Виробництво цементу по регіонах України

- __________________________________________ (тис, т)

Україна
у тому числі: Автономна Республіка Крим
Області Дніпро­петровська
Донецька
Івано-Франківська	.	_
Львівська	-
Миколаївська	-	-
Одеська	-	-
Рівненська
Харківська
Хмельницька	-	-	-
м. Київ	0,0			-

Цементна промисловість - матеріаломістка галузь, тому за­води з його виробництва розміщують у районах наявності сиро­вини. Для виробництва 1 т цементу потрібно 1,5 т карбонатних порід (вапняків, доломіту, крейди), 0,5 т глини і 200 кг умовного палива.

Найбільші центри цементного виробництва - Амбросівка, Краматорськ і Єнакієво Донецької області, Балаклея Харківської області, Кам'янець-Подільський Хмельницької, Дніпродзержинськ і Дніпропетровськ Дніпропетровської об­ласті, Миколаїв Львівської області, Ольшанка Миколаївської області. Потужні заводи по виробництву цементу є у Здолбунові Рівненської області, Ямниці Івано-Франківської області, Бахчи­сараї Автономної Республіки Крим.

Виробництво вапна. Цей матеріал використовується як у будівництві, так і у цукровій промисловості, сільському госпо­дарстві, при виробництві ядів і отрутохімікатів та як дезін­фекційний матеріал у комунальному господарстві. Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки і мармур. У країні створені потужності по виробництву 2,5 млн т вапна за рік. Заво­ди розміщуються у районах наявності сировини, а це в До­нецькій, Вінницькій, Сумській, Харківській, Хмельницькій і Чернівецькій областях, та на півдні України в Херсонській об­ласті.

Виробництво збірного залізобетони і залізобетонних конструкцій. Це основна продукція для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового й інших видів будівництва: бетонні блоки, панелі перекрить, несучі арки, мос­тові балки, залізобетонні опори для ліній електропередач і т. ін. Основна особливість цього виробництва - його тяжіння до вели­ких промислових центрів і населених пунктів із зцачним обся­гом будівництва.

Підприємства для виробництва залізобетонних конст­рукцій для гідротехнічного будівництва зосереджено в основ-

ному у зоні зрощуваного землеробства. Це в Каховці Херсонсь­кої області, Арцизі Одеської області, Новомосковську Дніпропе­тровської області.

Збірні залізобетонні конструкції для мостів в основному виготовляються у Києві, Вінниці, Житомирі і Львові.

Залізобетонні опори для ліній електропередач виготовля­ються у Світловодську Луганської області, Тернополі, Білій Церкві Київської області і в місті Мерефа Харківської області.

Підприємства по виробництву залізобетоних конструкцій для великопанельного будівництва побудовані в усіх обласних центрах України. Вони спроможні випускати залізобетонні де­талі для спорудження 7 млн м² загальної житлової площі. Крім того, вони виготовляють різні блоки, панелі перекрить та стінові блоки. В даний час ці підприємства у більшості обласних центрів виконують деякі замовлення для індивідуального будівництва.

Виробництво будівельної цегли складається з двох підгалу-зей - виробництво глиняної та силікатної цегли.

На виробництво 1 тис. глиняної (червоної) цегли витра­чається 2,5 м³ глини, на пористу цеглу - менше. Оскільки сиро­вина є скрізь, а перевезення цегли на великі відстані невигідне, то заводи по її виробництву розміщені повсюдно, в усіх обласних центрах і в більшості регіонів країни.

Силікатну цеглу виготовляють з кварцового піску і вапна. На 1 тис. шт. потрібно близько 2,5 м³ піску і 100-200 кг вапна, залежно від її міцності.

Найбільші заводи по виробництву силікатної цегли розміщені у м. Києві, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Світловодську Кіровоградської області.

У 1990 р. заводи України виробляли 10,5 млрд шт. цегли. У зв'зку із скороченням обсягів будівництва виробіток цегли ско­ротився до 3,3 млрд шт. у 2003 p.

Виробництво металевих конструкцій зосереджено в ос­новному у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і За­порізькій областях, а малі конструкції виготовляються скрізь, де є досить електроенергії. Виробництво алюмінієвих будівельних

конструкцій зосереджено на Броварському заводі алюмінієвих конструкцій Київської області та аналогічному заводі у м. Свердловську Луганської області.

Виробництво будівельної кераміки об'єднує підприємства по виробництву різних облицювальних плиток для стін, підлоги, керамічних кислототривких виробів, санітарно-будівельної ке­раміки та каналізаційних і дренажних труб. Сировиною для їх виробництва є вогнетривкі або тугоплавкі глини з різними домішками. Обсяги виробництва будівельної кераміки показано у табл. 11.4.

Таблиця 11.4. Виробництво будівельної кераміки в Україні

 

Роки	Керамічна плитка для підлоги, млн м2	Керамічна плитка глазурована, мли м2	Керамічні кислотривкі вироби, тис. т	Скло віконне, млн м2
	н,з	10,9	213,1	50,5
	11,2	12,2	182,3	52,3
	1,7	6,2	36,3	22,9
	1,7	6,6	12,5	17,4
	2,6	6,9	13,6	20,1
	2,6	7,2	7,3	23,2
	2,5	8,9	16,6	13,3

Заводи по виробництву керамічної облицювальної плитки розташовані у м. Києві і Слов'янську Донецької області.

Виробництво глазурованої плитки зосереджено у Харкові, Львові, Слов'янську і Артемівську Донецької області.

Завод по виробництву будівельного сантехнічного фаянсу побудовано у м. Славута Хмельницької області.

Електроізоляційні вироби для електротехнічної промисло­вості виробляються у м. Первомайську Житомирської області. Виробництво електроізоляторів для високовольтних ліній елек­тропередач зосереджено у м. Запоріжжі.

Всі види ізоляторів для радіотехнічної промисловості вироб­ляються у місті Слов'янську Донецької області.

Виробництво крейди. Великі запаси крейди є у Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. В середньому за рік добувається будівельної крейди близько 2 млн т, та майже 7 млн т використо­вується у цементній промисловості. Крейда використовується для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівок, і як наповнювач у азбестовій промисловості та при виробництві фарб, цементу, вапна.

Виробництво м'якої покрівлі. М'яке покриття в Україні представлено толлю, руберойдом і пергамінумом. Для їх вироб­ництва використовується папір, азбест і гудрон. У країні в 1990 р. вироблялось такої покрівлі 282 млн м², а в 2003 р. було вироблено 45 млн м. кв., або у 6,3 рази менше, тобто на стільки, на скільки зменшились обсяги будівельно-монтажних робіт. За­води по виробництву такої покрівлі є в усіх обласних центрах, але близько 20 % її виробляється у м. Києві.

Виробництво віконного скла. В Україні створені потуж­ності на річне виробництво 55 млн м² скла. На виробництво 1 т скла потрібно 970 кг умовного палива, тобто це дуже теплоємкий процес. Зважаючи на високу теплоємність, виробництво скла розташовують біля паливних баз. Основні заводи - Лисичансь-кий "Пролетар" Луганської області, Констянтинівський Донець­кої області, Львівський, Запорізький і Ірпіньський Київської об­ласті. На цих заводах виробляють віконне, армоване, вітринне й інші види скла.

Контрольні запитання

1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві і його структура.

2. Динаміка розвитку будівельного комплексу України.

3. Виробництво в'яжучих будівельних матеріалів.

4. Виробництво стінових матеріалів.

5. Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних кон­струкцій.

6. Виробництво облицювальної плитки і скла.

7. Виробництво м'якої покрівлі.

Рекомендована література

1. Лубенець В.Г. Основи організації і планування будівель­ного виробництва. - К.: Нац. буд. ун-т, 2000. - 156 с

2. Венчин А.П. Будівельний комплекс: ефективність, резер­ви, перспективи. - Львів: С-г. ін-т., 1995. - 137 с.

3. Дворкин Л.И., Соломатов В.И. Цементные бетоны с ми­неральными наполнителями. - К.: Будівельник, 1991. - 136 с.

 

4 Розміщення продуктивних сил України. Підручник. За редакцією професора Е. П. Кагана. - К.: Юридична книга, 2002. - 552 с

5 Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. і ін. Розміщення продуктивних сил України. - К.: КІНГ, 2000. - 364 с

12. Лісопромисловий комплекс України

Розглядаються наступні питання:

12.1. Роль і місце лісопромислового комплексу в на­родному господарстві країни

12.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

12.3. Проблеми і перспективи розвитку лісопро­мислового комплексу України

12.1. Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни

Лісопромисловий комплекс - це сукупність галузей, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

Роль лісогосподарського комплексу в економіці країни виз­начається тим, що деревина і продукція її переробки використо­вується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Ос­новний продукт лісу - деревина використовується як для вироб­ництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.

Крім того ліси регулюють рівень кисневого і вуглецевого ба­лансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ре­сурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські росли­ни, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють спри­ятливе сері довище для розвитку бджільництва та мисливства.

В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання еко­логічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових наса­джень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісо-

продукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існу­ючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.

Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісо­вої промисловості задовольняються тільки на третину, а деревні відходи використовуються на 50-60% і використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопро­мислового комплексу, а саме в лісовій, деревообробній, целюлоз­но-паперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторин­них та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісо­матеріалів реальний за умов значного розширення площ швид­корослих і технічно цінних порід, здійснення ряду ор­ганізаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.

Сьогодні, коли Україна переживає нелегкі часи, коли еко­номіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей на­родного господарства існує безліч різноманітних проблем, еко­номічний стан підприємств лісогосподарського комплексу нахо­диться не на належному рівні. Нестабільність української еко­номіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.

12.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

До складу лісопромислового комплексу входять лісове гос­подарство, лісозаготівельна, лісопереробна, целюлозно-па­перова і лісохімічна промисловості.

Лісове господарство

Лісове господарство вивчає стан лісового покриву, веде його облік і збереження, забезпечує розширене відтворення лісів, поліпшення їх якості та продуктивності, сприяє раціональному використанню лісового фонду.

Історія розвитку галузей лісового господарства України тісно пов'язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом понад трьох століть. До XVII ст. в Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво поташних заводів. Поташ у той час використовува­ли для виготовлення скла, мила, фарб.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистої території України. Тільки за період 1819-1913 pp. лісистість те­риторії Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської - з 21 до 14%, Київської - з 20 до 17%.

Перед першою світовою війною ліси України перебували го­ловним чином у приватній власності, а частка державних лісів становила лише 19,5%. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене Всеукраїнське управління лісами та губернські уп­равління.

У 2004 р. площа лісового фонду в країні становить 10,8 млн га, в тому числі вкрито лісом 9,4 млн га. Лісистість території 15,6%. Із загальної площі лісів 51% віднесено до захисних, водо­охоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, а решта експлуатаційні ліси.

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі Ук­раїни становить 153 м³, а в стиглих і перестійних лісах - 252 м³. Середньорічний приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі становить 4,0 м³. Найбільш продуктивні - це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м³/га). У цілому продуктивність лісів Ук­раїни відповідає середньому європейському рівню. Так, приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м³, Німеччині - 5,6, Польщі - 3,4, Югославії - 3,3, Болгарії - 1,8 м³.

За народногосподарським значенням, місцезнаходженням і функціями, які виконують ліси, їх ділять на дві групи.

До першої групи відносяться водоохоронні, захисні, санітар­но-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільо­вого призначення (ліси заповідників, природних і національних парків). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісів, або 4,8 млн га. Із загальної кількості цієї групи лісів водоохо­ронні ліси становлять 314,5 тис. га. З них смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промис­лових риб, - 45,7 тис. га.

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, ста­новлять 1184,9 тис. га. З них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів загальнодержавного та обласного значення - 229,9 тис. га, дер­жавні лісові смуги - 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові - 405,2 тис. га.

Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. З них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання -40,2 тис. га, санітарної охорони курортів - 116,2 тис. га, міські -13,9 тис. га.

Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників - 135,3 тис. га, національних і природ­них пам'яток - 57,4 тис. га, заповідних ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення, - 9,5 тис. га.

У цих лісах в основному проводять догляд за лісом, санітарні та лісовідновлювальні заходи, які характеризуються вирубуван­ням стиглого лісу.

До другої групи належать ліси, що мають захисне та обмеже­не експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом за­готівлі деревини в Україні. Лісові масиви цієї групи розташовані в зоні Карпат і поліських областях України - Івано-Франківській, Рівненській, Волинській, Житомирській та в північних районах Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Наявні ліси України здатні забезпечити потребу народного господарства менше ніж на 50%, решта завозиться з Російської Федерації.

Орієнтація в минулому на імпорт дешевої деревини зумови­ло низький рівень посадок лісу. В середньому за останні роки щорічно в країні насвджується 35-40 тис. га лісу. На такі обсяги посадок вирощується посадковий матеріал в лісорозсадниках.

Виходячи із наявної зрілої деревини і раціонального її вико­ристання, щорічно вирізується 20-25 тис. га лісу і через людську халатність спалюється 10-15 тис. га лісу. Тобто практично немає збільшення площ під лісом, і вже на протязі останніх десятиліть площі лісового покриву стабільні.

Посадкою лісів, догляд за ними та їх охороною займаються лісництва, а в деяких регіонах основними підприємствами вис­тупають лісгоспзаги та лісокомбінати.