Загальна характеристика акцентуацій характеру.

§ Акцентуації – це граничні прояви норми. Людина у цьому випадку функціонує зовсім нормально, але при несприятливих умовах життя ці латентні зміни можуть позначитись розладами поведінки, тобто формуються або стани часткової адаптації, або стани часткової дезадаптації.

Розрізняють очевидні та приховані акцентуації. Приховані мають властивість переходити в очевидні акцентуації під впливом різних факторів, серед яких важливу роль відіграють особливості сімейного виховання, соціального оточення, професійної діяльності та фізичного здоров'я. Внаслідок того, що окремі риси характеру акцентуантів надмірно посилені, виявляється виборна уразливість відносно до певного роду психогенних впливів при хорошій і навіть підвищеній стійкості до інших. Оформлюючись у підлітковому віці, більшість акцентуацій, як правило, лише при складних психогенних ситуаціях стає ґрунтом для гострих афективних реакцій, неврозів, умовою для формування психопатичного розвитку.

Основні особливості акцентуацій:

§ Акцентуації проявляються не завжди і не скрізь, а лише в тих ви-падках, коли складні життєві ситуації ставлять підвищені вимоги до “місця найменшого опору” в характері даної особистості.

§ Акцентуації або не перешкоджають соціальній адаптації особистості, або викликають її порушення, які носять тимчасовий, перехідний характер.

§ Акцентуації в певних життєвих ситуаціях можуть навіть сприяти соціальній адаптації особистості.

Таким чином, акцентуації, при наявності специфічного середовища, створюють передумови для суспільно цінного розвитку особистості, який може розглядатися як свого роду обдарованість. Однак загостреність особистісних рис в інших умовах здатна знизити адаптивні можливості особистості, бути ґрунтом внутрішньо особистісних і між особистісних конфліктів, природа яких залежить від типу акцентуації. Служба в армії для акцентуантів не протипоказана при легких і помірних проявах акцентуацій. Формування акцентуацій в більшості випадків закінчується у 12-17 років, в період з 16 річного по 19 річний вік їх зовнішні прояви можуть зменшитися або компенсуватися. Однак особистості з прихованими формами акцентуацій входять у групу ризику, оскільки вони дуже чутливі до психічних травм. Якщо психічна травма або ситуація наносить удар по “слабкому місцю” того чи іншого типу акцентуації, то відповідні риси характеру можуть розкритися та почнуть відбиватися в поведінці або

Класифікація акцентуацій базується не на класифікації окремих рис, а на класифікації окремих типів, тобто кожен пункт цієї класифікації поєднує декілька окремих характеристик. Типи було розроблено по аналогії з клінічними проявами психопатій.

Оскільки кожна зміна окремої характеристики не є, як ми вже казали, важливою у діагностичному плані, то при дослідженні приграничних та патологічних станів використовується принцип типологізації.

К. Леонгард за основу типізації взяв характеристики зі сфери потягів – акцентуації характеру та емоційно-вольової сфери – акцентуації темперменту. А.Е.Лічко вводить в структуру типізації додатково емоційно-вольові і когнітивні характеристики.

Демонстративний тип. Демонстративному типу відповідає істероїдний тип у класифікації А.Є.Лічка. Клінічною аналогією цього типу є психопатія по істеричному типу. Суттєвою ознакою цього типу є підвищена здатність до витиснення. Демонстративні особи за всіляку ціну намагаються досягти успіху, співчуття, або навіть ненависті, вони не переносять лише відсутність уваги до себе. Так, наприклад, заняття спортом, викликані не з намірами тренувати силу, координованість, витривалість, а бажанням привернути до себе увагу. Вони характери-зуються вираженим егоцентризмом, схильні перебільшувати свою алкоголізацію – “всіх перепивав”. Під час періоду декомпенсації у де монстра-тивних особистостей виникають неадекватно сильні емоційні реакції. Ці реакції, котрі виникають у відповідь на індивідуально значимі психічні травми або ситуації, короткочасні, звичайно тривають не більше доби і спрямовані на зовнішні перешкоди, які існують реально або в уяві демонстративної особи. Афект може розряджатися агресією на оточення, втечею з афектогенної ситуації або бурхливими сценами. Характерні демонстративні самовільні втечі та демон-стративні спроби суїциду для підвищення свого авторитету в очах однолітків, формування іміджу “крутого хлопця”. Реакція емансипації виявляється лише у вербальних висловах, реакція групування характеризується вередливими зміна-ми настрою.

Педантичний тип. Цьому типу відповідає психастенічний тип у класифікації. А.Є.Лічка, клінічна аналогія – ананкастична психопатія. Характер-ризується підвищеною інертністю, ригідністю психічних процесів, розумовою жуйкою. Цим особам важко прийняти рішення, вони схильні до сумнівів, до нескінченної перевірки своєї праці. У період загострення акцентуйованих рис характеру зростає почуття тривоги, страхів за стан здоров’я. Гострі афективні реакції дляпедантичного типу не характерні, на передній план виступають тривожна помисливість, пунктуальність та надмірна ретельність. Ці особливості характеру достатньо чітко проявляються вже у шкільні роки. Домінуючим емоційним станом таких осіб, звичайно слабко розвинених у фізичному відношенні, є страх. Вони побоюються незнайомих людей, нових предметів, темряви. У дорослому віці значна частина цих особистостей формується як формалісти з рисами охайності та педантичності. Досить часто вони досаждають навколишнім своєю любов’ю до порядку й занудством, але часто – це люди з розвиненим почуттям відповідальності, працьовиті, здатні, якщо це вимагають обставини, виявити наполегливість та відвагу. Намагаючись позбавитися від нав’язливих побоювань, особи цього типу схильні до віри у різноманітного роду прикмети, часто вдаються до символічних захисних дій – ритуалів.

Збудливий тип. За класифікацією А.Є.Лічка – епілептоїдний, клінічна аналогія – епілептоїдна психопатія. Характеризується станами злостиво – подразливого настрою, підвищеною збудливістю, слабким контролем над потягами та бажаннями. У період декомпенсації значно зростає агресивність й злостивість, стає важко або неможливо виконувати звичайні обов’язки, існувати в злагоді з оточенням. Як правило, такі ситуації пояснюються самою людиною неадекватно: свою поведінку особа розцінює як нормальну, а причину невдач та неприємностей шукає або в оточенні або у стані свого здоров’я. Особи збудливого типу схильні до протиправної поведінки, алкоголізації. Реакції, які пов’язані зі змінами у рівні статевих гормонів “криза авторитету” і “сексуальна криза” набувають крайніх проявів. Виникає безпідставні зміни настрою, “якась туга”, розвивається невмотивований потяг до зміни оточення. Самовільні втечі можуть бути пов’язані з патологічними змінами потягів у вигляді гіперсексуальності, бажанням напитися “до відключення”, садо-мазохістскими діями. Крадіжки у збудливих акцентуантів мають за мету придбання матеріальних цінностей, але за умови низького рівня тривожності може приваблювати і сам ризик. Цей тип має ряд загальних ознак, таких як емоційна напруженість, нестриманість, гнівливість, конфліктність, агресивність. Особи, які мають збудливий тип акцентуації, з дитинства дріб'язково акуратні, педантичні, багато уваги приділяють власному здоров'ю. Періоди апатії, нудьги змінюються у них афективними розрядами, які характеризуються агресивністю, спрямованою на оточуючих, та відзначаються своєю силою і тривалістю. Коло захоплень у таких людей обмежується видами спорту, що сприяють розвитку фізичної сили, азартними іграми, колекціонуванням. В групі вони прагнуть всіх підкорити своїй владі, встановити свої порядки. Часто призначаються на командирські посади і в умовах суворо регламентованого дисциплінарного режиму можуть деспотично відноситись до підлеглих, догоджаючи начальству. При цьому створюється подоба благополуччя і хорошої дисципліни, при назріванні конфлікту в групі.

В школі або групі з суворим дисциплінарним режимом такі юнаки схильні до доносів, нашіптування і роблять це не з моральних переконань, а заради того, щоб подивитись, як буде мучитись, “смажитись на сковорідці” жертва його доносу. Інтенсивний статевий потяг, схильність до сексуальних ексцесів у епілептоїдів можуть поєднуватись з садистськими і мазохістськими нахилами. З віком деякі епілептоїди стають завзятими борцями за “правду” і “справедливість”. Однак така соціабільність, частіш за все, 6уває однобокою: підкреслено правильні в одному мікросередовищі, (наприклад, в школі, на службі), а в іншому (наприклад, в сім’ї), вони виявляють себелюбство, злобність і жорстокість.

В умовах армії осіб, які мають збудливий тип характеру, можна рекомендувати для роботи, що потребує посидючості, акуратності, ретельності у виконанні, але не завжди доцільно призначати на командні посади.

Застрягаючий тип, аналогії в класифікації А.Є.Лічка немає, клінічна аналогія – паранояльні розлади у структурі особистості. Ядром застрягаючого типу є занадто висока стійкість афекту. Звертає на себе увагу домінування психотравматичних ідей у свідомості індивіда. Переживання, які виникають як наслідок реальної психічної травми, носять стійкий характер. Сила діючих чинників та особливості даної конституції визначають стійкість афективно забарвлених думок, по змісту найбільш часті ідеї ревнощів, сутяжного та іпохондричного характеру. При сутяжнім стані треба шукати ситуацію “обмеження прав”, а ідеям ревнощів передують переживання, пов'язані з реальними проблемами у подружньому житті. Спочатку спостерігаються спроби активно, в основному реальними шляхами, встановити “істину”, “досягти зізнання у зраді” та “з’ясувати ступінь ризику для здоров’я”. В подальшому, через різноманітні невдачі, незадоволеності, а також нерідко у зв'язку з ускладненнями ситуацій, які є результатом створених цими особистостями конфліктних моментів, все більше і більше зростає афективна напруженість. Афект образи, неприязні починає займати ведуче положення в уявленнях, що сприяє розвитку надцінних ідей.

Гіпертимічний тип. Відповідає гіпертимному типу у класифікації А.Є.Лічка, клінічної аналогії немає. Гіпертими відрізняються рухливістю, товариськістю, балакучістю, надмірною самостійністю, схильністю до пустощів, люблять знаходитись в колі однолітків, нерідко бувають ініціаторами різного роду “пригод”. Вони енергійні і заповзятливі, міміка жвава і енергійна, рухи швидкі та цілеспрямовані. Їм завжди і до всього є справа, вони спритні і відверті, з дитячого віку схильні до ризику і авантюри, але погано переносять будь-який режим і дисципліну. Для них нестерпні монотонність і одноманітність, погано переносять будь-яку надмірну опіку, не терплять нотацій і повчань, бурхливо реагують на заборони і обмеження, але не злопам'ятні, легко вибачають образи. Ініціативність і енергійність часто узгоджуються з мінливістю і поверховістю інтересів, заповзятливість – з відсутністю цілеспрямованості, хороші здібності – з недостатньою витримкою і легковажністю. Через це їх життя складається зі злетів і падінь. Хороший настрій гармонійно поєднується з прекрасним самопочуттям, високим життєвим тонусом, нерідко квітучим зовнішнім виглядом, у них завжди хороший апетит, здоровий сон. Лише час від часу ця “сонячність” змінюється спалахами гніву, агресії. Причиною служить протидія з боку оточення, інколи приводом може стати усвідомлення занадто явних власних промахів та невдач. Такі стани частішають в ситуаціях суворого режиму, який дисциплінарно регламентується, і в ситуаціях самітності, коли вони позбавлені суспільства і можливості застосувати свою енергію. При важких фізичних навантаженнях, в напруженій ситуації, що вимагає активності, енергії, винахідливості, вони досить довго зберігають сили, однак душевна напруга у поєднанні із змушеним неробством переноситься погано. Реакція емансипації виражена яскраво; прагнення підкорити собі волю гіпертиму, пригнітити його активність викликають спалахи роздратування і гніву. Серйозною небезпекою для гіпертимічного типу є швидка алкоголізація, схильність до брехні, а прагнення до різноманітних вражень і контактів може привести в асоціальні групи. Враховуючи особливості характеру, таких військовослужбовців недоцільно використовувати в роботі, яка потребує старанності, ретельного виконання, акуратності. Відмічено, що особи з гіпертимічним типом акцентуації характеру інколи добре справляються з обов'язками молодшого командира, користуються авторитетом в колективі, можуть надати великої допомоги в організації масових заходів, спортивних змагань. Однак потрібно враховувати, що гіпертими можуть бути лідерами і в середовищі недисциплінованих осіб. В таких випадках суворі адміністративні заходи, покарання не дають позитивного результату, а тільки посилюють реакцію емансипації. Більш ефективними є спроби перевести увагу військовослужбовця на цікаве для нього заняття, де він зможе реалізувати свою енергію, спрямувати свою активність на суспільну роботу.

Афективно-екзальтований тип. Лабільний тип за класифікацією А.Е.Лічка, клінічної аналогії немає. Це тип тривоги та щастя. Особи цього типу легко приходять у екстаз від радісних подій та у відчай від сумних. Дві, три “добрих” доби змінюються декількома “поганими”. “Погані” дні характеризуються поганим настроєм, млявістю, занепадом сил або незадовільним самопочуттям. В межах одного періоду можливі короткі переміни настрою, викликані відповідними звістками або подіями. Особи цього типу схильні до самогубств. Під час військової служби їх доцільно призначати в малу групу з позитивним соціально-психологічним кліматом, заохочувати корисну діяльність, але постійно контролювати, не допуска-ючи поспішних непродуманих дій.

Емотивний тип. Лабільний тип за класифікацією А.Е.Лічка, клінічної аналогії немає. Емотивний тип подібний до попереднього, але амплітуда коливань настрою менша, ніж при афективно-екзальтованому типі. Головна риса лабільного типу – це зміни настрою. Настрій змінюється занадто часто та надмірно стрімко, а приводи для цих докорінних перемін бувають незначні: невеличка неприємність сприймається як трагедія, дружня посмішка викликає приплив енергії. Ядром цього типу є інфантилізм, у тому числі й гормональний, як основа, на яку нашаровуються різні варіанти поведінки, найчастіше – невротичні реакції. Майже у всіх в дитинстві просліджується велика кількість інфекційних захворювань: безперервні простудні захворювання, часті ангіни, хронічні пневмонії, ревматизм, пієлонефрити, холецистити.

Особи цього типу схильні до самогубств та не схильні до алкоголізації, вони обмежуються невеличкою кількістю переважно солодких вин.

Дистимічний тип. Аналогії у класифікації А.Є.Лічка немає, клінічною аналогією виступають депресивні розлади. Дистимічний типхарактеризується зниженням основного фону настрою, песимізмом, фіксацією на невдачах, чорних сторонах життя. Тяжкі або тривалі психічні травми можуть бути причиною тривалих реактивних станів: неврозів, реактивних депресій. У юнацькому віці депресивні реакції пов’язані переважно зі змінами у рівні статевих гормонів: “кризи ідентичності”, “сексуальні кризи”, а також епізоди дереалізації і деперсоналізації, які можуть проявлятися у схильності до самогубств. Можливе вживання алкоголю як своєрідного допінгу при субдепресивних та депресивних станах. Залежність у цьому випадку базується на потягу до ейфорії і відрізняється від залежності при алкоголізмі.

Тривожно-боязкий тип. За класифікацією А.Е.Лічка – сенситивний тип, клінічної аналогії немає. Особи цього типу характеризуються підвищеним рівнем тривожності, нерішучості, сором’язливості, підвищеною чутливістю, почуттям своєї неповноцінності, страхом іспитів, перевірок. З дитинства виявляються такі риси характеру, як боязкість, такі діти часто бояться темряви, цураються тварин, страшаться залишитися одні. Вони не грають зі жвавими, галасливими дітьми, не люблять надмірно рухливих ігор, ризикованих витівок, уникають великих компаній, відчувають сором’язливість серед сторонніх. Це інколи викликає враження відлюдності й змушує підозрювати властиві шизоїдам аутичні схильності. Надмірна чутливість поєднується у них з високими моральними вимогами до самих себе, з “етичним педантизмом”. Під впливом обставин вони легко стають вкрай обережними, підозрілими та відлюдкуватими, за цим лежить почуття “своєї неповноцінності”. Цей тип формується відносно пізно, у віці 16-19 років. Домінуючими особливостями тривожно-боязкого типу єпідвищена вразливість і почуття неповноцінності. Ці риси яскраво виявляються в підвищеній чутливості до різного роду подразників. Вони здригаються при раптовому звукові, не переносять болю, втрачають свідомість при вигляді крові, уникають гострих почуттів, публічних виступів, далекі від прагнення до авантюр та пригод сумнівного характеру, брехати і “викручуватися” не вміють. Реакція емансипації виражена слабко і часто поступається місцем конформності, реакції імітації. На відміну від шизоїдів, у осібтривожно-боязкого типу добре розвинута інтуїція. В групі надають перевагу одному-двом близьким друзям, з якими діляться своїми заповідними мріями і яким завжди готові прийти на допомогу. Сексуальний потяг завжди пов’язаний з загостреним почуттям власної неповноцінності, непривабливості. В умовах військової служби вони старанно виконують доручену їм роботу, дисципліновані. Покарання, грубі зауваження, глузування переносять надзвичайно болісно, що може стати причиною самогубства. Афект розряджається агресією, яка спрямована на себе, втечею з афектогенної ситуації. Цьому типу притаманне негативне відношення до алкоголю.

Циклотимічний тип. Циклоїдний тип за класифікацією А.Є.Лічка, клінічна аналогія – маніакально-депресивний психоз. Циклотимічний тип поєднує осіб, у яких існує циклічна зміна субдепресивних станів та станів з підвищеним настроєм. До досягнення статевої зрілості такі особистості здаються зовсім нормальними, але у 12-14 років розвивається перша субдепресивна фаза. Часто вона виявляється апатією та подразливістю: з ранку відчувається занепад сил, “все валиться з рук”. Те, що раніше давалося легко та просто, тепер вимагає неймовірних зусиль, спілкування починає втомлювати, уникаються компанії друзів, може розвинутися афективна реакція зі спробами самогубства. Ця фаза змінюється фазою підвищеного настрою. З часом амплітуда цих фаз зростає, формується акцентуація. Афект може розряджатися агресією, яка спрямована на оточуючих, втечами з афектогенних ситуацій або бурхливими сценами, розвивається криза ідентичності, аутоагресія, спосте-рігаються спроби самогубства. При докорінній ломці життєвого стереотипу будь-які зміни цього порядку є дуже важкими. Коли циклоїди звикають до будь-яких більш-менш сталих вимог оточення, відношень чи зобов'язань, вони ніби пристосовують її до своїх особливостей характеру. Цими обставинами пояснюються притаманні циклотимічному типу затяжні субдепресивні реакції в першому півріччі служби або на перших курсах вищих учбових закладів.

Взаємозв’язок акцентуацій характеру і форм відхільної поведінки.

Було показано, що пияцтво і вживання наркотиків досить часто зустрі-чаються при експлозивному, нестійкому і гіпертимному типу акцентуацій. Правопорушення найбільш розповсюджені серед юнаків з епілептоїдними, гіпертимними і істероїдними рисами характеру. Волоцюги часто зустрічаються серед епілептоїдів і гіпертимів, дещо рідше серед шизоїдів та істероїдів. Сек.-суальні відхилення, обтяжені жорстокістю і агресією, найчастіше зустрічають-ся при епілептоїдому типі, досить часто поєднуються з шизоїдним, нестійким і гіпертимним варіантами акцентуацій. Суїцидальні демонстрації і наміри здій-нюються істероїдами, експлозивними і нестійкими особами. Самогубства і спроби самогубства вчиняють переважно особи з сенситивними, епілептоїд-ними і психастенічними рисами. Схильність до прояву різних форм відхильної поведінки залежно від типу акцентуації характеру представлена у таблиці 3.