-ми в поступовому її переході до іншої сис-ми, спричинена нестійкістю самих змін; б) альтернативний характер розвитку, що передбачає декількаваріантний шлях до кінцевого рез-ту; в) поява і функц-ня перехідних екон. форм, що поєднують у собі елементи старої і нової екон. систем, вказуючи напрям переходу. За своїми масштабами перех. екон. сис-ми под-ся на локальні та глобальні. Перші харак-ть перехідний стан у певному регіоні або окремій країні, а другі пов’язані зі змінами у межах цивілізації чи, навіть усього світового госп-ва. Щодо характеру перехідних екон. сис-м, то вони можуть бути природно-еволюційними або реформаторсько-еволюційними. При перехідній ек. сис-мі зміни відбуваються в соціальній структурі, соціальних стосунках та політ. сис-мі країни.
Податки. Податкова система.
Податки – це обов’язкові платежі, які зд-ть фіз. та юр. ос. у центральний та місцевий бюджети відпов до чинного законод-ва. Ф-ції податків: фіскальна, соціально-економічна (соціальна,регулююча,розподільна,контрольна). Податки виступ-ть основою под. сис-ми, яка є сукупністю всіх видів податків, механізмів та установ по їх стягуванню. Принципи под. сис-ми: 1)загальність(охопленя податками всіх екон-х агентів); 2)стабільність (гарантії того, що ставки под-в не будуь змінені протягом періоду); 3)обов’язковість (примусовість податку, неминучість його сплати); 4)рівнонапруженість (встановлення таких под. ставок і под. пільг, які ставлять усіх суб’єктів екон-ки у рівні умови). Розрізняють дві групи податків: 1)прямі податки – це под. на доходи і багатство. Їх сплач безпосередньо власники багатства і доходів. (прибутковий податок з громадян, под. на доходи підпр-в і орг-й, под. на капітал, платежі на пенсійні та соц. заходи); 2)непрямі под. – це под. на споживання. Вони сплач залежно від обсягів придбаних товарів та послуг; та є частиною ціни реалізованих товарів,їх збільшення безпосередньо збільш ціну (ПДВ, акциз, мито).
10.Акціонерна вл-сть і кооперативна вл-сть. Коопер. вл-стьвиникає на поч ХІХ ст. в Англії. Першим проявом були спільні крамниці – споживча кооперація. Потім виникла кредитна та виробнича кооперація. Кооперація базується на паях (внесок окремої людини до спільної справи). Кооперативи керуються колективно і прибутки розпод-ся відносно величини паїв. Коопер. вл-сть не дуже поширена у світі, але в Україні вона є достатньо помітною. Акціон. вл-сть– є більш поширеною і перспективною, базується на акціях. Це означає, що внесок окремого акціонера визначається кількістю придбаних ним акцій. Акція – цінний папір, який:- свідчить про частку в сукупному капіталі фірми, про те, що ви є співвласником; - дає право на участь в управлінні п-вом; - дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду. Достоїнства акціон.вл-сті: - дозволяє створювати великі під-ва; - створює можливість швидкої акумуляції коштів; - створює можливість включення у під-ва будь-якої людини; - передбачає обмежену відповідальність акціонерів.
11. Суть структура фінансової с-ми.
Фін с-ма складається з фінансів п-в,домогосподарстві державних фінансів.Основою фін с-ми є фінанси п-в,які обслугов кругооборот коштів та забезпеч розширене відтвор в результаті чого формуються грош фонди від реаліз продукції. Фінанси держави складаються з: 1)держ бюджету; 2)фінансів держ п-в; 3)урядові фін. Основним фін докум держави є держ бюджет.де відображені всі поступленя фін ресурсів або доходів і відображу всі витрати.Перевищ витрат над доходами наз дефіцитом держ бюджету,а перевищ доходів над в-тами наз профіцитом держ бедж.Національна фін с-ма скл із механізмів та установ які забезпеч її функціонуваня.Вона ділиться на реальну фін с-му в якій відбув формув фондів грош кош в результатв госп д-сті п-в та сплати ними податків.Чиста фін с-ма –це суку інститутів,механізмів які забезпеч розподіл та перерозподіл фін ресурсів.Фінанси домогосподарств –це грош фонди,які зосередж у населення і призначені для відтвор робочої сили.
12.Ціна в умовах чистої монополії.Монополістична влада.
Монополіст при максимізації прибутку повинен вибрати таку ціну,щоб при ній виконувалась рівність МR=МС.Правило визначеня монопольної ціни Р-МС/Р=1/Ек. Ця рівність показ,що ціна повязана з еластичністю попиту на прод монополіст фірми.Ліва частина показ перевищ ціни над гранич витратами.На ринку ЧМ немає кривої пропозиції,тому що тут не існує співставленя к-сті прод яка пропон на ринок з цінами.Ціна і к-сть визнач монополістом.На ринку ЧМ зміна у величині попиту може призвести до:1)змін лише у ціні але обсяг в-ва не змін; 2)змін лише у в-ві,ціна не змін; 3)зміни кожного показника. Монополістична влада - здатність покупця придбати товар за ціною, нижчою від його корисної цінності.Вирішальний фактор монопольної влади-це еластичність попиту на прод фірми.
13.Попит на гроші та його с-ра.
Сутність попиту на гроші розгляд як попит на грош складову загального розміра багатства.Це означ,що його слід розглядати як запас грошей на певну дату.а не не як потік грошей за певний період часу.Попит на гроші розгляд як альтернатива до володіня різними формами багатства.
Попит на гроші скл: 1)з плпиту на гроші з боку тов та послуг Д1; 2)з боку фін активів Д2. Загальний попит на гроші можна записати так Д=Д1+Д2.Попит на гроші з боку тов. та послуг має місце тоді,коли гроші викон ф-цію засобу обігу.Попит на гроші з боку фін активів має місце тоді,коли гроші викон ф-цію засобу нагромадженя.Першу складові загального попиту на гроші наз попитом на гроші для поточних угод.А другу складову наз попитом на гроші для майбутніх угод.
14.Суть монополістичної конкуренції.
Монополістична конкуренція- це ринкова с-ра на який діє велика к-сть продавців що продають диференційований продукт і можлива поява нових продавців.Основними її ознаками є: 1)на ринку діє багато продавців і покупців,частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною; 2)продукція різних виробників диференційована(тобто товар кожного п-ва є недосконалим заміником товару реалізованого ін. п-вами; 3)вхід на ринок і вихід з нього вільний; 4)виробники не взаємодіють між собою; 5)існує повна поінформованість щодо ринкових цін,обсягів і попиту покупців; 6)на ринку є умови для вільного входу і виходу.В умовах монополістичної конкуренції,на відміну від ринку досконалої конкурент вплив на попит здійс не через ціни,а методами нецінової конкуренції.Нецінова конкуренція-це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом підвищеня якості продукції,розширеня її асортименту.
15. Кількісне рівняння обігу. Тотожність MV = PQ, де M є пропозиція грошей, V — швидкість обігу грошей, а P × Q (ціна помножена на кількість) є вартістю сукупного продукту (номінальний ВНП). Дане рівняння повинно завжди дотримуватися точно, оскільки V визначається як ВНП ÷ M. В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоч сформувалася ця теорія як обгрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді по суті на всі питання теорії та практики використання грошей.Ключовим в кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу ¾ тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема. Отже, вона базується на загальноприйнятих в світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їх вартості.
17. Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси. Грошові агрегати це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.
18. Досконала конкуренція, її ефективність. Досконало конкурентний ринок - це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається з наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден із них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої прод. В економічній літературі поширена думка що ринкова екон. з Д.К. забезпечує високу виробничу та розподільну ефективність, виникають проблеми: 1. така с-ма розподіляє доходи між учасниками вироб.процесу дуже не рівномірно. нерідко виявляється що значна частина насел. не може задовільнити своїх елементарних потреб.2. Така економіка призводить до значних негативних наслідків за умов конкуренції кожен виробник намагається мінімізувати витрати. Це означає,що фірми уникатимуть в-т повязаних,наприклад, зі збереженням довкілля.3. За умов Д.К. не можна забезпечити виробн. благ громадського вжитку. Ці блага дуже потрібні споживачам. 4. Невеликий розмір типової конкурентної фірми недає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки.Тому ця структура ринку на думку багатьох економістів не сприяє вдосконаленню наявних прод. і ств. нових. Отже, в ринковій економіці крім Д.К. мають існувати й інші структури ринку,щоб виправляти слабини Д.К.
19. Грошова пропозиція, структура. Під пропозицією грошей економісти розуміють сукупність грошових активів, що використовуються в національній економіці в кожний даний період часу. Кількісні характеристики грошей, що функціонують в економіці, відображаються поняттям грошова маса. Пропозиція грошей включає в себе грошові активи з різною ліквідністю, тобто здатністю активів перетворюватись в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. В сучасних умовах пропозиція грошей визначається насамперед політикою центрального банку, що є монополістом у випуску, тобто емісії грошей. Первинна емісія забезпечує формування грошової бази, або грошей підвищеної ефективності («резервних грошей»). Збільшення пропозиції грошей досягається завдяки додатковій емісії. Вилучення грошей з обороту розглядається як скорочення пропозиції грошей. Динаміка пропозиції грошей підпорядкована завданню прилаштування до попиту на гроші, що формується під впливом об єктивних процесів в реальній економіці. Якщо ж зміна в пропозиції грошей зумовлена лише політичними, «соціальними», інвестиційними цілями у відриві від динаміки грошового попиту, то це загрожує дестабілізацією грошового ринку. Джерелами пропозиції грошей є: 1. випуск грошей в оборот (емісія); 2. кредити комерційних банків; 3. операції на відкритому ринку (купівля-продаж цінних паперів). Пропозиція грошей знаходиться під контролем центральних банків. Точний вигляд кривої пропозиції грошей буде визначатись інструментами грошового контролю, які має намір використовувати монетарна влада. Зображена на малюнку 1 крива пропозиції грошей передбачає підпорядкування монетарної політики меті підтримки грошової маси на певному рівні незалежно від того, що відбувається з процентною ставкою.
16. Суть чистої монополії. Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі. Ринок чистої монополії – це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується. Головними ознаками ринку чистої монополії є: відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста; неможливість входження на ринок інших фірм;велика кількість покупців на ринку; досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі. Спектр ринкових структур досить широкий-від висококонкурентних ринків до ринкув, на яких є лише один продавець- монополія - або лише один покупець- монопсонія. За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищення цін та обмеження обсягів в-цтва. Нерегульована монопсонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів прод. прикладом монополії є п-ство комунальних послуг, яким володіє держава. Монополія х-ється: 1. Наявністю в галузі єдиної фірми - чистого, або абсолютного монополіста. 2. Відсутності близьких замінників прод. монополіста. Покупець змушений або платити встановлену ціну або відмовитися від цього прод. 3. Наявністю барєрів для входження в ринок Причини, що зумовлюють існування монополії: володіння основними видами сировини;патентні права; авторські права і товарні знаки.
20. Участь держави в перерозподілі доходів, зміни в кривій Лоренса. Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Система розподілу визначає можливості отримання доходу від володіння певними ресурсами, систему стимулів до праці, поділ людей на класи і соціальні групи, вирішення проблеми бідності та ін. У командній економіці існували зрівняльний розподіл прибутків і доходів та система перерозподілу соціальних благ через суспільні фонди споживання. Така система розподільних відносин дозволяла створити для більшості членів суспільства однакові умови матеріального добробуту, але не створювала стимулів до зростання виробництва, оскільки не передбачала достатньої диференціації і доходів, і суспільства. Такий розподіл на графіку показує бісектриса ОА. 
Реальний розподіл, як показують реальні результати його аналізу у багатьох країнах, відбувається таким чином, що більша частина сукупного доходу розподіляється на користь меншої частини сімей. Його відображає на графіку крива Лоренца. Чим далі ця крива відхиляється від бісектриси, тим більший ступінь нерівності в розподілі доходів. Абсолютна нерівність в розподілі на графіку показана лініями ОВ і АВ, які обмежують графік внизу і справа. У цій ситуації графік розподілу співпадає з осями системи координат з вершиною в точці В. Він показує, що менше 1% сімей отримують 100% доходу, а інші - взагалі нічого не отримують.
30. Зв'язок між ринком продуктів і ринком праці.
Ринок праці як і кожен ринок х-ться попитом, пропозицією і ціною. На ринку праці реалізується робоча сила людини – це є здатність людини до праці. Оскільки цей ринок особливий то на попит і пропозицію впливають різні особливі фактори, а ціна на товар – робоча сила – теж визначається по особливому. На попит впливає фактор, який пов'язаний з економікою. Все залежить від того, яким є попит на товари і послуги в самій економіці. Чим більшим є попит на товари і послуги, тим більшим буде попит на робочу силу. На пропозицію робочої сили впливають такі фактори: рівень з/п, податкова с-ма, культура і релігія в державі, необхідність турботи про ітей, роль і значення профспілок в країні. На ринку праці ціна визначається ставкою з/п. Існує Закаон Оукена, який показує зв'язок між ринком продуктів і ринком праці, він вказує на зв'язок між короткостроковими змінами у реальному ВНП і змінами у безробітті. Закон Оукена вказує, що коли ВНП падає на 2» по відношенню до потенційного ВНП, то норма безробіття (рівень) збільшується на 1%. Безробіття визначається як різниця між числом тих, хто знаходиться в даний момент у складі робочої сили і числом зайнятих.
29. Поняття капіталу, його форми.
Капітал як фактор виробництва являє собою майно, цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.
Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений і в процесі застосування має мати властивість самозростання. Отже, для капіталу найважливішим є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість, тому, що головною функцією капіталу є принесення доходу.
Таким чином, капітал – це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість. Є такі форми капіталу: 1. Основний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою споживну вартість, а вартість його переноситься частинами на продукцію, яка виробляється, впродовж усього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції. 2. Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість товару, що виробляється, і повністю повертається у грошовій формі після реалізації товару. Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише для продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають. В основі поділу капіталу на основний і оборотний лежить спосіб участі різних частин продуктивного капіталу в процесі перенесення вартості. Поділ же капіталу на постійний і змінний в основі своїй має спосіб участі різних частин авансованого капіталу в процесі виробництва додаткової вартості.
34. Крива Філіпса.
Залежність між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді наз кривою Філіпса. За кривою Філіпса рівень інфляції залежить від трьох чинників: очікуваної інфляції, циклічного безробіття, шокових змін пропозиції. Економісти кейнсіанської школи використовують Криву Філіпса, щоб пояснити зв'язок між інфляцією і безробіттям. Проста кейнсіанська модель показує що в економіці не може одночасно існувати і інфляція і безробіття, може бути або інфляція і немає безробіття, або навпаки. Сучасна ринкова с-ма є такою про яку можна говорити не як с-му де немає інфляції, а с-му де низькі темпи інфляції. Чим вищим є ступінь приросту сукупного попиту, тим вищою буде інфляція, що виникає на цій основі і тим вищим буде зростання реального продукту. Але якщо виробляти більше продукції то це означає що в економіці задіяна більша к-ть робочої сили. Таким чином при зростанні темпів сукупного попиту є інфляція, але немає зростання безробіття.
Р (%)
Т(%)
Р – середньорічний темп приросту цін;
Т – рівень безробіття.
Таким чином між інфляцією і безробіттям показана обернена залежність: високі темпи інфляції повинні супроводжуватись низьким рівнем безробіття і навпаки.
31. Роль держави у змішаних екон. сис-х.
Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них. Характерними рисами змішаних систем є: 1. Приватна власність у її різноманітних формах. 2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. 3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки. 4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини. Об’єктивна необхідність свідомого регулювання цілого народного господарства стала фактом економічного життя всіх розвинутих країн з ринковим господарством. Досвід державного регулювання економіки, функції держави в забезпеченні соціальної та економічної стабільності в суспільстві, науково-технічного прогресу і т. ін. свідчать про те, що річ не просто у впливі на хід відтворення, що мало місце й раніше, а в новому явищі, коли свідомо і постійно регулюється все суспільне господарство. Принциповий висновок про необхідність такого регулювання був зроблений ще наприкінці минулого століття. Проте якщо взяти господарства розвинутих країн, то реальною практикою регулювання економічного життя країн воно стало в другій половині ХХ ст., незалежно від доктрин, проголошених прибічниками лібералізму або кейнсіанства. Але не можна не бачити й того, що це регулювання є регулюванням ринкової економіки, яка все ж залишається панівною формою господарювання. Це свідчить про те, що становлення соціального регулювання всієї економіки не означає витіснення і відмирання ринкової економіки. В регулюванні цілої економіки дедалі вагомішу роль поряд з державою відіграють як корпорації, так і міжнародні структури. З висловленого можна зробити висновок, що об’єктивна необхідність постійного і свідомого регулювання всього суспільного господарства на сьогодні фактично підтверджується економічною практикою і вже перетворилась у повсякденне явище економічного життя.
32. Наслідки інфляції та її вплив на перерозподіл та обсяг національного приросту.
Коли досліджується питання наслідку інфляції потрібно виділяти поняття номінального і реального д-ду. Номінальний д-д – це д-д індивіда, який він отримує у грошовій формі. Реальний – це д-д, який х-ться тим, скільки товарів і послуг можна купити за номінальний д-д. якщо номінальний д-д збільш надто швидкими темпами при чому швидше ніж збільш рівень цін, то тоді реальний д-д буде зростати. Якщо рівень цін зростає швидше, ніж номінальний д-д, то реальний д-д буде зменшуватися. Існує ф-ла за якою можна визнач як змінюється реальний д-д: 
, де НД – номінальний д-д, РЦ – рівень цін. Зміна реального д-ду=зміна д-ду – зміна у рівні цін. Однак коли мова йде про інфляцію то це ще не означає що буде обов’язково зниження рівня життя людей. Реальний д-д і рівень життя знизяться лише тоді, коли номінальний д-д буде відставати від інфляції.
36. Інфляція. Суть інфляції пропозиції
Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного богатства на шкоду більшості населення.
До причин інфляції відносяться:
- Незбалансованість державних витрат і прибутків, що виражається в дефіциті держбюджету, який компенсується додатковою емісією Національним банком маси грошей в обігу.
- Зростання військових витрат є однією з головних причин дефіциту держбюджету і збільшення державного боргу, для покриття якого держава збільшує грошову масу.
- Сучасний ринок – це значною мірою олігополістичний ринок, а олігополіст володіє владою над цінами і проявляє зацікавлення у підтримці та посиленні росту цін.
- Із зростанням відкритості економіки тієї чи іншої країни її інтеграцією у світові господарські зв язки збільшується небезпека інфляції через зростання цін на імпортну сировину, через потоки спекулятивних капіталів тощо.
- Інфляція може самопідтримуватись внаслідок інфляційних очікувань та політичну нестабільність.
Інфляція має ряд негативних наслідків: перерозподіл національного прибутку і національного багатства, спотворення системи податкових ставок і шкал, зниження реальної заробітної плати та рівня споживання, знецінює заощадження, а отже, унеможливлює інвестиції тощо.
Залежно від причин формування виділяють три типи інфляції: інфляція попиту, інфляція пропозиції та монетарна інфляція.
Інфляція пропозиції формується в умовах зростання цін на основні види ресурсів (матеріальні і трудові) і характеризується такими особливостями: 1) за своїм рівнем вона є галопуючою; 2) формується в умовах неповного використання ресурсів; 3) супроводжується не зростанням, а економічним спадом.
38. Інфляція. Суть інфляції попиту
Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення.
До причин інфляції відносяться:
- Незбалансованість державних витрат і прибутків, що виражається в дефіциті держбюджету, який компенсується додатковою емісією Національним банком маси грошей в обігу.
- Зростання військових витрат є однією з головних причин дефіциту держбюджету і збільшення державного боргу, для покриття якого держава збільшує грошову масу.
- Сучасний ринок – це значною мірою олігополістичний ринок, а олігополіст володіє владою над цінами і проявляє зацікавлення у підтримці та посиленні росту цін.
- Із зростанням відкритості економіки тієї чи іншої країни її інтеграцією у світові господарські зв язки збільшується небезпека інфляції через зростання цін на імпортну сировину, через потоки спекулятивних капіталів тощо.
- Інфляція може самопідтримуватись внаслідок інфляційних очікувань та політичну нестабільність.
Інфляція має ряд негативних наслідків: перерозподіл національного прибутку і національного багатства, спотворення системи податкових ставок і шкал, зниження реальної заробітної плати та рівня споживання, знецінює заощадження, а отже, унеможливлює інвестиції тощо.
Залежно від причин формування виділяють три типи інфляції: інфляція попиту, інфляція пропозиції та монетарна інфляція.
Інфляція попиту – це інфляція, яка формується на боці попиту споживачів і виникає від того, що на руках у людей велика кількість грошей. Кількість товарів при цьому не збільшується, тому товари дорожчають. Це найбільш типова і поширена інфляція.
37. Ринково-державна змішана економічна система
Змішаною вважається економіка, у якій і державні, і приватні рішення визначають структуру розподілу ресурсів. Залежно від того, які методи регулювання економічних процесів домінують у національній економіці, змішані економічні системи поділяються на дві частини: ринково-державні і державно-ринкові. Визначальною ознакою перших є наявність і пріоритетність таких механізмів та інститутів, які дозволяють ринковим цінам розподіляти рідкісні економічні ресурси, забезпечувати інформацію про рішення, що їх приймають споживачі, фірми та постачальники ресурсів, і узгоджувати ці рішення. Держава ж вирішує ті соціально-економічні проблеми, які непідвладні ринкові, зокрема: розробка й затвердження правових основ економіки, визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку, реалізація соціальних цінностей, фінансування суспільних благ і послуг, стабілізація економіки, яка б забезпечувала повну зайнятість і стабільний рівень цін, тощо.
Типовим прикладом ринково-державних змішаних економічних систем служать національні економіки США, Великобританії, Німеччини, Швеції. Національна економічна система України може бути кваліфікована як державно-ринкова перехідна змішана економічна система із тенденціями послаблення централізованого регулювання економічних процесів і подальшого трансформування у ринково-державну змішану економічну систему.
39. Поняття і типи змішаної економічної системи
Змішана економічна система (ринково-державна) є проміжковою між чистою ринковою економічною системою і командною економічною системою. Уряд тут відіграє активну роль: а) сприяє стабілізації і зростанню економіки; б) забезпечує економіку деякими товарами і послугами, які виробляються в недостатньому обсязі, або й зовсім не постачаються ринковою системою; в) модифікує розподіл доходів і ресурсів, тощо. Крім цього в змішаних економічних системах функціонують штучні економічні організації у вигляді великих корпорацій (монополій) та профспілок. Тобто змішана економічна система є регульованою ринковою економічною системою, де ринок, як форма організації суспільного виробництва, контролюється і регулюється державою при допомозі адміністративних економічних заходів, через які держава забезпечує ефективність, справедливість і стабільність.
Змішана економічна система, як окремий функціональний тип економічних систем, свої властивості виражає через особливості соціально-економічної основи та механізму регулювання економічних процесів. Саме ці особливості лежать в основі типологізації змішаних економічних систем. Якщо у соціально-економічній основі системи домінує інститут суспільної власності, а ринковий механізм регулювання доповнює собою адміністративні методи, то такий тип змішаних економічних систем називається державно-ринкові. Якщо ж панівною є приватна форма власності, а державне регулювання лише коректує дію ринкових механізмів - то такий тип змішаних економічних систем кваліфікується як ринково-державні.
42. Теорія довгих хвиль в економіці
Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими-економістами ще у другій половині XIX ст. Заслуга у створенні теорії «довгих хвиль» належить М. Д. Кондратьеву. На його честь ця теорія названа «цикл Кондратьева». Установлено, що технічний прогрес розвивається хвилеподібно з циклічністю 50—60 років.
Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічного способу виробництва. Здійснюється воно двома шляхами: по-перше, еволюційно, коли поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології; по-друге, революційне, коли відбуваються якісні зміни в матеріалізації наукових знань.
Найважливішими складовими теорії довгих хвиль є: наявність в економіці окрім коротких та середніх кризових циклів ще й великих циклів; великі економічні цикли довжиною 50-60 років тісно пов’язані зі змінами технологічних укладів, які відбуваються з тією самою періодичністю і викликають кризи в економіці; поступова інтернаціоналізація криз, які починаються в технологічно найбільш розвинутих країнах і поширюються на всю світову економіку; поступове скорочення довжини циклу Кондратьєва. Теорія повністю була підтверджена наступними циклами (1880-1930; 1930-1980) і світовими кризами 1929-1933 та 1978-1983 років і була доповнена дослідженнями Л. Гумільова та М. Чмихова.
40. Інфляція та її виміри
Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення.
До причин інфляції відносяться:
- Незбалансованість державних витрат і прибутків, що виражається в дефіциті держбюджету, який компенсується додатковою емісією Національним банком маси грошей в обігу.
- Зростання військових витрат є однією з головних причин дефіциту держбюджету і збільшення державного боргу, для покриття якого держава збільшує грошову масу.
- Сучасний ринок – це значною мірою олігополістичний ринок, а олігополіст володіє владою над цінами і проявляє зацікавлення у підтримці та посиленні росту цін.
- Із зростанням відкритості економіки тієї чи іншої країни її інтеграцією у світові господарські зв язки збільшується небезпека інфляції через зростання цін на імпортну сировину, через потоки спекулятивних капіталів тощо.
- Інфляція може самопідтримуватись внаслідок інфляційних очікувань та політичну нестабільність.
Інфляція має ряд негативних наслідків: перерозподіл національного прибутку і національного багатства, спотворення системи податкових ставок і шкал, зниження реальної заробітної плати та рівня споживання, знецінює заощадження, а отже, унеможливлює інвестиції тощо.
Для вимірювання інфляції використовують індекс цін, який визначає відношення поточного їх рівня до базового. (Р і = Р t / P t -1 ? 100%, де Р t – ціни періоду t, P t -1 – ціни базового періоду.)
За темпами поширення виділяють три види інфляції: повзуча, коли ціни зростають у незначному обсязі до 5% на рік; галопуюча, коли ціни зростають за рік приблизно на 10% і більше; гіперінфляція, коли ціни зростають на 1 – 2% щоденно. В Україні у 1993р. ціни зростали приблизно на 3% щоденно.
