Сировинна база чорної металургії

Запаси залізної руди в Україні становлять 27,5 млрд т, при світовому її запасі 150 млрд т, або у нас 20% світових запасів. Основні родовища залізної руди: Криворізький басейн Дніпропетровської області - 18,7 млрд т; Кременчуцький басейн Полтавської області - 4,5 млрд т; Білозорський басейн Запорізької області - 2,5 млрд т; Керченський басейн Автономної Республіки Крим -1,8 млрд т.

Запаси марганцевої руди - 3,0 млрд, т, в тому числі в Нікопольському районі Дніпропетровської області - 1,0 млрд т, в

Інгульці тієї ж області - 0,6 млрд т і у Токмацькому районі Запорізької області - 1,4 млрд т.

Кокс служить паливом для здійснення основної операції виплавляння металу з руди. Металургійний кокс - тверду, з високим вмістом вуглецю і з високою теплотворною здатністю речовину - одержують шляхом нагрівання до високої температури без надходження кисню спеціальних сортів вугілля, завдяки чому з нього випаровується волога, виділяються газоподібні продукти розкладу і смолисті речовини. Кокс виробляється на спеціальних підприємствах - коксохімічних заводах. Газ і хімічні речовини, які є побічними продуктами коксування, використовуються в хімічній промисловості, коксівний газ використовується також як паливо.

Коксохімічні заводи розміщуються в районах видобутку коксівних марок кам'яного вугілля або в крупних металургійних центрах, розташованих за межами вугільних районів Донбасу. Ця галузь забезпечує металургію технологічним паливом (коксом, коксовим газом), а хімічну промисловість - цінною сировиною.

До революції все виробництво коксу в Росії було зосереджено в Донбасі, і в 1940 р. його було вироблено 15,7 млн т, або 74,5% загальносоюзного виробництва.

Нині в Україні працює 16 коксохімічних заводів, з них у Донецькій області - 9, Луганській - 2, Дніпропетровській - 4, Запорізькій - 1.

Потужні коксохімічні заводи є в Авдіївці, Алчевську, Макіївці, Енакієво, Краматорську, Маріуполі і Горлівці (Донецької області), в Кривому Розі і Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в Запоріжжі.

Запаси флюсових вапняків в країні 2,8-3,0 млрд т. Основні родовища Докучаєвське і Ново-Троїцьке Донецької області та Балаклавське в Автономній Республіці Крим. Вони використовуються на металургійних комбінатах і сприяють сплавленню в шлак пустої породи руди і продуктів згоряння палива.

Виробництво феросплавів забезпечується трьома феросплавними заводами - Запорізьким, Нікопольським Дніпропетровської області і Стахановським Луганської області.

Запаси вогнетривких глин в Україні 0,5 млрд т. Основні родовища: Часов-Ярське, Новорайське, Новоандріївське, Ва-селівське, Октябрьське і Запешанське Донецької області, По-лозьке Запорізької області, Музинське, Обозиівське і Пяти-хатське Кіровоградської області.

Україна повністю забезпечує себе власними рудами і іншими допоміжними матеріалами для металургійної промисловості. Для виплавки 1 т чавуну потрібно 1,5-3 т залізної руди, 1,2-1,5 т коксу, 0,5 т вапняків і ЗО м³ води.

Металургійні комбінати України, як і в індустріально розвинутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування виробництва - технологічний зв'язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва.

Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить виробництво 5 і більше млн т металу за рік, є "Криворіжсталь", "Азовсталь", "Запоріжсталь".

Україна має найбільші в світі за потужністю металургійні доменні печі. Так, наприклад, у Кривому Розі споруджено найпотужнішу доменну піч об'ємом в 5000 м³, яка може дати 4 млн т чавуну за рік, тобто стільки, скільки виробляла вся Росія в 1913 р. На інших заводах потужність доменних печей становить до 3 тис. м³.

Виробництво труб. Будівництво магістральних нафто- і газопроводів викликало швидке зростання попиту на труби особливо великого діаметра. їх виробництво зосереджено на Нікопольському, Харцизькому, Новомосковському, Луганському, Дніпропетровському трубопрокатних і Макіївському труболиварному заводах.

Виробництво прокату чорних металів і металоконст-рукцій. В умовах швидкозростаючих потреб будівництва круп-

них промислових, транспортних і невиробничих об'єктів виникла гостра необхідність в забезпеченні будівництва і машинобудування прокатом. Його виробництво ведеться на усіх металургійних комбінатах. Крупногабаритні металеві конструкції (арматурні решітки, каркаси мостових переходів і інша продукція) виробляються на заводах металоконструкцій, які побудовані в Краматорську, Дніпропетровську, Маріуполі та інших містах країни.

8.2. Кольорова металургія

Продукція галузі - кольорові метали та їх сплави, які широко застосовується у машинобудуванні, особливо транспортному, в електротехніці, приладобудуванні, атомній, хімічній, фармацевтичній промисловостях, в медицині та при виробництві товарів народного споживання.

Кольорові метали поділяються на такі групи згідно з їх властивостями, застосуванням, поширеністю в природі:

- Легкі (алюміній, магній, титан);

- Важкі (мідь, свинець, цинк, нікель);

- Малі (ртуть, сурма);

- Благородні (золото, срібло, платина).

Головними особливостями сировинної бази є низький вміст металу в руді (1-5%) і багатокомпонентний склад руди.

Основними факторами щодо розміщення підприємств кольорової металургії є сировинний і енергетичний. Тому підприємства з виробництва кольорових металів розташовуються біля потужних енергетичних джерел.

Кольорова металургія в Україні має ряд підгалузей: алюмінієву, титано-магнієву, нікелеву, цинкову, мідну, ртутну та виробництво золота.

Виробництво алюмінію. Алюміній - легкий, порівняно міцний метал, що має значне поширення. У зв'язку з широким використанням його назвали "крилатим металом". Він застосовується в усіх галузях народного господарства і має велике майбутнє.

Як сировину для виробництва алюмінію використовують боксити, алуніти, сієніти, нефеліни, а також коалін. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промисловість, є боксити. їх запаси на території України незначні. Промислове значення мають родовища Смілянсь-ке Черкаської області і Високопільське Дніпропетровської області. Родовища бокситів відкриті, але до кінця не розвідані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов'ї і в Карпатах.

Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти, запаси їх відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алюмінію є в Приазов'ї і Дніпропетровській області.

Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є коалін. Його родовища є в багатьох областях України, а видобувається він переважно у Вінницькій, Хмельницькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Технологічний процес виробництва алюмінію складається з таких виробничих процесів:

1. Видобуток вихідної сировини (боксити, алуніти, нефеліни, коаліни).

2. Виробництво глинозему (для виробництва 1 т глинозему потрібно 5 т сировини, 5-10 т вапна, 3 т умовного палива).

3. Виробництво металевого алюмінію (для виробництва 1 т алюмінію потрібно 2 т глинозему, 20 тис. кВт.год електроенергії).

Алюмінієва промисловість має Миколаївський глиноземний завод, Запорізький алюмінієвий завод, завод алюмінієвих сплавів у Свердловську Луганської області та Броварський завод алюмінієвих конструкцій.

Миколаївський глиноземний завод виробляє 1 млн т глинозему за рік і свою продукцію відправляє на Братський і Красноярський алюмінієві заводи Росії. На Запорізькому алюмінієвому заводі виробляється в середньому за рік 250 тис. т глинозему та 100 тис. т алюмінію.

Виробництво титану представлене в Україні заводами у Запоріжжі, Іршанську (ГЗК, Житомирська область), Кримським

заводом двоокису титану (м. Красноперекопсък Автономна Республіка Крим), Вольногорським гірничохімічним комбінатом {Дніпропетровська область).

Титан і його сплави завдяки винятково високим фізичним і функціональним властивостям останнім часом стали незамінними конструкційними матеріалами в ракетно-космічній і авіаційній техніці, суднобудуванні і хімічній промисловості. Україна має досить великі і перспективні родовища високоякісної титанорудної сировини - Іршанське і Семигородське родовища Житомирської області, які містять титан у коалінових розсипах і вивітрених габро, та Самоткацьке родовище Дніпропетровської області, у рудах якого є високий вміст титану і цирконію.

На Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті Житомирської області, Верхньодніпровському гірничо-збагачувальному комбінаті в м. Вільногорськ Дніпропетровської області та Кримському заводі двоокису титану у м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим виробляється титановий концентрат, який перевозиться на Запорізький титаново-магнієвий комбінат, де і виробляються титанові злитки.

Прокат із титанових злитків на лист здійснюється на Ал-чевському металургійному комбінаті Донецької області, потужності якого дозволяли одержувати до 2,5 тис. т титанового листа щорічно. Крім того, Нікопольський південнотрубний завод може щорічно робити майже 1,2 тис. т труб з титану і його сплавів. Спеціалізоване виробництво, що дозволяє одержувати високоякісне титанове лиття обсягом близько 1,5 тис. т за рік, є на підприємствах "Мотор Січ" та "Павлоградський механічний завод ".

Основними споживачами титанової металопродукції в Україні донедавна були ВО "Південмаш", Сумський і Бердичівський заводи хімічного машинобудування, ВО ім. Малише-ва та інші.

Відходи виробництва титану (окиси титану) використовуються для виробництва білил, емалей та вогнетривких глин.

Виробництво цинку. Цинк - антикорозійний метал, який використовується в машинобудуванні, для виробництва оцинко-

О-МХ

ваного залізного листа, ядів і отрутохімікатів та у фармацевтичній промисловості.

В Україні є єдиний Констянтинівський завод Донецької області, який виробляє металевий цинк із місцевої сировини та сировини Росії й Казахстану.

Виробництво нікелю. Нікель також антикорозійний матеріал. В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелевих руд. Найбільшими з них, які мають промислове значення, є Побузьке Кіроврградської області і Терновське Дніпропетрвської області. Близько 80% нікелю використовує чорна металургія.

В країні є єдиний Побузький нікелевий завод Кіровоградської області, який переробляє місцеві залізо-нікелеві руди. Основна його продукція - нікель і феронікель, які використовуються на металургійних та машинобудівних заводах та заводах, які виробляють предмети домашнього вжитку.

Виробництво ртуті. Ртуть використовується при виробництві газорозрядних ламп на Полтавському заводі, при виробництві ядів і отрутохімікатів та у фармацевтичній і золотодобувній промисловостях.

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Ми-китіївський ртутний комбінат у межах м. Горлівка Донецької області. У складі цього комбінату є три кар'єри для видобутку ртутних руд, металургійне виробництво, допоміжні цехи. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої частоти з повною механізацією усіх процесів випалювання ртутної руди в печах "киплячого шару".

Золотодобувна промисловість. В країні нещодавно відкрито 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу, 5-у Донецькій області та невелике родовище золота в Закарпатській області. Уже проводяться підготовчі роботи з їх експлуатації. За попередніми прогнозами Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Для цього потрібно понад 800 млн дол. інвестицій.

Контрольні запитання

1. Сутність металургійного комплексу та його галузева структура.

2. Запаси та родовища залізної руди.

3. Запаси та родовища марганцевої руди.

4. Обсяги та динаміка виробництва продукції чорної металургії.

5. Виробництво продукції чорної металургії.

6. Виробництво алюмінію.

7. Виробництво титану.

8. Виробництво цинку та нікелю.

Рекомендована література

1. Войтюк Б.Б. Чорна металургія України. - К.: Техніка, 1986. - 120 с

2. Геология полезных ископаемых. - Днепропетровск, 1999.-187 с.

3. Долгоруков Ю. Економічне забезпечення структурної перебудови металургії України//Економіка України. - 1999. -№10 - С.40-45.

4. Егоров Н.А. Рудні ресурси України. - К.: Наукова думка, 1978. - 190 с

5. Мелепин Ю.П. Минералогия рудніх месторождений Украины. - К.: Наукова думка. 1984. - 247 с.

6. Мороз С.А. Геологическое строение Северного Черномо-рья. - К.: Наукова думка, 1995. - 184 с.

7. Мазур В., Смірнова О., Іванов А., Шляхи розвитку гірничо-металургійного комплексу України //Економіка України. -2003. - №9.

8. Стасовський Ю. Стратегія інноваційного розвитку гірничо-металургійного комплексу регіону //Економіка України. -2005. - № 2.

9*

9. Машинобудівний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

9.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

9.2. Важке машинобудування

9.3. Транспортне машинобудування

9.4. Сільськогосподарське машинобудування

9.5. Виробництво приладів та побутової техніки

9.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура

Машинобудування - одна із найважливіших галузей народного господарства, що характеризує стан економічного і промислового розвитку країни.

Значення машинобудування визначається тим, що воно, виробляючи знаряддя праці (робочі машини, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірювальні прилади, технічні засоби автоматики для всіх галузей народного господарства і військово-промислового комплексу та спецобладнання для невиробничої сфери), забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію виробництва.

Машинобудування в Україні виникло ще в середині XIX століття. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку насамперед транспортного і сільськогосподарського машинобудування. Верстатне обладнання в основному завозилось із-за кордону.

На період встановлення незалежності України в 1991 р. машинобудування було провідною галуззю в структурі промислового комплексу України, його частка становила понад 30% промислового виробництва.

Україна забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР 45% металургійного устаткування, 97% магістральних тепловозів, близько 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% сільськогосподарського машинобудування (в тому числі 100% бурякозбиральних й кукурудзозбиральних комбайнів, 23% тракторів і 50% землеобробних машин і сівалок).

На Україну приходилось виробництво 40% вартості продукції машинобудування військово-промислового комплексу колишнього СРСР.

До 1991 р. в Україні не вироблялись магістральні електровози, приміські електрички, поїзди метрополітену, пасажирські вагони, зернозбиральні та картоплезбиральні комбайни.

Галузь машинобудування в Україні представлена металургійним, гірничо-шахтним, підйомно-транспортним, енергетичним, судно-, авіа-, і автомобілебудуванням, виробництвом машин і механізмів для хімічної і нафтохімічної, легкої та харчової промисловостей, сільськогосподарським, будівельно-дорожнім машинобудуванням та виробництвом машин для комунального господарства, виробництвом верстатів і інструментів та машин і обладнання для збройних сил.

Станом на 1.01.2004 р. в Україні налічувалось 2840 підприємств машинобудування і металообробки. Найбільше таких підприємств у Донецькій і Харківській областях -відповідно 207, 188, в Києві - 173, в Дніпропетровській області -159, Львівській - 155, Луганській - 149, в Запорізькій - 126, найменше в Тернопільській, Чернігівській областях - відповідно 35 і 26 підприємств.

Ця галузь належить до металомістких галузей і потребує висококваліфікованої робочої сили.

На 1 тонну готової продукції витрачається від 1,3-1,5 т металу, а всього цей комплекс у 1990 р. споживав 40% від виробленого в країні чавуну, або 20 млн т і 65% виробленої сталі, або близько 35 млн т сталі, тобто майже стільки, скільки виробляється у країні в даний час.